Ухвала суду № 139665571, 11.09.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6322/25

Провадження № 1-кс/346/844/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Слідчий суддя ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

заявника ОСОБА_3

представника заявника адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом ОСОБА_4 , на постанову слідчого СВ Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 24.03.2026 року про закриття кримінального провадження № 12025091180000865 від 24.11.2025 року за ч. 1 ст.286 КК України,-

в с т а н о в и в:

27.07.2026 року адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій зазначає, що постановою слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 24.03.2026 року закрито кримінальне провадження №12025091180000865 від 24.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, про яку жодним чином не повідомлено ОСОБА_6 , не вручено йому її ні особисто, ані не надіслано поштовим зв`язком. Про її наявність останній дізнався 13.07.2026 року після ознайомлення з матеріалами справи відносно нього за ст.124 КУпАП в Коломийському міськрайонному суді.

Скарга обґрунтована тим, що згідно з висновком судово-медичної експертизи, проведеної 02.01. - 05.01.2026 року, у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді відкритого підтаранного переломовивиху стопи із забійною раною, перелому внутрішнього горбика задного відростка таранної кістки із зміщенням, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Тобто, підтверджується факт заподіяння йому фізичної шкоди середньої тяжкості, що становить обов`язкову ознаку матеріального складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України. Однак, органом досудового рослідування не було вручено ОСОБА_3 пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого та не роз`яснено його процесуальні права. Внаслідок вказаної бездіяльності слідчого ОСОБА_3 не було належним чином поінформовано про його процесуальний інструментарій, передбачений ст.56 КПК України, та позбавлено можливості реалізувати свої права на стадії досудового розслідування, зокрема, заявляти клопотання про проведення необхідних слідчих дій ( в тому числі слідчого експерименту), подававати заяви та надавати додаткові пояснення щодо обставин ДТП, ставити запитання експертам та заяляти клопотання про призначення додаткових або повторних експертиз, надавати докази та брати участь у проведенні слідчих дій.

При винесенні вказаної постанови слідчий послався на висновок інженерно-транспортної експертизи, згідно з яким водій ОСОБА_3 нібито не мав технічної можливості уникнути зіткнення за швидкості 114 км/год, але мав таку можливість при 50 км/год, а в діях водія ОСОБА_7 не вбачається порушень ПДР. Однак, вказаний висновок експерта є необгрунтованим та передчасним, оскільки ґрунтується на вихідних даних, сформованих слідчим суб`єктивно та без їх фактичної перевірки під час слідчого експерименту. Слідчий не проводив слідчий експеримент за участю водіїв ОСОБА_3 і ОСОБА_8 та пасажирів, внаслідок чого під час досудового розслідування не було встановлено: з якого саме точного моменту для водія автомобіля «Тоyota Camry» ОСОБА_3 виникла небезпека для руху ( чи з моменту початку руху «Fiat Doblo» з узбіччя, чи з моменту початку зміни ним напрямку руху/перетинання смуги); на якій конкретно відстані водій ОСОБА_3 з урахуванням дорожньої обстановки та геометрії ділянки дороги, об`єктивно спроможний був виявити дану небезпеку; траєкторію, кут та темп виконання маневру повороту ліворуч водієм «Fiat Doblo» ОСОБА_8 .

Крім того, у своїх поясненнях водій ОСОБА_8 особисто підтвердив, що перед початком маневру виїзду з правого узбіччя та повороту ліворуч він подивився у дзеркало заднього виду та побачив автомобіль «Тоyota Camry», під керуваннм ОСОБА_3 , який рухався позаду в попутному напрямку та наближався, тобто він достовірно знав та усвідомлював, що по попутній смузі руху наближається транспортний засіб, однак, злегковажив обстановкою і проігнорував наявність перешкоди, відновив рух з узбіччя та приступив до перетинання смуги руху «Тоyota Camry» для повороту ліворуч. Вказані дії водія ОСОБА_8 є прямим та грубим порушенням вимог п.10.1, 10.4, 10.6 Правил дорожнього руху, які створили первинну небезпеку для руху та аварійну обстановку, позбавивши водія ОСОБА_3 можливості уникнути зіткнення. Однак, слідчий у постанові не надав належної правової оцінки цим показанням ОСОБА_8 . Навіть за умови висновків експертизи щодо можливого перевищення швидкості руху водієм ОСОБА_3 (п.12.4 ПДР) слідчий зобов`язаний був встановити комплексний причинно-наслідковий зв`язок.

Постанова слічого є однобічною, побудованою виключно на процесуальних матеріалах, зібраних без участі ОСОБА_3 як потерпілого. Тому представник заявника просить скасувати зазначену постанову.

Заявник в судовому засіданні подану скаргу підтримав із зазначених підстав, а також вказав, що досудове розслідування проведено поверхнево, при цьому до слідчого він із заявою про визнання його потерпілим не звертався, як із будь-якими заявами (клопотаннями) про проведення слідчого експертименту, процесом проведення досудового розслідування не цікався тривалий час, оскільки очікував, що слідчий самостійно все з`ясує та за необхідності викличе його. Крім того, до заявника на роботу приїжджали працівники поліції, де складали протокол про адміністративне правопорушення ( за ст.124 КУпАП), який він підписав, не читаючи, оскільки поспішав.

Його представник, адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні подану скаргу підтримав із вищевказаних підстав, вважає, що досудове розслідування проведене поверхнево, тому просить скасувати вказану постанову слідчого.

Слідчий в судове засідання не з`явився повторно, будучи належно повідомленим. Однак, його неявка відповідно до положень ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Слідчий подав до суду заперечення на розглядувану скаргу, в яких зазначив, що під час проведення досудового розслідування в повній мірі зібрано докази щодо причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_9 в процесі його проведення не подавав будь-яких заяв про залучення його як потерпілого та був допитаний в якості свідка, а за результатами проведення розслідування встановлено, що ОСОБА_9 порушив Правила дорожнього руху та вчинив ДТП, в якій сам отримав тілесні ушкодження, тому прийнято остаточне рішення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України про закриття, а матеріали скеровано для притягнення його ( ОСОБА_10 ) до адміністративної відповідальності. Після цього, відносно нього складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в процесі чого йому було відомо, що кримінальне провадження закрите. 28.05.2026 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області винесено постанову про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. 21.07.2026 року захисником ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу на вказану постанову, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову в справі № 346/2266/26 від 28.05.2025 року про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУПАП у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_10 складу адміністративного правопорушення. 07.08.2026 року Івано-Франківським апеляційним судом винесено постанову про відмову в поновленні строків для подання апеляційної скарги.

Крім цього, слідчий зауважує, що в кримінальному провадженні ОСОБА_9 є свідком, а тому у нього відсутнє право на оскарження дій чи бездіяльності слідчого, в тому числі і постанови про закриття кримінального провадження. Також, будучи повідомленим про закриття кримінального провадження, ОСОБА_9 у встановлений законом строк протягом 10 діб будь-яких скарг чи заяв не подавав. Тому слідчий просить вказану скаргу залишити без задоволення.

Дослідивши доводи, викладені в скарзі, і які містяться в матеріалах кримінального провадження, що надійшли від органу досудового розслідування, заслухавши вказаних учасників,приходжу до висновку, про наявність достатніх підстав для прийняття рішення.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Оскаржувану постанову заявник отримав 13.07.2026 року, скаргу надіслав до суду 23.07.2026 року, тому ним не пропущено строки звернення до суду.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.284 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Згідно з ч.6 ст.284 КПК України копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору.

Встановлено, що старшим слідчим СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025091180000865, внесеному до реєстру досудових розслідувань 24.11.2025 року за ч.1 ст.286 КК України, в якому потерпілим залучено ОСОБА_8 за його заявою.

24.03.2026 року слідчим винесено постанову про закриття даного кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КУпАП; копію постанови направлено до Коломийського РВП для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, ч.4 ст. 122 КУпАП.

Постанова мотивована тим, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, а саме: пункти 1.2, 1.3, 1.5, 2.3 «б» і «д», 10.1, 12.1, 12.3, 12.4, 14.6 «а». У відповідності до науково-практичного коментаря встановлено, що кримінальна відповідальність за ст. 286 настає за умови заподіяння наслідків у вигляді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження. В свою чергу середньої тяжкості тілесне ушкодження - тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, не містить в собі ознак тяжкого тілесного ушкодження, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров?я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину. Заподіяння в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху легких тілесних ушкоджень виключає застосування ст. 286 КК України. Враховуючи те, що ОСОБА_9 через свої власні необережні дії, які виразилися в порушенні ним Правил дорожнього руху України, внаслідок чого виникла дорожньо-транспортна пригода, в якій він сам отримав тілесні ушкодження, а інші учасники отримали тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров?я, що являється менш небезпечним ніж середньої тяжкості тілесні ушкодження, а тому в даному кримінальному провадженні відсутні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, що виключає застосування даної статті до винної особи, однак, у діях ОСОБА_10 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.124, та ч.4 ст.122 КУпАП (а.с.8-11).

В постанові вказано, що згідно з даними перегляду відео із камер відеоспостереження автомобіль марки «FIAT DOBLO», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який по напрямку руху до м. Коломия стояв на правому узбіччі, об 11:59:47 год. (за 8 секунд до моменту зіткнення) розпочав виїзд на проїзну частину. Проїхавши незначну відстань вздовж правого краю проїзної частини, автомобіль марки «FIAT DOBLO» одразу після роз?їзду із зустрічним автомобілем розпочав маневр повороту ліворуч на другорядну вул. Відродження. Автомобіль марки «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », який наближався до перехрестя, зманеврував ліворуч на смугу зустрічного руху, де між автомобілями відбулося зіткнення.

Відповідно до висновку судової фототехнічної експертизи встановлено, що з моменту коли автомобіль марки «FIAT DOBLO», номерний знак « НОМЕР_1 », змінює напрямок свого руху ліворуч у напрямку до другорядної дороги до моменту зіткнення із автомобілем марки "Toyota", номерний знак « НОМЕР_2 », пройшло часу, який становить 2,495 - 2,573 секунди.

Небезпека для руху водієві автомобіля марки "Toyota", номерний знак « НОМЕР_3 » ОСОБА_11 настає з моменту зміни напрямку руху автомобіля марки "Fiat Doblo", номерний знак « НОМЕР_4 », у напрямку до лівого повороту та до напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_10 .

Видимість дороги у напрямку руху водієві автомобіля марки "Toyota", номерний знак « НОМЕР_2 », не обмежена, оскільки ДТП трапилося у день і на прямій, горизонтальній ділянці дороги.

Згідно з висновком інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 " Дослідження обставин і механізму ДТП " встановлено, що у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Toyota Camry», номерний знак « НОМЕР_2 », ОСОБА_9 повинен був, із технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 12.4 та 12.3 Правил дорожнього руху. У даній дорожній ситуації водій автомобіля «Fiat Doblo», номерний знак « НОМЕР_5 » ОСОБА_8 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 16.13 та 10.1 Правил дорожнього руху. У даній дорожній ситуації водій автомобіля «Fiat Doblo», номерний знак « НОМЕР_5 » ОСОБА_8 , в момент виїзду з правого узбіччя на проїзну частину дороги, не створював небезпеку для руху водію автомобіля «Toyota Camry», номерний знак « НОМЕР_2 », ОСОБА_11 . У даній дорожній ситуації водій автомобіля «Toyota Camry», номерний знак « НОМЕР_2 », ОСОБА_9 , рухаючись зі швидкістю 114км/год не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Fiat Doblo», номерний знак « НОМЕР_5 », шляхом застосування своєчасного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. Однак, рухаючись з максимально допустимою на даній ділянці дороги швидкістю 50км/год, у водія ОСОБА_10 була така можливість. У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Fiat Doblo», номерний знак « НОМЕР_5 » ОСОБА_12 не вбачаються невідповідності вимогам Правил дорожнього руху які б, з технічної точки зору, могли перебувати у причинному зв?язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події. У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Toyota Camry», номерний знак « НОМЕР_2 » ОСОБА_13 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 12.4 та 12.3 Правил дорожнього руху які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв?язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події.

Відповідно до переглянутого відео-запису моменту та обставин дорожньо-транспорт пригоди та відповідно до схеми до протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що зіткнення автомобіля марки "Toyota", номерний знак « НОМЕР_6 », із автомобілем марки "Doblo", номерний знак « НОМЕР_7 », відбулося в перехрещування другорядної дороги на смузі по напрямку до м.Косів на відстані 2.1 м від правого краю дороги у цьому ж напрямку. Також встановлено автомобіль марки "Toyota", номерний знак « НОМЕР_2 », контактував передньою правою своєю частиною в районі передньої правої фари та крила в місці посередині лівої бокової частини автомобіля марки "Fiat Doblo", номерний знак « НОМЕР_8 ». В момент початку маневру повороту ліворуч автомобіля марки "Fiat Doblo", номерний знак « НОМЕР_9 », в сторону вул. Відродження автомобіль марки "Toyota", номерний знак « НОМЕР_6 », рухався позаду нього в смузі напрямку руху до м.Коломия (а.с. 8-11).

У відповідності до копії постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 року (справа №346/2266/26) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопрушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягненя у виді штафу. В постанові зазначено, що 23.11.2025 року, близько 13 год. 00 хв. в с.Великий Ключів Коломийського району Івано-Франківської області ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «TOYOTA CAMRY», державний номерний знак « НОМЕР_2 », не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «FIAT DOBLO», державний номерний знак « НОМЕР_5 », під керуванням ОСОБА_8 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_3 порушив п.2.3. "б" та п.12.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 12-14).

Відповідно до копії постанови Івано-Франківского апеляційного суду від 07.08.2026 року (справа №346/2266/26) відмовлено захиснику ОСОБА_3 адвокату ОСОБА_4 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Коломийського міськрайонного суду від 28.05.2026 року (а.с.35).

Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КК України кримінально караним є порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Таким чином, для наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, необхідним є встановлення не лише факту порушення правил безпеки дорожнього руху та причинного зв`язку такого порушення з дорожньо-транспортною пригодою, а й настання передбаченого законом наслідку заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Кримінальна відповідальність за ст. 286 КК України настає за умови заподіяння наслідків у вигляді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження. В свою чергу середньої тяжкості тілесне ушкодження тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, не містить в собі ознак тяжкого тілесного ушкодження, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров?я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину. Заподіяння в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху легких тілесних ушкоджень виключає застосування ст. 286 КК України.

Представник заявника вказує, що матеріалами кримінального провадження підтверджено факт заподіяння заявнику ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що становить обов`язкову ознаку матеріального складу кримінального правопрушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до ч.2, 3, 7 ст.56 КПК України права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Окрім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема як рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Тобто, у разі незгоди з діями та/або бездіяльністю слідчого у вказаному кримінальному провадженні, заявник мав право оскаржити такі дії та/або бездіяльність в порядку ст. 303 КПК України.

Як зазначено в узагальненні ВССУ від 12.01.2017 року «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», згідно з ч. 5 ст.40 КПК слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку забороняється.

Слідчим суддям необхідно враховувати, що якщо особа звернулась із клопотанням про проведення слідчої (розшукової) дії, однак, воно залишилось без реагування або без належного реагування (наприклад, не було розглянуте або було розглянуте в частині) слідчого, то в такому випадку правомірним є оскарження такої бездіяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК. Однак, якщо клопотання розглянуто, а в його задоволенні було відмовлено, то така відмова є предметом оскарження винятково відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Водночас, слід зважати і на те, що бездіяльність стосовно відсутності належного реагування на відповідні клопотання про вчинення певних процесуальних, зокрема слідчих (розшукових) дій, може бути предметом оскарження лише тоді, коли скаржник попередньо ініціював вчинення таких дій, звертаючись з відповідним клопотанням до слідчого.

Як встановлено з оглянутих матеріалів кримінального провадження в ньому відсутні заява ОСОБА_3 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення або заява про залучення його до провадження як потерпілого, оскільки, як вже зазначалось вище, права і обов`язки потерпілого виникають в особи саме з моменту подання таких заяв. В судовому засіданні під час розгляду скарги ОСОБА_3 підтвердив, що не звертався до слідчого з відповідною заявою про визнання його потерпілим, хоча в розглядуваній скарзі зазначив свій статус як потерпілий. Письмова згода про визання його потерпілим в матеріалах кримінального провадження також відсутня. Як встановлено слідчим суддею він допитаний в кримінальному провадженні як свідок.

Як зазначено в оскаржуваній постанові відповідно до висновку судово-медичної експертизи, проведеної в період з 02.01.2026 року по 05.01.2026 року, у потерпілого ОСОБА_8 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забою правої нирки, ускладнений посттравматичний пієлонефритом, внутрішньо черепна травма зі струсом головного мозку, садна волосистої частини голови, синець лівої навколоочної ділянки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, проведеної в період з 02.01.2026 року по 05.01.2026 року, у ОСОБА_14 мали місце тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо-черепної травми зі струсом головного мозку, перелом кісток носа, забійної рани верхньої повіки лівого ока, синців обох стегон, садна в ділянці носа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров?я.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, проведеної в період 02.01.2026 року по 05.01.2026 року, встановлено, що у ОСОБА_10 мали місце тілесні ушкодження у вигляді відкритого підтаранного переломовивиху стопи із забійною раною на шкірі, перелому внутрішнього горбика заднього відростка таранної кістки і зміщення стопи до середини, відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили тривали розлад здоров`я, але не були небезпечними для життя в момент спричинення.

Таким чином, з оскаржуваної постанови встановлено, що висновки слідчого ґрунтуються на зібраних під час здійснення досудового розслідування доказах, а саме на висновках судово-медичних, фототехнічної, інженерно-транспортної експертиз, відеозапису моменту та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а також інших матеріалах кримінального провадження, які узгоджуються між собою і свідчать про об`єктивність та законність висновків слідчого щодо відсутності складу кримінального правопрушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (а. с. 8-11).

Заявник також вказує, що слідчим залишено поза увагою необхідність проведення слідчого експерименту, однак, відповідних його клопотань з цього приводу чи проведення будь-яких інших слідчих дій (в тому числі призначення експертиз) матеріали кримінального провадження не містять.

Відповідно до ч.1, 2 ст.22 КК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на підставі наведеного слідчим суддею встановлено, що здійснене слідчим досудове розслідування та винесення за його наслідками оскаржуваної постанови відповідають вимогам ч.2 ст.9 КПК України, які передбачають, що орган досудового розслідування зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

При цьому слідчий суддя вважає, що доводи заявника про незаконність оскаржуваної постанови зводяться до його незгоди із цим рішенням. Ним не доведено обставин або доказів, які б не були предметом дослідження під час досудового розслідування і спростовують або ставлять під сумнів мотиви, наведені в оскаржуваній постанові, а також не зазначено будь-яких істотних обставин, які би вплинули (могли вплинути) на прийняття слідчим рішення за наслідками проведення розслідування, і що саме ці обставини залишилися поза увагою слідчого. Отже, вжиті слідчим заходи слідчий суддя вважає достатніми для прийняття рішення про закриття даного кримінального провадження.

Факт отримання потерпілим ОСОБА_8 саме легких ( а не середньої тяжкості) тілесних ушкоджень належним чином зафіксований та досліджений за медичними документами, висновком експерта. Одне лише формальне посилання заявника на відсутність належної правової оцінки слідчим показань потерпілого та висновків експертів є виключно суб`єктивною оцінкою.

Виходячи з обставин кримінального провадження під час досудового розслідування, враховуючи, що ОСОБА_9 через свої власні необережні дії, які виразилися в порушенні ним Правил дорожнього руху України, внаслідок чого виникла дорожньо-транспортна пригода, в якій він сам отримав тілесні ушкодження, а інші учасники отримали тілесні ушкодження, які відносяться до легких, що спричинили короткочасний розлад здоров?я, що являється менш небезпечним, ніж середньої тяжкості тілесні ушкодження, в даному кримінальному провадженні не встановлено складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, що виключає застосування даної статті до винної особи. Оскаржувана постанова слідчого є достатньо вмотивованою і містить спростування усіх суттєвих доводів заявника про наявність складу кримінального правопорушення, а також обґрунтовані висновки про наявність достатніх підстав, які виключають можливість подальшого проведення досудового розслідування у даному провадженні і обумовлюють його закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Висновок слідчого про закриття даного кримінального провадження підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, викладені обставини та мотиви є у постанові логічними та послідовними з описаними доказами, які не спростовуються обставинами, вказаними у скарзі.

На підставі викладеного відсутні підстави для скасування даної постанови про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.26, 303, 305 -307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні скаргиОСОБА_3 , поданої адвокатом ОСОБА_4 , про скасування постанови про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2025 року за № № 12025091180000865 за ч. 1 ст.286 КК України, що винесена 24.03.2026 року старшим слідчим СВ Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_5 , - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя : ОСОБА_1