Ухвала суду № 139641538, 05.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13583/26

Провадження № 1-кс/201/3648/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2026 року м. Дніпро

Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,захисника ОСОБА_6 , підозрюваної ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання слідчого 2 відділення 2 відділу слідчого управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_4 , погоджене начальником відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Луганської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026130000000016від 12 травня 2026 року, за підозрою:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Луганськ Луганської області, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , з вищою освітою, працюючої директором Департаменту інформаційної політики Луганської обласної державної адміністрації, не заміжньої, раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий звернувся із указаним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому послався на те, що громадянка України ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора Департаменту інформаційної політики Луганської обласної державної адміністрації до 01.06.2026, а з того ж дня на посаді директора Департаменту масових комунікацій Луганської обласної державної адміністрації, будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а також є головним розпорядником бюджетних коштів, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, вступила у злочинну змову з іншими службовими особами Департаменту та приватними суб`єктами господарювання з метою заволодіння бюджетних коштів.

Так, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про введення та дію в Україні воєнного стану згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, діючи всупереч інтересам державної служби, розробила протиправну схему, спрямовану на незаконне заволодіння та розтрату державних коштів, виділених на потреби Луганської обласної державної адміністрації.

До реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_7 залучила заступника директора департаменту ОСОБА_9 , фізичну особу-підприємця ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та інших осіб, розподіливши між ними процесуальні та технічні ролі.

Так, 13 березня 2026 року, замовником - Департаментом інформаційної політики Луганської обласної державної адміністрації до 01.06.2026, а з 01.06.2026 Департаментом масових комунікацій Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 25963573) у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», розміщено в електронній системі закупівель «Prozorro» інформацію про проведення тендеру щодо закупівлі рекламних та маркетингових послуг (ДК 021:2015: 79340000-9) за номером ID: UA-2026-03-13-012479-a.

Далі, директор департаменту ОСОБА_7 залучила Громадську організацію «Вільний Схід» (код ЄДРПОУ 44726298) в особі ОСОБА_11 для участі в якості «технічного учасника» під час проведення тендерної процедури.

Вступивши у пряму комунікацію із ОСОБА_11 , ОСОБА_7 надала останній вказівку утриматися від зниження ціни під час проведення аукціону. Оскільки у зазначеній процедурі закупівлі брали участь лише 2 (два) учасники, такі дії були спрямовані на штучну імітацію конкуренції без реального наміру Громадської організації «Вільний Схід» (код ЄДРПОУ 44726298) перемогти у тендері. Метою таких дій було забезпечення перемоги заздалегідь визначеного учасника ФОП « ОСОБА_12 » (РНОКПП НОМЕР_3 ) за визначеною ціною 3 210 900,00 грн.

Після визначення переможця закупівлі, 03.04.2026 між Департаментом масових комунікацій Луганської обласної державної адміністрації, в особі ОСОБА_7 та ФОП « ОСОБА_12 », в особі ОСОБА_12 було укладено договір № 7 на закупівлю послуг за державні кошти.

В подальшому ОСОБА_10 залишила собі частину грошових коштів у сумі 21 049,00 грн, а 30.07.2026, перебуваючи у місті Кропивницькому, з метою приховування предмета злочину, з використанням оператора поштового зв`язку ТОВ «Нова Пошта» у відділенні № 11 за адресою: м. Кропивницький, вул. Вокзальна, 16, здійснила відправлення посилки, у якій знаходилися грошові кошти в сумі 76 800,00 грн, на ім`я заступника директора департаменту ОСОБА_13 . Останній 31.07.2026 отримав адресовану йому посилку та передав отримані грошові кошти директору департаменту ОСОБА_7 .

Надалі ОСОБА_10 залишила собі частину грошових коштів у сумі 17 360,00 грн, а 01.09.2026 о 16 год. 55 хв., перебуваючи у місті Сваляві Закарпатської області, з метою приховування предмета злочину, скориставшись послугою «Доставка по Україні» оператора поштового зв`язку ТОВ «Нова Пошта», у відділенні № 1 за адресою: м. Свалява, вул. Чорновола, 5б, здійснила відправлення посилки, у якій знаходилися грошові кошти в сумі 63 000,00 грн, на ім`я заступника директора департаменту ОСОБА_13 03.09.2026 приблизно о 20 год. 00 хв. ОСОБА_13 , перебуваючи у м. Дніпрі, у відділенні № 20 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 5, отримав зазначену посилку та передав отримані кошти директору департаменту ОСОБА_7 .

В результаті злочинних дій ОСОБА_7 шляхом зловживання своїм службовим становищем незаконно заволоділа бюджетними коштами у сумі 192 045, 00 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовано підозрюється у незаконному заволодінні майном, а саме бюджетними коштами шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Об «04» год. «10» хв. «04» вересня 2026 р., в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

В той же день ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваної ОСОБА_7 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України КК України, повністю підтверджується зібраними у провадженні доказами, а саме:

- повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 12.05.2026;

- рапортом оперативного співробітника, від 18.06.2026;

- протоколом огляду мережі Інтернет ресурсів від 17.06.2026 (сайт електронної системи закупівель «Prozorro»);

- протоколом огляду мережі Інтернет ресурсів від 17.06.2026 (Єдиний веб-портал використання публічних коштів);

- протоколом за результатами проведення НСРД від 10.07.2026 (реєстр.2/2165);

- протоколом за результатами проведення НСРД від 16.07.2026 (реєстр.2/2167);

- протоколом за результатами проведення НСРД від 10.07.2026 (реєстр.2/2168);

- протоколом за результатами проведення НСРД від 29.07.2026 (реєстр.2/2166);

- протоколом за результатами проведення НСРД від 13.08.2026 (реєстр.2/2164);

- протоколом за результатами проведення НСРД від 20.08.2026 (реєстр.2/2163);

- протоколом за результатами проведення НСРД від 20.08.2026 (реєстр.2/2162);

- протоколом обшуку (за адресою: АДРЕСА_2 );

- протоколом затримання ОСОБА_7 ;

- протоколом огляду місця події від 03.09.2026;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_9 ;

- іншими матеріалами досудового розслідування.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 та п. 5 ст. 177 КПК України.

З метою запобігання спробам ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та/або вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення та вагомість здобутих слідством доказів вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжкого злочину, слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб та визначити їй заставу у розмірі 1056 (однієї тисячі п`ятдесяти шести) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор та слідчі у судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав наведених в ньому.

Натомість захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що наведені стороною обвинувачення ризики є необґрунтованими та формальними, а підозра взагалі безпідставна, оскільки наявне штучне створення доказів. Крім того, вважає, що розмір застави, який просить визначити прокурор, перевищує розмір, передбачений ст. 182 КПК України, а його визначення належним чином не обґрунтовано. Також зазначив, що грошові кошти для внесення застави відсутні, оскільки їх було вилучено за місцем проживання його підзахисної та у банківській скриньці її сина.Якщо слідча суддя все ж таки дійде до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу, просив застосувати особисте зобов`язання або домашній арешт відносно підозрюваної.

Підозрювана ОСОБА_7 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала, підтримала думку захисника щодо клопотання, зауважила, що розцінює дії органу досудового розслідування як помсту, оскільки раніше вона відмовилась від запропонованої працівниками контррозвідки 3 управління співпраці, вважає, що дане кримінальне провадження здійснюється з метою її дискредитації, а всі зібрані докази є сфальсифікованими.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідча суддя дійшла наступного висновку.

За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

За змістом статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування й суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у інкримінованому вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх обставин підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

У пунктах 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до положення пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

На переконання слідчої судді, надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке за класифікацією ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

На думку слідчої судді, наведені у клопотанні та озвучені в судовому засіданні обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існують наведені у пунктах 1, 2, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України ризики, які є підставою для обрання відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova) § 58). Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) слідча суддя вважає, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти до восьми років, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Співставлення можливих негативних для підозрюваної наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі робить цей ризик достатньо високим. Крім цього, сам факт повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України кримінального правопорушення, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, тільки підтверджує існування зазначеного у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику шляхом, наприклад, продовження кримінального правопорушення, у якому гр. ОСОБА_7 підозрюється.

Проте слідча суддя наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу і враховує, що у судовому засіданні прокурором доведене, що обґрунтовано існує ризик знищення, приховування або спотворення ОСОБА_7 будь-яких речей чи документів, що стосуються обставин вчинення даного кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України),тобто речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, про що свідчить перебування ОСОБА_7 на посаді директора Департаменту масових комунікацій Луганської області державної адміністрації, яка безпосередньо залучена до проведення процедури закупівлі, укладення та виконання договору № 7 від 03 квітня 2026 року і, маючи доступ до речей та документів, які зберігаються за місцем її роботи і можуть мати значення для встановлення істини, проте на даний час ще не встановлені слідством, зможе знищити, приховати чи спотворити їх.

Перебуваючи на волі, ОСОБА_7 з метою приховування слідів своє протиправної діяльності може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), з метою створення видимості правомірності проведення закупівлі і виконання договору, що може перешкодити повному та неупередженому досудовому розслідуванню.

Доведений і ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки на даний час органом досудового слідства не встановлені всі особи причетні до вчинення даного злочину, а також свідки протиправної діяльності, що створить передумови для продовження спілкування ОСОБА_7 з вказаними особами та впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнано належною підставою на початкових стадіях провадження («Яжинський проти Польщі» (Jarzynski v. Poland) § 43).

Враховуючи вагомість наявних доказів вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, а також враховуючи її вік та стан здоров`я, майновий стан, відсутність на утриманні дітей, з огляду на положення частини восьмої статті 176 КПК України, слідча суддя дійшла висновку про доцільність обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 2 частини 5 статті 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Прокурор у клопотання та в судовому засіданні просив визначити розмір застави 1 056 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що еквівалентно 3 514 368 грн, обґрунтовуючи вказаний розмір під час розгляду клопотання фінансовим становищем підозрюваної, наявністю грошових активів у розмірі 40 000 доларів США, відповідно до її декларації за 2026 рік.

Разом з тим, підозрювана і захисник в судовому засіданні наголосили, що всі належні підозрюваній кошти були вилучені слідством під час обшуків, розмір застави, яку просить прокурор, є непомірним для підозрюваної, що суперечить практиці ЄСПЛ.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, а також право підозрюваної на альтернативний запобіжний захід згідно з практикою ЄСПЛ, ухваленим Конституційним Судом України Рішенням № 4-р(II)/2026 від 24 червня 2026 року у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини восьмої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя, з огляду на надані їй дискреційні повноваження, дійшла висновку про можливість визначення застави у максимальному розмірі прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_7 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які слідча суддя покладає на неї.

При цьому, слідча суддя наголошує, що прокурором не доведено і під час розгляду клопотання не встановлено, що визначений слідчою суддею максимальний розмір застави, визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, передбачених ст.. 194 КПК України. Посилання на наявність у неї грошових активів в сумі 40 000 доларів США не може слугувати підставою для збільшення розміру застави в понад 25 разів.

Таким чином клопотання підлягає частковому задоволенню.

При цьому у задоволенні клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання або домашнього арешту слід відмовити.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту її фактичного затримання, що передбачено ч. 2 ст. 197 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором, задовольнити частково.

Обрати підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, а саме до 02 листопада 2026 року.

Визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі внесення застави на підозрювану ОСОБА_7 покласти наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із міста Дніпра без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та визначеними слідчим свідками щодо обставин кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Якщо підозрювана не виконає покладені на неї обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрювану обов`язків покласти на слідчого, який провадить досудове розслідування кримінального провадження.

Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання або домашнього арешту.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваною - в цей же строк з моменту вручення їй копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складений та оголошений 10 вересня 2026 року.

Слідча суддя ОСОБА_1