Ухвала суду № 139641996, 09.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

09 вересня 2026 року Справа № 580/1110/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання представника ОСОБА_1 про залишення позовної заяви ОСОБА_2 в адміністративній справі 580/1110/26 - без розгляду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі Позивач) через свого представника адвоката Кучер Ю.В. звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою в якій просить:

1) Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 (далі Відповідач) щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 , поданої в інтересах її сина ОСОБА_2 , особи з інвалідністю І групи «Б», про виплату загиблого 02 лютого 2023 року військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , грошового забезпечення, належного йому на день смерті;

2) Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2023 року 81 (по стройовій частині) в частині виплати ОСОБА_1 , матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 грошового забезпечення, належного загиблому військовослужбовцю на день смерті, а саме:

- щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 513% від посадового окладу, надбавка за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за лютий місяць 2023 року;

- грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік відповідно до розділу ХХIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року 260 у розмірі 23854,44 грн.;

- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі 23854,44 грн.;

- додаткової винагороди, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 168, в розмірі 100000,00 грн. за лютий місяць 2023 року;

- допомоги на поховання, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців», у розмірі п`яти прожиткових мінімумів у розрахунку на місяць на одну особу, установлених законом на дату смерті військовослужбовця.

3) Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 неотримане грошове забезпечення загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_4 , у розмірі 287174,56 грн.

11.03.2026 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, яка мотивована тим, що Позивачем пропущено встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. У заяві зазначено, що про факт виплати Військовою частиною НОМЕР_1 всієї суми належного грошового забезпечення та допомоги на поховання на користь ОСОБА_1 . Позивач достеменно знав ще у травні 2023 року. Про це свідчать отримані ним відповіді від ТЦК та СП, а також його численні скарги й подальше звернення у грудні 2024 року до Івано-Франківського міського суду з цивільним позовом про стягнення цих коштів з матері загиблого. Позаяк з даним адміністративним позовом позивач звернувся лише у лютому 2026 року (тобто з пропуском строку на понад два роки), а будь-яких належних доказів існування об`єктивних перешкод для своєчасного судовому захисту не надав, третя особа вважає, що дану позовну заяву слід залишити без розгляду.

Відповідачем у відзиві також зазначено, що Позивачем пропущено строки звернення до суду, оскільки про факт здійснених виплат та нібито порушення своїх прав він дізнався ще у 2023 році через відповіді на запити, а позовну заяву подав лише у лютому 2026 року, тобто з суттєвим порушенням встановленого законом 6-місячного процесуального строку.

Від представника Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що Позивач є особою з інвалідністю та юридично необізнаним громадянином. Спочатку він намагався захистити свої права в порядку цивільного судочинства, і лише після відмови Івано-Франківського міського суду від 23.12.2025 року через невірно обраний спосіб захисту, уклав договір з адвокатом та невідкладно звернувся до суду з даним позовом. Представник наголошує, що перебіг строку слід рахувати з моменту ухвалення цивільного рішення суду, а суворе застосування строків під час дії воєнного стану без урахування обставин справи є проявом надмірного формалізму та обмеженням права на доступ до суду.

Вирішуючи заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в зв`язку з пропуском строку звернення до суду, суд зазначає про таке.

Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи «Б» (інвалід з дитинства), що підтверджується довідкою МСЕК Серії 12 ААА 536224, та за висновком комісії потребує постійної сторонньої допомоги і догляду. Дана обставина значно обмежує фізичні та організаційні можливості особи щодо самостійної реалізації прав на судовий захист.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач не виявляв пасивності чи байдужості до захисту своїх прав, а помилково ініціював судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. Лише після отримання рішення Івано-Франківського міського суду від 23.12.2025 у справі 344/21805/24, яким констатовано помилковість обраного способу захисту, позивач оперативно (19.01.2026) уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Кучер Ю.В. та вже 02.02.2026 звернувся через нього до Черкаського окружного адміністративного суду.

Суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Белле проти Франції», «Мушта проти України»), згідно з якою встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Суворе застосування процесуальних строків без урахування особливих обставин справи (зокрема стану здоров`я позивача, наявності воєнного стану та попередніх спроб судового захисту) призведе до невиправданого обмеження права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 55 Конституції України.

З огляду на викладене, суд визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними, у зв`язку з чим пропущений строк підлягає поновленню, а в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Керуючись ст. 53, 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_2 строку звернення до суду в справі 580/1110/26 та поновити цей строк.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути викладені у апеляційній скарзі на рішення суду у справі.

СуддяВалентина ОРЛЕНКО