Рішення № 139632119, 09.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026Справа № 910/5345/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

про стягнення 29 448,53 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі ПрАТ «СГ «ТАС», позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (далі ПрАТ «СК «Еталон», відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 29 448,53 грн в порядку суброгації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, яка сталася 30.07.2023 у Білоцерківському районі Київської області, застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений, у зв`язку з чим позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на суму 21 832,71 грн. Посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", ПрАТ «СГ «ТАС» вказало, що йому перейшло право вимоги до відповідача на відшкодовану потерпілому матеріальну шкоду в сумі 20 232,71 грн (в межах ліміту та з урахуванням франшизи за полісом), завдану страхувальником відповідача, визнаним винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яку ПрАТ «СК «Еталон» не сплатило.

У позові ПрАТ «СГ «ТАС» просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 20 232,71 грн, пеню в сумі 2 855,24 грн, 3% річних у сумі 1 393,64 грн та інфляційні втрати в сумі 4 966,94 грн, що разом складає 29 448,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що відповідно до договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FO-01433811 від 04.11.2022, укладеного між ПрАТ «СГ «ТАС» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник), були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Opel Vivaro, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

30.07.2023 у Білоцерківському районі Київської області (с. Гейсиха) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля марки Opel, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 , в результаті чого вказаним транспортним засобам були завдані механічні пошкодження.

За фактом вказаної ДТП водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складене повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 30.07.2023, з якого вбачається, що ДТП сталася з вини водія автомобіля Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ремонтної калькуляції № 14781_40 від 02.08.2023, складеної ПрАТ «СГ «ТАС» розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Opel Vivaro, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склав 32 728,16 грн, а з урахуванням коефіцієнту зносу 21 832,71 грн.

На підставі страхового акту № 15528/40/923 від 14.08.2023 та розрахунку страхового відшкодування позивач здійснив виплату потерпілій особі завданої шкоди в сумі 21 832,71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 356498 від 15.08.2023.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" (тут і далі в редакції станом на час спірних правовідносин) передбачено, що за договором страхування страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи, яка керувала автомобілем Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «Еталон» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/003903727.

Отже відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (ПрАТ «СГ «ТАС»), як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

Матеріали справи свідчать, що 11.10.2023 позивач (ПрАТ «СГ «ТАС») звернувся до страховика винної особи ПрАТ «СК «Еталон» із заявою про виплату страхового відшкодування № 03951/9223 від 19.09.2023 на суму 21 832,71 грн, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі в редакції станом на час спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 по справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Зокрема відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином положеннями статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі № 910/6094/17 від 02.05.2018, по справі № 910/5001/17 від 12.03.2018, по справі № 910/20199/17 від 01.06.2018, по справі № 910/22886/16 від 01.02.2018, по справі № 910/171/17 від 02.10.2018.

Згідно з п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі Методика), коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років для інших легкових КТЗ, тощо.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (30.07.2023) строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу Opel Vivaro, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ., перевищував 7 років (з 2015 року), тому в даному випадку підлягає застосуванню коефіцієнт фізичного зносу деталей вказаного автомобіля.

Згідно з ремонтною калькуляцією № 14781_40 від 02.08.2023, наданою позивачем, загальна вартість відновлювального ремонту склала 32 728,16 грн, водночас, оскільки до складників зазначеного транспортного засобу був застосований коефіцієнт фізичного зносу (58,95%) в сумі 10 895,45 грн, то розмір матеріального збитку склав 21 832,71 грн (32 728,16 10 895,45).

Зазначену вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу суд вважає обґрунтованою та такою, що відповідає порядку визначення матеріальної шкоди, передбаченому законом.

Разом з тим відповідач не надав суду будь-яких доказів вчинення дій, направлених на виконання свого юридичного обов`язку, у тому числі щодо визначення розміру власного зобов`язання, у зв`язку з чим суд вважає доведеною позивачем належними засобами доказування вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у вказаному розмірі.

Також відповідно до статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з Полісом № АР/003903727 щодо страхування цивільно-правової відповідальності винної особи ліміт відповідальності страховика перед страхувальником становить 160 000,00 грн, а франшиза 1 600,00 грн, відтак, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу становить 20 231,71 грн (21 832,71 1 600,00), як просив позивач.

За таких обставин суд вважає, що позов ПрАТ «СГ «ТАС» в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 20 231,71 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 2 855,24 грн, нарахованої за прострочене зобов`язання за період з 17.01.2024 по 17.07.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з п. 36.5 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

При цьому суд враховує, що приписами статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що строк виконання грошового зобов`язання страховика за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі страхового відшкодування, яка має право на отримання такого відшкодування, становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 17.01.2024 по 17.07.2025, суд встановив, що він є арифметично правильним, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 2 855,24 грн.

Також позивач заявив до стягнення 3% річних у сумі 1 393,64 грн та інфляційні втрати в сумі 4 966,94 грн, нарахованих за прострочення зобов`язання у період з 17.01.2024 по 04.05.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й з факту завдання шкоди особі.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування матеріальних втрат за вищевказаний період, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог і в цій частині позову про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 393,64 грн та інфляційних втрат в сумі 4 966,94 грн.

Отже позов ПрАТ «СГ «ТАС» суд задовольняє в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 29 448,53 грн задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, прим. 6, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65, ідентифікаційний код 30115243) страхове відшкодування в сумі 20 232 (двадцять тисяч двісті тридцять дві) грн 71 коп., пеню в сумі 2 855 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 24 коп., 3% річних у сумі 1 393 (одна тисяча триста дев`яносто три) грн 64 коп., інфляційні втрати в сумі 4 966 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість) грн 94 коп. та судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Повне судове рішення складене 9 вересня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.