Рішення № 139632960, 03.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12795/25

Провадження № 2/752/2038/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів 137 449, 84 грн заборгованості, з яких:

1) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 12 387, 40 грн, 1 882, 88 грн інфляційної складової боргу та 463, 25 грн річних;

2) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого

гарячого водопостачання в розмірі 17 064, 06 грн, 2 593, 74 грн інфляційної складової боргу та 638, 15 грн річних;

3) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 11 262, 17 грн, 2 926, 36 грн інфляційної складової боргу та 762, 74 грн річних;

4) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 14 179, 03 грн, 2 173, 91 грн інфляційної складової боргу та 534, 49 грн річних;

5) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 24 227, 92 грн, 3 691, 04 грн інфляційної складової та 910, 77 грн річних;

6) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 20 633, 30 грн, 2 106, 24 грн інфляційної складової, 541, 30 грн річних та 658, 58 грн пені;

7) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 25 481, 27 грн, 3 354, 60 грн інфляційної складової, 809, 32 грн річних та 984, 68 грн пені;

8) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 397, 46 грн.

9) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 736, 45 грн.

Посилається в позові на те, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/оприлюднено:

1. Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085);

2. Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року у разі, якщо співвласники будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.

На виконання вимог закону на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло-та водопостачання, як і квартира АДРЕСА_2 , а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.

Відповідачі від зазначених послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

В порушення вимог закону відповідачі своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, внаслідок чого станом на 30 квітня 2025 року утворилася заборгованість, приведена в розрахунку.

Крім того, відповідно до вимог Закону України « Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Закону України» Про комерійний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Ці послуги відповідачі також не сплачують, що також привело до заборгованості.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 28 травня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України був визначений склад суду.

Ухвалою суду від 29 травня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для подання відзиву.

30 червня 2025 року відповідачі подали відзив, яким проти позову заперечують.

Зазначають, що не проживають у квартирі АДРЕСА_3 15 років.

10 листопада 2025 року відповідачка ОСОБА_2 подала самостійний відзив, у якому зазначила, що вона та її син не проживають в квартирі з 2011 року.

З 2016 року вона має власну квартиру, де сплачує послуги з опалення та гарячого водопостачання, не має боргів.

Її син також має власну квартиру та проживає окремо від неї.

В квартирі АДРЕСА_3 проживав її колишній чоловік, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звернула увагу на те, що позивачем не надано доказів надання послуг, невідомо як проводилося нарахування плати за послуги, відсутній чіткий розрахунок ціни позову.

Договорів з позивачем про надання послуг вона не підписувала та не є споживачем послуг позивача.

Вважає, що факт її реєстрації в квартирі не є підставою для стягнення з неї заборгованості.

Зазначає також, що з долучених до позову доказів випливає, що споживачем послуг позивача є ТОВ « Житловик- плюс», а не вона.

Просить застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.

Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача та відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд до відома не поставили.

Виходячи з цього, на підставі частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

22 липня 2026 року представник позивача подав письмові пояснення, зазначивши, що заборгованість стягується з листопада 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такий же обов`язок встановлено для наймачів та членів їх сімей статтями 66, 67 та 68 діючого на момент виникнення заборгованості ЖК України.

Встановлено, що відповідачі з 04 січня 2005 року зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 .

Вказана обставина підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади м.Києва, сформованим станом на 29 квітня 2025 року.

( а.с. 5 )

З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

На підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач прийняв право вимоги до юридичних та фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511).

28 березня 2018 року в газеті «Хрещатик» 34 (5085) КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів підготовлено та опубліковано/оприлюднено Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України « Про теплопостачання» та Законом України « Про комерційний облік теплової енергії та водо постачання».

Правовідносини з постачання теплової енергії та постачання гарячої води регулюються постановою Кабінету Міністрів України №1182 від 11 грудня 2019 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», а також постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року №1182 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з з постачання теплової енергії».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 7 цього Закону визначені права і обов`язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

За змістом частини 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Таким чином, відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.

Крім того, відповідно частин 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У тих випадках, коли закон не встановлює обов`язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.

За змістом частини 1 статті 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору частини 4 статті 263 ЦПК України, має враховуватися судом.

З розрахунку позивача вбачається, що такі послуги відповідачами не сплачувалися протягом тривалого часу.

Даних обставин відповідачі не заперечують.

В той же час, при вирішенні спору суд виходить з наступного.

З розрахунку за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надані до травня 2018 року ПАТ «Київенерго», вбачається, що заборгованість позивачем нарахована ще до липня 2015 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу.

За правилами частини 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться устаттях 252-255 ЦК України.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені, у тому числі, статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.

В подальшому строк дії карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.

Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з вимогами до березня 2017 року позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності ще до їх продовження та зупинення з підстав, викладених вище.

Відповідачка подала заяву про застосування строку позовної давності.

З урахуванням цього, відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості до березня 2017 року.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості з квітня 2020 року вони заявлені в межах строків позовної давності з урахуванням їх продовження та зупинення приведеними нормативними актами, а тому вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими.

Щодо тверджень відповідачів про них, як неналежних відповідачів, та їх непроживання в квартирі.

З матеріалів справи вбачається і не заперечується відповідачами, вони з квітня 2005 року і до цього часу зареєстровані в квартирі.

За змістом частин 1, 3 статті 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Таким чином відповідачі, будучи зареєстрованими в квартирі, мають нести відповідальність за погашення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

З точки зору закону квартира як окремий об`єкт нерухомості, є неподільним предметом зобов`язання.

Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, з огляду на солідарний обов`язок власників та зареєстрованих осіб у вказаній квартирі як споживачів житлово-комунальних послуг, позивач, як кредитор, має право вибору звернутися з вимогою про стягнення заборгованості як до усіх боржників, так і до будь-кого з них окремо.

Крім того, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Тобто, за житлово-комунальні послуги можна не платити у разі непроживання у приміщенні, але на постачання теплової енергії це не розповсюджується.

Крім того, відповідно до статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів розподільного обліку (квартирних лічильників) здійснюється споживачами.

У разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду).

Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов`язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі.

Зазначаючи про непроживання в квартирі в зв`язку з наявністю у власності іншого житла та оплату комунальних послуг за місцем знаходження цього житла, будь-яких доказів цьому відповідачі суду не надали.

Сам по собі факт наявності іншого житла у власності не свідчить про непроживання відповідачів у спірній квартирі та не є безумовною підставою для звільнення їх від сплати заборгованості.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18 зазначив, що згідно з принципом змагальності саме позивач має довести свої вимоги, а перекладення цього обов`язку на відповідача нівелює застосування принципу змагальності.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

В постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі № 910/23428/17 та від 27 серпня 2024 року в справі № 758/4213/21 вказано, що під час оцінки достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд під час вирішення справи.

Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Крім того, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей.

Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням цього, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості за надані послуги з квітня 2017 року.

Що стосується стягенння інфляційних втрат, річних та пені суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобо`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В свою чергу, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Тобто, обов`язок надати суду розрахунок сум до стягнення покладається саме на позивача.

Звертаючись до суду, позивачем надано розрахунок заборгованості, яка виникла ще до липня 2015 року.

В розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені зазначено, що він здійснений з 1 січня 2024 року, однак на зазначену в позові загальну суму заборгованості з моменту її утворення, в тому числі до березня 2020 року, а також за період, коли такі нарахування були заборонені законом.

Суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» ( із зімнами, внесеними згідно постанови КМУ №390 від 21 квітня 2023 року) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан, який триває до цього часу.

Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.

Постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року в первинні редакції діяла до 29 грудня 2023 року.

З урахуванням приведених відповідачами заперечень у відзиві, суд перейшов до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Не дивлячись на це, представник позивача в судове засідання не з`явивися та не скористався можливістю корегування суми до стягнення.

Суд враховує, що довести суму до стягнення, в тому числі в частині стягнення інфляційних втрат, річних та пені законом покладено на позивача.

Таким правом позивач не скористався, не дивлячись на вжиті судом заходи.

Виходячи з цього, визначеного законом принципу нарахування таких виплат, суд позбавлений можливості перевірити правильність їх нарахувань, такий обов`язок законом на суд не покладається, а тому не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Суд при цьому також враховує, що позивач у подальшому не позбавлений можливості пред`явити новий позов про стягнення цих нарахувань з урахуванням приведених у рішенні обставин.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, часткового задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 2 515, 27 грн судового збору.

Керуючись статтями 15, 16, 205, 256, 257, 261, 264, 267, 322, 509, 525, 530, 610, 611, 612, 633, 639 ЦК України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Законом України « Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:

1) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 5 429, 61 грн;

2) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого

гарячого водопостачання в розмірі 5 398, 54 грн;

3) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 11 262, 17 грн;

4) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 14 179, 03 грн;

5) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 24 227, 92 грн;

6) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 20 633, 30 грн;

7) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 25 481, 27 грн;

8) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 397, 46 грн.

9) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 736, 45 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 2 515, 27 судового збору.

Позивач: Комунальне підприємство Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», адреса: 01001, м.Київ, площа І.Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич