Ухвала суду № 139669693, 11.09.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/2361/25

4-с/709/6/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

11 вересня 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

представника приватного виконавця - адвоката Чернявського А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого органу Черкаської області Бурмага Євгеный Анатолійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області

Бурмаги Є.А.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - боржник) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є.А. (далі - приватний виконавець).

В обґрунтування вказаної скарги зазначалося, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження, в межах якого останнім накладено арешт на грошові кошти на банківському рахунку боржника, а саме аліменти на утримання неповнолітньої дитини та державну соціальну виплату, пов`язану з доглядом брата боржника. При цьому боржник зверталася до приватного виконавця із заявою про зняття арешту із зазначених коштів, однак останній протягом 2 робочих днів не виніс постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій. Крім того, приватний виконавець виніс постанову про розшук належного боржнику транспортного засобу, який вона використовує для забезпечення потреб свого рідного брата, за яким здійснює постійний догляд. Боржником подано заяву про припинення розшуку її транспортного засобу, однак вона також проігнорована приватним виконавцем. При цьому боржник паралельно звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, оскільки не має наміру ухилятися від його виконання. У зв`язку з цим боржник просила суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо ігнорування і нерозгляду її заяви від 18 серпня 2026 року та невирішення питання про зняття арешту з коштів боржника, зобов`язати приватного виконавця зняти арешт з коштів, а якщо це неможливо, то зобов`язати визначити поточний рахунок для здійснення видаткових операцій, зобов`язати припинити розшук транспортного засобу боржника, зобов`язати надати всі копії постанов та інших документів, витребувати матеріали виконавчого провадження.

Одночасно із вказаною скаргою боржником подано клопотання про її невідкладний розгляд.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31 серпня

2026 року, тобто у перший робочий день після закінчення щорічної основної відпустки головуючого судді, зазначену скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Від представника приватного виконавця - адвоката Чернявського А.Л. надійшла заява, в якій останній вважав подану скаргу необґрунтованою і такою, що суперечить нормам матеріального і процесуального права, а тому не підлягає до задоволення. Підтвердив, що на виконанні приватного виконавця перебуває виконавче провадження стосовно боржника, де приватним виконавцем накладено арешт на кошти боржника і оголошено розшук її майна. Від боржника 18 серпня 2026 року надійшла заява з проханням зняти арешт з грошових коштів, визначити рахунок здійснення видаткових операцій, зняти з розшуку транспортний засіб боржника, надати боржнику копії постанов, прийнятих за результатами розгляду цієї заяви та відповідну письмову відповідь. 26 серпня 2026 року, після завершення відпустки, яка тривала з 19 серпня 2026 року, приватним виконавцем розглянуто вказану заяву та винесено постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, а також надано боржнику письмову відповідь. Посилаючись, зокрема на положення Закону України «Про виконавче провадження», стверджував, що постанови про арешт коштів боржника та розшук її майна є правомірними та винесені законно, а тому підстави для їх скасування відсутні. Зазначав, що боржник має можливість знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, оскільки має код доступу засобами АСВП. Крім того, повідомив про намір звернутися до суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких за попереднім розрахунком становить 2500,00 гривень.

Від боржника надійшли письмові заперечення стосовно заяви представника приватного виконавця, в яких повідомила, що 17 серпня 2026 року, тобто у день відкриття виконавчого провадження, вона мала телефонну розмову з приватним виконавцем та повідомила про подання заяви про розстрочення виконання рішення суду. При цьому вже

17 серпня 2016 року приватний виконавець мав інформацію про характер її доходів.

18 серпня 2026 року вона подала письмове звернення, а наступного дня приватний виконавець відповів, що документи мають бути підписані електронним підписом. Цього ж дня вказані недоліки нею були усунуті. 20 серпня 2026 року, ніби під час відпустки, приватний виконавець вчинив виконавчу дію, а саме надіслав запит про банківську таємницю до низки банківських установ. 20 серпня 2026 року боржником надіслано повторне звернення до приватного виконавця. 24 серпня 2026 року до матеріалів виконавчого провадження додано скріншоти надісланих боржником документів, тобто у період, під час якого приватний виконавець ніби перебував у відпустці. 25 серпня 2026 року зареєстровано скаргу боржника на дії та бездіяльність приватного виконавця і вже 26 серпня 2026 року останнім винесено постанову про визначення рахунку для здійснення видаткових операцій. З приводу твердження про використання автомобіля «у власних цілях» боржник заперечила, вкотре вказавши, що він необхідний для обслуговування її рідного брата, за яким вона здійснює постійний догляд. Стверджувала, що питання про визначення рахунку для здійснення видаткових операцій не було своєчасно вирішено приватним виконавцем, а лише після подання скарги. Звертала увагу, що поданий до суду документ про відпустку не містить всіх необхідних реквізитів та є суперечливим, оскільки у ньому зазначено період з 19 серпня 2026 року до 25 серпня 2026 року, що становить 4 календарні дні, хоча насправді це не відповідає вказаному періоду. Зазначала, що станом на момент подання цих заперечень вона не отримувала жодного поштового відправлення від приватного виконавця, а про відкриття провадження дізналася через застосунок «Дія». З приводу отриманої відповіді приватного виконавця на свої звернення вказала на її формальний характер. Крім того, заперечила зловживання нею своїми процесуальними правами, вважала подану нею скаргу обґрунтованою та підтвердженою доданими до неї документами. Окремо повідомляла про неповний виклад представником приватного виконавця всіх обставин справи у заяві. Вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала безпідставною з огляду на обґрунтованість поданої нею скарги, а тому просила у їх стягненні відмовити. Просила суд надати оцінку всім наведеним обставинам.

У судове засідання боржник не з`явилася, надіслала заяву про проведення судового розгляду за її відсутності.

Стягувач явку свого представника у судове засідання не забезпечив з невідомих причин, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений шляхом надсилання повістки в його електронний кабінет, про що свідчить відповідна довідка.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У судовому засіданні представник приватного виконавця - адвокат Чернявський А.Л. заперечив проти задоволення скарги, стверджував, що всі дії приватного виконавця були правомірними, а будь-яка бездіяльність відсутня. З приводу перебування приватного виконавця у відпустці з 19 серпня 2026 року до 25 серпня 2026 року включно зазначив, що у долученому до заяви документі міститься помилка у кількості днів відпустки. Пояснив, що під час перебування у відпустці приватному виконавцю не заборонено працювати, водночас жодні виконавчі дії у цьому випадку не вчинялися. З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу повідомив, що їх розрахунок та підтверджуючі документи будуть додатково подані суду відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника приватного виконавця, суд дійшов такого висновку.

Постановою приватного виконавця від 17 серпня 2026 року (а.с. 6) відкрито виконавче провадження № 81757556 з виконання виконавчого листа Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 серпня 2026 року у справі № 709/2361/25 про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (стягувач) заборгованості за договором від 15 травня 2025 року № 1551-3053 у розмірі 31360,50 гривень, а також судового збору у розмірі 2059,04 гривень (а.с. 5).

Цього ж дня приватним виконавцем у вказаному виконавчому провадженні винесено низку інших постанов, зокрема:

- про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить

37261,49 гривень (а.с. 8);

- про розшук майна боржника, згідно з якою оголошено в розшук майно боржника - автомобіль марки «Audi» (д.н.з. НОМЕР_1 ), VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 (а.с. 7).

18 серпня 2026 року боржник звернулася до приватного виконавця із заявою (а.с. 9-10) з додатками (а.с. 12-39), підписаними на виконання вимог останнього електронним цифровим підписом, відповідно до яких просила:

- зняти арешт з грошових коштів на рахунку № НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк» у частині коштів, на які відповідно до законодавства не може бути звернено стягнення, оскільки це аліменти на утримання неповнолітньої дитини та державні соціальні виплати, пов`язані з доглядом за братом боржника;

- невідкладно надіслати до АТ КБ «Приватбанк» постанову про зняття арешту з відповідних коштів та визначити рахунок № НОМЕР_3 в

АТ КБ «Приватбанк» поточним рахунком для здійснення видаткових операцій у межах суми, встановленої законом за період дії воєнного стану;

- зняти з розшуку автомобіль марки «Audi» (д.н.з. НОМЕР_1 ), VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ;

- надати копії постанов, винесених за результатами огляду цієї заяви та письмову відповідь на неї.

Отримання вказаної заяви з додатками підтверджується наявністю їх відсканованих копій у АСВП, а також не заперечувалося представником приватного виконавця під час судового розгляду.

Натомість представником приватного виконавця надано суду копію наказу № 5 (розпорядження) про надання відпустки від 19 серпня 2026 року, згідно з яким приватний виконавець з 19 серпня 2026 року до 25 серпня 2026 року на 4 календарних дні перебував у відпустці без збереження заробітної плати (а.с. 81).

26 серпня 2026 року приватним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, згідно з якою визначено для боржника - фізичної особи поточний рахунок

№ НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк» для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року (а.с. 79).

Цього ж дня приватним виконавцем підготовлено відповідь № 32187 на заяву боржника від 18 серпня 2026 року і звернення боржника від 20 серпня 2026 року, де зазначено, що постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій винесено 26 серпня 2026 року; відносно зняття арешту з коштів на рахунку № НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк» вказано на відсутність документів, що на вказаний рахунок надходять кошти, на які не може бути звернено стягнення відповідно до ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження; з приводу припинення розшуку транспортного засобу доведено до відома про відсутність станом на 26 серпня 2026 року підстав для цього; роз`яснено можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження у АСВП або щопонеділка з 10:00 до 12:00 за адресою: вул. Смілянська, 23, оф. 36/1, м. Черкаси (а.с. 82).

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Водночас ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону).

У ч. 1 ст. 5 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 1-3 ч. 2 цієї ж статті Закону передбачено обов`язок виконавця: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п. 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Частиною 2 цієї ж статті Закону передбачено, що документи виконавчого провадження надсилаються органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в електронній формі.

На підтвердження надсилання постанов приватного виконавця боржнику до матеріалів справи надано копії супровідних листів (а.с. 69, 71, 74, 76, 78, 80), проте зазначені листи не доводять факту саме надсилання вказаних постанов боржнику поштовим відправленням.

Разом з тим, як зі змісту скарги та письмових заперечень, так і з доданих до них копій документів видно, що боржник достеменно обізнана з матеріалами виконавчого провадження, має до них доступ засобами АСВП, а також має електронний кабінет.

Крім того, приватним виконавцем у відповіді від 26 серпня 2026 року № 32187 надано боржнику роз`яснення щодо можливості ознайомлення з паперовими матеріалами виконавчого провадження.

За вказаних обставин суд не знаходить підстав для зобов`язання приватного виконавця надати боржнику копій постанов та інших документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Зі змісту ч. 2 цієї ж статті Закону видно, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Водночас п. 10 ч. 1 ст. 73 Закону передбачено, що стягнення не може бути звернено на допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

Аліменти, одержані на дитину, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 179 СК України є її власністю, ці грошові кошти мають цільове призначення виключно в інтересах дитини, тому на них не може бути звернуто стягнення, тобто вони є іншою допомогою на дітей у контексті п. 10 ч. 1 ст. 73 Закону.

Саме такий висновок викладено у постанові КЦС ВС від 04 березня 2020 року у справі № 752/22214/16-ц.

Таким чином бездіяльність приватного виконавця щодо незняття арешту з грошових коштів в частині аліментів є неправомірною, а тому в цій частині скарга підлягає до задоволення.

Водночас судом встановлено, що боржник також отримує компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійні основі, яка за своєю суттю є соціальною виплатою, що підтверджується копією довідки про тримання (неотримання допомоги) від 22 липня 2026 року № 70 (а.с. 27).

Так, відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд, порядок нарахування якої врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 «Деякі питання призначення і виплат компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі».

Проте вказаний вид компенсації не віднесено до переліку виплат і сум, на які не може бути звернено стягнення, що закріплений ст. 73 Закону. У зв`язку з цим накладення приватним виконавцем арешту на грошові кошти боржника в цій частині є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частиною 3 цієї ж статті Закону передбачено, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Не погоджуючись з діями приватного виконавця в частині оголошення розшуку належного боржнику транспортного засобу, остання вказувала, що він використовується для забезпечення потреб її брата, який є особою з інвалідністю І групи, про що свідчить копія довідки до акта огляду МСЕК від 27 червня 2024 року серії 12ААГ № 434796 (а.с. 35-36), потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується копією висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, від 15 липня

2026 року № 41/1 (а.с. 25), потребує реабілітації і лікування, про що свідчать копії виписного епікризу від 19 березня 2026 року (ас. 23-24) та витягу з рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 193/26/2081/1 (а.с. 31-34).

У ч. 5 ст. 48 Закону зазначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону не допускається звернення стягнення на об`єкт довірчої власності за зобов`язаннями довірчого власника, а також на майно, зазначене в Додатку до цього Закону.

Оголошений приватним виконавцем у розшук автомобіль боржника, навіть за умови його використання для забезпечення потреб брата з інвалідністю І групи, не підпадає під перелік майна, що міститься в додатку до Закону. За таких обставин дії приватного виконавця щодо оголошення його розшуку є правомірними і станом на момент розгляду скарги підстави для припинення такого розшуку відсутні.

Згідно з п. 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року

№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на

1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється. Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації. Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку).

Як зазначалося вище, відповідна заява боржника отримана приватним виконавцем

18 серпня 2026 року, а з 19 серпня 2026 року по 25 серпня 2026 року останній перебував у відпустці, після виходу з якої 26 серпня 2026 року виніс відповідну постанову.

З огляду на перебування приватного виконавця у відпустці, що підтверджено процитованим вище наказом, який хоч і містить неточності, однак доводить сам факт відпустки, суд не вбачає бездіяльності приватного виконавця в цій частині.

При цьому доводи скаржника про те, що під час відпустки приватного виконавця в матеріалах виконавчого провадження в АСВП з`явилися запит і скановані матеріали її заяви, не спростовують сам факт перебування приватного виконавця у відпустці в цей період.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Частиною 2 цієї ж статті Кодексу передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259-261, 447-1, 450-451 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого органу Черкаської області Бурмага Євгеній Анатолійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є.А. - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича щодо незняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 в частині аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмагу Євгенія Анатолійовича усунути порушення права ОСОБА_1 шляхом зняття арешту з грошових коштів на рахунку НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк» в частині аліментів на утримання неповнолітньої дитини, накладеного постановою про арешт коштів боржника від 17 серпня 2026 року у виконавчому провадженні № 81757556.

У задоволенні скарги в іншій частині - відмовити

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя В.В. Чубай