Ухвала суду № 139642124, 09.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/3043/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №620/3043/26,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа №620/3043/26. Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

18.05.2026 від позивача надійшла заява, в якій заявляє про надання суду документів щодо судових витрат, що пов`язані з розглядом справи та документи на їх підтвердження. Зокрема: договір про надання правової допомоги від 05.03.2026, акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно договору про надання правової допомоги від 05.03.2026; копію рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, що затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.05.2025 №142.

Рішенням суду від 11.08.2026 позовні вимоги задоволено частково.

24.08.2026 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення з питань витрат на правничу допомогу адвокату.

Ухвалою суду від 26.08.2026 призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення.

31.08.2026 від відповідача надійшла заява, в який заперечує проти задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано жодних розрахункових документів, які б підтверджували сплату коштів адвокату, та крім того, в матеріалах справи відсутній ордер на надання правничої допомоги відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Також зазначив, у разі задоволення заяви - значно зменшити розмір витрат.

Відповідно до положень частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Таким чином, з урахуванням приписів частини третьої статті 252 КАС України, суд вважає, що відсутні перешкоди для розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про розподіл та компенсацію судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд зазначає, що положеннями статті 139 КАС України передбачено право на відшкодування судових витрат, у тому числі витрат по сплаті судового збору (у всіх інстанціях) лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З аналізу наведених норм, основними умовами для прийняття додаткового рішення про відшкодування позивачу судових витрат є надання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, зазначення про них у поданій до закінчення судових дебатів заяві, або подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 57 КАС представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно пунктів 2, 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням № 41 від 12.04.2019 року Ради адвокатів України, ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України. Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Як вже встановив суд, 18.05.2026 позивачем подана відповідна заява та документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, зокрема, договір про надання правової допомоги від 05.03.2026, акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно договору про надання правової допомоги від 05.03.2026; копію рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, що затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.05.2025 №142.

Водночас ордер на надання правової допомоги відсутній, що суперечить положенням частини четвертої статті 59 КАС України.

Крім того, суд звертає увагу, що розділом 1 пунктом 1.3 договору про надання правничої допомоги від 05.03.2026 визначено порядок сплати витрат, а саме вартість правової допомоги (гонорар), який Замовник зобов`язується сплатити Адвокату за цим Договором, становить 2700 (дві тисячі сімсот) грн, з урахуванням рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок за допомогу, що затверджені рішенням Ради адвокатів в Чернігівської області від 16.05.2025 року за №142.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження реальності витрат на правову допомогу (рахунок на оплату, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження оплати надання правової допомоги в суді (платіжних доручень, квитанцій, рахунків на оплату, касових чеків на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо), що у свою чергу унеможливлює вирішення питання про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 02.06.2022 справа № 380/3142/20, від 12.08.2023 справа № 380/7394/21, від 16.06.2025 справа № 160/8292/23.

Крім того в порушення частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 143 КАС України жодних заяв про намір подати докази (платіжні документи) на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2700 грн до прийняття судом першої інстанції рішення подано не було. Також такі докази не були надані і разом із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, та, як наслідок, у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення слід відмовити.

Згідно частини четвертої статті 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 139, 143, 252 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала заяву.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-295 КАС України.

Суддя І.І. Соломко