Ухвала суду № 139645900, 07.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8409/26

Провадження № 2/369/12329/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про застосування заходів процесуального примусу)

07.09.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» директора Андрієвського Олега Григоровича про застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі №369/8409/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське», третя особа: Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, про визнання дій протиправними та зобов`язанні вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа №369/8409/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське», третя особа: Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, про визнання дій протиправними та зобов`язанні вчинити дії.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06 червня 2026 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» директор Андрієвський Олег Григорович звернувся до суду із заявою про застосування заходів процесуального примусу, що зареєстрована канцелярією суду 16 червня 2026 року за Вх. № 36623/26.

В обґрунтування поданої заяви представник відповідача зазначив, що позивач ОСОБА_1 впродовж останніх років ініціювала щонайменше 15 судових процесів у судах різних інстанцій, відповідачем у яких було ТОВ «Петропавлівське» та Борщагівська сільська рада. Зокрема, це справи № 369/11469/22, № 320/1664/26, № 759/13648/25, № 320/13355/25, № 369/8409/26, № 369/5971/24, № 369/10733/25, № 369/10676/25, № 369/260/24, № 320/14006/24, № 369/10857/23, № 369/9239/23, № 369/10188/23, № 369/12474/22 та № 320/10903/22. У задоволенні переважної більшості цих позовів судами було відмовлено через безпідставність. На думку представника відповідача, ініціювання чергового аналогічного спору за відсутності реального порушеного права є зловживанням правом на звернення до суду.

Крім того, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю 2-ї групи. Користуючись цим, ОСОБА_1 продукує десятки безпідставних позовів та понад 100 скарг до контролюючих органів без жодних фінансових витрат для себе. Водночас, безперебійно отримуючи послуги централізованого водопостачання та водовідведення, Позивач з 01 січня 2021 року (з дати фактичного початку надання послуг ТОВ «Петропавлівське») не здійснила жодного платежу на користь Відповідача, що підтверджує її недобросовісність та намір завдати фінансової шкоди водопровідно-каналізаційному господарству Борщагівської територіальної громади.

Також представник відповідача посилався на те, що розпорядженням Київської обласної військової адміністрації № 47 від 23 січня 2026 року ТОВ «Петропавлівське» визнано критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення Київської області в особливий період. Дії ОСОБА_1 , на думку сторони відповідача, є умисною, запланованою, процесуальною «диверсією», оскільки спрямовані на блокування поточної роботи водоканалу та дестабілізацію ситуації у Борщагівській територіальній громаді.

Зважаючи на те, що дії Позивача мають системний, умисний та явно недобросовісний характер, спрямовані на маніпуляцію доказами, затягування розгляду справи та дезорганізацію роботи підприємства критичної інфраструктури, представник відповідача звертається до суду та просить:

1. Визнати дії Позивача ОСОБА_1 у цивільній справі № 369/8409/26 зловживанням процесуальними правами.

2. Застосувати до Позивача ОСОБА_1 захід процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу в дохід Державного бюджету України за зловживання процесуальними правами у максимальному розмірі, передбаченому ч. 1 ст. 148 ЦПК України.

3. Попередити Позивача ОСОБА_1 про недопустимість повторного вчинення дій, що мають ознаки зловживання процесуальними правами, та можливість застосування штрафу у підвищеному розмірі згідно з ч. 2 ст. 148 ЦПК України.

15 червня 2026 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшли заперечення на подану заяву, що зареєстровані канцелярією суду 17 червня 2026 року за Вх. № 37138/26, у яких остання зазначила, що вважаю подану заяву безпідставною, такою, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи та вимогах закону, з огляду на таке. У своїй заяві директор ОСОБА_2 не навів жодного конкретного факту, який би свідчив про подання позивачем завідомо безпідставного позову, подання тотожних позовів, приховування доказів, введення суду в оману або інші дії, передбачені ст. 44 ЦПК України. Натомість директор ОСОБА_2 висловлює власну незгоду з правовою позицією ОСОБА_1 та намагається представити реалізацію нею права на судовий захист як зловживання процесуальними правами. Зазначає, що кожна з ініційованих позивачем судових справ стосувалася окремих порушень її прав, різних обставин та різних предметів спору, а кількість поданих нею позовів сама по собі не свідчить про зловживання процесуальними правами. Крім того, звернула увагу на те, що користування передбаченими законом пільгами, зокрема, звільнення від сплати судового збору, не може вважатися недобросовісною поведінкою чи зловживанням правами. Таким чином, на думку позивача, наведені у заяві доводи є суб`єктивною оцінкою директора ОСОБА_2 та не підтверджують наявності підстав для застосування до неї заходів процесуального примусу.

Дослідивши матеріали справи та подані заяви, матеріали цивільної справи в розрізі вирішення даного питання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином вбачається, що ч. 1 ст. 44 ЦПК України чітко встановлює обов`язок учасників судового процесу добросовісно користуватися процесуальними правами, категорично забороняючи зловживання ними. Характерними ознаками зловживання є: формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч його легітимній меті, недобросовісність, умисний характер та завідома несумлінність дій. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що зловживання є особливим різновидом правопорушення, що полягає у перевищенні або порушенні меж здійснення суб`єктивних прав (ухвала Верховного Суду від 06 вересня 2018 року, справа №552/2378/17).

Зловживання процесуальними правами - це цивільне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників цивільного процесу (їх представників), з метою перешкоджання гарантованому у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Зловживання правами характеризуються умислом, спрямованим на порушення порядку цивільного судочинства.

Характерними ознаками зловживання процесуальними правами є: формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісність дій, умисний характер, завідома несумлінність

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються з видимістю реалізації законних прав особи.

Із аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою взагалі перешкоджання розгляду справи.

Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. Такі висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14.

Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; (п.п. 2-4 ч. 2 ст. 44 ЦПК).

Частиною 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Засобами запобігання зловживанню процесуальними правами, передбачені ЦПК України є: повернення скарг, заяв, клопотань (ч. 3 ст. 44 ЦПК України); залишення скарги, заяви, клопотання без розгляду (ч. 3 ст. 44 ЦПК України); штраф (ст. 148 ЦПК України); покладення судових витрат незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 141 ЦПК України).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі №36655/02 «Смірнова проти України»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року «Красношапка проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України, заходом процесуального примусу, крім іншого, є штраф.

Положеннями ст. 148 ЦПК України регламентовано підстави для застосування судом процесуального примусу у вигляді штрафу, а також його розміри, залежно від суті зловживання процесуальними правами учасником провадження, його тривалості та обставин конкретної справи.

Враховуючи зазначені вище положення, вбачається, що застосування заходів процесуального примусу належить до виключної компетенції суду та можливе виключно за його ініціативи, а не за клопотанням учасника справи.

Посилання у заяві сторони відповідача на те, що позивач ініціює велику кількість судових спорів за відсутності реального порушеного права, а подана позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, не можуть бути підставою для застосування заходів процесуального примусу, з огляду на гарантоване Конвенцією, Конституцією України, ЦК України, ЦПК України, тощо, право на звернення до суду за захистом своїх прав.

З огляду на викладене, суд не вбачає достатніх підстав для застосування до сторони позивача заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу, як найсуворішого заходу процесуального примусу.

Враховуючи викладене, клопотання представника відповідача про застосування до позивача заходів процесуального примусу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 44, 143, 144, 148, 258, 260-262, 352-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» директора Андрієвського Олега Григоровича про застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі №369/8409/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське», третя особа: Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, про визнання дій протиправними та зобов`язанні вчинити дії, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА