Ухвала суду № 139640069, 10.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

10 вересня 2026 року м. Рівне№460/7016/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Вознюк В.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Троянчук Д.М.,

відповідача: Лягера А.О.,

третя особа на стороні відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясо - Інвест" доДержавної податкової служби України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясо-Інвест" (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними дії Державної податкової служби України щодо включення до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платника податків на 2025 рік.

Підставою звернення до суду слугувало те, що дії Державної податкової служби України щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясо-Інвест" до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платника податків на 2025 рік, на думку позивача, відбулися з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, відповідачем не доведена обґрунтованість підстав включення позивача до зазначеного графіку.

Ухвалою суду від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головним управлінням ДПС у Рівненській області до суду через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

На обґрунтування зазначеного клопотання третя особа зазначає, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України. Також третя особа вказує, що відповідно до постанови Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 по справі у справі № 816/228/17 зробила висновок, відповідно до якого неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Таким чином, враховуючи обставини цієї справи, а також правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, цей позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Просить суд закрити провадження у даній справі.

Представник позивача подав заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі, в яких зауважив що третьою особою не наведено жодної норми права чи правової позиції Верховного Суду щодо неможливості розгляду судами двох підстав позову (процедурної та по суті) в різних справах, а не в одній. Дійсно, якби позивачем було подано лише позов про визнання протиправними дій контролюючого органу без подання позову (чи відсутності вимог) про визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих за наслідками таких дій, то наведена третьою особою практика Верховного Суду давала б підстави для закриття провадження у справі про визнання протиправними дій. Також наведена третьою особою практика Верховного Суду в справі №816/228/17 є нерелевантною до справи №460/7016/26, оскільки Великою Палатою ВС в справі №816/228/17 з`ясовувалося питання про те, чи є наказ про призначення перевірки окремим та самостійним актом індивідуальної дії, який у період своєї чинності впливав на права та обов`язки платника податків, суттєво їх порушуючи однак в справі не оскаржувалися ППР. Проте, у справі №460/7016/26 предметом спору є не наказ ГУ ДПС у Рівненській області про призначення перевірки, а дії ДПС України щодо включення позивача до плану-графіка проведення документальних планових перевірок. Тобто, мають місце різні предмет та підстави позову, а також різний склад відповідачів. Таким чином позивач просить суд відмовити в задоволенні заяви ГУ ДПС у Рівненській області про закриття провадження у справі.

У судовому засідання 10.09.2026 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача клопотання про закриття провадження у справі підтримав з підстав викладених у ньому.

Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2026 заперечив проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі. Додатково наголосив, що сама по собі реалізація оскаржуваних дій не свідчить про відновлення порушених прав позивача та не спростовує наявності правового інтересу у визначенні таких дій протиправними.

У судовому засідання 10.09.2026 представник відповідача клопотання про закриття провадження у справі підтримав.

Заслухавши думку учасників справи, розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали адміністративної справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Підстави для закриття провадження визначені ч.1 ст.238 КАС України, відповідно до яких суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили; 7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили; 8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до матеріалів справи позивач просить суд про визнання протиправними дії Державної податкової служби України щодо включення до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платника податків на 2025 рік.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, крім наведених вище висновків, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Таким чином суд зазначає, якщо буде встановлено про порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Питання про те, чи порушує План-графік права платника податків і чи є такий спосіб захисту ефективним це питання суті спору, яке має досліджуватися під час розгляду справи по суті. Це не може бути підставою для закриття провадження на стадії підготовчого засідання.

Також необхідно зазначити, що відповідно до практики Верховного Суду, що наведена вище (постанови судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справах № 826/17123/18, № 816/228/17), таким обставинам (щодо процедури призначення та проведення перевірки) суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, і лише у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Твердження третьої особи про те, що включення до плану-графіка «не створює правових наслідків для платника податків», стосується оцінки обґрунтованості позовних вимог та ефективності обраного позивачем способу захисту прав. Згідно з процесуальним законодавством та практикою Верховного Суду, встановлення наявності чи відсутності порушеного права позивача є результатом розгляду справи по суті, а не приводом для закриття провадження на підставі ст. 238 КАС України без дослідження матеріалів справи.

Згідно зі ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на судовий захист. Оскільки Позивач вважає дії ДПС щодо його в включення до плану перевірок протиправними й такими, що накладають на нього додатковий адміністративний тягар, суд зобов`язаний дати правову оцінку цим діям у судовому рішенні, а не позбавляти платника податків права на розгляд його справи.

Також суд зазначає, що наведена третьою особою практика Верховного Суду в справі №816/228/17 є нерелевантною до справи №460/7016/26, оскільки Великою Палатою ВС в справі №816/228/17 з`ясовувалося питання про те, чи є наказ про призначення перевірки окремим та самостійним актом індивідуальної дії, який у період своєї чинності впливав на права та обов`язки платника податків, суттєво їх порушуючи.

Однак предметом даної справи є не наказ ГУ ДПС у Рівненській області про призначення перевірки, а дії ДПС України щодо включення позивача до плану-графіка проведення документальних планових перевірок. Тобто, мають місце різні предмет та підстави позову, а також різний склад відповідачів.

Враховуючи, що спір у цій справі виник у сфері публічно-правових відносин, де відповідач (ДПС України) реалізовував свої владні управлінські функції щодо формування та затвердження Плану-графіка проведення документальних планових перевірок, суд дійшов висновку, що ця справа підлягає розгляду виключно за правилами адміністративного судочинства.

Твердження третьої особи про те, що оскаржувані дії не порушують прав позивача, стосуються оцінки обґрунтованості позовних вимог, що є предметом розгляду справи по суті, а не підставою для закриття провадження за п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Рівненській області.

Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя У.М. Нор