Ухвала суду № 139646118, 07.09.2026, Тетіївський районний суд Київської області

07.09.2026 Справа № 940/966/26

Провадження по справі № 2-з/940/4/26

У Х В А Л А

Іменем України

07 вересня 2026 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Мандзюк С.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бобокала Романа Борисовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою,

встановив:

У провадженні Тетіївського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою.

04.09.2026 представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Бобокал Р.Б. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:

1) Накласти арешт на належну ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "ЗАВОД "ЕКОРМ", код ЄДРПОУ 37483493, із забороною ОСОБА_2 відчужувати та додатково обтяжувати цю частку, а також із забороною суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії, спрямовані на зміну власника або розміру цієї частки, без обмеження інших реєстраційних дій щодо юридичної особи, які не пов`язані з предметом арешту, та без вирішення питання про чинність і пріоритет раніше зареєстрованого обтяження № 32758598;

2) Накласти арешт на належну ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА", код ЄДРПОУ 44930030, із забороною ОСОБА_2 відчужувати та обтяжувати цю частку, а також із забороною суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії, спрямовані на зміну власника або розміру цієї частки, без обмеження інших реєстраційних дій щодо юридичної особи, які не пов`язані з предметом арешту;

3) Накласти арешт на належну ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "СКИБИНЕЦЬКА БІЙНЯ", код ЄДРПОУ 45729813, із забороною ОСОБА_3 відчужувати та обтяжувати цю частку, а також із забороною суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії, спрямовані на зміну власника або розміру цієї частки, без обмеження інших реєстраційних дій щодо юридичної особи, які не пов`язані з предметом арешту;

4) Накласти арешт із забороною відчуження та подальшого обтяження на належні ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , такі об`єкти нерухомого майна: земельну ділянку площею 0,125 га, кадастровий номер 3224686201:01:007:0001, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3131642532246; земельну ділянку площею 0,2962 га, кадастровий номер 3224686201:01:007:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3131627432246; житловий будинок загальною площею 174,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2874156332020;

5) Накласти арешт із забороною відчуження та подальшого обтяження на належні ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , такі об`єкти нерухомого майна: земельну ділянку площею 0,2923 га, кадастровий номер 3222788902:02:007:0010, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2280159832227; земельну ділянку площею 0,2923 га, кадастровий номер 3222788902:02:007:0011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2280167432227;

6) Накласти арешт на належні ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти у національній та іноземній валюті, що знаходяться на будь-яких відкритих на його ім`я рахунках у банках та інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та виявлені державним або приватним виконавцем під час її виконання, у межах загального розміру забезпечуваних вимог, визначеного пунктом 9 цієї прохальної частини, крім коштів, на які відповідно до закону не може бути накладено арешт;

7) Накласти арешт на належні ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти у національній та іноземній валюті, що знаходяться на будь-яких відкритих на її ім`я рахунках у банках та інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та виявлені державним або приватним виконавцем під час її виконання, у межах загального розміру забезпечуваних вимог, визначеного пунктом 9 цієї прохальної частини, крім коштів, на які відповідно до закону не може бути накладено арешт;

8) Встановити, що заходи забезпечення позову, передбачені пунктами 2-8 цієї прохальної частини, застосовуються в межах одного сукупного максимального розміру забезпечуваних вимог, який не може перевищувати 312 200,02 доларів США, а щодо грошових коштів у гривні або іншій валюті - еквівалента цієї суми за офіційним курсом Національного банку України на день виконання відповідного заходу забезпечення, без окремого застосування зазначеної максимальної суми до кожного виду майна, кожного заходу або кожного відповідача.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що в провадженні Тетіївського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 940/966/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою. Позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на нотаріально посвідченому договорі позики від 22.12.2025, зареєстрованому в реєстрі за № 4397, за яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти, еквівалентні 267 300,00 доларів США, зі строком повернення до 20.01.2026, а також на розписці від 15.05.2026 щодо грошового зобов`язання у розмірі 42 000,00 доларів США зі строком повернення до 30.05.2026. Договір позики від 22.12.2025 укладено під час перебування відповідачів у шлюбі та за нотаріально посвідченою згодою ОСОБА_3 , що є підставою для пред`явлення до неї вимог, як до солідарного боржника за зобов`язанням, що виникло з договору позики.

Водночас вказано, що ухвалою від 03.06.2026 суд відмовив у забезпеченні позову, зокрема, виходячи з відсутності достатніх доказів конкретних дій відповідачів, спрямованих на відчуження майна чи виведення коштів, та зазначивши, що сама потенційна можливість ускладнення виконання майбутнього рішення не є достатньою підставою для забезпечення позову. Під час повторного звернення суд в ухвалі від 17.06.2026 знову виходив із відсутності доказів конкретних дій щодо зміни майнового стану відповідачів, зокрема реалізації майна, підготовки до його реалізації, закриття рахунків або інших дій, які могли б свідчити про реальний ризик утруднення виконання майбутнього рішення. Іншим мотивом відмови суд зазначив відсутність матеріалів цивільної справи, направлених до Київського апеляційного суду, та критично оцінив те, що разом із повторною заявою позивач не подав документи, які знаходилися у матеріалах основної справи. Станом на дату подання цієї заяви обидва зазначені мотиви попередньої відмови усунені. На думку представника позивача, попередні ухвали про відмову не перешкоджають новому вирішенню питання про забезпечення позову. Після 17.06.2026 змінилася фактична та доказова ситуація, а попередній мотив щодо відсутності необхідних матеріалів усунений їх повторним поданням безпосередньо разом із цією заявою. Тому поточна заява підлягає оцінці за наявними на день її розгляду обставинами та доказами, а не лише за фактичним станом, який існував під час постановлення ухвал від 03.06.2026 та 17.06.202. Після попередньої відмови ОСОБА_2 вчинив конкретну розпорядчу дію щодо належного йому 100% корпоративного активу. Інформаційною довідкою з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, сформованою 02.09.2026, підтверджується, що 01.09.2026 вже під час розгляду справи № 940/966/26, зареєстровано приватне обтяження № 32758598 щодо належної ОСОБА_2 частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "ЗАВОД "ЕКОРМ", код ЄДРПОУ 37483493.

Крім того зазначено, що після 17.06.2026 виникли нові майнові вимоги до обох відповідачів, а щодо ОСОБА_3 триває примусове виконання на користь іншого стягувача.

Також зауважено, що усі активи, щодо яких слід застосувати забезпечення позову, конкретно ідентифіковані за даними державних реєстрів, а їх належність відповідним відповідачам документально підтверджена. Позивач свідомо обмежує запитувані заходи збереженням існуючого майнового стану та не просить позбавляти відповідачів користування майном або блокувати діяльність належних їм товариств. Водночас щодо конкретно визначених об`єктів нерухомості ОСОБА_2 , обраних для забезпечення, станом на 02.09.2026 відсутні зареєстровані іпотеки та обтяження, що робить їх збереження безпосередньо придатним для забезпечення можливості фактичного виконання майбутнього рішення. Водночас відсутність у позивача номерів конкретних банківських рахунків не робить заявлений захід невизначеним, оскільки об`єктом арешту визначені належні кожному відповідачу грошові кошти, встановлена максимальна сума арешту, а актуальна практика Верховного Суду допускає арешт коштів на будь-яких рахунках, які можуть бути виявлені під час виконання ухвали.

Крім того, представник позивача вважає, що заявлені заходи є співмірними та зберігають баланс інтересів сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов такого висновку.

Як вбачається із матеріалів заяви та встановлено судом, упровадженні Тетіївського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 940/966/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою. У позовній заяві позивач просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики від 22.12.2025 та розпискою від 15.05.2026 у загальному розмірі 312 200,02 доларів США.

Позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на нотаріально посвідченому договорі позики від 22.12.2025, за яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти, еквівалентні 267300,00 доларів США, зі строком повернення до 20.01.2026, а також на розписці від 15.05.2026 щодо грошового зобов`язання у розмірі 42000,00 доларів США зі строком повернення до 30.05.2026. Строк виконання обох грошових зобов`язань настав, однак заборгованість перед позивачем не погашена. Водночас договір позики від 22.12.2025 укладено за нотаріально посвідченою згодою ОСОБА_3 , яка на момент його укладення перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та інформаційної довідки від 10.04.2026, відповідач ОСОБА_2 є власником: ТОВ "ЗАВОД "ЕКОРМ"; ТОВ "СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА"; земельної ділянки площею 0,125 га, кадастровий номер 3224686201:01:007:0001; земельної ділянки площею 0,2962 га, кадастровий номер 3224686201:01:007:0002; житлового будинку загальною площею 174,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки від 08.05.2026, відповідачка ОСОБА_3 є власницею: ТОВ "СКИБИНЕЦЬКА БІЙНЯ"; земельної ділянки площею 0,2923 га, кадастровий номер 3222788902:02:007:0010; земельної ділянки площею 0,2923 га, кадастровий номер 3222788902:02:007:0011.

Належність відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності зазначеного вище майна також підтверджується відповідями на запит суду з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Тож, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 09.02.2026 у справі № 450/2297/24.

Водночас Верховний Суд у постанові від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23 виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

За таких обставин, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (постанова Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Як встановлено, у цивільній справі № 940/966/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою між сторонами існує спір щодо невиконання відповідачем ОСОБА_2 грошового зобов`язання за договором позики від 22.12.2025 та розпискою від 15.05.2026. Предметом позову є вимога про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 22.12.2025 та розпискою від 15.05.2026 в загальному розмірі 312 200,02 доларів США.

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову від 04.09.2026 представник позивача посилався, зокрема на те, що в сукупності на дату подання саме цієї заяви існують одночасно: незавершене примусове виконання щодо відповідачки ОСОБА_3 на користь іншого стягувача, арешт її нерухомого майна у виконавчому провадженні №81172735, інші зареєстровані обтяження її рухомого майна; два нові позови про стягнення заборгованості з обох відповідачів та встановлений факт надання ОСОБА_2 свого 100% корпоративного активу в заставу іншому кредитору, відтак ризик недостатності доступної майнової бази для виконання можливого рішення на користь ОСОБА_1 підтверджується не одним припущенням, а сукупністю незалежних реєстраційних та судових фактів.

За таких обставин, зазначені представником позивача обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, наявність спору між сторонами, характер спірних правовідносин, розмір заявлених вимог та поведінка відповідачів дають підстави вважати, що існують обґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

Водночас, оскільки предметом спору є солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 312 200,02 доларів США, яка є значною, накладення арешту на належні відповідачам матеріальні активи у межах ціни позову є співмірним заявленим вимогам та забезпечить досягнення мети інституту забезпечення позову - гарантування реального виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Отже, враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір з приводу невиконання відповідачем ОСОБА_2 грошового зобов`язання за договором позики від 22.12.2025 та розпискою від 15.05.2026, а також зважаючи на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, на переконання суду, наявні підстави щодо застосування заходів забезпечення позову для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів у разі задоволення позовних вимог, з метою забезпечення позивачу реального та ефективного виконання можливого судового рішення про задоволення позову, зокрема, для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Водночас суд зазначає, що запропонований представником позивача вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки позивач просить накласти арешт на нерухоме майно із забороною його відчуження та подальшого обтяження, не ставлячи питання про вилучення майна, передачу його позивачу або позбавлення відповідачів можливості користуватися ним. Щодо корпоративних прав позивач не просить забороняти господарську діяльність товариств, здійснення ними поточних операцій або управління юридичними особами, запитуване обмеження стосується виключно розпорядження самими частками, їх подальшого обтяження та реєстраційних дій, спрямованих на зміну власника або розміру відповідної частки. Щодо частки ОСОБА_2 у ТОВ "ЗАВОД "ЕКОРМ", позивач не просить скасувати зареєстроване 01.09.2026 обтяження № 32758598, змінити його пріоритет або іншим чином вирішити права іншого кредитора, запитуваний захід спрямований на недопущення подальшого відчуження чи виникнення нових обтяжень щодо цього корпоративного активу під час розгляду справи.

Крім того, усі активи, щодо яких позивач просить застосувати забезпечення позову, ідентифіковані за даними державних реєстрів, а їх належність відповідачам документально підтверджена.

Також наявні підстави для накладення арешту на грошові кошти відповідачів у національній та іноземній валюті, що знаходяться на будь-яких відкритих на їх ім`я рахунках у банках та інших фінансових установах, оскільки такий захід забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами.

При цьому необхідно зазначити, що сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належать відповідачам, оскільки, як передбачено ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 27.11.2024 у справі № 450/177/24, від 11.12.2024 у справі № 760/18839/23.

Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Водночас необхідно зазначити, що у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питанням скасування заходів забезпечення позову.

Разом з тим, як передбачено положеннями ч. 8 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд

постановив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бобокала Романа Борисовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову до набрання судовим рішенням законної сили у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою, а саме:

1. Накласти арешт на належну ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "ЗАВОД "ЕКОРМ", код ЄДРПОУ 37483493, із забороною ОСОБА_2 відчужувати та додатково обтяжувати цю частку, а також із забороною суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії, спрямовані на зміну власника або розміру цієї частки, без обмеження інших реєстраційних дій щодо юридичної особи, які не пов`язані з предметом арешту, та без вирішення питання про чинність і пріоритет раніше зареєстрованого обтяження № 32758598;

2. Накласти арешт на належну ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА", код ЄДРПОУ 44930030, із забороною ОСОБА_2 відчужувати та обтяжувати цю частку, а також із забороною суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії, спрямовані на зміну власника або розміру цієї частки, без обмеження інших реєстраційних дій щодо юридичної особи, які не пов`язані з предметом арешту;

3. Накласти арешт на належну ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "СКИБИНЕЦЬКА БІЙНЯ", код ЄДРПОУ 45729813, із забороною ОСОБА_3 відчужувати та обтяжувати цю частку, а також із забороною суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії, спрямовані на зміну власника або розміру цієї частки, без обмеження інших реєстраційних дій щодо юридичної особи, які не пов`язані з предметом арешту;

4. Накласти арешт із забороною відчуження та подальшого обтяження на належні ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , такі об`єкти нерухомого майна:

- земельну ділянку площею 0,125 га, кадастровий номер 3224686201:01:007:0001, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3131642532246;

- земельну ділянку площею 0,2962 га, кадастровий номер 3224686201:01:007:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3131627432246;

- житловий будинок загальною площею 174,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2874156332020;

5. Накласти арешт із забороною відчуження та подальшого обтяження на належні ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , такі об`єкти нерухомого майна:

- земельну ділянку площею 0,2923 га, кадастровий номер 3222788902:02:007:0010, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2280159832227;

- земельну ділянку площею 0,2923 га, кадастровий номер 3222788902:02:007:0011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2280167432227;

6. Накласти арешт на належні ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти у національній та іноземній валюті, що знаходяться на будь-яких відкритих на його ім`я рахунках у банках та інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та виявлені державним або приватним виконавцем під час її виконання, у межах загального розміру забезпечуваних вимог, крім коштів, на які відповідно до закону не може бути накладено арешт;

7. Накласти арешт на належні ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти у національній та іноземній валюті, що знаходяться на будь-яких відкритих на її ім`я рахунках у банках та інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та виявлені державним або приватним виконавцем під час її виконання, у межах загального розміру забезпечуваних вимог, крім коштів, на які відповідно до закону не може бути накладено арешт.

Встановити, що заходи забезпечення позову застосовуються в межах одного сукупного максимального розміру забезпечуваних вимог, який не може перевищувати 312 200,02 доларів США, а щодо грошових коштів у гривні або іншій валюті - еквівалента цієї суми за офіційним курсом Національного банку України на день виконання відповідного заходу забезпечення, без окремого застосування зазначеної максимальної суми до кожного виду майна, кожного заходу або кожного відповідача.

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач (боржник):ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідачка (боржник):ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Дата складення повного тексту ухвали: 10 вересня 2026 року.

Суддя С.В. МАНДЗЮК