Ухвала суду № 139655995, 10.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/15316/26

Провадження № 2-з/756/146/26

оболонський районний суд міста києва

УХВАЛА

Іменем України

10 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Пукало А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 7736 від 03.07.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.

Одночасно з позовною заявою до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він просив зупинити стягнення на підставі зазначеного виконавчого напису про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором № 690890-A від 29.10.2019 у розмірі 39 860,08 грн, а також направити ухвалу про забезпечення позову приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. в порядку ч. 2 ст. 157 ЦПК України.

Заяву обґрунтовано тим, що за оскаржуваним виконавчим написом здійснюються дії з примусового виконання. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 30.07.2020 відкрито виконавче провадження № 62689332, у межах якого накладено арешт на рахунки боржника, а постановою від 19.02.2021 звернено стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника з відрахуванням 20 відсотків доходу. На підтвердження заявник надав платіжну інструкцію № 454833 від 13.05.2026 про перерахування з його рахунку на користь приватного виконавця 44 846,09 грн у межах виконавчого провадження № 62689332. За твердженням заявника, протягом часу розгляду справи існує ризик стягнення всієї суми заборгованості та перерахування її стягувачу, що може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача. Пропозицій щодо зустрічного забезпечення заявник не навів.

Заява про забезпечення позову розглянута судом без повідомлення учасників справи, як це передбачено ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додатки до неї, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено такий вид забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) вказала, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову (зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку), підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа, оскільки саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову. При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.10.2019 у справі № 752/20385/18.

Судом встановлено, що предметом позову є визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 7736 від 03.07.2020, тобто між сторонами дійсно виник спір щодо наявності у цього виконавчого документа виконавчої сили.

Зазначений виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні: постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 30.07.2020 відкрито виконавче провадження № 62689332, у межах якого постановою від 19.02.2021 звернено стягнення на доходи боржника, а стягнені кошти підлягають перерахуванню стягувачу. Отже, виконання оскаржуваного виконавчого напису триває.

За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову може призвести до стягнення всієї суми заборгованості за оскаржуваним виконавчим написом та перерахування її стягувачу ще до вирішення спору по суті, що істотно ускладнить ефективний захист і поновлення прав позивача у разі задоволення позову, адже їх поновлення вимагатиме нового звернення до суду.

Обраний заявником захід прямо передбачений п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, безпосередньо пов`язаний із предметом позову та є співмірним із заявленою вимогою: він обмежується стягненням саме за тим виконавчим написом, який оскаржується, має тимчасовий характер і діє до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Такий захід не позбавляє стягувача права на примусове виконання виконавчого напису в разі відмови в позові та не покладає на нього додаткових витрат.

Зупинення стягнення на підставі виконавчого напису не є тотожним заявленій позовній вимозі в розумінні ч. 10 ст. 150 ЦПК України: унаслідок вжиття цього заходу виконавчий напис не втрачає виконавчої сили, а виконання за ним лише тимчасово припиняється до вирішення спору, тоді як позовна вимога спрямована на остаточне позбавлення напису властивості виконавчого документа. Спір при цьому по суті не вирішується.

Суд враховує, що зупинення стягнення за виконавчим документом є повноваженням суду, тоді як зупинення виконавчого провадження належить до компетенції виконавця. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа є підставою для зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій.

Ознак того, що звернення із заявою спрямоване на зловживання процесуальними правами, судом не встановлено: заява подана з метою збереження існуючого стану до вирішення спору. Права осіб, які не є учасниками справи, вжиттям цього заходу не порушуються.

Оскільки вжитий захід забезпечення позову стосується виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., примірник цієї ухвали відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України підлягає направленню приватному виконавцю для негайного виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-153, 259-261, 353 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 7736 від 03.07.2020, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором № 690890-A від 29.10.2019 у розмірі 39 860,08 грн, що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни у виконавчому провадженні № 62689332, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Для цілей виконання цієї ухвали:

Стягувачем є: ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Боржником є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (відповідач), місцезнаходження: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус В, кабінет 508-2, код ЄДРПОУ 41717584.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Андрій ПУКАЛО