Ухвала суду № 139671071, 11.09.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-др/754/126/26

Справа № 303/9815/25

ДОДАТКОВА У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Гринчак О.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 303/9815/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Мукачівської міської ради, за участю виконавчого комітету Мукачівської міської ради як органу опіки та піклування, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без нотаріальної згоди батька,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст суті рішення

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Мукачівської міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без нотаріальної згоди батька.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31 липня 2026 року провадження у справі № 303/9815/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Мукачівської міської ради, за участю виконавчого комітету Мукачівської міської ради як органу опіки та піклування, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без нотаріальної згоди батька закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

04 серпня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою остання просить стягнути з відповідача витрати в загальному розмірі 9 505 грн. 60 коп., з яких: 3635,43 грн. - транспортні витрати позивачки та малолітніх дітей; 953,17 грн. транспортні витрати, понесені в зв`язку з прибуттям 26.05.2026 свідка ОСОБА_3 в судове засідання для дачі показань; 1870,52 грн. транспортні витрати ОСОБА_4 , понесені у зв`язку з його поїздками, безпосередньо пов`язаними із супроводом, перевезенням та здійсненням догляду за малолітніми дітьми під час її особистої участі у судових засіданнях; 2046,48 грн. поштові витрати, понесені у зв`язку з направленням процесуальних документів та документів, спрямованих на добровільне врегулювання питання, яке стало предметом спору; 1000,00 грн. витрати на вчинення нотаріальної дії, пов`язаної з оформленням заяви до відповідача щодо добровільного надання нотаріально посвідченої згоди на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини.

Повідомлення учасників судового процесу про розгляд справи

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 06серпня 2026 року вказану заяву призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено восьмиденний строк сторонам для подання заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Заперечення відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення

07 серпня 2026 року від ОСОБА_2 надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі, відповідно до яких останній просить знизити компенсацію судових витрат, зазначених позивачкою до розміру 1045,62 грн., що становитиме 11% від заявленого позивачкою розміру загальних витрат та становитиме 50% від розміру поштових витрат. Що стосується інших витрат, то їх взагалі можна було б уникнути, оскільки питання реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_5 можна було б вирішити у справі 754/11988/24, що й було зроблено 23.06.2026 у постанові Київського апеляційного суду. Позивачка могла не подавати даний позов та не витрачати свій час та зусилля до вирішення питання у справі №754/11988/24. Також позивачка могла приймати участь в судових засіданнях за допомогою відеозв`язку, перебуваючи у місті Мукачево, таким чином вжити заходів для зменшення транспортних витрат на свої поїздки до м. Києва та не звертатись до свого батька ОСОБА_4 за допомогою щодо догляду дітей у її відсутність, а отже не було б додаткових витрат на його переїзди до м. Мукачево. Що стосується нотаріальних витрат на засвідчення її підпису на заяві, то позивачка могла б звернутись до державного нотаріуса, де нотаріальні дії коштують значно дешевше, ніж у приватного.

Відповідь позивачки на заперечення відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення

13 серпня 2026 року від позивачки надійшла відповідь на заперечення відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої остання просить стягнути з відповідача додатково до витрат зазначених в заяві про ухвалення додаткового рішення, витрати понесені нею після подачі заяву про ухвалення додаткового рішення в сумі 392,00 грн., а отже стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати на загальну сумі 9 897 грн. 60 коп.

Також у відповіді на заперечення позивачка зазначає, що сама можливість звернутися до суду із заявою про проведення засідання в режимі відеоконференції не означає, що сторона зобов`язана відмовитися від особистої участі у судовому засіданні, тому довід відповідача про те, що транспортних витрат можна було уникнути виключно шляхом використання відеоконференції, не спростовує ані факту їх понесення, ані їх безпосереднього зв`язку з розглядом справи. Під час розгляду справи вона змушена була звертатись до свого батька ОСОБА_4 , оскільки під час її поїздок до м. Києва вона не могла залишити малолітню дитину саму вдома, а коли їй було передано сина ОСОБА_6 , одночасний належний догляд за двома дітьми самостійно вона забезпечити не могла.

Норми права та мотиви суду

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 КПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки пропозиції позивачки вирішити спір в досудовому порядку відповідач ігнорував, в зв`язку з чим позивачкою було подано позов до суду для вирішення питання про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без нотаріальної згоди батька, суд покладає на відповідача судові витратипов`язані з розглядом справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вирішуючи вимоги позивачки про стягнення витрат, пов`язаних з явкою свідка ОСОБА_3 суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 139 ЦПК України свідку у зв`язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, що пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивачка зазначає, що на ім`я ОСОБА_3 були придбані проїзні документи на суму 953,17 грн. (виїзд з м. Мукачево до м. Києва та повернення з м. Києва до м. Мукачево) для його явки в судове засідання на 26 травня 2026 року для допиту в якості свідка.

Однак, судом встановлено, що в підготовчому засіданні, яке відбулося 26 травня 2026 року судом було лише оголошено ряд клопотання та ухвалено рішення по ним, зокрема й ухвалено рішення про виклик ОСОБА_3 та допит його в судовому засіданні як свідка. У підготовче засідання, призначене на 26 травня 2026 року, суд не викликав дану особу для допиту як свідка, його явка в суд 26 травня 2026 року була лише його ініціативою, оскільки під час придбання квитків на потяг ні він, ні позивачка достеменно не могли знати про те, яке рішення ухвалить суд щодо клопотання про допит ОСОБА_3 в якості свідка.

Крім того, суд звертає увагу на те, що доказів того, що саме позивачкою були понесені витрати, пов`язані з явкою до суду ОСОБА_3 (що саме вона здійснювала оплату) суду не надано, а тому вимоги про стягнення даних витрат на користь позивачки є безпідставними.

Розглядаючи вимоги позивачки про відшкодування їй судових витрат, пов`язаних з її переїздом з м. Мукачево до м. Києва для участі в судових засіданнях, суд доходить таких висновків.

Відповідно до норм ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави". Згідно з зазначеною постановою у цивільних справах компенсація витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові не може перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Згідно з пунктами 6, 12 розділу ІІ "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон", яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті (п. 6).

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов`язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі на чартерні рейси; рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання; страхових полісів тощо (абзац перший пункту 12 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.07.2017 року № 669). Витрати, понесені у зв`язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

На підтвердження витрат, пов`язаних з переїздом для участі в судових засіданнях з м. Мукачево до м. Києва та в зворотну сторону позивачкою надані посадкові документи АТ «Укрзалізниця», загальна вартість яких складає 2 662,43 та витрати на таксі (рахунки) на загальну суму 973,00 грн.

Враховуючи, що законодавством про службові відрядження передбачено відшкодування витрат щодо вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), а отже не передбачено відшкодування витрат на проїзд у таксі, такі витрати на суму 973,00 грн. відшкодуванню не підлягають.

Натомість підлягають відшкодуванню витрати, пов`язані з переїздом в розмірі вартості проїзду залізничним транспортом на загальну суму 2662,43 грн.

Розглядаючи вимоги позивачки про відшкодування їй судових витрат, пов`язаних з направленням поштової кореспонденції суд доходить висновку, що дані витрати відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, а тому дана вимога є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню в загальному розмірі 2438,48 грн.

Щодо вимог позивачки про стягнення витрат, понесених на переїзди її батька ОСОБА_4 в сумі 1870,52 грн. суд доходить висновку, що дана особа не є учасником справи і дані витрати не передбачені нормами ЦПК України.

Щодо вимоги позивачки про стягнення витрат, понесених нею на вчинення нотаріальних дій від 13.02.2026 за засвідчення підпису на заяві до ОСОБА_2 щодо необхідності надання його згоди на реєстрацію місця проживання їх малолітньої дитини в розмірі 1000,00 грн., то зазначені витрати не відповідають нормам п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, оскільки вони не пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Отже, на підставі наведеного вище суд дійшов висновку, що вимоги позивачки про стягнення на її користь судових витрат підлягають частковому задоволенню на загальну суму 5100,91 грн., з яких: 2438,48 грн. витрати, пов`язані з поштовими відправленнями; 2662,43 грн. - витрати позивачки, пов`язані з явкою до суду.

Керуючись ст. 2, 19, 76, 77, 80, 81, 133, 138, 139, 141, 142, 258 - 260, 263, 265, 270, 353, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 303/9815/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Мукачівської міської ради, за участю виконавчого комітету Мукачівської міської ради як органу опіки та піклування, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без нотаріальної згоди батька задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5100 грн. 91 коп.

У відшкодуванні решти витрат відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст додаткової ухвали складено та підписано 11.09.2026.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак