Рішення № 139668246, 03.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2026 р. Cправа № 902/483/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" (вул. Кудрявська, 16, м. Київ, 04053)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009)

про стягнення 136796,73 грн

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників:

позивача: Турка-Романюк А.С.

В С Т А Н О В И В :

14.04.2026 до Господарського суду Вінницької області звернулось Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс" про стягнення 136 796,73 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.04.2026 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 16.04.2026 відкрито провадження у справі № 902/483/26. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.05.2026.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 16.04.2026.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 14.05.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 16.06.2026.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 14.05.2026.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті, з огляду на задоволення клопотання представника позивача про перерву в розгляді справи для надання доказів у справі, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 16.06.2026 повідомити учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 03.09.2026.

В судове засідання 03.09.2026 з`явився представник позивача.

На визначений час у судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, та час розгляду справи належним чином повідомлений ухвалою суду від 16.06.2026.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищевикладене, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18.07.2024 між Приватним акціонерним товариством «Галіція Дистилері» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа Трейд Плюс» було укладено договір поставки №18/07-24.

Пунктом 1.1. Договору поставки передбачено, що Постачальник (Позивач) у порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується поставити (передати у власність), а Покупець (Відповідач) у порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти та оплатити вироблені Постачальником алкогольні напої (надалі Товар) за цінами, в обсягах та асортименті, визначеними у Додатках до цього Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору поставки, поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах DAP поставка до місця зазначеного в заявці Покупцем, відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної палати Інкотермс 2010.

Пунктом 4.4. Договору поставки передбачено, що датою поставки вважається дата проставлення Покупцем відмітки (підпис уповноваженої особи скріпленою печаткою Покупця) на видатковій накладній, що свідчить про прийняття Товару.

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця після приймання Товару Покупцем. З моменту прийняття Товару всі ризики втрати (знищення) або пошкодження (псування) Товару несе Покупець (п. 4.5. Договору).

Згідно з п. 5.4. Договору поставки кожну отриману партію Товару Покупець зобов`язаний оплатити протягом 60 календарних днів з моменту прийняття відповідної партії Товару.

Пунктом 12.1. Договору поставки передбачено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє протягом одного року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

Якщо жодна із Сторін за 20 календарних днів до дати припинення дії Договору не заявить у письмовій формі іншій Стороні про свій намір розірвати або змінити цей Договір, строк дії Договору вважається продовженим на один рік на тих самих умовах, які передбачені Договором (п. 12.2. Договору поставки).

Згідно з п. 12.3. Договору поставки закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки позивач, на підставі заявок відповідача, протягом липня 2024 квітня 2025 поставив останньому Товар на загальну суму вартості Товару 464 955,60 грн., зокрема: 25.07.2024 позивачем поставлено відповідачу Товар на суму 215 399,98 грн., що підтверджується такими документами: видаткова накладна №995 від 25.07.2024; товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв №995 від 25.07.2024.

Враховуючи умови п. 5.4. Договору поставки, відповідач зобов`язаний був оплатити Товар за цією видатковою накладною до 23.09.2024 включно.

14.08.2024 позивачем поставлено відповідачу Товар на суму 139 707,72 грн., що підтверджується такими документами: видаткова накладна №1083 від 14.08.2024; товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв №1083 від 14.08.2024.

Враховуючи умови п. 5.4. Договору поставки, відповідач зобов`язаний був оплатити Товар за цією видатковою накладною до 13.10.2024 включно.

14.04.2025 позивачем поставлено відповідачу Товар на суму 109 848,00 грн., що підтверджується такими документами: видаткова накладна №472 від 14.04.2025; товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв №472 від 14.04.2025.

Враховуючи умови п. 5.4. Договору поставки, відповідач зобов`язаний був оплатити Товар за цією видатковою накладною до 13.06.2025 включно.

Відповідачем у період з 05.11.2024 по 09.01.2026 здійснено часткову оплату за поставлений Товар за Договором поставки на загальну суму 325 113,42 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №1598 від 05.11.2024 на суму 30 000,00 грн., №1675 від 18.11.2024 на суму 10 000,00 грн., №1709 від 29.11.2024 на суму 20 000,00 грн., №4351 від 06.12.2024 на суму 15 000,00 грн., №22 від 13.01.2025 на суму 35 000,00 грн., №121 від 31.01.2025 на суму 25 000,00 грн., №1084 від 14.02.2025 на суму 20 000,00 грн., №4723 від 10.03.2025 на суму 20 000,00 грн., №1217 від 14.03.2025 на суму 10 000,00 грн., №1211 від 28.03.2025 на суму 7 000,00 грн., №1322 від 09.04.2025 на суму 23 399,88 грн., №4948 від 15.05.2025 на суму 7 000,00 грн., №5048 від 23.05.2025 на суму 7 000,00 грн., №5113 від 29.05.2025 на суму 7 000,00 грн., №5241 від 13.06.2025 на суму 5 000,00 грн., №1356 від 11.07.2025 на суму 5 000,00 грн., №1457 від 25.07.2025 на суму 7 000,00 грн., №1557 від 01.08.2025 на суму 7 000,00 грн., №1595 від 07.08.2025 на суму 5 000,00 грн., №1665 від 18.08.2025 на суму 5 000,00 грн., №1291 від 19.09.2025 на суму 20 152,20 грн., №1330 від 26.09.2025 на суму 6 558,96 грн., №1349 від 02.10.2025 на суму 5 784,72 грн., №1393 від 09.10.2025 на суму 2 158,80 грн., №1431 від 16.10.2025 на суму 1 739,95 грн., №1495 від 29.10.2025 на суму 3 571,80 грн., №1545 від 06.11.2025 на суму 2 553,60 грн., №1582 від 13.11.2025 на суму 2 593,20 грн., №1659 від 28.11.2025 на суму 2 012,05 грн. (Додаток 3, №1702 від 05.12.2025 на суму 2 355,10 грн., №1776 від 19.12.2025 сума оплати 1 631,55 грн., №50 від 09.01.2026 на суму 3 601,61 грн.

Крім того, 18.07.2024 між сторонами укладено договір про надання послуг зі стимулювання збуту №18/07-24М.

Відповідно до п.1.1. Договору про надання послуг зі стимулювання збуту, Виконавець (Відповідач) за завданням Замовника (Позивач) надає послуги зі стимулювання збуту товарів, які виробляються Замовником під торговельними марками «Бучач», «Грінвіч», «Ренуаж», «Сливовиця Українська», «Грушовиця Українська», «Абрикосівка Українська», «Гроно Галіції», «Кальвадос Прикарпатський», «Кальвадес Грушевий», Бренді «Прикарпатський Сливовий» тощо, та сприяння в організації просування товарів, що виробляються Замовником під зазначеними торговельними марками, на ринку (мерчандайзинг), а Замовник приймає такі послуги і зобов`язується оплачувати в порядку та на умовах цього Договору.

31.03.2025 між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.

На момент підписання Угоди від 31.03.2025 Сторона 2 (відповідач) мав перед Стороною 1 непогашене грошове зобов`язання у сумі 163 107,60 грн., у тому числі, ПДВ 27 184,60 грн. та акцизний податок у розмірі 26 308,97 грн., що виникло на підставі Договору поставки ( п. 1 Угоди від 31.03.2025).

На момент підписання Угоди від 31.03.2025 Сторона 1 має перед Стороною 2 непогашене грошове зобов`язання у розмірі 37 674,30 грн., у тому числі, ПДВ 6 279,05 грн., що виникло на підставі укладеного між сторонами Договору про надання послуг зі стимулювання збуту.

Відповідно до п. 4 Угоди від 31.03.2025 сторони прийшли до згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними у пунктах 1,2 Угоди від 31.03.2025, у розмірі 37 674,30 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 6 279,05 грн., і таким чином, з моменту підписання даної Угоди вважатимуть: зобов`язання Сторони 1 (Позивач), зазначене у п. 2 Угоди, таким, що припинено повністю, заборгованості Сторони 1 перед Стороною 2 по Договору про надання послуг зі стимулювання збуту немає; зобов`язання Сторони 2 (Відповідач), зазначене у п. 1 Угоди, таким, що припинено частково, залишок заборгованості Сторони 2 перед Стороною 1 по Договору поставки становить 125 433,30 грн., у тому числі ПДВ 20 905,55 грн. та акцизний податок 26 308,97 грн.

09.12.2025 між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.

На момент підписання Угоди від 09.12.2025 Сторона 2 (відповідач) мав перед Стороною 1 (позивач) непогашене грошове зобов`язання у сумі 107 401,04 грн., у тому числі, ПДВ 17 900,17 грн. та акцизний податок у розмірі 19 070,61 грн., що виникло на підставі укладеного між сторонами Договору поставки.

На момент підписання Угоди від 09.12.2025 Сторона 1 (позивач) має перед Стороною 2 (відповідач) непогашене грошове зобов`язання у розмірі 37 703,76 грн., у тому числі, ПДВ 6 283,96 грн., що виникло на підставі укладеного між сторонами Договору про надання послуг зі стимулювання збуту (п. 2 Угоди від 09.12.2025).

Відповідно до п. 4 Угоди від 09.12.2025 сторони прийшли до згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними у пунктах 1,2 Угоди від 09.12.2025, у розмірі 37 703,76 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 6 283,96 грн., і таким чином, з моменту підписання даної Угоди вважатимуть: зобов`язання Сторони 1 (Позивач), зазначене у п. 2 Угоди, таким, що припинено повністю, заборгованості Сторони 1 перед Стороною 2 по Договору про надання послуг зі стимулювання збуту немає; зобов`язання Сторони 2 (Відповідач), зазначене у п. 1 Угоди, таким, що припинено частково, залишок заборгованості Сторони 2 перед Стороною 1 по Договору поставки становить 69 697,28 грн., у тому числі, ПДВ 11 616,21 грн. та акцизний податок 19 070,61 грн.

Таким чином, відповідачем на виконання умов Договору поставки було здійснено часткову оплату поставленого товару у загальному розмірі 400 491,48 грн. (335 113,42 грн. + 37 674,30 грн. + 37 703,76 грн.)

Проте, відповідачем у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором поставки не здійснено у повному обсязі оплату за отриманий ним від Позивача Товар у встановлений строк. Тому, станом на день подання цього позову у Відповідача утворилася заборгованість у розмірі 64 464,12 грн. (464 955,60 грн. загальна сума вартості поставленого Позивачем Товару за видатковими накладними - 400 491,48 грн. загальна сума оплат, здійснених Відповідачем за поставленим Товар), у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права з метою примусового стягнення вказаної суми заборгованості у судовому порядку.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір поставки № 18/07-24 від 18.07.2024.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

У відповідності зі ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Як уже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов`язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Матеріали справи містять докази фактичної передачі відповідачу Товару за договором на суму загальну 464 955,60 грн, натомість докази сплати коштів відповідачем відсутні. Відповідачем здійснено часткову оплату в сумі 325 113,42 грн та на суму 75 378,06 грн зараховано зустрічні однорідні вимоги.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 64 464,12 грн, відтак і про задоволення позову в цій частині.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 33 505,39 грн пені, 7 539,88 грн 3 % річних, 31 287, 34 грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1. Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з п. 8.2. Договору при несплаті за Товар у строк, більше ніж вказаний в п. 5.4. Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що при несплаті за Товар у строк, більше ніж вказаний в п. 5.4. Договору, Покупець сплачує Продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати, а також 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована на заборгованість за договором поставки в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку пені позивачем не допущено помилок.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, визначений сторонами розмір відсотків річних, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 15% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши за допомогою калькулятора "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені, що нараховані на суму основного боргу за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, то як такі, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, відтак і про задоволення позову.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Разом з тим відповідачем не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.

За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 2/26 від 18.03.2026, де п.3.1. погоджено, що винагорода (гонорар) Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги за цим договором, а також порядок здійснення розрахунків визначається Сторонами в Угоді про встановлення гонорару (Додаток 1 до Договору) та сплачується Клієнтом в національній валюті України; угодою № 1 від 18.03.2026 про встановлення гонорару передбачено, що надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 18/07-24 від 18.07.2024, укладеним між Клієнтом та ТОВ «Основа Трейд Плюс» (код за ЄДРПОУ) надання загальної юридичної консультації, визначення переліку документів, які необхідні для надання правової допомоги, складення тексту позовної заяви, її подання до суду, участь в судових засіданнях та підготовка і подання інших процесуальних документів під час розгляду справи в суді першої інстанції, та розмір гонорару встановлено 25 000,00 грн; ордером № 2157217 від 19.03.2026.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не подав, їх співмірність не спростував.

З огляду на положення статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спору, обсяг наданих адвокатом послуг, підтвердження їх фактичного надання та оплати, суд доходить висновку, що заявлені витрати є реальними, документально підтвердженими та співмірними, а тому підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Судовий збір в розмірі 2 662,40 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України також покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, Вінницький р-н., Вінницька обл., 21009, код ЄДРПОУ 44796564) на користь Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" (вул. Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 31274359) 64 464,12 грн - основного боргу, 3 % річних в розмірі 7 539,88 грн, пеню за порушення строків оплати у розмірі 33 505,39 грн, інфляційні втрати у розмірі 31 287,34 грн, 2 662,40 грн витрат на сплату судового збору та 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Видати наказ.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 11 вересня 2026 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи