Ухвала суду № 139669083, 11.09.2026, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.09.2026 Справа № 908/2183/26

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянувши заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх.№19481/08-08/26 від 09.09.2026)

заявник: Запорізька міська рада (просп. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ПРОКУБ» вулиця Токмацька (до перейменування Тамбовська), буд. 2, м. Запоріжжя, 69057; ідентифікаційний код юридичної особи 13604751)

до відповідача 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОНАН» (вулиця Токмацька (до перейменування Тамбовська), буд. 2, м. Запоріжжя, 69057; ідентифікаційний код юридичної особи 14283711)

до відповідача 3: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

УСТАНОВИВ:

09.09.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Запорізької міської ради про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх.№19481/08-08/26 від 09.09.2026).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2026 заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх.№19481/08-08/26 від 09.09.2026) передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Запорізька міська рада просить в якості заходів забезпечення позову накласти арешт в межах ціни позову на нерухоме майно:

- станцію технічного обслуговування автомобілів, літ.Б-2, загальною площею 657,7 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності №1427 від 09.08.1999 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 86160123101) та відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ПРОКУБ»» (ЄДРПОУ 13604751);

- адміністративну будівлю, інв.№024213, загальною площею 1104,8 кв.м, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2, зареєстрована напідставі акту приймання-передачі нерухомого майна №1321, 1322 від 11.05.2018 (реєстраційний номер майна 113842323101) та відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОНАН» (ЄДРПОУ 14283711);

- будівлю станції технічного обслуговування автомобілів, літ.Л, загальною площею 309,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 89188223101); інв.№140113, №170113 (склад зі збірного залізобетонна літ.В) загальною площею 400,4 кв.м, №080213 (склад металевий літ.Д) загальною площею 105,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 89043023101), яке розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2, зареєстроване на підставі договору дарування нерухомого майна №26 та №27 від 05.02.2025 і відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить Соболю Юрію Олексійовичу (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви Запорізька міська рада зазначає, що:

« 29.10.2015 між Запорізькою міською радою (по тексту позову Позивач, за договором Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство «ПРОКУБ» (по тексту позову Відповідач 1, за договором Орендар) укладено договір оренди землі №201505000100573. Згідно до Предмету договору Орендодавець, відповідно до рішення п`ятдесят восьмої сесії шостого скликання Запорізької міської ради №74/206 від 10 червня 2015р., надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування підприємства, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2 (далі Договір). Згідно з пунктом 3 розділу Договору «Об`єкт оренди» в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7219 га, кадастровий номер 2310100000:05:012:0020…

…Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.06.2026 №480516616 право власності на станцію технічного обслуговування автомобілів, літ.Б-2, загальною площею 657,7 кв.м; будівлю станції технічного обслуговування автомобілів, літ.Л, загальною площею 309,4 кв.м; інв.№140113, №170113 (склад зі збірного залізобетонна літ.В) загальною площею 400,4 кв.м, №080213 (склад металевий літ.Д) загальною площею 105,7 кв.м, розташованих на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Токмацька, 2, зареєстровано за Відповідачем 1…

…Загальна площа нерухомого майна Відповідача 1 складає 1473,2 кв.м у період з 2013р. по 04.02.2025р.

Загальна площа нерухомого майна Відповідача 1 складає 657,7 кв.м у період з 05.02.2025 по 30.04.2026.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.06.2026р. №480516616 право власності на інв.№024213, загальною площею 1104,8 кв.м, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Токмацька, 2, зареєстровано 16.12.2015 за Відповідачем 2. Після технічної інвентаризації приміщень на даний час фактично становить 1090.1 м. кв., вказане встановлено Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 у справі №908/1898/24.

Загальна площа нерухомого майна Відповідача 2 складає 1090,1 кв.м у період з 2015р. по 30.04.2026.

Відповідно до договору дарування №26 від 05.02.2025 Соболю Юрію Олексійовичу перейшло право власності на будівлю станції технічного обслуговування автомобілів, літ.Л, загальною площею 309,4 кв.м.

Відповідно до договору дарування №27 від 05.02.2025 Соболю Ю.О. перейшло право власності на інв.№140113, №170113 (склад зі збірного залізобетонна літ.В) загальною площею 400,4 кв.м, №080213 (склад металевий літ.Д) загальною площею 105,7 кв.м.

Загальна площа нерухомого майна Соболя Ю.О. (по тексту позову Відповідач 3) складає 815,5 кв.м у період з 05.02.2025 по 30.04.2026...

…Окремо звертаємо увагу, що 27.01.2025 Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Відповідача 1 та Відповідача 2 про стягнення заборгованості за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 з Відповідача 1 за період з 01.09.2018 по 31.12.2021. та з 01.03.2024. по 01.09.2024 в розмірі 470866,04 грн та з Відповідача 2 за період з 17.05.2018 по 31.12.2021 та з 01.03.2024 по 01.09.2024 в розмірі 808115,98 грн (мається на увазі справа №908/2893/24 примітка суду) …

…Постановою Суду апеляційної інстанції від 11.12.2025 апеляційну скаргу Відповідача 2 задоволено частково, Рішення в частині стягнення з Відповідача 2 заборгованості за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 за період з 17.05.2018 по 31.12.2021 та з 01.03.2024 по 01.09.2024 в розмірі 808115,98 грн змінено, викладено абзаци 3 та 5 в наступній редакції:

« 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОНАН» (Україна, 69120, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Ігоря Сікорського (попередня назва ва вулиця Куйбишева), будинок 470, квартира 185; ідентифікаційний код юридичної особи 14283711) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) заборгованість за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 за період з 17.05.2018 по 31.12.2021 та з 01.03.2024 по 01.09.2024 в розмірі 158310,84 грн на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код 18010600. Видати наказ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОНАН» (Україна, 69120, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Ігоря Сікорського (попередня назвавулиця Куйбишева), будинок 470, квартира 185; ідентифікаційний код юридичної особи 14283711) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1803,59 грн отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ. Видати наказ.» (далі Постанова)….

…Однак Рішенням та Постановою не врахована заборгованість Відповідача 1 за користування Земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 01.09.2024 площею 0,36584 га, а саме: з Відповідача 1 стягнуто заборгованість за користування Земельною ділянкою площею 0,14906 га; з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОНАН» стягнуто заборгованість за користування Земельною ділянкою площею 0,2070 га. Тобто заборгованість встановлена судами на площу 0,35606 га, а Земельна ділянка складається з загальної площі 0,7219 га…

…Тобто, після прийняття всіх рішень судами, не вирішено питання щодо стягнення заборгованості за користування Земельною ділянкою площею 0,36584 га в розмірі 649805,14 грн, яка має бути стягнута з Відповідача 1 (розрахунок наведено далі)(виділено заявником)…

… Відповідачі не в повному обсязі сплачували орендну плату за Договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 відповідно до нової нормативної грошової оцінки земельних ділянок з 01.01.2016, внаслідок чого у Відповідачів утворилась заборгованість, зокрема, за період з 01.01.2021 по 30.04.2026 в розмірі 1288969,92 грн.

Згідно інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2026 №480516616 право власності на окремі об`єкти нерухомого майна зареєстровані за Відповідачами, за кожним окремо.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23 та від 17.04.2025 у справі №910/6863/24).

Не накладення арешту на майно Відповідачів у подальшому унеможливить виконання судового рішення, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу обов`язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України.

До Відповідачів, кожного окремо, заявлені позовні вимоги, про стягнення 1288969,92 грн, а саме: Відповідача 1 - 637213,06 грн. Відповідача 2 317777,02 грн. Відповідача 3 333979,84 грн.

Таким чином, співмірним заходом забезпечення про стягнення коштів буде накладення арешту на належне Відповідачам майно.

За Відповідачем 1, станом на день подачі цієї заяви, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.06.2026 №480516616 зареєстроване право власності на станцію технічного обслуговування автомобілів, літ.Б-2, загальною площею 657,7 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 86160123101). Під час розгляду справи №908/2893/24 Відповідачем 1 було відчужене майно, а саме, будівлю станції технічного обслуговування автомобілів, літ.Л, загальною площею 309,4 кв.м; інв.№140113, №170113 (склад зі збірного залізобетонна літ.В) загальною площею 400,4 кв.м, №080213 (склад металевий літ.Д) загальною площею 105,7 кв.м, розташованих на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Токмацька, 2 на користь Відповідача 2. Звертаю увагу суду, що такі дії були вчиненні навмисно, задля уникнення сплати заборгованості за Договором оренди землі, комунальної форми власності, яка встановлена діючим законодавством України та договором (виділено заявником)…

…Наявність рішення суду першої інстанції про стягнення з Відповідачів коштів без попереднього його забезпечення, дозволить Відповідачам вчинити дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що в подальшому унеможливить або суттєво ускладнить виконання судових рішень.

З огляду на всі зазначені обставини, накладення арешту на нерухоме майно, що належить Відповідачам є вкрай необхідним, оскільки його заборгованість перед місцевим бюджетом територіальної громади міста Запоріжжя є значною, Відповідачами не визнається та в добровільному порядку, після направлення вимог про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, не сплачується, податкові зобов`язання не декларуються. Тому, забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, буде справедливим та співмірним заявленим вимогам, сприятиме відновленню порушених прав позивача та недопущення їх порушень в подальшому, а також відповідатиме принципам процесуальної доцільності…

…Таким чином, необхідно забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме:

- Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ПРОКУБ» - станцію технічного обслуговування автомобілів, літ.Б-2, загальною площею 657,7 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 86160123101) та належить на праві власності;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОНАН» - адміністративну будівлю інв.№024213, загальною площею 1104,8 кв.м, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Токмацька, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 113842323101) та належить на праві власності;

- ОСОБА_1 - будівлю станції технічного обслуговування автомобілів, літ.Л, загальною площею 309,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 89188223101); інв.№140113, №170113 (склад зі збірного залізобетонна літ.В) загальною площею 400,4 кв.м, №080213 (склад металевий літ.Д) загальною площею 105,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 89043023101) і належать на праві власності….».

Розглянувши заяву, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 2 ст. 137 ГПК України).

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві та/або іншими особам вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Так, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 28.10.2019 у справі №916/1845/19, від 10.09.2020 у справі №922/3502/19).

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Аналогічна правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №916/143/24, від 04.10.2024 у справі №913/289/24.

Важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2023 року у справі №916/2865/22, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі №910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Предметом майбутніх позовних вимог у заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви, заявник зазначає стягнення грошових сум із трьох відповідачів за користування земельною ділянкою за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015.

При цьому у заяві про забезпечення позву заявник посилається на рішення судів у справах №908/2893/24 та №908/1898/24, відповідно до яких вже розглядалися позовні вимоги Заявника до відповідача-1 та відповідача-2 про стягнення заборгованості за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 за періоди: з 01.01.2018 по 31.12.2021 та з 01.03.2024 по 01.09.2024 (справа №908/2893/24) та з 01.01.2022 по 29.02.2024 (№908/1898/24), та за текстом самої заяви «після прийняття всіх рішень судами, не вирішено питання щодо стягнення заборгованості за користування Земельною ділянкою площею 0,36584 га в розмірі 649805,14 грн, яка має бути стягнута з Відповідача 1).

Отже із змісту заяви про забезпечення позову не можливо встановити, чи є предметом позову питання про стягнення грошових сум, які були вже предметом судового розгляду, чи мова йде про стягнення грошових сум, які не були предметом судового розгляду.

При застосуванні заходів забезпечення позову суд не аналізує підстави та обґрунтованість позовних вимог, однак предмет спору тобто об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між заявником і відповідачами, має бути чітко вказаний у заяві про забезпечення позову, для можливості перевірки адекватності заходу забезпечення тим вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Із вказаних заявником рішень судів у справах №908/2893/24 та №908/1898/24 вбачається стягнення з відповідачів 1 та 2 грошових сум в якості заборгованості за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015. Проте заявник, посилаючись на наявність таких судових рішень, не наводить аргументів та доказів щодо ухилення відповідача -1 та відповідача-2 від виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову заявник посилається на те, що під час розгляду справи №908/2893/24 Відповідачем 1 було відчужено частину нерухомого майна, та зроблено висновок, що такі дії були вчиненні навмисно, задля уникнення сплати заборгованості за Договором оренди землі, комунальної форми власності, яка встановлена діючим законодавством України та договором.

Однак доказів того, що відчуження частини нерухомого майна було здійснено саме з метою уникнення сплати заборгованості за Договором оренди землі заявником не надається.

При цьому суд враховує, що відповідно до інформації, наведеної самим заявником за Відповідачем 1, станом на день подачі цієї заяви, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.06.2026 №480516616 зареєстроване право власності на станцію технічного обслуговування автомобілів, літ.Б-2, загальною площею 657,7 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 86160123101).

Тобто відповідач-1 у 2025 році здійснив відчуження декількох об`єктів нерухомого майна, які розташовані на спірній земельній ділянці, та залишився власником інших об`єктів нерухомого майна, розташованих на цій же спірній земельній ділянці, що само по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не може свідчити про уникнення відповідачем сплати заборгованості за Договором оренди землі.

Суд вважає, що наявність у відповідача самого права розпорядитися рухомим майном, в тому числі можливість відчужити таке майно, не може бути єдиною, безумовною та беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Підставою для застосування заходів забезпечення позову є саме обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

У той же час, заявник, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, своє припущення не обґрунтував, доказів на підтвердження своїх припущень не надав, обмежившись лише посиланням на необхідність їх застосування та на правові позиції Верховного Суду щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, викладені в інших справах.

Стосовно критерію співмірності суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що «...співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії...».

Суд зазначає, що Заявник має намір подати позовну заяву майнового характеру на загальну суму 1288969,92 грн, а саме: до Відповідача 1 - 637213,06 грн, до Відповідача 2 - 317777,02 грн, до Відповідача 3 - 333979,84 грн.

При цьому, заявляючи вимогу про накладення арешту на нерухоме майно кожного з відповідачів, заявник не надає жодних доказів в підтвердження вартості цього нерухомого майна, що в контексті посилання заявника на постанову Верховного Суду від 11.12.2023 по справі №904/1934/23 не дає підстав суду зробити висновок про співмірність обраного заявником заходу забезпечення.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що доводи заявника про утруднення відновлення і захисту його порушених прав, в розрізі зазначених вище обставин, не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності та збалансованості інтересів сторін.

Суд зважає також на те, що заявник звертаючись до суду з даною заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, не навів достатньо обґрунтованих припущень та не надав належних на те доказів щодо того, що невжиття таких заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відтак, суд зазначає, що будь-яких переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в господарській справі у разі задоволення позову, з яким заявник звернувся до суду, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, заявником у заяві про забезпечення позову не було наведено та не надано відповідних доказів на підтвердження таких обставин.

Суд зазначає, що тягар доказування обґрунтованості підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, в даному випадку покладається на заявника клопотання про забезпечення позву.

Суд враховує також, що забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя.

Відтак, враховуючи наведені вище обставини та положення закону, оскільки заявником не доведено та документально не підтверджено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутись, а перевірка та дослідження судом наведених заявником обставин наявності заборгованості відповідачів зі сплати орендної плати має здійснюватись в ході розгляду справи по суті, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Судовий збір за заявою про забезпечення позову, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладається на заявника.

Керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Запорізької міської ради про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх.№19481/08-08/26 від 09.09.2026) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 11.09.2026, та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Суддя С.І. Педорич