Ухвала суду № 139670642, 08.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"08" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3662/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙВАЙ" про забезпечення доказів до подання позову

особи, які можуть отримати статус учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "САЙВАЙ" (код ЄДРПОУ 46101892, 65016, м. Одеса, Фонтанська Дорога, буд. 123, кв. 23)

відповідач: Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05582159, 65496, Одеський р-н, Одеська обл., с-ще Таїрове, вул. Перемоги, буд. 27)

за участю:

Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙВАЙ": Сергій Лисевич

Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області: не з`явився

в с т а н о в и в:

До Господарського суду Одеської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "САЙВАЙ" із заявою про забезпечення доказів до подання позову.

У вказаній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "САЙВАЙ" просило суд:

- забезпечити докази до подання позову шляхом безпосереднього судового огляду трьох вебсторінок за посиланнями: https://www.facebook.com/share/p/14VyBPphcxC/, https://t.me/tairovska_gromadaa/4315, https://www.facebook.com/share/p/18aqShch76/;

- під час огляду зафіксувати обставини, перелічені у цій заяві, із зазначенням дати та часу кожної процесуальної дії, за чим скласти протокол огляду; одночасно здійснити технічну відеофіксацію екрану/процесу переходу за посиланнями та створити скріншоти оглянутих сторінок, долучивши відповідні файли до матеріалів забезпечення доказів;

- після подання заявником позовної заяви долучити матеріали забезпечення доказів до відповідної господарської справи у порядку, встановленому ГПК України.

Необхідність вжиття таких заходів забезпечення доказів заявник обґрунтовує тим, що ТОВ "САЙВАЙ" має намір звернутись з позовом до Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди за статтею 1173 ЦК України. Вказаний спір заявник обґрунтовує тим, що після поширення у соціальних мережах на сторінках Таїрівської селищної ради недостовірних публікацій, орендар - ТОВ "Центр обробки металу" зупинив погодження ремонту об`єкта оренди та відмовився від договору, укладеного з заявником, прямо пославшись на офіційну публікацію Таїрівської селищної ради, а також створені нею ризики.

ТОВ "САЙВАЙ" у заяві наголошує, що наразі існує реальний ризик, передбачений ст.110 ГПК України, що після отримання Таїрівською селищною радою інформації про поданий позов або про запланований судовий огляд поточний стан сторінки об`єктивно може перестати існувати: текст може бути відредагований, доступ змінений, коментарі приховані, а сама публікація видалена чи переміщена платформою.

У заявника є скріншоти зазначених веб-сторінок, проте він вважає, що такі скріншоти не забезпечують такого самого рівня автентичності та повноти, як безпосередній судовий огляд.

За позицією заявника, одноразове фіксування змісту публічно доступного стану трьох конкретних сторінок є пропорційним та обґрунтованим способом забезпечення доказів до подання відповідного позову.

Ухвалою суду від 07.09.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙВАЙ" про розгляд заяви про забезпечення доказів без повідомлення сторін відмовлено; призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 08.09.2026.

08.09.2026 до суду від Таїрівської селищної ради надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника селищної ради.

В судове засідання 08.09.2025 з`явився представник ТОВ "САЙВАЙ", який підтримав подану ним заяву, просив суд її задовольнити

Розглянувши заяву ТОВ "САЙВАЙ" про забезпечення доказів до подання позову, заслухавши представника товариства, суд дійшов наступних висновків.

За приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд зазначає, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб`єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування - це закріплена в процесуальному та матеріальному законодавстві міра належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Обов`язок подання доказів та доказування покладається процесуальним законом на сторони, проте не на суд.

За приписами ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому Кодекс передбачає не будь-які абстрактні дані чи інформацію, а те, що такі дані в господарському судочинстві встановлюються тільки певними засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ГПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Частиною 2 ст. 110 ГПК України передбачено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Аналізуючи зміст ст. 110 ГПК України можна зробити висновок, зокрема, про те, що дана норма дійсно передбачає обов`язок суду забезпечити докази за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, проте таке забезпечення здійснюється лише щодо тих доказів, в силу специфіки яких учасник справи позбавлений можливості самостійно здійснити таке забезпечення (огляд, фіксація, збереження).

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙВАЙ" суд встановив, що заявник мав технічну можливість самостійно зафіксувати вказані докази, шляхом їх збереження на відповідних носіях інформації, його представник адвокат Сергій Лисевич також не був позбавлений можливості провести огляд доказів з наступним складанням протоколу на підставі професійного права на збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази відповідно до п. 7. ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", також як заявник, так і його представник мають право скористатися послугами спеціалізованих сервісів фіксації, які проводять фіксацію і дослідження змісту вебсторінок з видачею експертних висновків.

Разом з тим, суду не надано доказів того, що позивач та його представник використали всі наявні у них можливості для формування та збереження доказів, проте такі їх дії не мали позитивного результату.

Також, заявником не зазначено і інших відповідних доводів та не надано належних доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення таких доказів.

Суд процесуальним законом обмежений у праві збирати докази самостійно.

Отже, виходячи зі змісту поданої заяви про забезпечення доказів та доводів, наведених заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про її не відповідність критеріям, визначеним ГПК України.

Відповідно до ч.5 ст.112 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙВАЙ" про забезпечення доказів до подання позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 110, 111, 112, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙВАЙ" про забезпечення доказів до подання позову - відмовити.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала суду набрала законної сили 08.09.2026, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено і підписано 11.09.2026.