Ухвала суду № 139654261, 10.09.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/2575/26 Провадження № 1-в/724/25/26

У Х В А Л А

10 вересня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

адвоката: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про зняття арешту з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2026 року адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернулася до суду із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, що накладений Чернівецькою обласною прокуратурою та зареєстрований 12.06.2012 року Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 12606092, на належний на праві власності ОСОБА_4 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги клопотання мотивує наступним. Так, постановою Чернівецької обласної прокуратури від 11.06.2012 року кримінальна справа № О-12045 було накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 , а саме: приватний будинок за адресою: АДРЕСА_2 , у межах кримінального провадження.

Вироком Хотинського районного суду Чернівецької області №724/806/13-к від 06.05.2015 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 368 КК України та призначено покарання у вигляді восьми років і шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна за виключенням житла, з позбавленням права займати будь-які посади в системі Податкової служби України, та з позбавленням звання підполковника податкової міліції.

Апеляційний суд Чернівецької області від 23.10.2015 скасував вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 06.05.2015 року та постановив новий вирок відповідно до якого ОСОБА_4 визнали засудженим за ч. 4 ст. 368 КК України, в редакції 2011 року, до покарання у виді позбавлення волі на вісім років шість місяців з конфіскацією майна за виключенням житла. Також призначили ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 368 КК України, в редакції 2011 року, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в системі Податкової служби України строком на три роки. На підставі ст. 54 КК України позбавили ОСОБА_4 спеціального звання підполковника податкової міліції.

Станом на дату подання заяви ОСОБА_4 повністю відбув призначене покарання, що підтверджується довідкою установи виконання покарань. Таким чином, підстави для подальшого існування арешту відпали.

Враховуючи вище викладене, просила скасувати накладений арешт.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, його представник - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила його задовольнити, посилаючись на те, ОСОБА_4 повністю відбув призначене судом покарання, у зв`язку з чим відпала потреба у подальшому існуванні арешту майна, який фактично обмежує право власності особи.

Прокурор Чернівецької обласної прокуратури в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець - Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Заслухавши пояснення адвоката, дослідивши клопотання про скасування арешту майна, та матеріали надані разом з клопотанням, суддя приходить до наступного висновку.

Порядок вирішення судом питань, пов`язаних із виконанням вироку встановлений розділом VІІІ КПК України.

Так, згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироку суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішити інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Так, судом встановлено, що вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 травня 2015 року у кримінальній справі № 724/806/13-к, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 4 КК України та призначено йому покарання у вигляді восьми років і шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, за виключенням житла, з позбавленням права займати будь-які посади в системі Податкової служби України та з позбавленням звання підполковника податкової міліції.

Вироком апеляційного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2015 року вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 травня 2015 року відносно ОСОБА_4 скасовано в частині призначення йому додаткових покарань у виді позбавлення права займати будь-які посади в системі Податкової служби України та позбавлення спеціального звання. Вирішено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 4 ст. 368 КК України в редакції 2011 року до покарання у виді позбавлення волі на вісім років шість місяців з конфіскацією майна за виключенням житла, призначено ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 368 КК України в редакції 2011 року додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в системі Податкової служби України строком на три роки, на підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_4 спеціального звання підполковника податкової міліції. Решта вироку районного суду залишено без змін.

Згідно постанови про накладення арешту на майно від 11.06.2012 року, слідчим в особливо важливих справах прокуратури Чернівецької області юристом 1 класу ОСОБА_5 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , яка на праві приватної власності належить обвинуваченому ОСОБА_4 , 1971 р.н., зареєстрованому по АДРЕСА_1 , заборонивши відчуження вказаної квартири на час проведення досудового та судового слідства по справі. Арешт накладався з метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Арешт на майно, щодо якого йдеться у клопотанні, накладений у межах кримінального провадження за правилами Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції 2012 року, питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України в редакції 1960 року.

Статтею 126 КПК України 1960 року визначено, що забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Арешт на квартиру було накладено слідчим в особливо важливих справах прокуратури Чернівецької області під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_4 на підставі положень КПК України 1960 року.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 409 КПК України 1960 року питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.

Тобто, зняття арешту має здійснювати суд, який постановив вирок у кримінальній справі (зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 2-3392/11 від 24.04.2019 року, а також у постанові Верховного Суду у справі № 953/12593/21 від 21.03.2024 року).

Арешт на вищезазначену квартиру, яка належить ОСОБА_4 , був накладений не за правилами КПК України 2012 року, а тому посилання адвоката ОСОБА_3 у поданому клопотанні про скасування арешту, на статті 170, 174 КПК України є безпідставними, оскільки кримінальне провадження було закінчене вироком суду за положеннями КПК України 1960 року.

Виходячи із вищезазначеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, подане адвокатом ОСОБА_3 в порядку ст. 174 КПК України 2012 року, та необхідності роз`яснити учасникам про їх право на звернення із відповідним клопотанням за положеннями КПК України 1960 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.126, 324, 406 КПК України в редакції 1960 року, ст. 539, п.9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції 2012 року, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про зняття арешту з нерухомого майна відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_6