Рішення № 139642046, 10.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2646/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Анісімова О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жабокріцької Я.В.,

представника позивача Гінінгер А.З.,

представника відповідача Тер-Григор`ян Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому, з урахуванням заявлених вимог, просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №7566337-2409-1505-UA51040050000073907, №7566336-2409-1505-UA51040050000073907 та №7566335-2409-1505-UA51040050000073907, кожне від 11.07.2025 року.

1.2. Ухвалою суду від 27 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

1.3. 28 травня 2026 року, у встановлений судом строк, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

1.4. Ухвалою суду від 29 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09:30 год. 18 червня 2026 року.

1.5. 10 червня 2026 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

1.6. 12 червня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив.

1.7. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 09 липня 2026 року, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

2.1. Позивач зазначає, що у березні 2026 року дізнався про винесення відповідачем 11.07.2025 трьох податкових повідомлень-рішень, якими йому визначено податкове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2025 рік на загальну суму 287 004,02 грн щодо трьох земельних ділянок рекреаційного призначення, розташованих у смт Затока Одеської області (кадастрові номери 5110300000:02:012:0101, 5110300000:02:012:0141 та 5110300000:02:012:0009).

2.2. Позивач вказує, що є фізичною особою - підприємцем з 17 лютого 2005 року, перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 2-ї групи) та здійснює основний вид господарської діяльності за КВЕД 55.20 "Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання".

2.3. За твердженням позивача, спірні земельні ділянки та розташовані на них будівлі баз відпочинку "Загар" і "Черемшина" використовуються ним особисто у власній господарській діяльності - для розміщення відпочиваючих на період відпустки, в оренду чи інше користування третім особам не передавались. На підтвердження цього позивач посилається на журнали реєстрації відпочиваючих, рух коштів по банківському рахунку, дані книги обліку доходів і витрат, податкові декларації з туристичного збору та декларації платника єдиного податку, договори на обслуговування баз відпочинку і фотоматеріали.

2.4. Позивач наголошує, що про факт здійснення підприємницької діяльності за адресами земельних ділянок до податкового органу подавались повідомлення за формою №20-ОПП, а тому контролюючий орган мав інформацію про використання ділянок у господарській діяльності.

2.5. На переконання позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, оскільки він, як платник єдиного податку, звільнений від сплати земельного податку за ділянки, що використовуються ним для провадження господарської діяльності.

Аргументи відповідача

2.6. Відповідач щодо задоволення позову заперечує, зазначаючи, що серед видів діяльності, задекларованих позивачем у заявах про застосування спрощеної системи оподаткування від 02.03.2021 та від 01.09.2025, поряд з КВЕД 55.20 наявний і КВЕД 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна".

2.7. Відповідач вказує, що повідомлення за формою № 20-ОПП щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:0141 подано позивачем ще 02.03.2021, тоді як щодо ділянок з кадастровими номерами 5110300000:02:012:0009 та 5110300000:02:012:0101 - лише 01.04.2026 та 03.04.2026 відповідно, тобто вже після винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (11.07.2025).

2.8. З огляду на наведене, відповідач вважає, що не може застосувати до позивача пільгу, передбачену підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, з урахуванням задекларованого ним виду діяльності за КВЕД 68.20, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Аргументи позивача у відповіді на відзив

2.9. У відповіді на відзив позивач зазначає, що у 2025 році здійснював лише один вид діяльності - розміщування відпочиваючих на період відпустки (КВЕД 55.20), жодних земельних ділянок чи нерухомого майна в оренду не передавав.

2.10. На спростування доводів відповідача позивач подав банківську виписку за 2025 рік по своєму підприємницькому рахунку, з якої, за його твердженням, вбачається відсутність будь-яких надходжень від інших видів діяльності, крім діяльності засобів розміщення на період відпустки та іншого тимчасового проживання. Позивач вважає доводи відповідача про можливість здавання майна в оренду недоведеними та такими, що не підтверджені жодним доказом.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 17 лютого 2005 року, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 2-ї групи. Основний вид господарської діяльності - КВЕД 55.20 "Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання".

3.2. У заявах про застосування спрощеної системи оподаткування від 02.03.2021 та від 01.09.2025 позивачем, поряд з КВЕД 55.20, зазначено також КВЕД 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна".

3.3. Позивач є власником трьох земельних ділянок рекреаційного призначення (цільове призначення 07.01 / Е.07.01) у смт Затока Одеської області, а саме:

- площею 0,1621 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0101, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- площею 0,1141 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0141, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- площею 0,6884 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0009, за адресою: смт Затока, Лиманський район.

На зазначених ділянках розташовані належні позивачу будівлі баз відпочинку "Загар" (ділянки № 0101 та № 0141) і "Черемшина" (ділянка № 0009).

3.4. Відповідно до довідок за формою № 20-ОПП, наявних у матеріалах справи, стан об`єктів оподаткування за всіма трьома земельними ділянками зазначено як "експлуатується". Повідомлення №20-ОПП щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:0141 подано позивачем 02.03.2021, щодо ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:0009 - 01.04.2026, щодо ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:0101 - 03.04.2026.

3.5. 11 липня 2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2025 рік:

- №7566337-2409-1505-UA51040050000073907 - по ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:012:0101, у сумі 48 230,72 грн;

- №7566336-2409-1505-UA51040050000073907 - по ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:012:0141, у сумі 33 948,95 грн;

- №7566335-2409-1505-UA51040050000073907 - по ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:012:0009, у сумі 204 824,35 грн.

3.6. Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повернуті відправнику без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання; за трекінгом АТ "Укрпошта" лист повернуто відповідачу 05.02.2026.

3.7. За результатами звернень позивача та його представника контролюючим органом надані відповіді: від 26.03.2026 № 53/ЗПІ/15-32-24-09-06, від 09.04.2026 № 11368/6/15-32-24-09-06 та від 27.05.2026 № 18493/6/15-32-24-09-06, якими відповідач підтвердив правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

3.8. На підтвердження використання спірних земельних ділянок і розташованих на них будівель у власній господарській діяльності з розміщення відпочиваючих позивачем подано: журнали реєстрації відпочиваючих, виписку руху коштів по підприємницькому рахунку за 2025 рік, дані книги обліку доходів і витрат, податкові декларації з туристичного збору, податкові декларації платника єдиного податку за 2025 рік, договори на обслуговування баз відпочинку та фотоматеріали земельних ділянок і розташованих на них будівель.

3.9. Із поданої позивачем банківської виписки за 2025 рік вбачається надходження коштів виключно від діяльності із розміщення відпочиваючих; надходжень від надання майна в оренду або в інше платне користування не встановлено. Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку за 2025 рік позивачем задекларовано здійснення діяльності без використання праці найманих працівників.

3.10. Відповідачем не подано до суду жодного доказу (договору оренди, найму чи позички, первинних документів, що фіксували б отримання позивачем доходу від передання земельних ділянок або розташованого на них майна у платне користування третім особам) на підтвердження фактичного здійснення позивачем діяльності з надання спірних земельних ділянок чи розташованого на них майна в оренду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

4.3. Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок, земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

4.4. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

4.5. Статтями 269, 270 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, а об`єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

4.6. Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

4.7. Відповідно до пунктів 291.2, 291.3 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку.

4.8. Пунктом 269.2 статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, визначеному главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

4.9. Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного податку першої - третьої груп звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються такими платниками для провадження господарської діяльності, крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку або на іншому праві користування.

4.10. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують дані про фактично здійснені господарські операції.

4.11. Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а у справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача.

4.12. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено критерії, якими має керуватись суд при оцінці правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

4.13. У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 560/2530/22 сформульовано правову позицію, згідно з якою умовою звільнення від сплати земельного податку за підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України є саме фактичне використання земельної ділянки для провадження господарської діяльності платником єдиного податку, а не сам факт перебування такої особи на спрощеній системі оподаткування чи наявність у неї певного виду економічної діяльності за КВЕД.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Предметом спору у цій справі є правомірність визначення позивачу як платнику єдиного податку грошового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2025 рік щодо трьох земельних ділянок рекреаційного призначення, на яких розташовані належні йому бази відпочинку.

5.2. Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є рішеннями суб`єкта владних повноважень, обов`язок доведення їх правомірності відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, який повинен подати суду усі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

5.3. Із матеріалів справи видно, що правова позиція відповідача про неможливість застосування до позивача пільги, передбаченої підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, ґрунтується виключно на факті задекларування позивачем у заявах про застосування спрощеної системи оподаткування виду діяльності за КВЕД 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна", а також на обставинах подання позивачем повідомлень за формою № 20-ОПП щодо двох із трьох земельних ділянок вже у квітні 2026 року.

5.4. Суд враховує, що сама лише наявність у платника єдиного податку задекларованого виду економічної діяльності за КВЕД 68.20 не є беззаперечним доказом фактичного здійснення ним діяльності з надання майна в оренду і підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема первинними документами, повідомленнями за формою № 20-ОПП та податковою звітністю платника (аналогічний підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 560/2530/22).

5.5. Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, суд зазначає, що на відміну від справ, у яких відомості довідки за формою № 20-ОПП фіксують стан об`єкта оподаткування як "здається в оренду", у розглядуваній справі за всіма трьома спірними земельними ділянками стан об`єкта оподаткування за даними № 20-ОПП зазначено як "експлуатується", що узгоджується з поясненнями позивача про самостійне використання ділянок у власній господарській діяльності, а не з доводами відповідача про можливість передання майна в оренду.

5.6. Суд також враховує, що позивачем на підтвердження фактичного використання спірних земельних ділянок і розташованих на них будівель для розміщення відпочиваючих подано журнали реєстрації відпочиваючих, дані книги обліку доходів і витрат, податкові декларації з туристичного збору, договори на обслуговування баз відпочинку, фотоматеріали, а також виписку руху коштів по підприємницькому рахунку за весь 2025 рік, з якої видно надходження коштів виключно від діяльності за КВЕД 55.20 і відсутність будь-яких надходжень від надання майна в оренду чи інше платне користування.

5.7. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинні документи є підставою для висновку про фактичний зміст господарських операцій платника податків. Подана позивачем банківська виписка за 2025 рік є таким первинним документом і відповідачем у встановленому порядку не спростована: жодного доказу отримання позивачем доходу від надання спірних земельних ділянок або розташованого на них майна в оренду, найм чи позичку контролюючий орган до матеріалів справи не долучив.

5.8. Доводи відповідача про подання позивачем повідомлень № 20-ОПП щодо двох земельних ділянок вже після винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд відхиляє, оскільки момент подання відповідного повідомлення є питанням дотримання платником податків обов`язку інформування контролюючого органу про об`єкт оподаткування і сам по собі не змінює фактичного використання земельної ділянки у відповідному податковому періоді, яке підтверджується сукупністю інших досліджених судом доказів. При цьому щодо однієї зі спірних ділянок (кадастровий номер 5110300000:02:012:0141) повідомлення № 20-ОПП подано позивачем ще 02.03.2021, тобто задовго до прийняття оскаржуваних рішень.

5.9. За таких обставин суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факту здійснення позивачем діяльності з надання спірних земельних ділянок та/або розташованого на них нерухомого майна в оренду (найм), позичку чи на іншому праві користування третім особам, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на звільнення від сплати земельного податку за підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України є необґрунтованим, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

VI. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток цього конституційного припису частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

6.2. Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі "Серявін та інші проти України", відповідно до якого п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, хоча це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен аргумент.

6.3. Дослідивши та оцінивши в сукупності усі надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.07.2025 № 7566337-2409-1505-UA51040050000073907, № 7566336-2409-1505-UA51040050000073907 та № 7566335-2409-1505-UA51040050000073907, оскільки не спростував доводів і доказів позивача про фактичне використання спірних земельних ділянок у власній господарській діяльності з розміщення відпочиваючих, а не для надання їх в оренду.

6.4. За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

VII. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

7.2. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 296,03 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області:

- № 7566337-2409-1505-UA51040050000073907 від 11.07.2025;

- № 7566336-2409-1505-UA51040050000073907 від 11.07.2025;

- № 7566335-2409-1505-UA51040050000073907 від 11.07.2025.

3. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2296 (дві тисячі двісті дев`яносто шість) грн 03 коп.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65044 код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Суддя О.В. Анісімов