Рішення № 139652086, 10.09.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3555/26

№ 2/688/2342/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

10 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Міськової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

22.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Венера Фінанс») в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 07.02.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту (індивідуальна частина) №130331 у електронній формі, за яким відповідачу надано кредит в сумі 8000 грн строком на 90 днів з 07.02.2025, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 0,72% на добу. ТОВ «ФК «Авіра Груп» виконало взяті на себе зобов`язання за договором, надавши відповідачу кошти у кредит, у встановленому договором розмірі. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 9267,20 грн.

19.12.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/2, згідно якого позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «ФК «Авіра Груп», в тому числі щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №130331. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, 20.03.2026 відповідачу було надіслано письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості. Оскільки позичальник добровільно заборгованість не сплатила, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №130331від 07.02.2025 в розмірі 9267,20 грн та понесені судові витрати.

Представник позивача ТОВ «ФК «Венера Фінанс» у судове засідання не з`явився. Представник позивача Пархомчук С.В. у поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, відзив на позов не подала, хоча про час, день і місце його проведення була повідомлена у встановленому законом порядку.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.08.2026 відкрито провадження в справі та призначено судовий розгляд о 10 год 30 хв 10.09.2026.

07.09.2026 представник позивача ТОВ «ФК «Венера Фінанс» Пархомчук С.В. в системі «Електронний суд» подав заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

10.09.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надала, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження

Між сторонами виникли правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

07.02.2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту (індивідуальна частина) №130331 в електронній формі із застосуванням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL3582.

Відповідно до умов договору товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Дата надання кредиту 07.02.2025, строк кредиту 90 днів, тобто до 07.05.2025 (п.п. 1.1-1.2 Договору).

Згідно п.1.3 Договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству проценти в розмірі 262,8% річних від суми кредиту в розрахунку 0,72% на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів.

Крім того, за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту, у тому числі за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок та юридичне оформлення, позичальник зобов`язався сплатити одноразову комісію у розмірі 25 % від суми кредиту. Загальні витрати клієнта за кредитом складають 7184 грн.

Відповідно до п.8.4.1 Договору графік розрахунків розміщується в електронному вигляді в Особистому кабінеті клієнта, зареєстрованого на веб-сторінці товариства https://www.aviracredit.com.ua/ та є Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №130331.

Відповідно до Довідки про ідентифікацію ТОВ ФК «Авіра Груп» кредитний договір №130331 від 07.02.2025 підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL3582, який був направлений на її номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

ТОВ «ФК «Авіра Груп» зобов`язання за укладеним договором виконало, надавши відповідачу грошові кошти за договором в сумі 8000 грн, а остання їх отримала, що вбачається з підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-153 від 20.05.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, де зазначено що 07.02.2025 о 20:28 на платіжну картку отримувача № НОМЕР_2 перераховано грошові кошти в сумі 8000 грн, номер платіжної інструкції А780389В277541CLY130331T1467188, платник ТОВ ФК Авіра Груп, код ЄДРПОУ 43174156, номер транзакції 43895-28902-87664, призначення переказу видача кредиту №130331.

ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за договором не виконувала, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 9267,20 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000 грн, заборгованості за процентами в розмірі 1267,20 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором №130331 від 07.02.2025.

19.12.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» було укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в Реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №130331. Вказане також підтверджується платіжними інструкціями №182 від 19.12.2025, №211 від 22.01.2026 та №235 від 18.02.2026.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №130331 від 07.02.2025 в загальній сумі 9267,20 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 8000 грн та заборгованості за процентами в сумі 1267,20 грн.

20.03.2026 відповідачу було надіслано письмову вимогу про виконання зобов`язання за кредитним договором за вих №б/н, в якій ТОВ «ФК «Венера Фінанс» повідомило ОСОБА_1 про укладення договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 та відступлення для ТОВ «ФК «Венера Фінанс» права вимоги за кредитним договором №130331 від 07.02.2025 на загальну суму заборгованості 9267,20 грн та необхідність її сплати на користь позивача.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, а саме даними: договору про надання фінансового кредиту (індивідуальна частина) №130331 від 07.02.2025; додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №130331 від 07.02.2025 - Графік платежів; довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «Авіра Груп»; виписки з особового рахунку за кредитним договором №130331 від 07.02.2025; договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025; платіжних інструкцій №182 від 19.12.2025, №211 від 22.01.2026 та №235 від 18.02.2026; витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025; письмової вимоги про виконання зобов`язання за кредитним договором за вих №б/н від 20.03.2026.

Застосовані норми права

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Мотиви та висновки суду

З`ясувавши думку представника позивача, викладену у письмовій заяві, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.

07.02.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №130331 у електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства https://www.aviracredit.com.ua/. Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача ОСОБА_1 , якій були перераховані кошти в сумі 8000 грн шляхом переказу на картковий рахунок, що підтверджується письмовими доказами. З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що право вимоги за вказаним договором відступлено ТОВ «ФК «Венера Фінанс».

Отже, кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч. 2. ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію». Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис з одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв`язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача ОСОБА_1 , оскільки саме вона зареєструвалась в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Авіра Груп», заповнила заявку, встановленої форми на сайті на отримання кредиту, повідомивши інформацію про власні прізвище ім`я та по батькові, дату народження, паспортні дані, податковий номер, контактні дані: адресу реєстрації та місця проживання, контактний номер мобільного телефону, номер банківської карти, обрала суму кредиту, проценти за користування кредитом, суму для виплати та строк виплати, підтвердивши, що вказала повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію є належним та допустимим доказом укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Окрім цього, відповідач була вільною у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання коштів, підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 вищевказаного договору, оскільки відповідач отримала та користувалась кредитними коштами, що підтверджується наданими позивачем письмовими доказами.

Сторони кредитного договору від 07.02.2025 обумовили всі істотні умови, в тому числі щодо суми кредиту, строку кредитування, процентів за користування коштами.

Розмір заборгованості відповідача відображено у наданій до суду виписці з особового рахунку за кредитним договором №130331 від 07.02.2025. Так, згідно даних відомостей у ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 9267,20 грн, яка складається з 8000 грн заборгованості за тілом кредиту та 1267,20 грн заборгованості за процентами.

Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості в повному обсязі надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 9267,20 грн задовольнити повністю, оскільки такі ґрунтуються на законі та договорі, підтверджені належними та допустимими доказами.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що сплачений позивачем при зверненні до суду згідно платіжної інструкції №3753 від 24.06.2026, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджується копією: договору про надання правової (правничої) допомоги №09/04/2026 від 09.04.2026 укладеного між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» та Адвокатським бюро «Пархомчук та Партнери» в особі адвоката Пархомчука С.В.; актом про отримання правової допомоги від 01.09.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №09/04/2026 від 09.04.2026, рахунком №01.09.2026-123 від 01.09.2026 за оплату послуги на надання правничої допомоги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №09/04/2026 від 09.04.2026 на суму 15500 грн; платіжною інструкцією №5139 від 01.09.2026 на суму 15500 грн, де призначення платежу зазначено оплата за правничу допомогу згідно рахунку 01.09.2026-123 від 01.09.2026 згідно Договору про надання правничої допомоги від 09.04.2026, суд виходить з того, що затрати часу - 5 годин на підготовку та подання даної позовної заяви про стягнення заборгованості в малозначній справі та вартість наданих послуг в розмірі 15500 гривень є завищеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

На підставі ст.ст. 207, 512,514, 516, 526, 530, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1081, 1982 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» ( НОМЕР_3 в АТ «Комінбанк» МФО 322540) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту (індивідуальна частина) №130331 від 07 лютого 2025 року в сумі 9267 (дев`ять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 20 копійок, судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», адреса місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: Світлана КОЗАЧУК