Рішення № 139633377, 10.09.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15436/24-ц

пр. 2-5848/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:головуючого: судді Григоренко І.В.,при секретарі:Андрієнко І.І.,за участю: представника позивача: не з`явився,представника відповідача:не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно списаних грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно списані грошові кошти у розмірі 49 510,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що є власником платіжної картки № НОМЕР_1 , відкритої у АТ КБ «Приватбанк». 24.07.2022 року о 18:58:29 та 18:59:10 невідомі особи шахрайськими діями заволоділи доступом до її додатку «Приват24» та грошовими коштами на рахунку. Позивач зазначає, що не давала на них згоди та розпоряджалась на здійснення вказаних операцій, останні ініційовані третьою особою, яка протиправно заволоділа доступом до платіжної картки з нетипового для позивача пристрою, а відповідач не вжив жодних заходів для автентифікації користувача під час ініціювання дистанції платіжної операції та безпідставно списав грошові кошти, шляхом здійснення двох переказів на загальну суму 49 510,00 грн. на користь ОСОБА_2 . Позивач одразу звернулася до відповідача засобами телефонного зв`язку за номером «3700» про факт безпідставного та протиправного списання (переказу) грошових коштів, за наслідком чого платіжна картка була заблокована через доступ до неї третіх осіб. 24.07.2022 року позивач звернулася до відповідача із письмовою заявою про повернення грошових коштів у розмірі 49 510,00 грн., які були безпідставно списані із її платіжної картки. АТ КБ «Приватбанк» листом від 04.08.2022 року повідомив позивача про відмову у поверненні коштів, з посиланням на те, що переказ коштів можливо здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону позивача та іншої особистої інформації та рекомендовано звернутися до правоохоронних органів. Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст. 1073 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про платіжні послуги», позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2024 року, справу було розподілено та 08.04.2024 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовомОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно списаних грошових коштів, та судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 13.06.2024 року.

12.06.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Абібулаєвої Т.Г. надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.06.2024 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 10.09.2024 року.

19.06.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Абібулаєвої Т.Г. надійшла заява про продовження строків на подання відзиву на позовну заяву, яка була передана головуючому судді 24.06.2024 року.

22.07.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Дзіковського М.Р. надійшла заява про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних засобів, яка була передана головуючому судді 05.08.2024 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2024 року клопотання представника позивача - адвоката Дзіковського М.Р. про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно списаних грошових коштів, в режимі відеоконференції залишено без розгляду.

15.08.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Дзіковського М.Р. надійшла заява про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних засобів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.08.2024 року у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Дзіковського М.Р. про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно списаних грошових коштів, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.

06.09.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Дзіковського М.Р. надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та її представника.

10.09.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Яндульського Д.В. надійшли пояснення на позовну заяву, у яких останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки банком було проведено перевірку щодо можливого шахрайства по відношенню до позивача, за результатами якої встановлено, що клієнтом розголошено конфіденційні дані картки, що призвело до списання коштів з картки. Переказ коштів з картки № НОМЕР_1 був здійснений шляхом сканування кюр-коду в системі дистанційного обслуговування клієнта Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією позивача. Окрім того, відповідно до виписок по рахунку позивача було встановлено, що вказані кошти, було перераховано особисто позивачем, за допомогою термінала самообслуговування двома транзакціями на суму 27 565,00 грн. та 21 865, 00 грн., за допомогою картки позивача № НОМЕР_1 на картку отримувача № НОМЕР_2 ОСОБА_2 . Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушень та неправомірних дій з боку банку, що виключає відповідальність відповідача згідно умовами договору та вимогами законодавства. Водночас, зазначають, що АТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у справі.

10.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Яндульського Д.В. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 10.09.2024 року, без фіксування технічними засобами.

В судове засідання 10.09.2024 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку та електронною поштою. Представник позивача у заяві від 06.09.2024 року просив суд розглядати справу у його відсутність.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а представник позивача у заяві від 06.09.2024 року просив розглядати справу за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 25.08.2009 року та 02.07.2018 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якої ОСОБА_1 було видано карту для виплат № НОМЕР_1 (а.с. 111-112,114).

24.07.2022 року ОСОБА_1 перерахувала грошові кошти у розмірі 21 865, 00 грн. із карти № НОМЕР_1 на картку отримувача № НОМЕР_3 ОСОБА_2 , що підтверджується копією квитанції від 24.07.2022 року № 2761-6835-0252-0343 (а.с. 13).

24.07.2022 року ОСОБА_1 перерахувала грошові кошти у розмірі 27 565,00 грн. із карти № НОМЕР_1 на картку отримувача № НОМЕР_3 ОСОБА_2 , що підтверджується копією квитанції від 24.07.2022 року № 2761-6829-9116-0722 (а.с. 14).

24.07.2022 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» із письмовою заявою про повернення грошових коштів у розмірі 49 510,00 грн., які безпідставно були списані з її платіжної картки (а.с. 15-16)

АТ КБ «Приватбанк» листом від 04.08.2022 року № 20.1.0.0.0/7- 220725/12134 повідомив позивача проте, що переказ коштів з картки № НОМЕР_1 був здійснений шляхом сканування кюр-коду в системі дистанційного обслуговування клієнта Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією позивача. При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24 (а.с. 17-18).

АТ КБ «Приватбанк» листом від 12.02.2024 року № 20.1.0.0.0/7-240202/27012 повідомив представника позивача проте, що за фактом звернення клієнта та надходження запиту від Національного банку України щодо списання коштів з карти № НОМЕР_1 , Банком проведено перевірку та встановлено, що клієнтом розголошено конфіденційні дані картки, що призвело до списання коштів з картки (а.с. 31).

22.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» із претензією про повернення безпідставно отриманих грошових коштів (а.с. 32-36).

АТ КБ «Приватбанк» листом від 07.03.2024 року № 20.1.0.0.0/7-240305/19374 повідомив представника позивача проте, правові підстави для задовлення претензії відсутні (а.с. 40-41).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 627, ст. 629 ЦК України).

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Як визначено у ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) визначаються загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно п. 1.27 ст. 1 Закону, платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Відповідно до п. 6.3 ст. 6 Закону, порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

У пунктах 32.1, 32.7 ст. 32 Закону визначено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.

Згідно п. 37.2 ст. 37 Закону, у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктами 1.15, 1.23, 1.24 ст. 1 Закону встановлено, що ініціатор - це особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу; отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі; неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою; помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі; неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі; платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів; неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Системний аналіз п.п. 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 ст. 1 Закону дає підстави для висновку про те, що рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, якщо: ініціатором такого переказу виступила особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник); кошти були списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.

Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі, тобто платіжної картки (п.п. 4 п. 21.1 ст. 21 Закону).

Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів, а також порядок здійснення операцій з їх використанням передбачений Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 3 Розділу І Положення, його вимоги поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб`єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач).

Так, згідно п. 1 розділу VI Положення, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Відповідно до п. 5 розділу VI Положення, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до п. 9 розділу VI Положення, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Отже, після виявлення помилкового або неналежного переказу, користувач зобов`язаний негайно повідомити банк-емітент про такі операції у спосіб, що передбачений договором.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2018 року у справі № 552/2819/16-ц вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

У постановах Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) та від 28.08.2019 року у справі № 127/9899/17-ц (провадження № 61-28261св18) зроблено висновок, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Вказана правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 462/1343/17, від 05.06.2019 року у справі № 712/4463/16-ц, від 03.07.2019 року у справі № 161/6089/17, від 10.07.2019 року у справі № 522/22780/15-ц.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилається на неналежне забезпечення Банком належної безпеки її особистих даних, що стало підставою списання з її картки коштів, шляхом авторизації за допомогою введення даних по її картці невстановленими особами, що мало місце 24.07.2022 року.

Відповідно до п.п. 1.1.5.28. Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-кода.

Згідно п. 2.1.4.5.1 Умов до обов`язків клієнта належить: не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дати в цілях, не передбачених Договором, або що суперечать чинному законодавству.

Як визначено у п. 2.1.4.12.9. Умов Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист Платіжною системою.

Положеннями п. 2.1.4.12.5 Умов також встановлено, що Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати картки, розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

Так, відповідно до виписок по рахунку позивача встановлено, що 24.07.2022 року через термінал самообслуговування позивачем було здійснено дві трансакції про переказ грошових коштів, а саме: о 18:58:29 на суму 27 565,00 грн. та 18:59:10 на суму 21 865,00 грн. на картку отримувача № НОМЕР_3 (а.а. 116).

Суд звертає увагу на те, що саме клієнт зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та негайно повідомляти банк про операції, які не виконувалися ним. До моменту такого повідомлення відповідальність у повному обсязі за всі операції несе виключно клієнт.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, позивачем не доведено факт списання грошових коштів з її рахунку саме з вини Банку, оскільки такі транзакції були ініційовані позивачем за допомогою терміналу самообслуговування, що неможливо без участі самого позивача та застосування картки, пін-коду та фінансового номер телефону.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно списаних грошових коштів, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а відповідачем належних доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 6, 21, 32, 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 6, 509, 525, 526, 626, 627, 628, 629, 1066, 1068, 1071, 1073, 1092 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно списаних грошових коштів, - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 21.01.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко