Ухвала суду № 139660968, 19.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8166/26

Провадження № 1-кс/202/6132/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42026040000000382 від 08.08.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, -

У С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на майно, яке було вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «LAND CRUISER» номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Агрофірма Орільське»;

- підроблене посвідчення на імя ОСОБА_4 заступника начальника відділу внутрішньої безпеки № ВВ 125496;

- чорнові записи на 2 аркушах;

- посвідчення добровольця територіальної оборони на імя ОСОБА_4 ;

- мобільний телефон міні ІМЕІ НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон «VERTA» НОМЕР_3 ;

- мобільний телефон (смартфон) ІМЕІ1 НОМЕР_4 з номером телефону НОМЕР_5 , ІМЕІ2 НОМЕР_6 з номером телефону НОМЕР_7 ;

- 2 флеш-носія;

- автомат АК № MУ Номер 5926 рік випуску 1965 калібру 7,62;

- магазин з-під автомата з патронами калібру 7,62 мм у кількості 30 штук;

- штик-ніж;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Porsche Carrera» за імя ОСОБА_6 , номерний знак НОМЕР_8 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_7 .

Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026040000000382 від 08.08.2026, в якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України.

Так, згідно з повідомленою підозрою ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з двома невстановленими слідством особами, 07 серпня 2026 року приблизно о 08:40 годині з метою незаконного заволодіння автомобілем марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_1 ), який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська», на своєму автомобілі марки «MERCEDES-BENZ G63» спільно з іншими співучасниками, що знаходилися в автомобілі марки «MITSUBISHI LANCER», прибув на територію підземного паркінгу торговельного центру «Млин» по вул. Калиновій у м. Дніпрі, де, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, ОСОБА_4 , перебуваючи в салоні автомобіля марки «MERCEDES-BENZ G 63», здійснив рух територією підземного паркінгу торговельного центру «Млин». Після чого дві невстановлені слідством особи вийшли з салонів автомобілів марки «MERCEDES-BENZ G 63» та марки «MITSUBISHI LANCER» для безпосереднього виконання кожною своєї відведеної ролі. Зокрема один зі співучасників підійшов до паркомісця № 32, де був припаркований автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 300», а інший невстановлений співучасник залишився на території паркінгу з метою спостереження за навколишньою обстановкою, забезпечення безпеки дій іншого співучасника та попередження про появу сторонніх осіб чи працівників поліції. При цьому ОСОБА_4 забезпечував готовність до швидкого залишення місця вчинення злочину.

Надалі перша невстановлена слідством особа, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб та переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, підійшла до автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_1 ) з боку, який не потрапляв у зону огляду камер відеоспостереження паркінгу, та, застосувавши заздалегідь підготовлений невстановлений технічний пристрій для несанкціонованого відчинення замків, відімкнула двері зазначеного транспортного засобу. Одразу після цього друга невстановлена особа, яка до цього здійснювала спостереження за навколишньою обстановкою, підійшла до відчиненого автомобіля та зайняла місце водія з метою подальшого керування ним. Одночасно з цим ОСОБА_4 , діючи узгоджено зі своїми співучасниками, вийшов із салону автомобіля марки «MERCEDES-BENZ G 63», підійшов до вищевказаного автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» та зайняв у ньому переднє пасажирське сидіння для спільного викрадення та залишення місця злочину.

У цей час через службовий вхід на територію підземного паркінгу прибув охоронець торговельного центру «Млин» ОСОБА_8 , який помітив підозрілі дії біля транспортного засобу. Підійшовши до автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_1 ), він звернувся до осіб, які перебували в його салоні ( ОСОБА_4 та невстановленого співучасника), з вимогою пояснити їхні дії та правомірність перебування в чужому автомобілі.

Надалі ОСОБА_4 , діючи умисно та реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на безперешкодне незаконне заволодіння транспортним засобом, вийшов із салону автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» та підійшов до охоронця ОСОБА_8 , якому представився працівником правоохоронного органу та пред`явив останньому службове посвідчення працівника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на своє ім`я.

При цьому ОСОБА_4 усно повідомив завідомо неправдиву інформацію про те, що вказані особи діють на виконання ухвали суду про вилучення зазначеного автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300», на що охоронець ОСОБА_8 заявив, що вирішення питань щодо вилучення майна не належить до його службових повноважень та висунув законну вимогу ОСОБА_4 пройти до адміністратора торговельного центру «Млин» для перевірки наданих документів.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 спільно з охоронцем пройшов до службового кабінету адміністратора торговельного центру «Млин».

Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_4 з метою введення в оману адміністратора центру та безперешкодного заволодіння транспортним засобом під виглядом проведення законних процесуальних дій, пред`явив останньому службове посвідчення працівника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, а також ухвалу суду про вилучення автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300», д.н.з. НОМЕР_1 .

На законну вимогу адміністратора надати зазначену ухвалу суду для зняття фото- або ксерокопії, ОСОБА_4 , усвідомлюючи можливість викриття його злочинних дій, у категоричній формі відмовив. При цьому, з метою психологічного тиску на адміністрацію та уникнення подальшої перевірки документів, ОСОБА_4 заявив, що найближчим часом повернеться для вилучення транспортного засобу спільно з представниками органів прокуратури, після чого залишив службовий кабінет.

Надалі ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що їхні злочинні дії викриті охороною та адміністрацією торговельного центру, а подальше перебування на місці вчинення кримінального правопорушення створює загрозу їх затримання, спільно з іншими невстановленими слідством особами поспішно сів до салону автомобіля марки «MERCEDES-BENZ G 63» та залишив територію підземного паркінгу.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленими особами, виконав усі дії, які вважав необхідними для незаконного заволодіння транспортним засобом, однак кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Крім того, ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання без передбаченого законом дозволу бойових припасів, достовірно знаючи про те, що бойові припаси є предметами, обіг яких обмежено, в невстановлений час, але не пізніше 08.08.2026 року, розмістив під матрацом ліжка спальної кімнати за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 тридцять предметів, зовні схожих на набої до автомата Калашникова, які незаконно придбав у невстановлений в ході досудового розслідування час, та став їх зберігати.

08.08.2026, за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі його заяви в період з 09:21 до 15:19 години проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено тридцять предметів, зовні схожих на набої до автомата Калашникова.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується показами представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_9 , який пояснив, що 07.08.2026 з території підземного паркінгу ТЦ «Млин» ОСОБА_4 разом з невстановленими особами намгався викрасти автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_1 ), однак вчиненню вказаного кримінального правоорушення запобіг охоронець закладу; протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, під час якого представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка намагалася викрасти автомобіль; показами свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що 07.08.2026 з території підземного паркінгу ТЦ «Млин» ОСОБА_4 разом з невстановленими особами намагався незаконно заволодіти автомобілем марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_1 ), при цьому ОСОБА_4 показав посвідчення та документ про вилучення вказаного автомобіля; протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 , який впізнав ОСОБА_4 як особу, яка намагалася викрасти автомобіль та предявляла документи на його вилучення; показами свідка ОСОБА_10 , яка пояснила, що 07.08.2026 ОСОБА_4 показав їй посвідчення працівника поліції та ухвалу суду на вилучення автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_1 ), з території підземного паркінгу ТЦ «Млин»; протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_10 , яка впізнала ОСОБА_4 як особу, яка показувала їй посвідчення працівника поліції та ухвалу суду на вилучення автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_1 ); протоколом огляду відео з камер відеоспостереження, на яких видно як ОСОБА_4 разом з іншими невстановленими особами відкрили автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_1 ) з метою незаконного заволодіння ним; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , під час якого виявлено та вилучено предмети, зовні схожі на автомат Калашникова та набої до нього.

Прокурор також зазначає, що 08.08.2026 на підставі заяви ОСОБА_4 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 .

Під час обшуку вилучені вищевказані речі і документи, які постановою слідчого визнані речовими доказами.

Отже, прокурор просить накласти арешт на вилучене майно з метою збереження речових доказів.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 своє клопотання в цілому підтримав. Разом із тим, уточнив, що не підтримує клопотання в частині арешту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Porsche Carrera» номерний знак НОМЕР_8 на імя ОСОБА_6 .

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечували. Вважали, що підстави для арешту майна відсутні. Тому просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, оцінивши доводи сторін, доходить до висновку, що зазначене клопотання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026040000000382 від 08.08.2026, в якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України.

В цьому кримінальному провадженні 08 серпня 2026 року без ухвали слідчого судді прокурором був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час обшуку виявлено та вилучено наступні речі і документи:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «LAND CRUISER» номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Агрофірма Орільське»;

- підроблене посвідчення на імя ОСОБА_4 заступника начальника відділу внутрішньої безпеки № ВВ 125496;

- чорнові записи на 2 аркушах;

- посвідчення добровольця територіальної оборони на імя ОСОБА_4 ;

- мобільний телефон міні ІМЕІ НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон «VERTA» НОМЕР_3 ;

- мобільний телефон (смартфон) ІМЕІ1 НОМЕР_4 , з номером телефону НОМЕР_5 , ІМЕІ2 НОМЕР_6 з номером телефону НОМЕР_7 ;

- 2 флеш-носія;

- автомат АК № MУ Номер 5926 рік випуску 1965 калібру 7,62;

- магазин з-під автомата з патронами калібру 7,62 мм у кількості 30 штук;

- штик-ніж;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Porsche Carrera» номерний знак НОМЕР_8 на імя ОСОБА_6 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_7 .

Постановою слідчого від 08 серпня 2026 року вищевказані речі і документи визнані речовими доказами.

При вирішенні питання про арешт цього майна слідчий суддя керується тим, що відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 статті 233 КПК України визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії", при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Таким чином, законом чітко визначені підстави для проведення обшуку, перелік майна, яке може бути тимчасово вилучене, а також мета і підстави арешту майна, який застосовується з урахуванням принципу пропорційності між потребами досудового розслідування та дотриманням прав і свобод людини і не повинен призводити до негативних наслідків, у тому числі обмеження прав інших осіб.

Слідчий суддя враховує, що обшук за місцем проживання ОСОБА_4 був проведений 08.08.2026 без ухвали слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 19 серпня 2026 року відмовлено в наданні дозволу на проведення цього обшуку. Отже, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, визначеному законодавством.

При цьому в протоколі обшуку зазначено, що обшук проведено на підставі добровільної згоди ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 хоча й була власноручно написана заява про надання добровільної згоди на проведення обшуку за місцем його проживання, однак фактична наявність такої згоди та її добровільність чи вимушеність мають встановлюватися виходячи з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Наявність письмової згоди особи на проникнення до її житла чи володіння сама по собі не усуває сумніви у наявності добровільної згоди. Адже у певних ситуаціях наявність письмового документа може не мати вирішального значення, оскільки добровільність його написання чи підписання також може бути поставлено під сумнів.

Для з`ясування допустимості доказів, отриманих під час обшуку чи огляду в житлі чи іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмового підтвердження такої згоди.

Суд бере до уваги, що письмова згода про проведення обшуку була надана ОСОБА_4 на початку обшуку після прибуття до його житла прокурора та працівників поліції з метою проведення цієї слідчої дії, після якої його було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Наведені обставини ставлять під сумнів добровільність згоди ОСОБА_4 на проведення в нього обшуку.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що, звернувшись із клопотання про арешт майна, прокурор не надав будь-яких доказів, що вилучені під час обшуку чорнові записи, мобільні телефони, флеш-носії, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів «Porsche Carrera» та «Mercedes-Benz» реально мають значення речових доказів, а саме, що вони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, або зберегли на собі його сліди, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З огляду на те, що ухвалою слідчого судді було відмовлено в наданні дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , який відбувся 08.08.2026, а також прокурором не надано даних та доказів відповідності вищевказаного майна ознакам речових доказів, слідчий суддя вважає, що підстави для накладення арешту на вилучені під час обшуку чорнові записи, мобільні телефони, флеш-носії, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів «Porsche Carrera» та «Mercedes-Benz», не доведені.

Поряд із цим слідчий суддя також ураховує, що згідно з частиною 7 статті 236, частиною 7 статті 237 КПК України при огляді, обшуку предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 169 КПК України, частини 3 статті 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Слідчий суддя бере до уваги, що під час обшуку, крім іншого, було вилучено предмети, схожі на автомат, магазин з-під автомату, набої та штик-ніж, які можуть належати до заборонених предметів, але щодо яких на час розгляду клопотання прокурора не проведена відповідна експертиза зброї та боєприпасів, а також не надано стороною захисту доказів наявності у ОСОБА_4 дозволу на зберігання таких речей.

Також під час обшуку були вилучені свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER 300» державний номерний знак НОМЕР_1 , який був предметом посягання, посвідчення заступника начальника відділу внутрішньої безпеки № ВВ125496 та посвідчення добровольця територіальної оборони на ім`я ОСОБА_4 , які в дійсності ОСОБА_4 не належать та можуть бути підробленими, у зв`язку з чим не підлягають поверненню йому.

Отже, з огляду на здійснення кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, слідчий суддя вважає, що на цьому етапі потреби досудового розслідування виправдовують накладення арешту на це майно, оскільки воно визнано речовими доказами і питання щодо подальшої долі цього майна не вирішено.

Слідчий суддя вважає, що в даному випадку накладенням арешту на вилучені свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER 300», посвідчення на ім`я ОСОБА_4 та заборонені предмети не матиме негативних наслідків, оскільки це пов`язано зі здійсненням кримінального провадження та необхідністю забезпечити їх збереження.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора необхідно задовольнити частково, наклавши арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на наступне майно: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER 300» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Агрофірма Орільське», посвідчення заступника начальника відділу внутрішньої безпеки № ВВ125496 на ім`я ОСОБА_4 , посвідчення добровольця територіальної оборони на ім`я ОСОБА_4 , автомат АК № МУ номер 5926 рік випуску 1965, калібру 7,62, магазин з-під автомата з патронами калібру 7,62 мм у кількості 30 шт., штик-ніж, відмовивши в арешті решти майна.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на наступне майно:

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER 300» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Агрофірма Орільське»;

-посвідчення заступника начальника відділу внутрішньої безпеки № ВВ125496 на ім`я ОСОБА_4 ;

-посвідчення добровольця територіальної оборони на ім`я ОСОБА_4 ;

-автомат АК № МУ номер 5926 рік випуску 1965, калібру 7,62, магазин з-під автомата з патронами калібру 7,62 мм у кількості 30 шт., штик-ніж.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_11