Ухвала суду № 139643619, 10.09.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Дата ухвалення
10.09.2026
Номер справи
344/17586/26
Номер документу
139643619
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 344/17586/26

Провадження № 1-кс/344/6671/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м.Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025090000000271 від 07.04.2025,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що Слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області за процесуального керівництва Івано-Франківської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025090000000271 від 07.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в лютому 2024 року у ОСОБА_5 , який достовірно знав, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2101-ІХ, з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє й дотепер, виник умисел на вчинення неправомірних шахрайських дій шляхом обману та зловживання довірою, направлених на особисте незаконне збагачення, а саме заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах.

Так, наприкінці лютого 2024 року, точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_5 під час спілкування зі своїм знайомим ОСОБА_6 , з яким він тривалий час підтримував товариські відносини, дізнався, що останній має намір продати свій автомобіль марки «Volkswagen Touareg», 2020 року випуску.

ОСОБА_5 , користуючись повною довірою, створеною ним до себе з боку ОСОБА_6 , виник умисел на заволодіння вищевказаним автомобілем шляхом зловживання довірою потерпілого.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заволодіння чужим майном та завдання потерпілому матеріальної шкоди, і бажаючи настання таких наслідків, з корисливих спонукань, зловживаючи довірою ОСОБА_6 , запропонував останньому придбати належний йому автомобіль марки «Volkswagen Touareg», 2020 року випуску.

ОСОБА_6 не будучи обізнананим про злочинний умисел ОСОБА_5 та будучи зацікавленим у продажу належного йому автомобіля за запропонованою останнім ціною, погодився на його пропозицію.

12.03.2024 у денний період часу, ОСОБА_6 перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , передав ОСОБА_5 належний йому автомобіль марки Volkswagen Touareg», 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобіля.

При цьому зазначеній передачі майна між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 передувала домовленість про те, що останній виплатить за автомобіль грошові кошти в сумі 55 тисяч доларів США, після чого ОСОБА_6 здійснить перереєстрацію автомобіля на ОСОБА_5 у встановленому законом порядку.

Надалі ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, фактично отримавши в користування автомобіль ОСОБА_6 марки «Volkswagen Touareg», 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про його реєстрацію та ключі до нього, достовірно знаючи, що зазначений автомобіль йому не належить, не маючи при цьому жодних намірів здійснювати передачу грошових коштів за його нібито придбання, розпорядився ним на власний розсуд.

Так, 13.03.2024 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 32736, укладеного на підставі договору комісії № 32736 від 12.03.2024 між ОСОБА_6 та ТОВ «Автофортуна», у якому невстановленою досудовим розслідуванням особою виконано підпис від імені ОСОБА_6 без його відома та згоди, автомобіль марки «Volkswagen Touareg», 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 2 011 780 грн., незаконно перереєстровано у власність ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_5 умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом зловживання довірою заволодів чужим майном автомобілем марки «Volkswagen Touareg», 2020 року випуску, вартістю 2 011 780 грн, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у травні 2024 року ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на умисне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, достовірно знаючи, що у його знайомого ОСОБА_8 наявні документи, що посвідчують право на майно, а саме на квартиру загальною площею 65,25 кв.м у житловому комплексі «Акварель», що розташований в с. Чукалівка, по вул. Довбуша, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, вартістю 35 000 доларів США, вирішив заволодіти правом на вказане майно в особливо великих розмірах.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, шляхом зловживання довірою ОСОБА_8 запропонував останньому передати йому документи, що посвідчують право на вказану квартиру в ЖК «Акварель», з метою її подальшої реалізації.

При цьому ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 , що після реалізації квартири передасть йому грошові кошти у сумі 40 000 доларів США, внаслідок чого вони обидва отримають додатковий прибуток.

З метою створення у ОСОБА_8 впевненості у добросовісності своїх намірів та приховування справжнього злочинного умислу ОСОБА_5 пообіцяв передати йому, як гарантію виконання взятих на себе зобов`язань договір купівлі-продажу майнових прав від 22.07.2022 № 22/07/22/3/ММ-3 та лист-підтвердження оплати коштів за квартиру АДРЕСА_2 , нібито укладені між ним та ТОВ ІБК «Вертикаль».

ОСОБА_8 , не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_5 та будучи зацікавленим у можливості отримання додаткового прибутку, погодився на його пропозицію

У невстановлений досудовим розслідуванням дату та час у травні 2024 року, ОСОБА_8 , перебуваючи біля автозаправної станції «WOG» що за адресою: вул. Довженка, 21А, в м. Івано-Франківську, під час зустрічі з ОСОБА_5 передав останньому документи, що посвідчують право на квартиру загальною площею 65,25 кв.м у ЖК «Акварель», що розташований в с. Чукалівка, по вул. Довбуша, в Івано-Франківському районі.

В ході цієї ж зустрічі ОСОБА_5 передав ОСОБА_8 , як гарантію виконання взятих на себе зобов`язань, договір купівлі-продажу майнових прав від 22.07.2022 № 22/07/22/3/ММ-3 та лист-підтвердження оплати коштів за квартиру АДРЕСА_2 , нібито укладені між ним та ТОВ ІБК «Вертикаль».

Зазначені документи фактично виготовлені за допомогою копіювально-розмножувальної техніки (знакосинтезуючого струменево-крапельного принтера) та не підтверджували викладених у них цивільно-правові обставини.

Отримавши документи, що посвідчують право ОСОБА_8 на квартиру площею АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та достовірно знаючи, що не має наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, щодо передачі ОСОБА_8 грошових коштів від реалізації квартири, розпорядився ними та передав на користь третіх осіб.

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом зловживання довірою заволодів правом на чуже майно квартиру загальною площею 65,25 кв.м у ЖК «Акварель», вартістю 35 000 доларів США, що на момент вчинення кримінального правопорушення згідно курсу НБУ в перерахунку на національну валюту України становить 1 383 200 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, у квітні 2025 року вчинив повторне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, з метою особистого незаконного збагачення, в особливо великому розмірі.

Так, на початку квітня 2025 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_5 , перебуваючи в м. Івано-Франківськ, зустрівся зі своєю знайомою ОСОБА_9 .

Під час зустрічі у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння належним ОСОБА_9 майном, а саме автомобілем марки «CADILLAC CT6», 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , шляхом обману.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, шляхом обману повідомив ОСОБА_9 про намір придбати належний їй автомобіль марки «CADILLAC CT6», 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за 52 000 доларів США.

При цьому ОСОБА_5 не мав наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, щодо оплати вартості автомобіля, а вказану пропозицію використав, як спосіб заволодіння автомобілем та отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд.

ОСОБА_9 , не будучи обізнаною про злочинний умисел ОСОБА_5 та будучи зацікавленою у продажу належного їй автомобіля за запропонованою останнім ціною, погодилася на його пропозицію.

03.04.2025 у денний період часу, ОСОБА_9 перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_4 , передала ОСОБА_5 належний їй автомобіль марки «CADILLAC CT6», 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобіля.

З метою створення у ОСОБА_9 впевненості у добросовісності своїх намірів та приховування справжнього злочинного умислу, ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_9 «понятійну угоду», відповідно до якої після повної оплати вартості автомобіля в сумі 52 000 доларів США, ОСОБА_9 повинна здійснити його перереєстрацію на ОСОБА_5 у встановленому законом порядку.

Надалі ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом обману, фактично отримавши у користування автомобіль ОСОБА_9 , марки «CADILLAC CT6», 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про його реєстрацію та ключі до нього, достовірно знаючи, що зазначений автомобіль йому не належить, не маючи при цьому жодних намірів здійснювати передачу грошових коштів за його нібито придбання, розпорядився ним на власний розсуд.

Так, 09.05.2025 на підставі договору купівлі продажу транспортного засобу № 8096/25/1/001107, укладеного на підставі договору комісії №8095/25/1/001107 від 08.05.2025 між ОСОБА_9 та ТОВ «ДОКУМЕНТАВТО», у якому невстановленою досудовим розслідуванням особою виконано підпис від імені ОСОБА_9 , без її відома та згоди, автомобіль марки «CADILLAC CT6», 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 2 029 658 грн., незаконно перереєстровано у власність ОСОБА_10 .

Таким чином, ОСОБА_5 умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом обману заволодів чужим майном автомобілем марки

CADILLAC CT6», 2019 року випуску, вартістю 2 029 658 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

08.09.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Іваниківка, Богородчанського району, Івано-Франківської області, із зареєстрованим місцем проживання за адресою АДРЕСА_5 , фактично проживає АДРЕСА_6 , українцю, громадянину України, працюючому на посаді фельдшера швидкої допомоги Лисецького відділення швидкої допомоги, раніше не судимому, РНОКПП: НОМЕР_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.

Цього ж дня, ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.

Викладені обставини дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, що підтверджуються протоколами допиту потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , протоколом допиту свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , протоколами впізнань, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, висновками судових почеркознавчих експертиз, висновками автотоварознавчих експертиз та іншими зібраними у провадженні доказами.

Повідомлення про підозру ОСОБА_5 повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182).

Таким чином, дії ОСОБА_5 підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, за яке передбачено максимальне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тобто даний злочин відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.1, п.2, п.3, п.4, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені діяння.

Зазначений ризик обумовлений тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Таким чином, у разі доведення його вини в суді він усвідомлює реальну перспективу призначення значного строку покарання, що об`єктивно може спонукати його до зміни місця проживання, переховування від органів досудового розслідування та суду, уникнення отримання процесуальних документів або виїзду за межі території, на якій здійснюється досудове розслідування.

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про наявність реального, а не абстрактного ризику ухилення ОСОБА_15 від органів досудового розслідування та суду.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належного нівелювання зазначеного ризику, оскільки покладення на ОСОБА_5 процесуальних обов`язків без застосування належного рівня обмежень не виключатиме можливості його переховування та ухилення від кримінальної відповідальності.

- п. 2 ОСОБА_5 може знищити чи сховати документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та які на цей час органом досудового розслідування ще не встановлені та не вилучені.

Зазначений ризик обумовлений тим, що кримінальне провадження стосується незаконного заволодіння майном потерпілих, при цьому механізм вчинення кримінальних правопорушень передбачав використання документів, які мають значення для підтвердження походження майна, його належності потерпілим, а також законності чи незаконності здійснених щодо нього правочинів.

Оскільки досудове розслідування на цей час триває, органом досудового розслідування продовжується встановлення та вилучення документів, які можуть містити відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, коло причетних осіб та спосіб їх реалізації.

Перебуваючи без належних обмежень, ОСОБА_5 матиме можливість впливати на збереження таких документів, у тому числі забезпечити їх приховування, переміщення, знищення або передачу іншим особам, що може істотно ускладнити подальше розслідування та встановлення всіх обставин кримінального провадження.

- п. 3 ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни ними раніше наданих показань або відмови від їх надання.

ОСОБА_5 відомі анкетні дані, обставини, які стали предметом дослідження у кримінальному провадженні, а також особи потерпілих та свідків, які можуть володіти відомостями щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на характер інкримінованих ОСОБА_5 діянь, спрямованих на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, не можна виключати можливості використання ним особистих контактів, психологічного тиску, переконування, погроз або інших способів впливу на учасників кримінального провадження.

При цьому на даний час досудове розслідування не завершено, докази у кримінальному провадженні продовжують збиратися, а тому показання потерпілих та свідків мають істотне доказове значення для встановлення фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень.

Таким чином, надання ОСОБА_5 можливості вільно контактувати з потерпілими та свідками створює реальну можливість незаконного впливу на них, що, у свою чергу, може призвести до зміни ними показань, узгодження позицій або унеможливлення отримання від них об`єктивної інформації.

- п. 4 ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на цей час органом досудового розслідування не встановлено повного кола осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень.

Зокрема, потребує подальшого встановлення коло осіб, які могли бути залучені до виготовлення, оформлення або використання документів, на підставі яких здійснювалося незаконне відчуження транспортних засобів потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

За таких обставин ОСОБА_16 , володіючи інформацією про обставини вчинення кримінальних правопорушень та будучи зацікавленим у приховуванні своєї ролі й ролі інших причетних осіб, може повідомити таким особам про проведення досудового розслідування, відомості про проведення слідчих (розшукових) дій, коло встановлених органом досудового розслідування осіб та отримані докази.

У подальшому такі особи можуть узгодити між собою позицію, змінити або приховати документи, знищити інші докази, змінити засоби зв`язку, місце перебування або вжити інших заходів, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності та перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, перебування ОСОБА_5 без належного процесуального контролю може негативно вплинути на можливість органу досудового розслідування встановити всіх осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, та повноцінно дослідити механізм їх вчинення.

- п. 5 існує ризик того, що ОСОБА_5 може продовжити злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Такий ризик підтверджується не припущеннями, а встановленою в ході досудового розслідування послідовністю дій ОСОБА_5 .

Зокрема, відповідно до здобутих органом досудового розслідування доказів, після вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_5 не припинив свою протиправну діяльність, а продовжив вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення щодо інших потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Тобто вчинення першого кримінального правопорушення не стало для ОСОБА_5 стримуючим фактором, а навпаки, його подальша поведінка свідчить про послідовний характер протиправної діяльності та спрямованість умислу на незаконне заволодіння чужим майном.

Особливо важливим є те, що інкриміновані ОСОБА_5 діяння мають не одноразовий, а послідовний характер, а потерпілими від його дій стали ще декілька осіб.

Отже, існують обґрунтовані підстави вважати, що у разі залишення ОСОБА_5 без належних процесуальних обмежень він може продовжити свою протиправну діяльність, у тому числі шляхом пошуку нових потерпілих та вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.

З огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_5 підозрюється, характер та спосіб їх вчинення, наявність декількох потерпілих, послідовність протиправних дій, а також необхідність встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та інших причетних до його вчинення осіб, існує обґрунтована необхідність у застосуванні до ОСОБА_5 більш суворого запобіжного заходу.

Застосування особистого зобов`язання не унеможливить переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків, знищення чи приховування документів та інших доказів, а також контактування з невстановленими на даний час співучасниками кримінальних правопорушень.

У свою чергу, застосування домашнього арешту, хоча й передбачає певні обмеження пересування підозрюваного, не забезпечить належного запобігання ризикам незаконного впливу на учасників кримінального провадження, узгодження позицій з іншими причетними особами, знищення або приховування доказів, а також продовження злочинної діяльності.

Таким чином, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний належним чином нівелювати встановлені у кримінальному провадженні ризики, у зв`язку з чим їх застосування не відповідатиме меті запобіжного заходу, визначеній ст. 177 КПК України.

Обставин, які є перешкодою для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не встановлено.

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_5 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

Окрім цього, для запобігання вищевказаним ризикам, необхідно врахувати суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до висновку експерта вартість автомобіля марки «Volkswagen Touareg», 2020 року випуску, який було незаконно відчужено у потерпілого ОСОБА_6 становить 2 011 780 грн.

Відповідно до висновку експерта вартість автомобіля марки «CADILLAC CT6», 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який було незаконно відчужено у потерпілої ОСОБА_9 становить 2 029 658 грн.

Відповідно до показів потерпілого ОСОБА_8 його право на майно квартиру загальною площею 65,25 кв.м у ЖК «Акварель», вартувало 35 000 доларів США, що на момент вчинення кримінального правопорушення згідно курсу НБУ в перерахунку на національну валюту України становило 1 383 200 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи неможливість застосувати щодо ОСОБА_5 інший запобіжний захід, тяжкість покарання, яке йому загрожує, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, які передбачені у ст. 194 КПК України, а також запобіганню ризикам, просить клопотання задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

Захисник в судовому засіданні заперечив щодо поданого клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків. Просив врахувати обставини зазначені у письмових запереченнях та відмовити в задоволенні поданого клопотання.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника та просив відмовити в задоволенні поданого клопотання.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ч.2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, становить від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ч. 1ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; оцінити дані, що характеризують особи обвинуваченого та визначені у п. 1- п. 11 ч. 1 вказаної статті.

З матеріалів клопотання вбачається, що 08.09.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.

08.09.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 190 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується протоколами допиту потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , протоколом допиту свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , протоколами впізнань, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, висновками судових почеркознавчих експертиз, висновками автотоварознавчих експертиз та іншими зібраними у провадженні доказами.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 190 КК України.

Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначених в підозрі, на даний час, у своїй сукупності є вагомими та здатні переконати неупередженого спостерігача у тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст. 190 КК України.

Разом з тим заперечення сторони захисту щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри не спростовують вказаного висновку, оскільки не усувають обґрунтованого припущення про його можливу участь у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

На даному етапі досудового розслідування повноваження слідчого судді обмежуються перевіркою наявності достатнього рівня вірогідності причетності особи до злочину, необхідного для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, а не встановленням факту вини або аналізом усіх обставин справи по суті.

Оцінка конкретних дій підозрюваного, їх правова кваліфікація та питання доведеності вини підлягають подальшій перевірці з урахуванням усієї сукупності доказів, зібраних у кримінальному провадженні. Водночас сторона захисту не надала доказів, які б однозначно та беззаперечно виключали причетність підозрюваного до інкримінованих йому діянь.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Однак, прокурором жодним чином не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчинення злочинів, за яке судом може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, це створює ризики переховуватися від досудового розслідування.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкі злочини у найближчій перспективі свідчить про наявність зазначеного ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Щодо ризику передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів та обґрунтування обов`язків.

Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначені доводи сторони захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного з огляду на конкретні обставини справи.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 зазначених вище злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані: його вік, стан здоров`я, який раніше не судимий, одружений, працює, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей.

При вирішенні клопотання, слідчим суддею враховується характеризуючи дані підозрюваного, тяжкість кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.

В той же час інші доводи сторони захисту не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.

При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, майновий стан підозрюваного, його сімейний стан, інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Як встановлено вище, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, тобто особливо тяжких кримінальних правопорушень, а тому враховуючи положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави, слідчий суддя враховує характер і ступінь суспільної небезпечності інкримінованого діяння, а також специфіку цього кримінального провадження.

Відтак, зважаючи на тяжкість злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_5 , обставини кримінальних правопорушень, розмір заподіяної майнової шкоди, слідчий суддя приходить висновку, що застава у сумі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде недостатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

Тому слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі вище встановленого п. 3 ч. 1 ст. 182 КПК України, оскільки прокурором наведено достатньо обставин, які свідчать про неможливість забезпечити дотримання підозрюваним, покладених на нього обов`язків вказаним розміром застави.

Поряд з цим, слідчий суддя бере до уваги, що кримінальне провадження здійснюється не у зв`язку із вчиненням загально-кримінального злочину, мова йде про особливо тяжкий злочин, внаслідок вчинення якого завдано збитків у особливо великих розмірах.

Вказане, на переконання слідчого судді, свідчить про виключність обставин справи, а тому розмір застави може перевищувати межі, встановлені законодавцем.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує майновий стан підозрюваного, який має у власності декілька об`єктів нерухомого майна, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкриміновані злочини.

Відтак, з урахуванням винятковості обставин справи, розміру шкоди, з огляду на наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Такий розмір з урахуванням майнового стану та характеризуючи даних підозрюваного, зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження. Визначений розмір застави є співмірним та відповідним з огляду на розмір ймовірно завданої шкоди.

Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов`язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 05 листопада 2026 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Визначити заставу 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 331 200 ( один мільйон триста тридцять одна тисяча двісті) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).

У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 05 листопада 2026 року включно обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

3) утриматись від спілкування із свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Часті запитання

Який тип судового документу № 139643619 ?

Документ № 139643619 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 139643619 ?

Дата ухвалення - 10.09.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 139643619 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 139643619 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 139643619, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Судове рішення № 139643619, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області було прийнято 10.09.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 139643619 відноситься до справи № 344/17586/26

Це рішення відноситься до справи № 344/17586/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 139643611
Наступний документ : 139643625