Рішення № 139650429, 08.09.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1106/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

08.09.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., за участю секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 32475,69 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 01.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем укладено кредитний договір №202934 на суму 18750,00 грн.

10.10.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ ФК «Кредіплюс» було укладено договір факторингу №10102025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ ФК «Кредіплюс» відступило на користь ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором №202934.

Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до відповідача за договором №202934 від 01.10.2025.

Відповідач не виконала свого зобов`язання щодо повернення коштів та сплати відсотків ні на рахунки попереднього кредитора, ні на рахунки позивача ТОВ «Юніт Капітал».

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 02.07.2026 відкрито провадження в справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак у позовній заяві просить справу розглядати за її відсутності, щодо винесення заочного рішення не заперечила.

Відповідач, належно повідомлена про дату, час і місце судового засідання (отримала ухвалу 01.08.2026), в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності чи про відкладення розгляду справи не подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач, належно повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзиву не подала та те, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі тих доказів, які є в матеріалах справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 08.09.2026 прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, із посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

01.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем укладено в електронній формі договір №202934, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора, за умовами якого ТОВ ФК «Кредіплюс» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 18750,00 грн., строком на 140 днів з 01.10.2025 по 18.02.2026 (п.2.2.1, 2.6 Договору).

Тип процентної ставки фіксована. Процент за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00% річних (п. 2.3 Договору).

Згідно п.2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф - 100,00 грн.

Комісія за надання кредиту складає 3750,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення Договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів (п.2.5 Договору).

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, перерахувавши на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 суму кредиту 15000,00 грн. та 3750,00 грн. зараховано на погашення заборгованості за комісією передбаченою п. 2.5 Договору.

Вказане підтверджується карткою обліку виконання договору ТОВ ФК «Кредітплюс» та листом АТ КБ «ПриватБанк»», який є банком емітентом даної платіжної картки відповідача.

10.10.2025 між ТОВ ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №10102025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ ФК «Кредіплюс» відступило на користь ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором №202934 від 01.10.2025.

На виконання договору факторингу ТОВ ФК «Кредіплюс» і ТОВ «Юніт Капітал» підписали реєстр прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №10102025 від 10.10.2025 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №202934 від 01.10.2025 на загальну суму 36075,69 грн, що складається з 17754,63 грн. заборгованості за тілом кредиту; 13920,06 грн заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 801 грн заборгованість по комісії; 3600,00 заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Вказана сума заборгованості зазначена також у розрахунку первісного кредитора.

Згідно розрахунку, відповідачем було сплачено 15.10.2025 3520,41 грн., які пішли в погашення 995,37 грн. тіла кредиту, 2524,04 процентів, 1 грн комісії.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №202934 від 01.10.2025, складеним позивачем, загальна сума боргу визначена у розмірі 36075,69 грн. та складається з: заборгованості за тілом кредиту 17754,63 грн, прострочених відсотків 13920,06 грн, простроченої комісії 801,00 грн. та штраф 3600,00 грн.

ІV. Оцінка суду

Стосовно правонаступництва за борговими зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ТОВ «ФК «Кредіплюс».

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Суд встановив, що ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем укладено кредитний договір в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало відповідачу кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

Кредитні кошти були перераховані відповідачу. Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «ФК «Кредіплюс» суд вважає доведеним.

Загальна сума боргу визначена позивачем у розмірі 36075,69 грн. та, за твердженням установи, складається з: заборгованості за тілом кредиту 17754,63 грн, прострочених відсотків 13920,06 грн та простроченої комісії 801,00 грн.

Проте, до стягнення заявлена сума - 32 475,69 грн. (тобто не враховує 3600 грн. неустойки, що вказано у розрахунку первісного кредитора), про що вказано у позовній заяві.

Відповідачем не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором (в частині нарахованих процентів) та неналежне виконання ним умов договору щодо сплати заборгованості.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та нарахованих процентах підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення комісії за надання кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування`до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту, що не суперечить наведеним вище вимогам закону. Тому така сума також підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за управління і обслуговування кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесене щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено сплату відповідачем щомісячної комісії за управління та обслуговування кредитної заборгованості (усього нараховано 801 грн. такої заборгованості).

Необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості передбачена і в графіку платежів.

При цьому, в кредитному договорі не зазначений перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу, та за які установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

З тексту позовної заяви також не слідує зміст вказаної послуги.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, з огляду на висновки Верховного Суду та той факт, що позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому його положення щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 801 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

При цьому слід врахувати сплачену 1 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 31673,69 грн. (32475,69 801-1).

V. Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов задоволено на 97,53% (31673,69 грн.*100%/32475,69 грн.), на користь позивача з відповідача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2596,64 грн. (2662,40 грн.*97,53/100%).

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Позивачем ТОВ «Юніт Капітал» 20.01.2026 року укладено договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 з Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери». Згідно умов договору конкретне доручення клієнта визначається в окремій додатковій угоді. Гонорар адвоката складається з суми вартості, тарифи яких узгодженні сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору.

З додаткової угоди від 20.04.2026 №25771556807 до договору про надання правничої допомоги слідує, що Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» взяло на себе зобов`язання надати юридичну допомоги, зокрема щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, боржником за яким є відповідач.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг згідно договору, адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» надані послуги, пов`язані із: складанням позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором (2 години; вартість - 5000 грн.), вивченням матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника (2 години; вартість - 1000 грн.), підготовка адвокатського запиту (1 година; 500 грн.), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 година; 500 грн.). Загальна вартість послуг - 7 000 гривень.

Відповідно до ч. 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в акті обсяг виконаних адвокатом робіт.

Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

При цьому переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.

До позовної заяви додані документи, які були в наявності у позивача. Отже, справа не вимагала вжиття дій щодо збирання доказів, чи проведення розрахунків.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн., який є очевидно завищеним.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягали б стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у спірному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №202934 від 01.10.2025 у розмірі 31673 (тридцять одна тисяча шістсот сімдесят три) грн. 69 коп.

В решті позовних вимог (стягнення комісії за обслуговування) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 2596 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто шість) грн. 64 коп. сплаченого судового збору, а всього 4596 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто шість) грн. 64 коп. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його складення.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, м. Київ; код ЄДРПОУ - 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 09.09.2026.

Суддя С. В. Васільєв