Рішення № 139643170, 10.09.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1039/26

Провадження по справі №2/276/820/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Бобра Д.О.

секретаря судового засідання: Свиридок А.В.

за участю:

представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 Лабика Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року представник позивачів звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 27.10.2024 року, близько 00 годин 50 хвилин, ОСОБА_5 , в порушення вимог п. 2.9.а) Правил дорожнього руху, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (не менше 2,06% проміле), керуючи технічно справним автомобілем марки «Daewoo Lanos» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , знаходячись на території гаражного кооперативу «Південний», за адресою: вул. Шевченка 9, селище Іршанськ, Коростенського району, Житомирської області, рухаючись вздовж гаражного кооперативу «Південний», здійснив зупинку вказаного транспортного засобу, після чого розпочав рух заднім ходом до дверей гаражного приміщення № НОМЕР_2 , гаражного кооперативу «Південний» та в порушенні вимог пунктів 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, перед початком руху не переконався в безпеці своїх дій, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, під час руху автомобіля заднім ходом не впевнився, що позаду немає пішоходів, здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_6 притиснувши останню правою задньою частиною автомобіля до дверей гаражного приміщення № НОМЕР_2 , внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до КНП "Коростенської ЦМЛ" КМР де ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Daewoo Lanos» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача.

В результаті вищевказаної ДТП та її наслідків у вигляді загибелі ОСОБА_6 її близьким родичам, а саме батькам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , чоловіку - ОСОБА_3 та синові - ОСОБА_4 було завдано моральної шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача. Крім того, неповнолітній ОСОБА_4 перебував на утриманні загиблої ОСОБА_6 та відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV) має право на відшкодування шкоди, пов`язанною із втратою годувальника.

25.05.2026 року представник позивачів повідомив ПрАТ «Страхова група «ТАС» про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом №1961-IV, із заявами на виплату страхового відшкодування на загальну суму 320000 грн, проте, 26.05.2026 року відповідачем було прийнято рішення про призупинення розгляду справи, оскільки на даний час АТ «СГ «ТАС» (приватне) не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження, також страховику не відомо щодо набрання рішенням у такій справі законної сили.

Позивачі вважають рішення страховика незаконним та таким, що порушує їх права на отримання страхового відшкодування, а тому прийняли рішення про звернення в суд за захистом своїх порушених прав.

З урахуванням уточненої позовної заяви позивачі просять:

1) Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 24000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди та 4050,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

2) Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 24000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди та 4050,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

3) Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 24000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди та 4050,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

4) Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 24000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди, 224000,00 грн страхового відшкодування шкоди, пов`язаною із втратою годувальника та 41850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 22.06.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем до суду 08.07.2026 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі за безпідставністю та недоведеністю. В обгрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що заперечує, що смерть потерпілого є прямим наслідком ДТП та вказує, що звернення позивачів до суду є передчасним, оскільки відповідач не відмовляв у виплаті страхового відшкодування, а лише зупинив її до отримання рішення за результатами кримінального провадження. Тому, на думку відповідача, відсутні підстави стягнення з відповідача страхового відшкодування на користь позивача згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з відсутністю вироку суду у кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та вказували, що смерть потерпілого є прямим наслідком спірної ДТП. Виходячи з вищенаведеного, оскільки рішення у кримінальному провадженні не прийняте, що унеможливлює встановлення факту настання цивільно-правової відповідальності внаслідок ДТП, відтак зупиняється строк на прийняття страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування, а отже з боку АТ «СГ «ТАС» відсутній факт порушення, невизнання, оспорення прав, свобод чи законних інтересів позивача та звернення позивача до суду є передчасним.

Крім того, представник відповідача зазначає, що вимога позивачів про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою, оскільки згідно чинного законодавства загальний розмір страхового відшкодування стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим), для чого необхідно встановити коло осіб з підтверджуючими документами, які мають право на отримання страхового відшкодування після звернення із заявою про страхове відшкодування та після ухвалення вироку у кримінальному провадженню щодо встановлення факту смерті потерпілого внаслідок ДТП. Аналогічно є необгрунтованою вимога про стягнення шкоди внаслідок втрати годувальника, яка має виплачуватися непрацездатним особам рівними частинами після ухвалення вироку по кримінальному провадженню.

Також представником відповідача разом з відзивом на позов подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, зазначено що позивачами безпідставно та необгрунтовано встановлено вартість правової допомоги в розмірі 54000,00 грн, згідно рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару за годину роботи на рівні 50% прожиткового мінімуму на день оплати.

Представник позивачів - адвокат Лабик Р.Р. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів та доводів, що викладені в позові та просив їх задовольнити.

Відповідач ПрАТ «Страхова Група`ТАС» в судові засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав відзив відносно позовних вимог та просив розгляд справи провести без присутності представника ПрАТ «Страхова Група`ТАС».

Згідно із ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню із слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 27 лютого 2026 року прокурором Коростенської окружної прокуратури затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024060490000679 від 27.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.3 ст. 286-1 КК України.

Згідно обвинувального акту, 27.10.2024 року, близько 00 годин 50 хвилин, ОСОБА_5 , в порушення вимог ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 2.9.а), Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (не менше 2,06% проміле), керуючи технічно справним автомобілем марки «Daewoo Lanos» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , знаходячись на території гаражного кооперативу «Південний», за адресою: вул. Шевченка 9, селище Іршанськ, Коростенського району, Житомирської області, рухаючись по проїзній частині території вищевказаного гаражного кооперативу зі сторони вул. Шевченка в напрямку проїзду Яровлянський, в селищі Іршанськ зі швидкістю не менше 27,2 км/год, що не перевищувала дозволену в межах населеного пункту.

Рухаючись у вказаному напрямку вздовж гаражного кооперативу «Південний», ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos» здійснив зупинку вказаного транспортного засобу, після чого розпочав рух заднім ходом до дверей гаражного приміщення НОМЕР_2, гаражного кооперативу «Південний» та в порушенні вимог пунктів 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, перед початком руху не переконався в безпеці своїх дій, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, під час руху автомобіля заднім ходом не переконався у безпеці свого руху, проявив неуважність до дорожніх обставин, не звернувся до інших осіб для забезпечення безпеки свого руху, не впевнився, що позаду немає пішоходів, транспортних засобів, які його об`їжджають, чи інших перешкод, чим створив небезпеку для пішохода ОСОБА_6 , яка знаходилась по заду автомобіля, біля гаражного приміщення НОМЕР_2.

Внаслідок порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 , при русі заднім ходом в напрямку гаражного приміщення НОМЕР_2, яке знаходиться в гаражному кооперативі «Південний», вул. Шевченка, с. Іршанськ, здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_6 притиснувши останню правою задньою частиною автомобіля до дверей гаражного приміщення № НОМЕР_2 , внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень у живої особи, як небезпечні для життя та знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої.

Досудовим слідством встановлено, що порушення водієм автомобіля марки "Daewoo Lanos" реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 при керуванні цим транспортним засобом, вимог пунктів 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, знаходяться у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Коростенським міськрайонним судом Житомирської області прийнято до розгляду обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 за ч.3 ст. 286-1 КК України, справа №279/1387/26, розгляд його триває.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 30 років.

Судом також встановлено, що позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками померлої ОСОБА_6 , позивач ОСОБА_3 є чоловіком померлої ОСОБА_6 , а позивач ОСОБА_4 є її сином, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями свідоцтв про народження та укладення шлюбу.

Відповідно до довідки ПМП «Полісся» від 27.03.2026 загибла ОСОБА_6 працювала на даному підприємстві з 04.10.2022 по 25.11.2024 на посаді обліковця, її дохід за період з 01.09.2023 по 31.10.2024 склав 122081,34 грн.

Згідно довідки про доходи №3001270614272021, виданої ПФУ в Житомирській області, ОСОБА_3 перебуває на обліку в пенсійному фонді і отримує пенсію по втраті годувальника на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20 листопада 2024 року. Сума пенсії за період з 01.01.2026 по 30.04.2026 складає 12888,00 грн.

Станом на дату ДТП 27.10.2024, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Daewoo Lanos» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача ПрАТ «Страхова Група`ТАС», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №218440649, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ (а.сп. 41).

25.05.2026 засобами електронного зв`язку, а також 30.05.2026 засобами поштового зв`язку представником позивачів направлено до відповідача ПрАТ «Страхова Група`ТАС» заяву на виплату страхового відшкодування позивачам на загальну суму 320000,00 грн із доданими до неї документами, що засвідчують право наотримання страхового відшкодування.

Згідно пункту 36.2. статті 36 Закону №1961-ІV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: 1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Проте, відповідачем 03.06.2026 листом №1118 повідомлено позивачів та їх представника, що ПрАТ «Страхова Група`ТАС» призупиняє розгляд справи, оскільки страхова компанія не має документального підтвердження того, що по справі завершено кримінальне провадження, Страховику не відомо щодо набрання рішенням у такій справі законної сили. При надані вироку суду по кримінальній справі, який вступив у законну силу, розгляд справи Страховиком буде відновлено і посправі буде прийнято відповідне рішення.

Таким чином, бездіяльність відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачі вважають незаконною, а тому прийняли рішення про звернення в суд за захистом своїх порушених прав на страхове відшкодування.

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Відповідно до статті 1187 ЦК України вбачається, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №1961-ІV, чинний на момент спірних правовідносин).

Так, статтею 3 Закону №1961-ІV передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-ІV ).

Згідно зі статтею 6 Закону №1961-ІV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону №1961-ІV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону №1961-ІV. Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика, яким у даній справі є відповідач ПрАТ «Страхова Група`ТАС».

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону №1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування. Особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21), від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21), від 05 жовтня 2022 року у справі № 208/4598/21.

Таким чином, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів та не доведено наявність умислу потерпілої ОСОБА_6 чи дії непереборної сили, що призвели до виникнення дорожньо-транспортної пригоди та заподіяння шкоди її життю.

Натомість надані позивачами докази свідчать про заподіяння такої шкоди внаслідок необрежних дій водія забезпеченого транспортного засобу марки «Daewoo Lanos» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , відповідальність якого була застрахована у відповідача ПрАТ «Страхова Група`ТАС», а тому позивачі, які є батьками, чоловіком і дитиною загиблої потерпілої, мають право на передбачене ч.3 ст 27 Закону №1961-ІV страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, яке має виплачується їм рівними частинами, тобто по 24000,00 грн (8000, 00 грн х 12/4 = 24000,00 грн) кожному.

Крім того пунктом 27.2 статті 27 Закону №1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

У частинах першій-третій статті 1200 ЦК України зазначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед (стаття 1202 ЦК України).

З досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності встановлено, що позивач ОСОБА_4 , є сином загиблої ОСОБА_6 , в силу свого малолітнього віку є непрацездатним, перебував на утриманні своє матері ОСОБА_6 , що додатково підтверджується довідкою про доходи №3001270614272021, виданої ПФУ в Житомирській області, доказів про перебування на утриманні загиблої ОСОБА_6 інших осбі не надано, а тому відповідно до статей 1187, 1200 ЦК України та статей 6, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на користь позивача ОСОБА_4 підлягає стягненню страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника.

На день настання страхового випадку, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 квітня - 8000,00 грн.

Отже, мінімально гарантований розмір страхового відшкодування, пов`язаного із втратою позивачем ОСОБА_4 годувальника становить 288000,00 грн (8000,00*36=288000,00 грн).

Разом з тим, відповідно до п.27.5 ст.27 Закону №1961-IV, відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Пункотом 36.1. ст.36 Закону №1961-IV визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з пунктами 9.1, 9.5 ст. 9 Закону №1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом (Національний банк України) відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року №109 "Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", прийнятої на виконання ст. 9 Закону №1961-IV, з 01 липня 2022 року та на дату ДТП (27.10.2024) розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, було встановлено у сумі 320000,00 гривень на одного потерпілого.

Оскільки позивачами пред`явлено вимогу про стягнення страхового відшкодування на підставі п. 27.3 ст. 27 Закону за моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, у розмірі 96000,00 грн, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_4 страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника у розмірі 224000, 00 грн (320000-96000).

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18) та від 21 квітня 2022 року у справі №447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).

З огляду на викладене, позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого підлягає задоволенню.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, а при зверненні до суду мали сплатити 1% ціни позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 3200 гривень.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в загальному розмірі 54000,00 грн пропорційно задоволеним на користь позивачів вимогам, тобто по 4050,00 грн на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та 41850 грн на користь ОСОБА_4 .

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 №301/1894/17, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження витрат на правничу допомогу, представником позивачів надано суду договори про надання професійної правничої допомоги №№20260327, 20260327-2, 20260327-3 від 27 березня 2026 року, укладені між адвокатом Лабиком Р.Р. та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 із замовленнями до вказаних договорів, в яких визначено вартість правничої допомоги адвоката у розмірі 30% від фактично отриманої клієнтом суми страхового відшкодування.

Згідно п. 3 замовлень до договорівпро надання професійної правничої допомоги №№20260327, 20260327-2, 20260327-3 від 27 березня 2026 року клієнт зобовязаний здійснити оплату послуг адвоката протягом 5 днів з дня надходження грошових коштів на рахунок клієнта.

Разом з тим, згідно детального опису робіт (наданих послуг) від 14.06.2026, виконаних на виконання умов договорів про надання професійної правничої допомоги №№20260327, 20260327-2, 20260327-3 від 27 березня 2026 року адвокатом надано наступні роботи (послуги):

- консультація - 0,5 год вартістю 2000 грн;

- підготовка та подання в страхову компанію заяви на виплату страхового відшкодування - 3 год вартістю 12000 грн;

- підготовка та подання позовної заяви в суд - 5 годин вартістю 20000 грн;

- судовий розгляд справи (підготовка відповіді на відзив - 3 години, участь в судових засіданнях - 2 год) - 5 годин вартістю 20000 грн.

Дослідивши долучені до заяви документи, суд приходить до висновку, що розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу є не пропорційними до предмета спору, завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, не в повному обсязі відповідає критерію розумності їхнього розміру.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

З огляду на наведенні нормативні положення та принципи суд вважає, що заявлені представником позивачів (у детальному описі робіт) вимоги про стягнення вартості наданих послуг в розмірі 54000 грн за 13,5 год витраченого часу не відповідають критерію розумності та співмірності їх розміру вартості адвокатських послуг для такої категорії справ, зокрема в частині визначення представником позивача вартості 1 години роботи у розмірі 4000 грн (тобто 32 тис. грн за 8 годинний робочий день).

Дослідивши надані представником позивачів докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу та клопотання відповідача про зменшення їх розміру, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, який складає 320000 грн, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, а також з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 20250 грн виходячи із 1500 грн за 1 годину роботи адвоката.

При зменшенні розміру витрат на професійну правничу допомогу судом також враховано, що адвокат Лабик Руслан Романович здійснював представництво інтересів чотирьох позивачів у межах однієї справи. При цьому їхні вимоги ґрунтувалися практично на однакових фактичних обставинах, процесуальні заяви, подані під час розгляду справи, стосувалися одночасно всіх позивачів, що свідчить про те, що значна частина виконаної адвокатом роботи не потребувала окремого виконання щодо кожного із позивачів.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Доказів про наявність, передбачених ч.3 ст. 141 ЦПК України, публічного інтересу або впливу результату вирішення справи на репутацію позивачів, які б свідчили про обгрунтованість витрат на правову допомогу у заявленому представником позивачів загальному розмірі 54000 грн, суду не надано.

Зважаючи на те, що представник позивачів просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру заявлених позивачами позовних вимог, суд вважає доцільним здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу наступним чином: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу по 1518,75 грн, а на користь ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15693,75 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовільнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок страхового відшкодування моральної шкоди та 1518 (одна тисяча п`ятсот вісімнадцять) гривень 75 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок страхового відшкодування моральної шкоди та 1518 (одна тисяча п`ятсот вісімнадцять) гривень 75 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок страхового відшкодування моральної шкоди та 1518 (одна тисяча п`ятсот вісімнадцять) гривень 75 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок страхового відшкодування моральної шкоди, 224000 (двісті двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок страхового відшкодування шкоди, пов`язаною із втратою годувальника та 15693 (п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто три) гривень 75 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь держави судовий збір у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Позивач 3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Позивач 4: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місце знаходження: м. Київ, просп. Берестейський, 65, код ЄДРПОУ: 30115243.

Головуючий суддя: Д.О. Бобер