Ухвала суду № 139669142, 11.09.2026, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.09.2026 Справа № 908/2114/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко Ірини Вікторівни, розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу

від заявника (стягувача) АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЗАПОРІЖГАЗ" (04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 26В, ідентифікаційний код 03345716)

до боржника: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 2890,88 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 02.09.2026 через підсистему «Електронний суд» звернулось Акціонерне товариство "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЗАПОРІЖГАЗ" з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника 2890,88 грн заборгованості за розподіл природного газу, а також понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 266,24 грн.

Заява обґрунтована порушенням боржником зобов`язань за договором №094275BZOEAP016 розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання споживаем заяви приєднання від 01.01.2016 р. за № 094275BZOEAP016 до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 (далі - Договір розподілу), за період з 01.03.2022 по 31.012.2025 в розмірі 2890,88 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2026, вказану заяву передано для розгляду судді Давиденко І.В.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд відмовляє у видачі судового наказу з таких підстав.

Частиною першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України закріплено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб`єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З поданої заяви вбачається, що вимоги про стягнення заборгованості заявлені до ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 9 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Судом перевірено інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із сформованим запитом з державного реєстру встановлено, що Рудім Олена Вячеславівна на час звернення із заявою про видачу судового наказу не перебуває у статусі фізичної особи-підприємця.

Отже, заявник звернувся із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з боржника Рудім О.В., яка на час розгляду заяви про видачу судового наказу не має статусу фізичної особи-підприємця.

Судом враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, відповідно до якої, якщо правовідносини заявника та боржника виникли з господарського договору, то зобов`язання за таким договором у боржника з втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.

З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Разом із тим, суд зауважує, що така правова позиція стосується спорів, які розглядаються господарськими судами в порядку позовного, а не наказного провадження.

Частиною 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв`язку із втратою нею статусу підприємця.

Проте, звертаючись з заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, визначаючи в якості боржника саме Рудім Олену Вячеславівну, яка не має статусу фізичної особи-підприємця, заявником не прийнято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до суб`єктів господарювання, та що наказне провадження має чіткі, формальні межі, які не дозволяють врахувати наведені вище обставини, а відсутність статусу підприємця, попри укладання договору «як непобутовим» споживачем, унеможливлює застосування до розглядуваних правовідносин процедури наказного провадження.

Суд зазначає, що визначаючись із подальшими заходами для захисту своїх прав, заявнику варто врахувати викладену позицію Великої Палати Верховного Суду у взаємозв`язку із сутністю правовідносин, що існували, та звернутися до суду в межах відповідної форми позовного провадження.

За таких обставин, враховуючи що АТ Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи Рудім Олени Вячеславівни заборгованості за розподіл природного газу за період 01.03.2022 по 31.12.2025 в розмірі 2890,88 грн за договором з розподілу природного газу, вимоги заяви не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 4 ч. 1. ст. 152 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Крім того, суд доводить до відома заявника, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ч. 1 ст. 148, ст. 150, п. 4 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерне товариство "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЗАПОРІЖГАЗ" про видачу наказу про стягнення з Рудім Олени Вячеславівни заборгованості за Договором № 094275BZOEAP016 розподілу природного газу за період з 01.03.2026 по 31.12.2025 розмірі 2890,88грн; а також понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 266,24 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 11.09.2026, та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.

Суддя І.В. Давиденко