Ухвала суду № 139646443, 10.09.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4797/26

провадження №: 1-кп/398/489/26

УХВАЛА

"10" вересня 2026 р.Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026121060000243 від 12.02.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Приютівка, Олександрійського району, Кіровоградської області, громадянина України, має вищу освіту, неодруженого, не має утриманні дітей, непрацюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Приютівка, Олександрійського району, Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, на утриманні дітей не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України, вважається таким, що не має судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 Кримінального кодексу України

встановив:

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2026 року задоволено клопотання прокурора про продовження (застосування) строку запобіжного заходу. Продовжено застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 22 липня 2026 року до 19 вересня 2026 року.

10 вересня 2026 року прокурор у кримінальному провадженні звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою строком на 60 днів

Своє клопотання прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин (ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України), які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Прокурор наголосив на продовженні існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, прокурор вказав, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки усвідомлює невідворотність та тяжкість реального покарання у разі визнання його винуватим. Також прокурор послався на те, що ОСОБА_4 офіційно не працює, не має законних джерел доходу та міцних соціальних зв`язків, які б утримували його на території Олександрійського району чи Кіровоградської області, зазначивши, що обвинувачений проживав зі знайомим, з яким, за версією слідства, за попередньою змовою здійснював збут наркотичних речовин.

На обґрунтування ризику знищення, сховання або спотворення речових доказів прокурор зазначив, що існують підстави вважати, що можливо не всі вилучені в ході обшуку речі (наркотичні засоби) були виявлені, а тому обвинувачений може їх переховувати в інших приміщеннях чи сховищах. Ризик вчинення нових кримінальних правопорушень прокурор обґрунтував зухвалістю особи обвинуваченого, відсутністю в нього офіційних джерел доходу та нехтуванням загальноприйнятими нормами моралі.

Прокурор також доводив, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам. Зокрема, особисте зобов`язання є занадто м`яким з огляду на тяжкість злочину; особиста порука не може бути застосована через невстановлення осіб, які заслуговують на довіру та готові поручитися за обвинуваченого; а застава чи домашній арешт є неефективними, оскільки перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може продовжити злочинну діяльність заради отримання винагороди, у тому числі за будь-якою іншою адресою, адже раніше зберігання особливо небезпечних наркотичних речовин відбувалося саме за місцем його фактичного проживання. З огляду на це, прокурор просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане письмове клопотання та просив продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи наведені у ньому ризики необґрунтованими та недоведеними. Адвокат зазначив, що ризик переховування від суду є надуманим, оскільки ОСОБА_4 не має наміру ухилятися від суду і зобов`язується самостійно та вчасно з`являтися за всіма викликами. Ризик знищення або сховання речових доказів є відсутнім, оскільки всі матеріали та докази у справі вже вилучені правоохоронними органами під час досудового розслідування, перебувають у володінні сторони обвинувачення, а ОСОБА_4 не має до них жодного доступу. Більше того, під час обшуку за місцем проживання самого ОСОБА_4 жодних протизаконних речей вилучено не було. Захисник також наголосив, що ризик вчинення нових злочинів не підтверджений жодними належними доказами. Окрему увагу адвокат ОСОБА_6 звернув на стан здоров`я обвинуваченого, вказавши, що ОСОБА_4 страждає на захворювання опорно-рухового апарату (остеохондроз D4D6 міжхребцевих дисків) та серцево-судинної системи (фіброз стулки міокарда), у зв`язку з чим потребує кваліфікованого медичного обстеження та лікування, яке неможливо забезпечити в умовах Кропивницького слідчого ізолятора. На підтвердження вказаних обставин захисник надав суду протокол ехокардіографічного дослідження та висновок КНП «Центральна міська лікарня м. Олександрії». З огляду на це, з метою забезпечення належного лікування та дотримання прав обвинуваченого, захисник просив змінити раніше обраний запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем його постійного проживання ( АДРЕСА_2 ) під наглядом батьків, які проживають разом із ним та присутні у судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження і клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про його задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На підставі обвинувального акта, матеріалів кримінального провадження, клопотання прокурора та доданих до нього матеріалів суд встановив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 307 КК України. Зокрема, інкримінований йому за ч. 3 ст. 307 КК України злочин є особливо тяжким, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов наступних висновків.

Суд вважає доведеним ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). З огляду на тяжкість обвинувачення і суворість ймовірного покарання (від 9 до 12 років позбавлення волі), обвинувачений, з метою уникнення відповідальності, має об`єктивні мотиви ухилятися від суду. Цей ризик підсилюється відсутністю у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків: він офіційно не працює та не має легальних джерел доходу, неодружений, не має на утриманні дітей або інших осіб, про яких він зобов`язаний піклуватися. Суд критично оцінює усні пояснення обвинуваченого про те, що він має намір працевлаштуватися, оскільки такі наміри не підтверджені жодними об`єктивними даними, а тому не нівелюють ризику втечі. Також відсутні достатні підстави вважати що зв`язок обвинуваченого з батьками є достатнім запобіжником для гарантування його належної процесуальної поведінки.

Окрему увагу суд звертає на доведеність ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Надаючи оцінку особі обвинуваченого в порядку ст. 178 КПК України, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за корисливий злочин (ч. 1 ст. 289 КК України) та правопорушення у сфері обігу наркотиків (ч. 1 ст. 309 КК України). Хоча він вважається таким, що не має судимості, вказані факти у сукупності з відсутністю офіційного доходу підтверджують існування зазначеного ризику. Обвинувачений не працює і не має законного та стабільного джерела доходу. Його пояснення у судовому засіданні 22 липня 2026 року вказують на відсутність достатнього інтересу у працевлаштуванні або іншій формі зайнятості. Зв`язок обвинуваченого з батьками, які за його поясненнями у судовому засіданні утримують його, не підтверджений достатніми доказами і також не був достатнім запобіжником для вчинення злочинів у минулому, також відсутні підстави вважати що такий зв`язок буде достатнім стримуючим фактором вчинення ОСОБА_4 нових злочинів. Суд враховує висновки судово-психіатричної експертизи № 311 щодо стану психічного здоров`я обвинуваченого та суперечність між словами ОСОБА_4 у судовому засіданні про те, що він не вживає наркотиків та описом анамнезу з його слів у висновку експерта про те, що він палить канабіс двічі на місяць, за допомогою до нарколога не звертався.

Водночас, суд відхиляє доводи прокурора про наявність ризику знищення, сховання або спотворення речей чи документів (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України). Суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, доказова база сформована, а вилучені речові докази перебувають у володінні сторони обвинувачення. Твердження прокурора про те, що обвинувачений може зберігати інші, не виявлені під час досудового розслідування наркотичні засоби, ґрунтується на припущеннях і не підтверджується матеріалами клопотання.

Також суд визнає недоведеним ризик незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Заявляючи про існування вказаного ризику, прокурор у своєму клопотанні та під час судового засідання лише формально послався на відповідний пункт статті 177 КПК України, однак не навів жодного фактичного обґрунтування того, яким саме чином, на кого зі свідків та чому ОСОБА_4 може здійснювати такий вплив.

Суд відхиляє аргументи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 не був обізнаний про вміст посилок, які відправляв. На стадії вирішення питання про запобіжний захід суд не вправі наперед вирішувати питання винуватості, натомість, вирішуючи питання про існування ризиків, передбачених ст 177 КПК суд враховує характер і систематичність дій, описаних в обвинувальному акті, тяжкість злочину та високий ступінь суспільної небезпеки інкримінованих діянь.

Оцінюючи доводи захисника адвоката ОСОБА_8 щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 та надані ним у судовому засіданні медичні документи (протокол ехокардіографічного дослідження від 22.10.2024 року та рентгенограми від 28.10.2024 року), суд виходить з таких міркувань. Зі змісту вказаних документів вбачається, що у ОСОБА_4 виявлено хондроз хребта та фіброз стулок мітрального клапана без порушення функцій. Водночас, стороною захисту не надано доказів того, що ОСОБА_4 за станом здоров`я не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора, а також доказів того, що він звертався до медичної частини ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» та йому було відмовлено у наданні необхідної медичної допомоги. Лише наявність захворювання хребта та серцево-судинної системи за відсутності відповідного медичного висновку про неможливість за станом здоров`я тримання під вартою не є підставою для зміни запобіжного заходу.

Зважаючи на доведеність ризиків, передбачених п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що клопотання захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не підлягає задоволенню. Домашній арешт не здатний повною мірою запобігти встановленим ризикам, оскільки, перебуваючи за місцем проживання, обвинувачений не буде позбавлений можливості покинути місце проживання з метою переховування або продовжити вчинення правопорушень. Достатні стримуючі фактори, які б зменшували ступінь встановлених ризиків відсутні. Відтак, прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .

Доказів неможливості утримання ОСОБА_4 в умовах слідчого ізолятора суду не надано. У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд враховує положення п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно з яким суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Однак суд бере до уваги, що на стадії досудового розслідування ухвалами слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду від 24.04.2026, 16.06.2026 та суду від 22.07.2026 щодо ОСОБА_4 , поряд із триманням під вартою, було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Оскільки прокурором у даному судовому засіданні не наведено нових переконливих доводів та не надано доказів того, що обставини змінилися настільки, що визначення застави стало об`єктивно неможливим чи неефективним, а також прокурор не довів існування ризиків, передбачених п. 2 і 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає достатніх підстав для погіршення становища обвинуваченого та відмови у визначенні застави.

Керуючись вимогами ч. 5 ст. 182, ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне щодо обвинуваченого ОСОБА_4 визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень, оскільки такий розмір, з урахуванням майнового стану особи та тяжкості злочину, знаходиться у межах, визначених процесуальним законом для особливо тяжких злочинів, не є завідомо непомірним і є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Керуючись ст. ст. 31, 176-179, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 314, 314-1, 315, 316, 369-372, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження (застосування) строку запобіжного заходу задовольнити.

У задоволенні клопотання сторони захисту про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 10 вересня 2026 року до 08 листопада 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 266 240,00 грн, які необхідно внести на депозитний рахунок за наступними реквізитами: Одержувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26241445; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA768201720355219001015002505, застава за обвинуваченого ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12026121060000243.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 звільнити з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 строком на два місяці наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суду про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

5) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Вручити копію ухвали учасникам судового провадження негайно після її оголошення.

Відкласти судове засідання на 12 жовтня 2026 року на 13:00. Визначити резервну дату проведення судового розгляду на 22 жовтня 2026 року на 13.00.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК.

Головуючий суддя ОСОБА_1