Рішення № 139648622, 09.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1015/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богельський І.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, остаточно просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2011 року у справі №2-420/11. Від даного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час син є повнолітнім та навчається на першому курсі Національної академії внутрішніх справ на денній формі навчання на умовах договору із фізичними та/або юридичними особами. Термін навчання - з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2028 року. Син проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Зазначає, що відповідач матеріальної підтримки на утримання сина не надає, у зв`язку з чим усім необхідним вона змушена забезпечувати його самостійно. Вказує, що відповідач є працездатною особою та має можливість надавати матеріальну допомогу сину.

Від представника позивачки - адвоката Богельського І.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без його та позивачки участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи двічі належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про його виклик (а.с. 20, 24), у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, тобто постановляє заочне рішення.

Суд, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи згоду позивачки на ухвалення заочного рішення, належне повідомлення відповідача, його повторну неявку в судове засідання, неподання відзиву та наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх уточнення, підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 77, 78, 80 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частина шоста цієї статті передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2011 року у справі №2-420/11 (а.с. 8). Вказаним рішенням також неповнолітнього на той час сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати разом із матір`ю до досягнення ним повноліття.

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , у якому батьком зазначений ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_1 (а.с. 7 зворот).

Як вбачається з довідки №46/15-1273 від 17 грудня 2025 року, виданої Національною академією внутрішніх справ, ОСОБА_3 у 2025 році був зарахований на денну форму навчання для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю К9 «Правоохоронна діяльність» та є студентом першого курсу Національної академії внутрішніх справ на умовах договору із фізичними та/або юридичними особами. Термін навчання - з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2028 року (а.с. 8 зворот).

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Відповідно до довідки №02-254 від 28 травня 2026 року, виданої відділом «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 , яка зареєстрована та постійно проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Таким чином, дослідженими судом доказами підтверджується, що ОСОБА_3 після досягнення повноліття продовжує навчання на денній формі у закладі вищої освіти, проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198 та 199 цього Кодексу, - також своїх повнолітніх дочку, сина.

Відповідно до частини першої статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Частина друга цієї статті передбачає, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Частиною третьою статті 199 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Зі змісту статті 199 Сімейного кодексу України вбачається, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, виникає за наявності сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою чи сином віку понад 18 років, але менше 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням; наявність у батьків можливості надавати таку матеріальну допомогу.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності юридичних фактів, а саме: досягнення дочкою, сином віку понад 18, але менше 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до частини першої статті 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Частина друга статті 200 Сімейного кодексу України передбачає, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 201 Сімейного кодексу України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Оскільки заява про уточнення позовних вимог стосувалася визначення розміру аліментів у межах первісно заявленої вимоги про стягнення утримання на повнолітнього сина, який продовжує навчання, аліменти підлягають присудженню саме з дня пред`явлення первісного позову до суду.

Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому на час звернення до суду досяг повноліття, проте не досяг двадцяти трьох років. Він продовжує навчання на денній формі у Національній академії внутрішніх справ, термін навчання визначено з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2028 року.

Продовження навчання за денною формою об`єктивно зумовлює потребу повнолітнього сина сторін у матеріальній допомозі, оскільки навчальний процес пов`язаний із необхідністю систематичного відвідування занять, підготовки до навчання, придбання навчальних матеріалів, витратами на харчування, проїзд та іншими повсякденними потребами.

Крім того, довідкою виконавчого комітету Висоцької сільської ради безпосередньо підтверджено, що ОСОБА_3 знаходиться на утриманні матері та постійно проживає разом із нею.

Суд враховує, що позивачка як мати фактично бере участь в утриманні повнолітнього сина, тоді як обов`язок щодо його матеріальної підтримки відповідно до положень сімейного законодавства покладається на обох батьків та не може бути покладений виключно на того з них, з ким проживає повнолітня дитина.

При цьому відповідач не надав суду доказів того, що після досягнення сином повноліття добровільно бере участь у його утриманні чи забезпечує витрати, пов`язані з навчанням та повсякденними потребами.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву, не надав доказів щодо свого матеріального становища, стану здоров`я, наявності на його утриманні інших дітей або непрацездатних осіб, відсутності роботи чи доходу, тяжких захворювань або інших обставин, які могли б свідчити про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину.

Відсутність відзиву сама по собі не є підставою для автоматичного задоволення позовних вимог, однак у сукупності з дослідженими судом доказами та ненаданням відповідачем доказів на спростування наведених позивачкою обставин свідчить про те, що заявлені нею обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивачка просить визначити аліменти у розмірі (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Такий спосіб визначення аліментів відповідає положенням статті 200 Сімейного кодексу України, яка прямо передбачає можливість визначення розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Оцінюючи заявлений позивачкою розмір аліментів, суд враховує потребу повнолітнього сина сторін у матеріальному забезпеченні на період навчання, фактичну участь матері у його утриманні, а також те, що визначення аліментів у частці від доходу відповідача забезпечує залежність розміру стягнення від фактично отримуваного ним заробітку (доходу).

Стягнення частини доходу відповідача не покладає на нього обов`язку одноособово забезпечувати всі потреби повнолітнього сина, оскільки матеріальне утримання останнього здійснюється також матір`ю, проте забезпечує належну участь обох батьків у його утриманні на період навчання.

При цьому судом не встановлено обставин, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти у заявленому розмірі. Відповідач є особою працездатного віку, а доказів непрацездатності, тяжкого стану здоров`я, відсутності можливості отримувати дохід чи наявності інших істотних обставин, які б перешкоджали наданню матеріальної допомоги сину, до суду не подано.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що у справі доведено наявність усієї сукупності юридичних фактів, необхідних для виникнення обов`язку відповідача утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання: ОСОБА_3 досяг повноліття, але не досяг двадцяти трьох років; продовжує навчання за денною формою у закладі вищої освіти; у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги; відповідач є його батьком та не довів відсутності можливості надавати таку допомогу.

За таких обставин, виходячи із засад розумності, справедливості, пропорційності та рівності обов`язків батьків щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, а також з урахуванням меж уточнених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 29 травня 2026 року, і до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, тому рішення у частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Враховуючи ставку судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру та мінімальний розмір такого збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі статей 141, 180, 182, 191, 199, 200, 201 Сімейного кодексу України, статті 5 Закону України «Про судовий збір», керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282, 284, 287, 288, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 29 травня 2026 року, і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП та паспортні дані суду невідомі.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.