Рішення № 139633953, 26.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р. Справа № 922/1836/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Селіверстовій Д.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Еліт Форм (адреса: 61057, м. Харків, вул. Воробйова, 10, кв. 1; код ЄДРПОУ: 42589698); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Івера (адреса: 61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, 20, корп. 2, кв. 25; код ЄДРПОУ: 39029320); до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." (адреса: 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, буд. 20-А; код ЄДРПОУ: 30530955); про визнання зобов`язань за договорами припиненими за участю представників сторін:

першого позивача - не з`явився;

другого позивача - не з`явився;

відповідача - Тренова О.В. (ордер серії АІ № 2030404 від 20.10.2025);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Буд-Еліт Форм (далі - перший позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю Івера (далі - другий позивач) звернулися до Господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." (далі - відповідач) в якій просять суд:

1. Визнати припиненим Договір оренди майна №19.40 від 16.09.2019 в частині виконання зобов`язання з повернення орендованого майна, в зв`язку з неможливістю їх виконання.

2. Визнати припиненим Договір іпотеки від 28.12.2020 р„ зареєстрований в реєстрі за №3812, в зв`язку з припиненням основного забезпеченого зобов`язання за Договором оренди майна №19.40 від 16.09.2019.

В обґрунтування своїх вимог позивачі, зокрема, вказують на те, що 16 вересня 2019 року між відповідачем та першим позивачем було укладено Договір оренди майна (оперативна оренда) №19.40, відповідно до умов якого відповідач (Орендодавець) передав першому позивачу (Орендарю) у тимчасове користування будівельну опалубку (далі - Майно), асортимент, ціна та кількість якої визначені в Специфікаціях (додатках до договору), що є невід`ємними частинами Договору оренди.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Договором оренди, між відповідачем (Іпотекодержателем) та другим позивачем (майновим поручителем, Іпотекодавцем) було укладено Договір іпотеки від 28.12.2020 року за реєстровим №3812 (надалі - Договір іпотеки). Предмет іпотеки склали нежитлові приміщення.

У зв`язку з проведенням будівельних робіт на будівельному майданчику орендоване Майно було передано на зберігання ТОВ Електротехгруп за договором зберігання з правом користування №3/1/2022-1 від 03.01.2022 року.

Навесні 2022 року, в умовах повномасштабного збройного вторгнення РФ на територію України та активних бойових дій безпосередньо на території Харківської області і в місті Харкові, орендоване за Договором оренди №19.40 від 16.09.2019 року майно було викрадено третіми особами з будівельного майданчика. За вказаним фактом крадіжки відкрито кримінальне провадження №12023221200000060 від 12.01.2023 року.

Позивачі вважають, що у даному випадку провина першого позивача у втраті орендованого майна відсутня, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Виконання зобов`язання з повернення майна в натурі є об`єктивно неможливим, оскільки майно фізично відсутнє і його місцезнаходження не встановлено.

З огляду на викладене, позивачі вважають, що на підставі ст. ст. 607, 617 ЦК України, зобов`язання за договором оренди, а відтак і договору іпотеки (як похідне забезпечувальне зобов`язання за Договором оренди) підлягають визнанню припиненими.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2026 по справі № 922/1836/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 24 червня 2026 року о 15:00; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2026 відкладено підготовче засідання на 22.07.2026.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2026 по справі № 922/1836/26 заяву другого позивача (вх. № 1836 від 25.05.2026) про забезпечення позову задоволено частково; вжити такі заходи забезпечення позову:

- Заборонено відповідачу (ідентифікаційний код юридичної особи 30530955) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу №29а, 30-33, 33а, 336, 34, 35, 38, 39, 49, 50 в літ. А-5, площею 150,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Коломенська, буд. 15, реєстровий номер об`єкта 374084363101, номер запису про право власності 13073725, - у тому числі, але не обмежуючись, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В задоволенні іншої частини заяви другого позивача (вх. № 1836 від 25.05.2026) про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Еліт Форм" (вх. № 17871 від 22.07.2026) про зупинення провадження у справі відмовлено.

Також в процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 14342/26 від 12.06.26) в якому просить суд відмовити позивачам в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач, зокрема, вказує на те, що судячи з підписаних Специфікацій та Накладних на переміщення, орендоване майно використовувалося першим відповідачем не лише за адресою, вказаною в п.4.1. Договору оренди м. Харків, вул. Серпова, 4, а й на інших будівельних майданчиках першого позивача для проведення будівельно-монтажних робіт. На думку відповідача, саме це є одним із факторів, який спростовує твердження позивачів у справі №922/1836/26 про те, що саме орендоване майно й саме за Договором оренди (оперативна оренда) №19.40 від 16.09.2019 було викрадено третіми особами з будівельного майданчика за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4.

Також безпідставними, на думку відповідача, є посилання позивачів на Договір зберігання з правом користування №3/1/2022-1 від 01.01.2022, укладений між першим позивачем та ТОВ «Електротехгруп». Зі змісту Акту приймання-передачі від 03.01.2022, який є невід`ємною частиною зазначеного Договору зберігання, вбачається прийняття на зберігання з правом користування майна з його переліком та кількістю. Втім, даний Акт, на думку відповідача, не може свідчити про те, що на зберігання першим позивачем було передано саме те Майно, яке було надано Відповідачем в орендне користування першому позивачу за Договором оренди (оперативна оренда) №19.40 від 16.09.2019, адже між відповідачем та першим позивачем станом на дату передачі майна на зберігання було укладено ще декілька договорів оренди, за умовами яких було передане в орендне користування таке само майно торгівельної марки ДОКА.

Отже, на думку відповідача, ні Договір зберігання з правом користування №3/1/2022-1 від 01.01.2022, ні оголошене у розшук за заявою першого позивача майно не підтверджують й не ідентифікують ознаки, що саме орендоване майно було предметом крадіжки в кримінальному провадженні №12023221200000060 від 12.01.2023. Більше того, наявність кримінального провадження не звільняє сторону від виконання цивільних/господарських зобов`язань й не впливає на обов`язок повернення майна або компенсації його вартості. Втрата (викрадення) Майна відбулася у період його перебування у володінні першого позивача, як Орендаря, який несе обов`язок щодо належного збереження Майна.

Відповідач вважає, що обставини мають суб`єктивний, а не об`єктивний характер - відкриття кримінального провадження лише підтверджує факт правопорушення, але не доводить відсутність вини або належне виконання обов`язків зі збереження майна орендарем. Зобов`язання не припиняється, а трансформується - У разі втрати предмета оренди зобов`язання повернути майно не припиняється, а трансформується у обов`язок відшкодувати його вартість (збитки).

Також відповідач зазначає, що умовами Договору оренди (підпунктом 4.8.1. пункту 4.8.) чітко визначено, що ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати Майна чи його частини, несе Сторона у обсязі та за обставин, що наведені далі, а саме: в частині Майна, що знаходиться в безпосередньому використанні Орендаря несе Орендар, при чому відповідні ризики переходять із моменту фактичного відвантаження Майна або його частини на складі Орендодавця з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації до моменту повернення Майна (п. 5.4. цього Договору). Також і п.7.1.7. Договору оренди недвозначно визначає обов`язок Орендаря нести ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати Майна, у тому числі з вини третіх осіб, з моменту його отримання та до моменту його повернення Орендодавцю.

Відповідач вважає, що обставини, на які посилаються позивачі, не можуть бути кваліфіковані як форс-мажор у розумінні ст. 617 ЦК України та умов Договору.

Відповідач наголошує на тому, що перший позивач при подачі позову не зазначив, що ним не лише не виконано зобов`язання з повернення орендованого Майна, а й не виконано грошове зобов`язання зі сплати орендних платежів. Даний факт підтверджується досі відкритими виконавчими провадженнями за рішеннями Господарського суду Харківської області у справах №922/2572/22 від 14.03.2023 (зобов`язання першого позивача повернути майно у кількості 5 402 одиниці) та №922/2498/22 від 14.02.2023 (стягнення з першого позивача заборгованості за договором оренди майна (оперативна оренда) N19.40 від 16.09.2019 за орендне користування майном у період з жовтня 2019 року по листопад 2021 року у розмірі 47 941,53 грн. та 2 481,00 грн. судового збору).

Позивачі своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалися.

Разом з тим, перший позивач надав суду письмові пояснення (вх. № 16743/26 від 09.07.26) в яких спростовує твердження відповідача стосовно нетотожності майна, переданого на зберігання ТОВ «Електротехгруп» за Договором зберігання №3/1/2022-1 від 01.01.2022, та майна, орендованого за Договором оренди №19.40 від 16.09.2019. З цього приводу перший позивач вказує, що Акт приймання передачі від 03.01.2022 до Договору зберігання містить детальний перелік майна із зазначенням артикулів, найменувань та кількості одиниць. Специфікації до Договору оренди №19.40, а також Накладні на переміщення, на які посилається сам відповідач у своєму відзиві, містять ідентичні ідентифікаційні ознаки переданого майна. Відповідна специфікація та акт у сукупності дають змогу встановити предмет зберігання і його зв`язок саме з Договором оренди №19.40. Водночас факт відкриття кримінального провадження №12023221200000060 саме за заявою першого позивача із зазначенням будівельного майданчика за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4 - тієї самої адреси, що вказана у п. 4.1. Договору оренди №19.40, - є прямим і достатнім підтвердженням предмета крадіжки.

Також перший позивач вважає помилковими посилання відповідача на те, що втрата орендованого майна не припиняє зобов`язання, а «трансформує» його в обов`язок відшкодувати вартість. Ця позиція є хибною та підміняє предмет позовних вимог. Відповідач у відзиві змішує поняття «відповідальності за порушення зобов`язання» та «припинення зобов`язання неможливістю його виконання», що на думку не відповідає вимогам ст. 607 ЦК України.

Перший позивач зазначає, що системний аналіз статей 607 і 614 ЦК України свідчить про те, що стаття 607 передбачає саме об`єктивну неможливість виконання, а не обов`язково вину чи її відсутність в діях сторони у класичному розумінні. Фізична відсутність майна, місцезнаходження якого не встановлено, є достатньою фактичною підставою для застосування ст. 607 ЦК України. Факт того, що майно було викрадено шляхом таємного викрадення (кримінальний злочин третьої особи), повністю виключає суб`єктивну вину першого позивача у формі умислу чи необережності. Окрім того, передача майна на зберігання з правом користування ТОВ «Електротехгруп» за договором №3/1/2022-1 від 03.01.2022 року відбулася з метою забезпечення будівельних робіт саме за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4, що повністю відповідає цільовому призначенню, визначеному в п.п. 1.2, 4.1 самого Договору оренди, тобто перший позивач діяв виключно в межах договірних погоджень із відповідачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2026 закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2026.

Протокольною ухвалою від 12.08.2026 розгляд справи по суті відкладено до 26.08.2026.

На судове засідання 26.08.2026 прибув представник відповідача, який проти позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити.

Позивачі на судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представників позивачів не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне здійснювати такий розгляд за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 16.09.2019 між відповідачем, як орендодавцем, та першим позивачем, як орендарем, був укладений договір оренди майна (оперативна оренда) №19.40 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування та за плату будівельну опалубку (далі - майно), асортимент, ціна та кількість якої визначені в специфікаціях (додатки до договору), що є невід`ємними частинами цього договору. Орендар зобов`язується прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати орендну плату.

Вказане в пункті 1.1 договору майно передається у тимчасове користування орендарю для проведення будівельно-монтажних робіт (пункт 1.2 договору).

За умовами пункту 2.1 договору, строк орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю і діє до моменту повернення орендарем майна у повному обсязі. Для цілей частини першої цього пункту, моментом фактичної передачі майна сторони будуть розуміти відвантаження майна або його частини орендарю з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації (накладна або акт прийому-передачі).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що у випадку настання обставин, які унеможливлюють використання орендарем переданого йому в орендне користування майна через обставини, за які орендар не відповідає, орендар зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця протягом однієї доби з моменту настання таких обставин та повернути майно на умовах та в строки, передбачені розділом 5 договору, якщо сторони не домовляться письмово про інше. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення орендодавця про неможливість користування майном позбавляють орендаря права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від належного виконання орендарем умов договору, в тому числі від сплати орендних платежів.

Сторони дійшли згоди, що надання послуг з тимчасового платного орендного користування майном підтверджується фактичним терміном (строком) знаходження майна в орендаря (пункт 2.5 договору).

У випадку передачі інших або додаткових елементів, зміни комплектації оформлюються підписанням сторонами окремих додаткових специфікацій та товаророзпорядчими документами (накладна або акт прийому-передачі) без оформлення додаткових угод до цього договору (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.5 договору, фактичний обсяг майна, що передається орендодавцем орендарю, підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладна або акт прийому-передачі).

Пунктом 3.6 договору сторонами узгоджено, що орендна плата (пункти 3.1, 3.2 договору) щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, до 20-го числа кожного місяця, наступного за поточним місяцем орендних правовідносин. При цьому орендар зобов`язується сплатити орендодавцю шляхом передоплати орендну плату у розмірі, передбаченому у додаткових специфікаціях за перший місяць орендних правовідносин, протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання цього договору або додаткових специфікацій до нього.

У випадку зростання на момент нарахування орендної плати, тобто на останній день кожного поточного місяця орендних правовідносин, банківського курсу для безготівкових операцій з купівлі ЄВРО для юридичних осіб по відношенню до національної валюти України (гривні), що встановлюється обслуговуючим банком орендодавця, відносно до курсу, який діяв на момент підписання цього договору, розмір орендної плати підлягає збільшенню та розраховується за наступною формулою: А = (В/С)*D, де А розмір орендної плати, що підлягає сплаті з урахуванням коригування, В курс ЄВРО на момент нарахування орендної плати, С курс ЄВРО на момент підписання цього договору, D орендна плата за поточний місяць користування майном без урахування збільшення курсу ЄВРО, що розрахована з урахуванням курсу ЄВРО, встановленого на момент укладення цього договору. Станом на 16 вересня 2019 року курс для операцій з купівлі 1 ЄВРО для юридичних осіб в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" становить 27,70 грн., що підтверджується офіційною довідкою (інформацією), наданою обслуговуючим банком орендодавця (пункт 3.7 договору).

За умовами пункту 4.1 договору, орендодавець здійснює безпосереднє відвантаження майна орендарю зі свого складу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 9, а орендар власними силами та за власний рахунок здійснює переміщення майна у повному обсязі або в певній частині згідно власних виробничих потреб та комерційних цілей на будівельний майданчик, який заходиться за адресою: Гуртожиток (м. Харків, вул. Серпова, 4).

Відповідно до п. 4.6 договору, документом, що засвідчує факт та обсяг передачі майна орендарю, є відповідна накладна або акт прийому-передачі, що підписується представниками обох сторін.

Пунктом 4.8 договору, сторони погодили, що ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна чи його частини, несе сторона у обсязі та за обставин, що наведені далі, а саме:

в частині Майна, що знаходиться в процесі транспортування Орендарем та безпосередньому ним використанні - несе Орендар, причому відповідні ризики переходять із моменту фактичного відвантаження Майна або його частини на складі Орендодавця з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації до моменту повернення Майна (п. 5.4. цього Договору);

в частині Майна, що знаходиться на зберіганні у Орендодавця відповідно до правил п. 4.7 Договору, - несе Орендодавець, причому відповідні ризики переходять від Орендодавця до Орендаря згідно з умовами, зазначеними в підпункті 4.8.1. пункту 4.8. Договору

Згідно з пунктом 5.1 договору, після закінчення строку дії цього договору, а також у випадку його дострокового припинення (розірвання) (пункт 10.2 договору) орендар протягом п`яти робочих днів зобов`язаний власними силами та за власний рахунок повернути орендодавцю прийняте у тимчасове користування майно на склад, який знаходиться за адресою: м, Київ, вул. Лебединська, 9. Майно має бути очищеним від сторонніх забруднень, у справному стані, з урахуванням його нормального зносу та вимог, визначених в Інструкції щодо повернення елементів опалубки "Дока" за договорами оренди.

Орендар зобов`язаний письмово узгодити з орендодавцем дату повернення майна не пізніше ніж за 48 годин до прибуття на склад автотранспортного засобу орендаря (пункт 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що орендар в момент повернення майна повинен надати орендодавцю відповідні товаророзпорядчі документи на майно (накладна або акт прийому-передачі). Орендар зобов`язується забезпечити присутність в момент повернення майна свого уповноваженого представника для підписання товаророзпорядчої та іншої (акти технічного стану тощо) документації.

Відповідно до пункту 5.4 договору майно вважається поверненим від орендаря до орендодавця в момент підписання відповідної товаророзпорядчої документації (пункт 5.3 договору).

Пунктом 5.7 договору сторони передбачили, що у разі втрати, знищення, пошкодження або допущення орендарем значного погіршення стану майна або спеціальної тари (при неможливості відновлення), які унеможливлюють подальшу нормальну експлуатацію майна відповідно до стандартів Дока, що визначені в Інструкції про повернення елементів опалубки "Дока" (Додаток до договору), в тому числі у зв`язку з діями третіх осіб, орендар зобов`язується відшкодувати вартість такого майна за цінами, визначеними орендодавцем у рахунку(ках).

За змістом пункту 5.8 договору у разі пошкодження або погіршення стану майна, або спеціальної тари, що підлягає відновленню, орендар зобов`язується відшкодувати вартість відновлювального ремонту, яка зазначається у відповідному акті (пункт 5.9 договору).

Відповідно до п. 7.1.1 договору, орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати перерахування орендної плати за тимчасове користування майном, своєчасно підписувати акти наданих послуг по оренді майна та направляти один примірник акту орендодавцю.

Також, відповідно до пункту 7.1.7 договору, орендар зобов`язаний нести ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати Майна, у тому числі з вини третіх осіб, з моменту його отримання та до моменту його повернення Орендодавцю

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2020, але в будь-якому разі до повного виконання ними взятих на себе зобов`язань.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами були підписані специфікації елементів опалубки, а саме: від 27.12.2019 у кількості 2620 шт., від 08.01.2020 у кількості 200 шт., від 13.10.2020 у кількості 14 шт., від 09.11.2020 у кількості 1774 шт., 20.11.2020 у кількості 12 шт.

На виконання умов договору позивачем було здійснена передача майна першому відповідачу, а саме: Суперплита 15,0 280 шт., Doka багатообертовий контейнер 1,20x0,80м 2 шт., Framax Xlife елемент 0,60x1,35м 20 шт., Framax Xlife універсальний елемент 0,90x1,35м 20 шт., Framax швидкодіючий затискач RU 80 шт., Framax універсальний з`єднувач 10-16 см 280 шт., Framax універсальний затискач 86 шт., Framax Xlife елемент 0,60x3,00м 20 шт., Framax Xlife універсальний елемент 0,90x3,00м 20 шт., Doka балка Н20 есо Р 3,90 м 85 шт., Doka балка Н20 есо Р 2,45 м 553 шт., Doka балка 1120 есо Р 2,65 м 102 шт., Doka багатообертовий контейнер 1,20x0,80м 3 шт., Doka гратчастий ящик 1,70x0,80м 3 шт., Doka піддон для штабелювання 1,55x0,85м 15 шт., Опускаюча головка Н20 65 шт., Утримуюча головка Н20 DF 218 шт., Doka стійка для перекриття Eurex 20 есо 350 600 шт., Тринога DF15 114 шт., Framax Xlife універсальний елемент 0,90x3,00м 12 шт., Doka балка 1120 есо Р 3,90 м 217 шт., Doka балка Н20 есо Р 2,65 м - 1517 шт., Doka багатообертовий контейнер 1,20x0,80м 11 шт., Doka піддон для штабелювання 1,55x0,85м 8 шт., Опускаюча головка Н20 366 шт., Утримуюча головка 1120 DF 407 шт., Doka стійка для перекриття Eurex 20 есо 350 298 шт.

Факт передачі майна підтверджується накладними на переміщення: №1337 від 01.01.2019, № 1341 від 01.10.2019, № 1336 від 01.102019, №28 від 10.01.2020, № 26 від 10.01.2020, № 27 від 10.01.2020, № 95 від 20.01.2020, №98 від 20.01.2020, № 97 від 20.01.2020, №3030 від 18.11.2020, № 3067 від 20.11.2020, №3511 від 23.12.2020.

Відповідно до витягу з ДРРП власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4, є ТОВ «Електротехгруп». Земельна ділянка за вказаною адресою, на якій здійснювалось будівництво, належала ТОВ «Електротехгруп» на праві оренди на підставі договору оренди від 18.07.2019 року.

Як зазначають позивачі, у зв`язку з проведенням будівельних робіт на будівельному майданчику орендоване Майно було передано на зберігання ТОВ «Електротехгруп» за договором зберігання з правом користування №3/1/2022-1 від 03.01.2022 року.

Матеріали справи також свідчать про те, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором оренди, між відповідачем, як Іпотекодержателем, та другим позивачем, як майновим поручителем та Іпотекодавцем, було укладено Договір іпотеки від 28.12.2020 року за реєстровим №3812 (надалі - Договір іпотеки).

Предмет іпотеки склали нежитлові приміщення підвалу № 29а, 30-33, 33а, 336. 34, 35, 38, 39, 49, 50 в літ. «А-5», площею 150,5 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Коломенська, буд. 15 (право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.01.2016 р., реєстровий номер об`єкта 374084363101, номер запису про право власності 13073725). Вартість Предмета іпотеки 2 988 370,00 грн.

Як зазначають позивачі, навесні 2022 року, в умовах повномасштабного збройного вторгнення РФ на територію України та активних бойових дій безпосередньо на території Харківської області і в місті Харкові, орендоване за Договором оренди №19.40 від 16.09.2019 року майно було викрадено третіми особами з будівельного майданчика за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4.

Суд констатує, що за фактом крадіжки відкрито кримінальне провадження №12023221200000060 від 12.01.2023 року.

За результатами досудового розслідування слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 185 КК України.

Справа №638/2362/23 (судове провадження №1-кп/638/638/25) перебуває на розгляді Шевченківського районного суду м. Харкова. Ухвалою суду від 17.06.2025 № 638/2362/23 особу, яка вчинила злочин, - Супрунова А.М. - оголошено у розшук, а судове провадження зупинено до його розшуку.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2023 по справі № 922/2572/22 (суддя Погорелова О.В.) зобов`язано першого позивача у даній справі повернути відповідачу у даній справі майно, передане в орендне користування згідно договору оренди майна №19.40 від 16.09.2019 у кількості 5 402 одиниці, а саме: Суперплита 15,0 280 шт., Doka багатообертовий контейнер 1,20x0,80м 2 шт., Framax Xlife елемент 0,60x1,35м 20 шт., Framax Xlife універсальний елемент 0,90x1,35м 20 шт., Framax швидкодіючий затискач RU 80 шт., Framax універсальний з`єднувач 10-16 см 280 шт., Framax універсальний затискач 86 шт., Framax Xlife елемент 0,60x3,00м 20 шт., Framax Xlife універсальний елемент 0,90x3,00м 20 шт., Doka балка Н20 есо Р 3,90 м 85 шт., Doka балка Н20 есо Р 2,45 м 553 шт., Doka балка 1120 есо Р 2,65 м 102 шт., Doka багатообертовий контейнер штабелювання 1,55x0,85м 15 шт., Опускаюча головка Н20 65 шт., Утримуюча головка Н20 DF 218 шт., Doka стійка для перекриття Eurex 20 есо 350 600 шт., Тринога DF15 114 шт., Framax Xlife універсальний елемент 0,90x3,00 м 12 шт., Doka балка 1120 есо Р 3,90 м 217 шт., Doka балка Н20 есо Р 2,65 м - 1517 шт., Doka багатообертовий контейнер 1,20x0,80м 11 шт., Doka піддон для штабелювання 1,55x0,85м 8 шт., Опускаюча головка Н20 366 шт., Утримуюча головка 1120 DF 407 шт., Doka стійка для перекриття Eurex 20 есо 350 298 шт.

Зазначене рішення у встановленому Законом порядку набрало законної сили.

Однак, як зазначають позивачі, майно передане в орендне користування згідно з договором оренди майна №19.40 від 16.09.2019 є викраденим, про що свідчать матеріали кримінального провадження №12023221200000060 від 12.01.2023 року, його місцезнаходження залишається не встановленим, а фізичне повернення є об`єктивно неможливим.

В подальшому перший позивач отримав від відповідача вимогу вих. №089 від 08.04.2026 року про усунення порушень зобов`язання, сплату заборгованості за Договором оренди в розмірі 902 828,22 грн. та повернення орендованого майна в кількості 5 402 одиниць вартістю 18 205 822,63 грн.

Перший позивач з вказаною вимогою не погоджується та вважає, що Договір оренди майна №19.40 від 16.09.2019 року в частині виконання зобов`язання з повернення майна підлягає визнанню припиненим на підставі ст. 607, 617 ЦК України оскільки:

- орендоване майно є викраденим третіми особами, що підтверджено матеріалами кримінального провадження №12023221200000060. Майно є індивідуально визначеними речами, переданими за Специфікаціями до Договору оренди. Повернути викрадене майно в натурі фізично неможливо

- перший позивач був позбавлений будь-якої реальної можливості вжити заходів для збереження майна. У зв`язку з активними бойовими діями безпосередньо в місті Харкові навесні 2022 року працівники підприємства були змушені евакуюватися за кордон задля збереження власного життя та здоров`я. Керівництво підприємства першого позивача не лише не зобов`язане було, але й не мало права вимагати від працівників ризикувати власним життям задля охорони майна в умовах активних бойових дій. Вимагати іншої поведінки означало б ставити майнові інтереси вище за право людини на життя, що суперечить фундаментальним засадам конституційного та цивільного права. Таким чином, як стверджує перший позивач, у нього відсутня вина та будь-яка фізична можливість запобігги крадіжці майна або вжити заходів для його збереження в зазначений період.

Окрім того, позивачі також вважають, що Договір іпотеки від 28.12.2020, як похідне забезпечувальне зобов`язання також підлягає визнанню припиненим у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Зазначені вище обставини стали підставами для звернення позивачів до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору станови умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статті 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутні таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, 16.09.2019 між відповідачем, як орендодавцем, та першим позивачем, як орендарем, був укладений договір №19.40 оренди майна (оперативна оренда) (далі договір). На виконання умов наведеного договору відповідачем було здійснена передача майна першому позивачеві. Факт передачі майна підтверджується накладними на переміщення: №1337 від 01.01.2019, № 1341 від 01.10.2019, № 1336 від 01.102019, №28 від 10.01.2020, № 26 від 10.01.2020, № 27 від 10.01.2020, № 95 від 20.01.2020, №98 від 20.01.2020, № 97 від 20.01.2020, №3030 від 18.11.2020, № 3067 від 20.11.2020, №3511 від 23.12.2020.

Відповідно до витягу з ДРРП власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4, є ТОВ «Електротехгруп». Земельна ділянка за вказаною адресою, на якій здійснювалось будівництво, належала ТОВ «Електротехгруп» на праві оренди на підставі договору оренди від 18.07.2019 року.

Як зазначають позивачі, у зв`язку з проведенням будівельних робіт на будівельному майданчику орендоване Майно було передано на зберігання ТОВ «Електротехгруп» за договором зберігання з правом користування №3/1/2022-1 від 03.01.2022 року.

Позивачі вказують, що навесні 2022 року, в умовах повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на територію України та активних бойових дій безпосередньо на території Харківської області і в місті Харкові, орендоване за Договором оренди №19.40 від 16.09.2019 майно було викрадено третіми особами з будівельного майданчика за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4. За вказаним фактом крадіжки відкрито кримінальне провадження №12023221200000060 від 12.01.2023 року.

Однак, в контексті викладеного, суд вважає безпідставними вимоги позивачів щодо визнати припиненим Договір оренди майна №19.40 від 16.09.2019 в частині виконання зобов`язання з повернення орендованого майна, на підставі ст. 607, 617 ЦК України в зв`язку з неможливістю його виконання, зокрема з тих підстав що орендоване майно є викраденим третіми особами а тому повернути його в натурі фізично неможливо, тоді як перший позивач був позбавлений будь-якої реальної можливості вжити заходів для збереження майна у зв`язку з активними бойовими діями безпосередньо в місті Харкові навесні 2022 року.

З цього приводу суд зазначає, що пунктом 4.8 договору, сторони погодили, що ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна чи його частини, несе сторона у обсязі та за обставин, що наведені далі, а саме:

в частині Майна, що знаходиться в процесі транспортування Орендарем та безпосередньому ним використанні - несе Орендар, причому відповідні ризики переходять із моменту фактичного відвантаження Майна або його частини на складі Орендодавця з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації до моменту повернення Майна (п. 5.4. цього Договору);

в частині Майна, що знаходиться на зберіганні у Орендодавця відповідно до правил п. 4.7 Договору, - несе Орендодавець, причому відповідні ризики переходять від Орендодавця до Орендаря згідно з умовами, зазначеними в підпункті 4.8.1. пункту 4.8. Договору.

Також, згідно з п. 7.1.7 договору, орендар зобов`язаний нести ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати Майна, у тому числі з вини третіх осіб, з моменту його отримання та до моменту його повернення Орендодавцю.

Отже, відповідно до умов договору оренди №19.40 від 16.09.2019 відповідальність за пошкодження, загибель та втрату майна, яке є предметом оренди за даним договором, в тому числі з вини третіх осіб, є орендар, тобто перший відповідач.

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Однак, в даному випадку, відповідно до умов договору, саме на орендаря, покладено відповідальність за пошкодження, загибель та втрату майна, яке є предметом оренди за даним договором. Зазначене в свою чергу спростовує посилання позивачів на положення ст. 607 ЦК України, як на підставу припинення зобов`язань з договором оренди.

Окрім того, за змістом ст. 607 ЦК України неможливість виконання (тобто вчинення стороною зобов`язання дій, що складають зміст зобовґязань) може бути як фактичною, так і юридичною. Неможливість виконати зобовґязання в натурі може бути в силу різних обставин фактичного характеру, зокрема загибелі індивідуально-визначеної речі, що складає предмет зобовґязання. Неможливість виконання припиняє зобовґязання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає. Якщо ж неможливість виконання виникла внаслідок порушення боржником зобовґязання, то воно не припиняється, а трансформується в додаткові обовґязки (відшкодувати заподіяні збитки, сплатити штраф тощо).

В даному випадку, як вже зазначалося, майно за договором оренди №19.40 від 16.09.2019 передано першому позивачу, що підтверджується відповідними накладними на переміщення: №1337 від 01.01.2019, № 1341 від 01.10.2019, № 1336 від 01.102019, №28 від 10.01.2020, № 26 від 10.01.2020, № 27 від 10.01.2020, № 95 від 20.01.2020, №98 від 20.01.2020, № 97 від 20.01.2020, №3030 від 18.11.2020, № 3067 від 20.11.2020, №3511 від 23.12.2020.

Подальша втрата (викрадення) Майна, на яку посилаються позивачі, відбулася у період його перебування у володінні першого позивача, як Орендаря, який несе обов`язок щодо належного збереження Майна.

Крім того, умовами договору на першого позивача, як Орендаря, прямо покладено ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати Майна, у тому числі внаслідок дій третіх осіб, з моменту його отримання та до моменту фактичного повернення Орендодавцю.

Посилання позивачів з цього приводу на положення ст. 614, 617 ЦК України суд також вважає безпідставними.

Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, виходячи зі змісту статей 614, 617 ЦК України, саме на особу, яка допустила порушення зобов`язання та посилається на відсутність своєї вини, покладається обов`язок довести ті обставини, які свідчать про вжиття нею всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання та про те, що його порушення настало незалежно від її поведінки.

При цьому для застосування положень статті 614 ЦК України недостатньо самого посилання боржника на обставини, які, на його думку, ускладнювали виконання зобов`язання. Підлягає встановленню, які саме конкретні дії були вчинені боржником з метою недопущення порушення, збереження майна та виконання покладеного на нього договором обов`язку.

Як вже зазначалось, згідно з умовами договору оренди, саме орендар зобов`язаний нести ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати Майна, у тому числі з вини третіх осіб, з моменту його отримання та до моменту його повернення Орендодавцю (пункт 7.1.7 договору).

Крім того, пунктом 5.7 Договору прямо передбачено, що у разі втрати, знищення або пошкодження Майна, у тому числі у зв`язку з діями третіх осіб, орендар зобов`язаний відшкодувати його вартість.

Таким чином, сторони при укладенні Договору прямо врегулювали питання розподілу ризиків випадкової втрати орендованого майна та погодили, що до моменту його фактичного повернення Орендодавцю відповідний ризик несе Орендар.

За таких обставин, саме по собі викрадення майна третіми особами не свідчить про відсутність вини першого позивача у розумінні статті 614 ЦК України та не є самостійною і безумовною підставою для звільнення останнього від відповідальності за невиконання договірного обов`язку щодо повернення Майна.

Аналогічна правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема у постанові від 22.09.2021 у справі №207/3254/18, в якій зазначено, що втрата орендованого майна не припиняє зобов`язання орендаря, а навпаки породжує обов`язок відшкодування збитків. Крім того, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, навіть знищення або втрата майна внаслідок дій третіх осіб не звільняє орендаря від відповідальності, якщо ризик такої втрати покладений на нього договором. Верховний Суд також наголошує, що наявність форс-мажорних обставин сама по собі не є підставою для припинення зобов`язання без доведення повної об`єктивної неможливості його виконання

Отже, для звільнення від відповідальності перший позивач мав довести належними та допустимими доказами, що ним були вжиті всі залежні від нього та об`єктивно можливі за відповідних обставин заходи, спрямовані на збереження орендованого Майна, недопущення його втрати та виконання обов`язку щодо його повернення Орендодавцю.

Водночас матеріали справи не містять доказів вжиття першим позивачем відповідних заходів. Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що відповідальні за збереження майна працівники дійсно виїхали в більш безпечні місця (як на цьому наполягає позивач у позові), їх заміна на інших виявилася неможливою, також виявилось неможливим залучення охорони, переміщення майна в інше безпечне місце чи вжиття інших заходів, спрямованих на його збереження.

Більше того, пунктом 2.3 договору передбачено, що у випадку настання обставин, які унеможливлюють використання орендарем переданого йому в орендне користування майна через обставини, за які орендар не відповідає, орендар зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця протягом однієї доби з моменту настання таких обставин та повернути майно на умовах та в строки, передбачені розділом 5 договору, якщо сторони не домовляться письмово про інше. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення орендодавця про неможливість користування майном позбавляють орендаря права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від належного виконання орендарем умов договору, в тому числі від сплати орендних платежів.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Орендодавця відповідно до прямо погоджених сторонами умов Договору позбавляє Орендаря права посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від належного виконання умов Договору.

Доказів виконання першим позивачем зазначеного договірного обов`язку матеріали справи також не містять.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачами не доведено вжиття першим позивачем, як орендарем, всіх залежних від нього заходів з забезпечення збереження орендованого майна, тоді як умовами Договору оренди прямо передбачено, що ризик його випадкової втрати, у тому числі внаслідок дій третіх осіб, прямо покладено на Орендаря. Зазначене в свою чергу свідчить що підстави для застосування положень статті 614 ЦК України як підстави для звільнення першого позивача від відповідальності, у спірних правовідносинах відсутні.

До того ж, сам факт фізичної відсутності майна та неможливості його повернення в натурі не свідчить автоматично про припинення договірного зобов`язання, якщо така неможливість виникла за обставин, ризик настання яких відповідно до умов договору покладено на одну зі сторін.

Оскільки умовами договору оренди ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна, у тому числі внаслідок дій третіх осіб, покладено на Орендаря до моменту фактичного повернення майна Орендодавцю, втрата такого майна не може розглядатися як обставина, за яку жодна зі сторін не відповідає у розумінні статті 607 ЦК України.

За таких обставин, неможливість фактичного повернення майна не припиняє зобов`язань першого позивача за договором оренди №19.40 від 16.09.2019, а зумовлює настання наслідків, прямо передбачених умовами цього договору для випадку втрати орендованого майна.

Разом з тим враховуючи, що позивачами не доведено, що вони не несуть відповідальності за втрату/викрадення майна, яке є предметом договору оренди №19.40 від 16.09.2019, також відсутні правові підстави припинення зобов`язань за вказаним договором у зв`язку з неможливістю його виконання на підставі статті 614 ЦК України.

Факт подальшої передачі першим позивачем орендованого Майна ТОВ «Електротехгруп» на підставі договору зберігання з правом користування №3/1/2022-1 від 03.01.2022 сам по собі не припиняє та не змінює зобов`язань першого позивача перед відповідачем за Договором оренди №19.40 від 16.09.2019, не змінює сторону Орендаря у зазначеному зобов`язанні та не породжує для ТОВ «Електротехгруп» погоджений сторонами Договору оренди ризик випадкової втрати Майна.

Щодо посилання позивачів на положення ст. 617 ЦК України.

В даному випадку, як вже зазначалося, позивачі посилаються на положення ст. 617 ЦК України та з цього приводу вказують, що крадіжка орендованого майна відбулась в умовах повномасштабного збройного вторгнення та активних бойових дій у місті Харкові навесні 2022 року. Позивачі стверджують, що воєнний стан, введений в Україні Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України, а також визнання Торгово-промисловою палатою України воєнної агресії обставиною непереборної сили є загальновідомими обставинами, що не потребують доказування відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України.

Також позивачі вказують, що вимагати від суб`єкта господарювання охорони майна в умовах, коли збереження людського життя становило пряму та реальну загрозу, означає ставити майнові інтереси вище за конституційне право на життя. Жодний правопорядок, що ґрунтується на верховенстві права, не може пред`являти такої вимоги. Евакуація персоналу підприємства в умовах воєнного стану є проявом стандартної, розумної та добросовісної поведінки.

Відтак, крадіжка майна відбулась як безпосередній наслідок воєнної агресії, тобто форс-мажорної обставини, що унеможливила не лише повернення майна, але й його фізичну охорону.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Закріплення саме терміну «форс-мажорних обставин» міститься у ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні». Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Судова практика оперує обома цими поняттями як тотожними. З огляду на наведене нормативно-правове регулювання Касаційним господарським судом форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) розглядаються як надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов`язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).

Також Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення, те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку; виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність; форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Крім того, Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Однак, в даному випадку матеріали справи не містять жодних доказів того, що саме внаслідок дії воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, та ведення активних бойових дій на території Харкова та області, у першого відповідача виникла об`єктивна неможливість забезпечити збереження орендованого майна, здійснювати контроль за місцем його знаходження, вжити розумних та доступних заходів для недопущення його втрати або своєчасно повернути таке майно Відповідачу.

Сам по собі факт перебування м. Харкова в умовах активних бойових дій навесні 2022 року не підтверджує наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між воєнною агресією та викраденням спірного майна третіми особами. Позивачами не надано доказів того, що територія, на якій знаходилося майно, була зруйнована, пошкоджена, захоплена, перебувала під безпосереднім контролем військових, або що доступ до неї був об`єктивно неможливим протягом періоду, достатнього для вжиття заходів щодо збереження чи переміщення майна.

Так само матеріали справи не містять доказів того, що відповідальні за збереження майна працівники дійсно виїхали в більш безпечні місця (як на цьому наполягає позивач у позові), їх заміна на інших виявилася неможливою, також виявилось неможливим залучення охорони, переміщення майна в інше безпечне місце чи вжиття інших заходів, спрямованих на його збереження.

Саме лише віднесення Торгово-промисловою палатою України листом від 28 лютого 2022 року військової агресії РФ до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 06.06.2024 у cправі № 906/1091/23).

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» також передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати.

Однак, позивачами у даній справі не надано суду і сертифікату Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин при виконання умов договору оренди №19.40 від 16.09.2019.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивачів в обґрунтування неможливості збереження орендованого майна на наявність обставин непереборної сили з посиланням при цьому виключно на загальний факт введення в Україні воєнного стану, активні бойові дії у м. Харкові та лист Торгово-промислової палати України, оскільки зазначені документи та обставини самі по собі не доводять того, що викрадення спірного майна стало безпосереднім та невідворотним наслідком обставин непереборної сили (форс-мажору), а також не підтверджують об`єктивної неможливості виконання першим позивачем конкретного зобов`язання за Договором оренди щодо збереження та повернення орендованого майна.

Вищезазначене зумовлює прйиняття судом рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнати припиненим Договір оренди майна №19.40 від 16.09.2019 в частині виконання зобов`язання з повернення орендованого майна, в зв`язку з неможливістю їх виконання.

Крім того, суд також наголошує, що рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2023 по справі № 922/2572/22 (суддя Погорелова О.В.) зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Еліт Форм" (61057, м. Харків, пр-к Воробйова, 10, кв. 1, код ЄДРПОУ 42589698) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В." (04210, м. Київ, пр-т Володимира Івасюка, 20-А, код ЄДРПОУ 30530955) майно, передане в орендне користування згідно договору оренди майна №19.40 від 16.09.2019 у кількості 5 402 одиниці, а саме: Суперплита 15,0 280 шт., Doka багатообертовий контейнер 1,20x0,80м 2 шт., Framax Xlife елемент 0,60x1,35м 20 шт., Framax Xlife універсальний елемент 0,90x1,35м 20 шт., Framax швидкодіючий затискач RU 80 шт., Framax універсальний з`єднувач 10-16 см 280 шт., Framax універсальний затискач 86 шт., Framax Xlife елемент 0,60x3,00м 20 шт., Framax Xlife універсальний елемент 0,90x3,00м 20 шт., Doka балка Н20 есо Р 3,90 м 85 шт., Doka балка Н20 есо Р 2,45 м 553 шт., Doka балка 1120 есо Р 2,65 м 102 шт., Doka багатообертовий контейнер штабелювання 1,55x0,85м 15 шт., Опускаюча головка Н20 65 шт., Утримуюча головка Н20 DF 218 шт., Doka стійка для перекриття Eurex 20 есо 350 600 шт., Тринога DF15 114 шт., Framax Xlife універсальний елемент 0,90x3,00м 12 шт., Doka балка 1120 есо Р 3,90 м 217 шт., Doka балка Н20 есо Р 2,65 м - 1517 шт., Doka багатообертовий контейнер 1,20x0,80м 11 шт., Doka піддон для штабелювання 1,55x0,85м 8 шт., Опускаюча головка Н20 366 шт., Утримуюча головка 1120 DF 407 шт., Doka стійка для перекриття Eurex 20 есо 350 298 шт.

Зазначене рішення в передбаченому законом порядку набрало законної сили.

При винесенні даного рішення судом встановлено наявність у першого позивача у даній справі зобов`язання перед відповідачем у даній справі з повернення майна яке є предметом оренда за договором оренди №19.40 від 16.09.2019

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас суд звертає увагу на правове значення рішення Господарського суду Харківської області від 14.03.2023 у справі №922/2572/22 з урахуванням актуальної практики Верховного Суду щодо співвідношення інституту преюдиції та принципу res judicata.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі №910/10365/15 звернула увагу на необхідність розмежування обставин, встановлених судовим рішенням, та правової оцінки таких обставин.

У зазначені постанові Верховний суд зазначив, наступне:

- 48. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі N 907/29/19 (провадження N 12-17гс20, пункт 7.10), від 16.11.2022 у справі N 910/6355/20 (провадження N 12-41гс21, пункт 9.8)).

- 51. Висновки судових рішень в інших справах, зокрема про відмову в позові у зв`язку з відсутністю боргу, не є обставинами справи, встановленими судами, є правовою оцінкою обставин, встановлених судами, і не мають преюдиціального значення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі N 910/12525/20 (провадження N 12-61гс21, пункт 93)). Водночас зазначені судові рішення усунули стан правової невизначеності і забезпечили, що всі учасники правовідносин могли у майбутньому знати про права всіх учасників, не порушуючи їх (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справа N 522/1528/15-ц (провадження N 14-67цс20, пункт 59)). Тому особи, які брали участь у зазначених справах, не можуть ставити під сумнів відсутність боргу ТОВ "Фросбі-М". Це стосується і позивача у цій справі як правонаступника ПАТ "Златобанк" у спірних правовідносинах.

Mutatis mutandis викладене вище щодо відсутності боргу стосується й інших юридично значущих оцінок складових спірних правовідносин сторін, що були зроблені судом.»

Застосовуючи наведений підхід до спірних правовідносин, Суд зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2023 у справі №922/2572/22 було остаточно вирішено спір щодо обов`язку ТОВ «Буд-Еліт Форм» повернути ТОВ з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.» майно, передане в орендне користування за Договором оренди №19.40 від 16.09.2019, у кількості 5 402 одиниці.

Звертаючись з позовом у даній справі №922/1836/26, позивачі фактично намагаються здійснити ревізію судового рішення, прийнятого у справі №922/2572/22, шляхом отримання нового судового рішення, юридичні наслідки якого були б несумісними з наслідками судового рішення, що вже набрало законної сили.

Крім того, Суд зазначає, що обставини, на які посилається перший позивач у даній справі, як на підставу припинення зобов`язання за Договором оренди майна №19.40 від 16.09.2019 у частині повернення орендованого майна, існували вже на момент розгляду справи №922/2572/22.

Відтак, якщо перший позивач вважав, що викрадення орендованого майна, неможливість його фактичного повернення, наявність форс-мажорних обставин чи інші обставини припинили або виключали його обов`язок з повернення Майна, він мав процесуальну можливість посилатися на відповідні обставини та наводити пов`язані з ними правові аргументи під час розгляду справи №922/2572/22, у тому числі шляхом подання відповідних заперечень проти заявлених до нього вимог, а також, за наявності передбачених законом підстав, шляхом пред`явлення зустрічного позову.

Матеріали даної справи не містять доказів існування будь-яких об`єктивних обставин, які позбавляли першого позивача можливості реалізувати відповідні процесуальні права під час розгляду попередньої справи.

При цьому Суд звертає увагу, що право особи на судовий захист не передбачає можливості після остаточного вирішення спору повторно ініціювати судовий розгляд того самого юридично значущого питання шляхом зміни процесуальної форми захисту або пред`явлення іншої за формулюванням вимоги, якщо її задоволення фактично призведе до заперечення юридичного результату, встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили.

Інше розуміння дозволяло б стороні, яка не реалізувала належним чином свої процесуальні права під час первісного судового розгляду, фактично виправляти наслідки обраної нею процесуальної поведінки шляхом ініціювання нового судового провадження та домагатися ухвалення рішення, несумісного з раніше постановленим остаточним судовим рішенням.

Така можливість суперечила б принципу правової визначеності та принципу res judicata, відповідно до якого остаточне судове рішення не може ставитися під сумнів і переглядатися поза межами встановлених процесуальним законом процедур.

Таким чином, у даній справі має значення не лише те, що обставини викрадення Майна та його фактичної відсутності виникли до ухвалення судового рішення у справі №922/2572/22, але й те, що перший позивач мав можливість використати ці обставини для захисту своїх прав безпосередньо під час вирішення спору щодо виконання ним обов`язку з повернення орендованого Майна.

Звернення ж до суду з окремим позовом про визнання цього зобов`язання припиненим з посиланням на ті самі обставини, які існували на час розгляду попередньої справи, фактично спрямоване не на врегулювання нових правовідносин сторін, які виникли після ухвалення попереднього рішення, а на переоцінку юридичних наслідків обставин, що вже існували на момент остаточного вирішення попереднього спору.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений позивачами спосіб захисту фактично спрямований на подолання юридичних наслідків судового рішення, яке набрало законної сили, поза межами передбачених Господарським процесуальним кодексом України процедур його перегляду, що є несумісним із принципами правової визначеності та res judicata.

Зазначене також має наслідок у вигляді прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову щодо визнання припиненим Договору оренди майна №19.40 від 16.09.2019 в частині виконання зобов`язання з повернення орендованого майна, в зв`язку з неможливістю їх виконання.

Щодо позовної вимоги про визнання припиненим Договір іпотеки від 28.12.2020 р„ зареєстрований в реєстрі за № 3812, в зв`язку з припиненням основного забезпеченого зобов`язання за Договором оренди майна №19.40 від 16.09.2019.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, іпотека за своєю правовою природою має акцесорний (додатковий) характер щодо забезпеченого нею основного зобов`язання, а тому вирішення питання про її припинення у зв`язку з припиненням основного зобов`язання безпосередньо залежить від встановлення факту припинення такого забезпеченого зобов`язання.

При цьому Договором іпотеки не встановлено інших умов припинення іпотеки, які б мали місце у спірних правовідносинах.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини щодо іпотеки, а ст. 17 цього Закону визначено підстави її припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов`язань першого позивача, що виникли з Договору оренди майна №19.40 від 16.09.2019, між відповідачем як Іпотекодержателем та другим позивачем, як майновим поручителем та Іпотекодавцем було укладено Договір іпотеки від 28.12.2020 за реєстровим №3812.

Отже, Договір іпотеки від 28.12.2020 має забезпечувальний характер щодо виконання відповідних зобов`язань першого позивача за Договором оренди майна №19.40 від 16.09.2019.

Як вже було зазначено вище, правові підстави для визнання припиненим зобов`язання першого позивача за Договором оренди майна №19.40 від 16.09.2019 у частині повернення орендованого Майна відсутні.

Разом з тим, оскільки судом встановлено, що зазначений договір оренди №19.40 від 16.09.2019 не може бути визнаний припиненим, відповідно не підлягає визнанню припиненим і Договір іпотеки від 28.12.2020, зареєстрований в реєстрі за № 3812, в зв`язку з припиненням основного забезпеченого зобов`язання за Договором оренди майна №19.40 від 16.09.2019.

При прийнятті даного рішення суд також зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд керується положеннями ст. ст. 123, 129 ГПК України, та за результатами розгляду справи покладає такі витрати на позивачів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2026 по даній справі заяву другого позивача (вх. № 1836 від 25.05.2026) про забезпечення позову задоволено частково; вжито відповідних заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 9 ст. 145 ГПК України, У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 27.05.2026 по даній справі підлягають скасуванню.

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача у відпустці, суд при виготовленні повного тексту рішення був вимушений вийти за межі строку, передбаченого ст. 233 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2026 по справі № 922/1836/26.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "10" вересня 2026 р.

СуддяО.І. Байбак