Рішення № 139633866, 03.09.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа №133/932/22

03.09.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,

секретаря судових засідань Даневської О.С.,

прокурор Фризюк О.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах державни в особі Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вівсяницький», третя особа: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулося до суду з позовом до відповідачів, у якому, враховуючи заяву про зміну предмету позову від 22.03.2023, просив витребувати у ОСОБА_1 та сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вівсяницький» на користь Самгородоцької об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області в особі Самгородоцької сільської ради земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0521485600:03:003:0315, що розташована на території Самгородоцької об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області (колишньої Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області). Стягнути з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що Хмільницькою окружною прокуратурою виявлено порушення інтересів держави у сфері дотримання земельного законодавства при наданні у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області. Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення. На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.05.2017 державним реєстратором 01.06.2017 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .

В подальшому, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.12.2019 державним реєстратором Козятинської міської ради Вінницької області 20.01.2020 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка розташована на території Самогодоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства, яку йому безоплатно надано із земель державної власності у приватну власність. Таким чином, ОСОБА_1 надав недостовірну інформацію, оскільки раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. У подальшому спірну земельну ділянку ним надано в оренду Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Вівсянецький" на підставі договору оренди. СВК "Вівсянецький" набув вказану земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати, а отже земельна ділянка підлягає витребуванню у нього на користь держави.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено її до підготовчого судового розгляду.

22.03.2023 представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову в порядку ч.3 ст.49 ЦПК України.

13.12.2023 ухвалою суду прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, вирішено продовжити розгляд справи з урахуванням вказаної заяви. Включено з кола відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Залучено до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

02.07.2024 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі клопотання ОСОБА_1 від 28.04.2017 видано наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-6900/15-17-сб від 29.05.2017, яким ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області площею 2,0000 га з кадастровим номером 0521684800:05:000:0805 для ведення особистого селянського господарства (а.с.28-29, 21-26).

01.06.2017 державним реєстратором Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області на підставі вказаного вище наказу зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0521684800:05:000:0805 за ОСОБА_1 (а.с.34).

Також на підставі клопотання ОСОБА_1 від 10.12.2019 видано наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-25855/15-19-СГ від 28.12.2019, яким ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Вівсянецької сільської ради Козятинського району Вінницької області площею 2,0000 га з кадастровим номером 0521485600:03:003:0315 для ведення особистого селянського господарства (а.с.30-31, 21-26).

20.01.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Козятинської міської ради на підставі вказаного вище наказу зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 0521485600:03:003:0315 за ОСОБА_1 (а.с.32-33).

18.12.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Козятинської міської ради зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 20.05.2020, щодо вказаної земельної ділянки між СВК "Вівсянецький " та ОСОБА_1 , строком на 7 років з правом пролонгації.

08.04.2022 Хмільницька окружна прокуратура направила лист голові Самгородоцької сільської ради про виявлене порушення норм земельного законодавства для з`ясування питання чи подано або заплановано подання ним позову до суду (а.с.40-41).

Листом від 13.04.2022 Самгородоцький сільський голова повідомив позивача про те, що йому раніше не були відомі такі обставини, з позовом до суду з таких підстав вони не звертались та не заперечують проти подання такого позову прокуратурою (а.с.47).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У частинах 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Наведеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у ч. 4 ст. 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також згідно з ч. 5 ст. 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Системне тлумачення ч.ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу зробити висновок про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, а іншою - відсутність такого органу.

Позов у цій справі пред`явлено прокурором в інтересах держави в особі Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» до складу Самгородоцької територіальної громади увійшла територія Вівсянецької сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктамиправавласності Українського народу. Від імені Українського народуправавласника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин маєправокористуватися природними об`єктамиправавласності народу відповідно до закону.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Згідно із ч. 1-4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок в наслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Отже, набуваючи у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 повторно скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 , від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та багатьох інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.387 ЦК України лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 1 ст.388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення ст. 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №911/3680/17 власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Судом встановлено, що наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, який став підставою для вилучення зазначеної земельної ділянки із державної власності, прийнятий незаконно, а тому слід витребувати цю земельну ділянку від ОСОБА_1 та СВК "Вівсянецьке" на підставі ст. 388 ЦК України.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

Позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння відповідачів є обґрунтованими, втручання держави у право власності є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області про витребування земельної ділянки підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст.141 ЦПК України, судовий збір слід покласти на відповідачів у рівних частинах.

Окрім цього, суд також враховує те, що ухвалою суду від 13.12.2023 змінено предмет позову, згідно якого було зменшено з двох до однієї позовної вимоги.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зменшення позовних вимог, та клопотаня представника позивача у заяві від 22.03.2023 щодо повернення судового збору, яке не було вирішено, суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання про повернення судового збору у сумі - 2481,00 грн, на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 81, 258, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вівсяницький» (ЄДРПОУ 03732028) на користь Самгородоцької об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області в особі Самгородоцької сільської ради (вул. Миру, буд. 48, с. Самгородок, Хмільницький район, Вінницька область, 22163, код ЄДРПОУ: 04328418) земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0521485600:03:003:0315, що розташована на території Самгородоцької об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області (колишньої Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області).

Стягнути у рівних розмірах з ОСОБА_1 та Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вівсяницький» на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн.

Повернути на користь Вінницької обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн., за платіжним дорученням №626 від 28.04.2022.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА