Вирок № 139633153, 31.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12600/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "31" серпня 2026 р.

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040001443 від 19.06.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 25.04.2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 19 червня 2026 року приблизно о 10 годині 40 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння поблизу магазину «Аврора», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вінстона Черчилля, буд. 22, зайшов до приміщення торговельної зали вказаного магазину, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Вигідна покупка», та направився до стелажів із представленим асортиментом товарів. Перебуваючи у приміщенні магазину, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , розглянувши представлений асортимент, взяв із полиць магазину належне ТОВ «Вигідна покупка» майно, а саме:

-три банки енергетичного напою «Non Stop» об`ємом 0,25 л загальною вартістю 70 грн та два кабелі USB Type-C «Gelius One GP-UC120» білого кольору, довжиною 2 м, загальною вартістю 215 грн, а всього майна на загальну суму 285 гривень.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, почав рухатися у напрямку виходу з приміщення магазину «Аврора», минув касову зону, не здійснивши оплати за вказаний товар. У цей момент дії ОСОБА_4 були помічені працівником магазину «Аврора», яка почала рухатися за ним та висловлювати вимоги зупинитися.

ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що його дії, спрямовані на таємне викрадення майна, викриті працівником магазину, не припинив своїх протиправних дій, а, ігноруючи законні вимоги працівника магазину та переслідуючи прямий умисел, спрямований вже на відкрите викрадення чужого майна, утримуючи при собі викрадене майно, намагався залишити місце вчинення кримінального правопорушення.

При цьому ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, уникнув спроби затримання з боку працівника магазину та вибіг із приміщення магазину через вхідні двері, утримуючи при собі викрадене майно.

Після цього ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши ТОВ «Вигідна покупка» матеріальної шкоди на загальну суму 285 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та зазначив, що зміст пред`явленого йому обвинувачення йому зрозумілий.

Обвинувачений не заперечував обставин, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, підтвердив, що на момент його вчинення перебував у стані алкогольного сп`яніння, у вчиненому щиро розкаявся.

Фактичні обставини кримінального провадження, викладені в обвинувальному акті, ОСОБА_4 не оспорював.

Прокурор у судовому засіданні вважав за можливе визначити обсяг та порядок дослідження доказів відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти такого порядку судового розгляду не заперечував.

Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою винуватість, правильно розуміє зміст обставин пред`явленого йому обвинувачення, фактичні обставини кримінального провадження учасниками судового провадження не оспорюються, а також з огляду на відсутність сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, суд, роз`яснивши ОСОБА_4 положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки розгляду кримінального провадження в такому порядку, зокрема неможливість оскарження в апеляційному порядку тих фактичних обставин, які ніким не оспорювалися, визнав недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Саме такий порядок відповідає ч. 3 ст. 349 КПК: суд повинен пересвідчитися у правильному розумінні обставин, добровільності позиції та роз`яснити обмеження апеляційного оскарження.

За таких обставин суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена у повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до положень статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення проти власності, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, вчинив його в період дії воєнного стану, раніше судимий, офіційно не працевлаштований, неодружений, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Також судом встановлено, що вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25.04.2025 ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік.

Згідно з повідомленням Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 перебуває на обліку уповноваженого органу з питань пробації з 30.07.2025, при цьому станом на дату надання відповідної інформації з порядком та умовами відбування покарання не ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КВК України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації. Отже, строк призначеного ОСОБА_4 покарання за попереднім вироком розпочався 30.07.2025 та на момент вчинення нового кримінального правопорушення 19.06.2026 не закінчився.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив нове кримінальне правопорушення до повного відбуття покарання за попереднім вироком, що є підставою для призначення остаточного покарання за правилами ст. 71 КК України.

Відповідно до ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При цьому при складанні покарань суд враховує правила співвідношення різних видів покарань, установлені ст. 72 КК України. Зокрема, одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.

У судових дебатах прокурор просив врахувати щире каяття обвинуваченого як обставину, що пом`якшує покарання, та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння як обставину, що його обтяжує, визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі, а на підставі статей 71, 72 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 25.04.2025, остаточно призначити покарання у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судових дебатах із позицією прокурора погодився, а в останньому слові зазначив, що у вчиненому кається.

Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, конкретні обставини кримінального правопорушення, його вчинення в умовах воєнного стану, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, повне визнання вини та щире каяття, суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкції ч. 4 ст. 186 КК України, а саме строком на 7 років.

Підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, або для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання суд не вбачає.

Водночас, оскільки нове кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив до повного відбуття покарання, призначеного попереднім вироком, суд вважає за необхідне застосувати положення статей 71, 72 КК України та частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, визначивши остаточне покарання у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 71, 72, ч. 4 ст. 186 КК України, статтями 100, 349, 368-371, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі статей 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання на виконання цього вироку.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні з моменту фактичного затримання 19.06.2026 до моменту звільнення з ізолятора тимчасового тримання 21.06.2026 включно, відповідно до вимог ст. 72 КК України.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту, застосований до ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази:

-кофту бордового кольору, шорти чорного кольору, кепку темного кольору визнані постановою слідчого від 19.06.2026 року речовим доказом повернути власнику.

-дві пляшки енергетичного напою марки «Non Stop» об`ємом 0,25 л, одна з яких порожня;

-дві упаковки з кабелями USB Type-C ТМ «Gelius One GP», одна з яких відкрита, та кабель, який знаходиться окремо від упаковки, - вирішити відповідно до ст. 100 КПК України з урахуванням їх належності та фактичного місця зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: