Ухвала суду № 139653864, 04.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11102/25

Номер провадження 1-кс/711/2852/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м.Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву прокурора ОСОБА_12 про відвід головуючого судді ОСОБА_13 від участі у розгляді обвинувального акта у кримінальному провадженні №62025000000001003 від 08.10.2025, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.340, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025000000001003 від 08.10.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.340, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 року для розгляду обвинувального акта визначено головуючого суддю ОСОБА_13 .

В судовому засіданні 31.08.2026 прокурор ОСОБА_12 заявив відвід головуючому судді ОСОБА_13 , посилаючись на положення п.4 ч.1 ст.75 КПК України, оскільки у сторони обвинувачення сформувалося обґрунтоване переконання в упередженості суду на користь сторони захисту, що проявляється у прийнятті суддею процесуальних рішень усупереч вимогам кримінального процесуального закону. У зв`язку з такими обставинами стороною обвинувачення направлено скаргу до Вищої ради правосуддя щодо дій судді ОСОБА_13 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 року, заяву прокурора ОСОБА_12 про відвід головуючого судді ОСОБА_13 передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

В подальшому прокурором ОСОБА_12 направлено письмову заяву про відвід головуючої судді ОСОБА_13 .

В письмовій заяві прокурор ОСОБА_12 зазначив, що за результатами підготовчого засідання 11.06.2026 суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_13 ухвалила низку рішень, зокрема, залишила без розгляду цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 532 522,60 грн., завданої кримінальним правопорушенням.

Прокурор ОСОБА_12 вважає це рішення незаконним та прийнятим суддею на стадії підготовчого судового засідання поза межами своїх повноважень, що, поза всяким сумнівом, вказує на її зацікавленість у прийнятті певних рішень на користь захисту, виходячи з такого.

За результатами досудового розслідування, в кримінальному провадженні №62025000000001003 прокурором інкримінується вчинення за попередньою змовою обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 зловживання владою та службовим становищем, при сприянні ОСОБА_4 у заволодінні бюджетними коштами, що полягає в безпідставному прийнятті рішень МСЕК №3771 та №3772 від 11.06.2019 про встановлення йому ІІ групи інвалідності (безтерміново), внесенні до вищевказаних актів огляду МСЕК та протоколу засідання комісії №94 від 11.06.2019 недостовірних відомостей, що не відповідали дійсності.

Встановлено, що на підставі вищевказаних рішень голова Обласної МСЕК №1 м. Черкаси ОСОБА_6 склала завідомо неправдиві офіційні документи - виписку з акта огляду МСЕК серії ААА №459264 від 11.06.2019 та довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії ААА №033232 від 11.06.2019, які стали підставою для подальшого призначення та виплати ОСОБА_4 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області пенсії по інвалідності (далі - ГУ ПФУ).

Крім того, згідно з обвинуваченням, лікарі-експерти комісії Обласної МСЕК №1 ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 27.08.2021, за попередньою змовою із ОСОБА_4 , зловживаючи владою та своїм службовим становищем, бажаючи приховати незаконність встановлення ОСОБА_4 групи інвалідності у 2019 році, в порушення законодавчих норм, за результатами повторного огляду ОСОБА_4 та розгляду медичних документів останнього, забезпечили безпідставне прийняття рішення (акта огляду МСЕК №3920, протоколу засідання №139 від 27.08.2021) про встановлення ОСОБА_4 ІІ групи інвалідності строком на 2 роки - до 1 вересня 2023 року. На підставі цих документів, пенсійні виплати ОСОБА_4 ГУ ПФУ були продовжені.

Загалом, за період 2019 - 2025 років, обвинуваченому ОСОБА_4 нараховано та виплачено пенсію на загальну суму 580 986,27 грн., з них безпідставно нараховано пенсію по інвалідності - 532 522,60 грн., якими він розпорядився на власний розсуд, чим завдав шкоди державі, в особі ГУ ПФУ, на вищевказану суму.

Незаконне отримання обвинуваченим ОСОБА_4 виплат із бюджету, що стало можливим внаслідок неправомірних дій службових осіб із числа членів комісії Обласної МСЕК №1 м. Черкаси, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з діями інших обвинувачених, що є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні.

Прокурор ОСОБА_12 вказує, що у статті 91 КПК України визначено перелік обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.290 КПК України, до дискреційних повноважень прокурора належить питання про визнання зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта.

Частина 2 ст.291 КПК України закріплює, що обвинувальний акт має містити, серед іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а також розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Водночас, прокурор ОСОБА_12 як зазначає, що без оцінки доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, яка здійснюється судом у нарадчій кімнаті, суддя ОСОБА_13 ухвалою від 11.06.2026, посилаючись на положення ч.2 ст.200 ЦПК України, вказала на відсутність з боку ГУ ПФУ підтримки позовних вимог, зазначила про відсутність, на думку цього органу, об`єктивних підстав для стягнення коштів, на підставі чого прийняла рішення про залишення позову прокурора, в інтересах держави, - без розгляду.

Також у своїй ухвалі, посилаючись на лист №2066/5 від 15.09.2025, суд зазначив, що «державний орган констатував, що нарахування та виплата пенсії ОСОБА_4 здійснювалися в повній відповідності до чинного законодавства… тому установа не визнає себе потерпілою...».

Фактично, на стадії підготовчого судового засідання, суддя ОСОБА_13 надала оцінку обставинам законності призначення та отримання пенсійних виплат ОСОБА_4 , правомірності визнання держави потерпілою та, відповідно, відшкодування завданої шкоди, які відносяться до предмета доказування у кримінальному провадженні та підлягають вирішенню судом під час постановлення вироку.

Положення ст.314 КПК України визначає виключний перелік рішень, що можуть бути прийняті судом першої інстанції на стадії підготовчого судового засідання.

Разом з цим, прокурор ОСОБА_12 вказує, що наявність чи відсутність факту спричинення шкоди державі як частини складу злочину має вирішуватися судом при ухваленні вироку, а на стадії підготовчого судового засідання суд позбавлений права оцінювати ті чи інші докази, які на це вказують. Відповідно, питання задоволення чи відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди як причинно-наслідкового результату злочинних дій, що походить від визнання чи невизнання дій осіб такими, що містять чи не містять у собі склад злочину, вирішується судом за результатами судового розгляду кримінального провадження.

Порядок відшкодування шкоди в кримінальному провадженні регламентується нормами глави 9 КПК України.

Зокрема, ч.2 ст.127 КПК України визначає, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором, який повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (ч.3 ст.128 КПК України).

Згідно з положеннями ч.4 ст.128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються в порядку цивільного судочинства.

Порядок розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні регламентовано положеннями ч.5 ст.128 КПК України. Зокрема, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У статті 129 КПК України визначено, що суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Якщо суд встановлює відсутність події кримінального правопорушення, він відмовляє в позові. За умови виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч.1 ст.326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Частина 1 ст.370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Тобто законодавець чітко визначив обов`язок суду дотримуватися норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень іменем України (ч.2 ст.370 КПК України, ч.1 ст.129-1 Конституції України).

Таким чином, прокурор ОСОБА_12 зазначає, що прийняття суддею рішення про залишення цивільного позову без розгляду прямо суперечить положенням ч.3 ст.129 КПК України, відповідно до яких суд залишає позов без розгляду у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач.

Отже, прокурора ОСОБА_12 вважає, що вирішення судом питання цивільного позову на стадії підготовчого судового засідання виходить за межі повноважень суду першої інстанції, визначених ч.3 ст.314, ч.3 ст.315 КПК України, а посилання суду на положення ч.6 ст.9 КПК України та ч.2 ст.200 ЦПК України є неспроможними та такими, що суперечать положенням ст.ст. 7, 129, 314 КПК України, оскільки в цьому випадку норми КПК України однозначно регулюють питання порядку відшкодування майнової шкоди в кримінальному провадженні та не підлягають сумніву.

Придніпровський районний суд м. Черкаси у своїй ухвалі від 11.06.2026, посилаючись на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №668/5277/16-к, правильно зазначив, що при пред`явленні прокурором цивільного позову в інтересах держави, сторона обвинувачення має дотримуватися вимог ч.3 ст.128 КПК України щодо обґрунтування підстав для здійснення такого представництва, як того вимагає ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Оскільки саме у листі №2066/5 від 15.09.2025 ГУ ПФУ не визнав факту спричинення шкоди державі, повідомив про небажання визнавати себе потерпілою особою, створивши тим самим процесуальні передумови для подальшого визнання його слідчим потерпілою стороною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 виклала правову позицію, відповідно до якої для підтвердження судом підстав для представництва інтересів, прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави, в особі компетентного органу, фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності та є учасником справи. Для цілей залишення позову без розгляду процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача), а не його представника.

Прокурор ОСОБА_12 також зазначає, що ст.36 та ст.128 КПК України наділяють прокурора правом пред`явити цивільний позов в інтересах держави в рамках кримінального провадження.

Як зазначено у п.5.3 постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 668/5277/16-к, реалізація цього права залежить від дотримання прокурором встановлених законом умов, які стосуються не тільки форми та змісту позовної заяви, а й інших правових факторів. Цими умовами визначено порядок подання цивільного позову і обов`язок суду прийняти позовну заяву, якщо вона відповідає вимогам законодавства. З моменту винесення судом ухвали про призначення судового розгляду кримінального провадження і починається розгляд заявлених прокурором позовних вимог, а до цього, у підготовчому судовому засіданні, відбувається перевірка заяви на відповідність її вимогам законодавства, адже форма та зміст позовної заяви у кримінальному провадженні повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються в порядку цивільного судочинства.

А тому, у кримінальному провадженні №62025000000001003 сторона обвинувачення, маючи процесуальну дієздатність, на стадії досудового розслідування звернулася із цивільним позовом до підозрюваних ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

Наявність правових підстав для подання цивільного позову прокурором перевірена слідчим суддею при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та накладення арешту на майно підозрюваних. Сама позовна заява прокурора за формою та змістом відповідає вимогам ст.128 КПК України та ст.175 ЦПК України.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в суді, прокурор, серед іншого, посилався й на лист ГУ ПФУ № 2066/5 від 15.09.2025, у якому йшлося про невизнання факту завдання шкоди та невизнання себе потерпілою стороною. Саме така процесуальна поведінка уповноваженого органу, на думку прокурора, засвідчила його абсолютне небажання та подальшу бездіяльність щодо вжиття заходів до відшкодування майнової шкоди, завданої економічним інтересам держави.

Частина 1 та ч.2 ст.1212 ЦК України визначають, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Прокурор ОСОБА_12 зазначає, що одним із базових принципів кримінального процесу є повне відшкодування шкоди, завданої злочином, а тому за умови, що суд встановлює факт злочину, винуватість особи та розмір завданої нею шкоди, він не може ігнорувати питання щодо її відшкодування.

Прокурор також зазначає, що публічні фінанси як власність держави не можуть залежати від волі окремої особи, оскільки закон не ставить можливість звернення прокурора до суду в залежність від визнання органом себе потерпілим, а прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, з яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів. Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Враховуючи те, що прокурором дотримано вимоги ст.ст. 36, 128 КПК України в частині реалізації процесуальної правоздатності для представництва інтересів держави в суді, а при поданні позовної заяви дотримано вимоги ст.128 КПК України та ст.175 ЦПК України щодо її форми та змісту, Придніпровський районний суд м. Черкаси, в силу положень ст.ст. 129, 314 КПК України був зобов`язаний прийняти її до розгляду та вже за результатами судового розгляду кримінального провадження №62025000000001003 вирішити питання по суті.

Окрім цього, ч.3 ст.315 КПК України надає суду право під час підготовчого судового засідання обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження за клопотанням учасників судового провадження. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Отже, прокурор ОСОБА_12 вважає, що фактично зазначені вище порушення та перевищення повноважень суддею були вчинені нею лише з однією метою - щоб того ж дня, 11.06.2026, прийняти рішення про скасування арештів на майно обвинувачених, арешт на яке було накладено у межах досудового розслідування слідчим суддею для забезпечення цивільного позову, що, на його переконання, вочевидь вказує на її особисту зацікавленість у прийнятті судових рішень, позитивних для сторони захисту.

Недотримання цих положень, прокурор вважає істотним порушенням кримінального процесуального закону що в подальшому призведе до скасування судом апеляційної інстанції вироку у провадженні №62025000000001003 та повернення його на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, зважаючи на тяжкість кримінального провадження, велику кількість обвинувачених та їхніх захисників, цілком очевидно, що в порушення ст.28 КПК України, розумність строків його розгляду забезпечити буде неможливо, що призведе до спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності й уникнення обвинуваченими заслуженого покарання.

Разом з цим, прокурор окремо зазначає, що суддя ОСОБА_13 , маючи стаж роботи на посаді судді понад 13 років, достеменно знає про ці очевидні процесуальні помилки, що, на думку прокурора ОСОБА_12 , свідчить про її явну зацікавленість не у справедливому судовому розгляді, а у сприянні обвинуваченим в уникненні кримінальної відповідальності.

Крім того, суддя ОСОБА_13 також виходила за межі власних повноважень та повноважень суду першої інстанції в цілому при прийнятті рішень про скасування арешту на майно обвинувачених, зважаючи на те, що вказане майно також арештовано як речовий доказ у кримінальному провадженні №62025000000000178, оскільки наразі у ньому розслідуються обставини вчинення низки кримінальних правопорушень, зокрема й правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК України.

При цьому, суддя ОСОБА_13 ухвалою від 11.06.2026 скасувала арешт на майно, вилучене 19.08.2025 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , накладений ухвалою Київського апеляційного суду від 29.10.2025. Арешт на вказане майно було накладено в межах кримінального провадження №62025000000000178 від 17.02.2025, у якому воно є речовим доказом та належить до предмета встановлення обставин у цьому провадженні. Відомості про зазначені обставини до кримінального провадження №62025000000001003 від 08.10.2025 не виділялися, а тому, як вважає прокурор, вказана ухвала в цій частині взагалі не належить до предмета судового розгляду кримінального провадження №62025000000001003.

Водночас, прокурором з усіх цих питань висловлювалися письмові заперечення, а тому судді ОСОБА_13 про вказані факти було достеменно відомо. Однак, як зазначає прокурор, вони належним чином не перевірені, не спростовані стороною захисту, а суддею безпідставно відкинуто аргументи прокурора, тоді як необґрунтовані доводи сторони захисту взято до уваги, що, на його думку, свідчить про явну прихильність судді до сторони захисту та породжує обґрунтовані сумніви у її неупередженості.

Вищевказані обставини у своїй сукупності, на думку прокурора ОСОБА_12 , свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості головуючої судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_13 та її безсторонності при прийнятті рішень, що відповідно до положень ст.75 КПК України є підставою для її відводу.

Оскільки в таких діях судді ОСОБА_13 вбачається істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, перешкоджання реалізації прав учасників судового процесу, допущення суддею порушень прав людини і основоположних свобод, що згідно зі ст.92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставами для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, прокурором 01.07.2026 направлено скаргу на суддю ОСОБА_13 до Вищої ради правосуддя. Зазначені обставини, зі свого боку, вказують на особисту неприязнь судді ОСОБА_13 до сторони обвинувачення та унеможливлюють подальше здійснення нею справедливого й незалежного судового розгляду.

При цьому, сторона обвинувачення не вважає підставою для відводу саму незгоду із судовими рішеннями, а вказує на те, що зазначені вище грубі порушення норм кримінального процесуального законодавства при прийнятті рішень, обґрунтовано свідчать про суб`єктивність судді при прийнятті необґрунтованих і незаконних рішень, порушують принципи рівності та змагальності сторін, а також принцип незалежності судді як арбітра при розгляді доводів сторін судового процесу.

Таким чином, на переконання прокурора ОСОБА_12 , процесуальна поведінка судді у кримінальному провадженні №62025000000001003, свідчить про наявність у цьому випадку як об`єктивного критерію, який вказує на упередженість головуючого судді ОСОБА_13 , так і суб`єктивного критерію у вигляді обґрунтованого переконання сторони обвинувачення, а також реальних негативних наслідків, які настали внаслідок прийняття, на думку прокурора, упереджених рішень.

За таких обставин прокурор ОСОБА_12 просивзадовольнити заяву про відвід судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_13 від розгляду кримінального провадження №62025000000001003 від 08.10.2025 (судова справа № 711/11102/25), за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.340, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала заяву прокурора ОСОБА_12 про відвід головуючого судді ОСОБА_13 , зазначивши, що, на думку сторони обвинувачення, процесуальна поведінка судді під час розгляду кримінального провадження свідчить про упереджене ставлення до сторони захисту та є підставою для заявленого відводу. Крім того, прокурор зазначила, що грубі порушення норм кримінального процесуального законодавства, допущені суддею під час прийняття процесуальних рішень, свідчать про суб`єктивність та прийняття необґрунтованих і незаконних рішень, що, у свою чергу, порушує принципи рівності та змагальності сторін кримінального провадження, та вважає, що суддя під час розгляду заяви про відвід має повноваження перевірити зазначені обставини та надати їм відповідну оцінку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення заяви прокурора ОСОБА_12 про відвід судді ОСОБА_13 , оскільки вважає, що підстави для відводу судді відсутні. На його думку, сторона обвинувачення маніпулює обставинами, на які посилається у своїй заяві. Також зазначив, що прокурор скористався своїм правом на оскарження відповідного судового рішення. За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження. Таким чином, вважає, що наведені стороною обвинувачення обставини не свідчать про упередженість судді та не можуть бути підставою для його відводу.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заперечували проти задоволення заяви прокурора ОСОБА_12 про відвід судді ОСОБА_15 , оскільки не вбачають порушень суддею ОСОБА_13 під час розгляду кримінального провадження, а тому, на їх думку, підстави для відводу - відсутні.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_10 просив відмовити у задоволенні заяви про відвід, зазначивши, що незгода сторони обвинувачення із судовими рішеннями сама по собі не може свідчити про упередженість судді та бути підставою для відводу.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_6 та обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_11 зазначив, що підстав для відводу судді не вбачає, оскільки під час розгляду кримінального провадження судові рішення приймалися відповідно до вимог КПК України, а тому зазначені стороною обвинувачення обставини не свідчать про упередженість судді та не можуть бути підставою для його відводу.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 заперечував проти задоволення заяви про відвід, зазначивши, що наведені стороною обвинувачення обставини не свідчать про упередженість судді. Звернув увагу на відсутність судових рішень вищих інстанцій, якими були б скасовані процесуальні рішення судді ОСОБА_13 , у зв`язку з чим вважає доводи прокурора необґрунтованими, а підстави для відводу - відсутні.

В судове засідання представник потерпілої сторони - ГУ Пенсійного фонду України в Черкаській області не з`явився, водночас представник ОСОБА_16 надіслала до суду клопотання про розгляд заяви у її відсутність.

Суддя ОСОБА_13 щодо реалізації права, за бажанням дати пояснення щодо заявленого відводу повідомлялася, однак в судове засідання не з`явилася.

Дослідивши заяву прокурора ОСОБА_12 щодо підстав відводу головуючого судді ОСОБА_13 , заслухавши в судовому засіданні доводи прокурора ОСОБА_3 , заперечення та позиції обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 суддя дійшов до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.7 Конституції України, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями ст.75 КПК України визначено перелік обставин, що виключають участь судді у кримінальному провадженні.

Суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.

Заявляючи відвід на підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України, прокурор ОСОБА_12 посилається на обставини, які, на його думку, свідчать про упередженість головуючого судді ОСОБА_13 , а саме на процесуальну поведінку судді ОСОБА_13 , яка свідчить про упереджене ставлення до сторони захисту що проявилося у грубому порушенні норм кримінального процесуального законодавства, допущені суддею під час прийняття процесуальних рішень, та свідчать про суб`єктивність та прийняття необґрунтованих і незаконних рішень, що, у свою чергу, порушує принципи рівності та змагальності сторін кримінального провадження, а також на факт подання прокурором скарги відносно судді ОСОБА_13 до Вищої ради правосуддя, що вказує на особисту неприязнь судді ОСОБА_13 до сторони обвинувачення та унеможливлює подальше здійснення нею справедливого й незалежного судового розгляду.

Разом з цим, в судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила, при вирішенні питання про відвід, надати оцінку істотним процесуальним порушенням, допущених суддею ОСОБА_13 при прийнятті рішень, як доказ упередженості в бік сторони захисту.

Так, наведені прокурором доводи щодо незаконності залишення цивільного позову прокурора без розгляду, скасування арештів на майно, оцінки доказів на стадії підготовчого судового засідання та прийняття інших процесуальних рішень стосуються оцінки правильності чи неправильності (законності та обгрунтованості) застосування суддею норм матеріального та кримінального процесуального законодавства.

Разом з цим, суддя, при розгляді заяви про відвід, не є судом апеляційної чи касаційної інстанції, та у зв`язку з цим не наділений повноваженнями перевіряти та встановлювати законність та обґрунтованість судових рішень, постановлених головуючим суддею під час здійснення судового провадження, та надавати оцінку та рецензію щодо можливих допущених процесуальних порушень під час прийняття судових рішень, при цьому навіть очевидних, оскільки це прерогатива та дискреційні повноваження безпосередньо судів вищих інстанцій.

Таким чином, оцінка законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішень є предметом перевірки та завданням судів апеляційної чи касаційної інстанції у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

У висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом, судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Разом цим, перевіривши матеріали кримінального провадження та поданої прокурором заяви про відвід, суддею не встановлено будь-якого судового рішення, яким би було встановлено факт допущення суддею ОСОБА_13 порушення норм матеріального чи процесуального закону при прийнятті рішень чи вчинення процесуальних дій під час розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні №62025000000001003, та факт незаконності та необґрунтованості (скасування) прийнятого суддею ОСОБА_13 рішення, про які стверджує прокурор.

Крім цього, прокурором не надано доказів та не наведено фактів допущення будь-якої непроцесуальної поведінки судді ОСОБА_13 , які б вказували на упередженість або викликали сумнів у неупередженості судді ОСОБА_13 щодо сторін чи учасників під час розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні №62025000000001003.

Таким чином, прийняття суддею процесуальних рішень, з якими не погоджується сторона обвинувачення, не може розцінюватися як доказ упередженості чи заінтересованості судді ОСОБА_13 у результатах кримінального провадження.

Посилання прокурора ОСОБА_12 в заяві, а прокурора ОСОБА_3 в судовому засіданні на факт подання прокурором скарги відносно судді ОСОБА_13 до Вищої ради правосуддя, сам по собі не вказує на особисту неприязнь судді ОСОБА_13 до сторони обвинувачення без зазначення відповідних фактів вчинення суддею ОСОБА_13 по відношенню до сторони обвинувачення такої неприязної поведінки чи конкретних дій, та не може визнаватися обставиною, що унеможливлює подальше здійснення суддею ОСОБА_13 справедливого й незалежного судового розгляду, та як наслідок підставою для відводу.

Інших об`єктивних обставин, які б могли викликати обґрунтовані сумніви в неупередженості судді ОСОБА_13 , прокурором ОСОБА_12 в заяві про відвід не зазначено, прокурором ОСОБА_17 в судовому засіданні не повідомлено, а суддею під час розгляду заяви не встановлено.

За таких обставин, належні процесуальні підстави для задоволення заяви прокурора ОСОБА_12 про відвід головуючого судді ОСОБА_13 - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву прокурора ОСОБА_12 про відвід головуючого судді ОСОБА_13 від участі у розгляді обвинувального акта у кримінальному провадженні №62025000000001003 від 08.10.2025, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.340, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України, - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 10.09.2026 року о 09:30 годині.

Суддя: ОСОБА_1