Рішення № 139632110, 09.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026Справа № 911/1182/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбудмаркет»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Буд Партнер»

про стягнення 200 210,26 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбудмаркет» (далі ТОВ «Айбудмаркет», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Буд Партнер» (далі ТОВ «Компанія Буд Партнер», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 200 210,26 грн за договором поставки № 04/01/2024-АБМ від 04.01.2024.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору в частині належної сплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

У позові ТОВ «Айбудмаркет» просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 157 444,15 грн, пеню в сумі 34 739,06 грн та інфляційні втрати в сумі 8 027,05 грн, що разом складає 200 210,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2026 матеріали вказаного позову були передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 04.01.2024 між ТОВ «Айбудмаркет» (постачальник) та ТОВ «Компанія Буд Партнер» (покупець) був укладений договір поставки № 04/01/2024-АБМ (далі договір), за яким постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, а також на підставі інших документів, передбачених цим договором та складених на його виконання, зобов`язується поставляти покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати такий товар згідно рахунку-фактури, виставленого покупцю на окрему партію товару (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент, одиниці виміру, ціни на товар, що поставляється за цим договором, та умови поставки погоджуються сторонами і зазначаються в рахунку та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

У п. 3.3, 3.4 договору сторони погодили наступні порядок та строки розрахунків за товар: поставка кожної партії товару здійснюється відповідно до видаткової накладної та надходження грошових коштів в умовах 100% оплаті товару. Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 4.1 договору умови поставки товару узгоджуються сторонами у рахунку-фактурі відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів Incoterms 2020 (сторони по даному договору не здійснюють зовнішньоекономічні поставки, тому терміни Incoterms застосовуються з урахуванням внутрішнього товарообороту України).

Поставка товару здійснюється постачальником протягом 3 днів з дати отримання 100% передоплати (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 5.1 цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками. Строк дії цього договору триває до 31.12.2024 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором, які виникли під час його дії (п. 5.2 договору).

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ТОВ «Айбудмаркет» поставило відповідачу товар на загальну суму 237 049,15 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 12860 від 18.07.2025 на суму 6 746,90 грн, № 12861 від 18.07.2025 на суму 13 723,20 грн, № 12862 від 18.07.2025 на суму 6 895,95 грн, № 12867 від 18.07.2025 на суму 33 535,60 грн, № 14167 від 06.08.2025 на суму 11 137,50 грн, № 14979 від 15.08.2025 на суму 165 010,00 грн, що були підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання за договором виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково на суму 79 605,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 4326 від 14.08.2025.

Отже судом встановлено, що у ТОВ «Компанія Буд Партнер» виникла заборгованість в сумі 157 444,15 грн (237 049,15 79 605,00).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (612 ЦК України).

Оскільки відповідач доказів належної оплати вартості товару не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Компанія Буд Партнер» заборгованості в сумі 157 444,15 грн є правомірними та обґрунтованими.

Крім суми основного боргу позивачем заявлена до стягнення також пеня в сумі 34 739,06 грн за прострочення основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У п. 7.2 договору сторони погодили, що у випадку несплати чи сплати не в повному розмірі платежів, передбачених даним договором, у встановлені строки, покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинного на час спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд зазначає, що він здійснений арифметично неправильно, оскільки позивач не врахував здійснену відповідачем часткову оплату та обмежений законом шестимісячний строк нарахування пені.

Тож, здійснивши власний перерахунок, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 26 459,78 грн, тобто у меншій сумі, ніж просив позивач.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 8 027,05 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту статей 612, 625 Цивільного кодексу України вбачається, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат є такими, що заявлені правомірно.

Разом з тим, здійснивши перерахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що позивач не врахував часткової оплати заборгованості та неправильно визначив періоди нарахування інфляції, відтак, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 10 679,89 грн, тобто у меншому розмірі від заявленої позивачем суми.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Айбудмаркет» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбудмаркет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Буд Партнер» про стягнення 200 210,26 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Буд Партнер» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39В, ідентифікаційний код 44802132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбудмаркет» (08203, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Северинівська, буд. 105-0, кв. 4, ідентифікаційний номер 39926609) основний борг у сумі 157 444 (сто п`ятдесят сім тисяч чотириста сорок чотири) грн 15 коп, пеню в сумі 26 459 (двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 78 коп., інфляційні втрати в сумі 10 679 (десять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн 89 коп. та судовий збір у сумі 3 234 (три тисячі двісті тридцять чотири) грн 47 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений 9 вересня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.