Ухвала суду № 139662078, 10.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/22521/24

Провадження №2/522/2603/26

УХВАЛА

10 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши на підставі наявних матеріалів питання про поновлення провадження у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №522/22521/24 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2026 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Албул Тамари Валентинівни про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження у справі №522/22521/24 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи - Державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Баранова Олена Володимирівна та ОСОБА_4 про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна зупинено до залучення до участі у справі правонаступника.

Зазначеною ухвалою суд було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

У юридичній доктрині розподіл матеріального правонаступництва на універсальне (у порядку спадкування) та сингулярне (уступка права вимоги) пов`язане з об`єктом прав та обов`язків, що переходять до правонаступника.

Правонаступництво у матеріальному праві, хоча і є основою для процесуального правонаступництва, проте не є безумовною підставою для цього. Так, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі (частина перша статті 251 ЦПК України).

Згідно п.1 ч.1 ст.253 ЦПК України,провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктами 1, 3 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника

Зі змісту статті 254 ЦПК України випливає, що після оформлення матеріального правонаступництва, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, провадження у справі поновлюється і настає процесуальне правонаступництво.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У ч.1 ст.1269 ЦК України вказано, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Тому, враховуючи те, що шестимісячний строк для подання заяв про прийняття спадщини минув, а тому, перестали існувати обставини, що слугували підставою для зупинення провадження, суд доходить до висновку про наявність підстав для поновлення провадження у справі задля встановлення кола правонаступників відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Згідно п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов`язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.

Суд також роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно ч. 4, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

З метою встановлення належних сторін у справі, суд доходить до висновку про наявність підстав для витребування з Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса витягу (інформаційної довідки) зі Спадкового реєстру про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та витягу (інформаційної довідки) зі Спадкового реєстру про складені заповіти, а також спадкові договори ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У ч. 1 ст. 1269 ЦК України вказано, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Тобто, особа вважається такою, що прийняла спадщину у разі:

- постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті;

- звернення до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк.

При цьому, нотаріальна справа не дасть у повній мірі встановити коло спадкоємців у разі прийняття спадщини особами, які постійно проживали зі спадкодавцем на момент його смерті.

Тому, з метою встановлення кола осіб, які прийняли спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України та забезпечення процесуального правонаступництва у справі, суд доходить до висновку про наявність підстав для витребування з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради відомостей про останнє відоме зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також осіб, що були зареєстровані з нею на момент смерті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 252, 253, 254 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі №522/22521/24 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна поновити.

Призначити проведення судового засідання на 5 жовтня 2026 року о 11 год. 30 хв. у залі суду №223 у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, буд. 33.

Витребувати з Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса:

- витяг (інформаційну довідку) зі Спадкового реєстру про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- витяг (інформаційну довідку) зі Спадкового реєстру про складені заповіти, а також спадкові договори ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Витребувати з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради відомості про останнє відоме зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також осіб, що були зареєстровані з нею на момент смерті;

Копію ухвали до виконання направити на адресу Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19-Б, електронна адреса: info_pm@od.od.notary.gov.ua) та на адресу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради відомості, 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, електронна адреса - dnap@omr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, ухвалене за наслідками розгляду справи.

Суддя Косіцина В.В.

10.09.26