Рішення № 139632104, 09.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2026Справа № 910/4662/26Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Національного банку України (Україна, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106)

до Асоціації Українська спілка учасників платіжного ринку (Україна, 03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33; ідентифікаційний код: 33051413)

про розірвання договору та стягнення 95 704,11 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Каратун Т.В.

Від відповідача: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Національний банк України з позовом до Асоціації Українська спілка учасників платіжного ринку, в якому просить суд: розірвати договір № 50/548/51/36 від 05.05.2014 про надання послуг системою електронної пошти Національного банку України, укладений між Національним банком України та Асоціацією Українська Спілка Учасників Платіжного Ринку та стягнути 88 315,86 грн заборгованості, з яких: 73 920,00 грн основного боргу, 2 793,50 грн інфляційних втрат, 1 036,65 грн трьох відсотків річних та 10 565,71 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 відкрито провадження у справі № 910/4662/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 27.05.2026.

13.05.2026 через підсистему Електронний суд позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

У засіданні суду 27.05.2026 представник позивача підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив прийняти її до розгляду.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, судом встановлено, що позивач змінює кількісний показник позовної вимоги з 88 315,86 грн на 95 704,11 грн, зокрема, суму основного боргу з 73 920,00 грн на 80 640,00 грн, суму трьох відсотків річних з 1 036,65 грн на 1 097,37 грн, та суму пені з 10 565,71 грн на 11 173,24 грн. Таким чином збільшивши період їх нарахування.

Згідно з частиною 3 статті 46 ГПК України, Господарського суду міста Києва, судом протокольною ухвалою від 21.05.2025 прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду. Подальший розгляд справи постановлено здійснювати про стягнення заборгованості у розмірі 95 704,11 грн, з яких: 80 640,00 грн основного боргу, 2 793,50 грн інфляційних втрат, 1 097,37 грн трьох відсотків річних та 11 173,24 грн пені.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 27.05.2026 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 відкладено підготовче засідання на 15.07.2026.

У засіданні суду 15.07.2026 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 15.07.2026 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач участь свого представника у судовому засіданні 09.09.2026 не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

09.09.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.05.2014 між Національним банком України (далі - позивач, виконавець,) та Асоціацією Українська спілка учасників платіжного ринку (далі - відповідач, замовник, Асоціація «СУПР») був укладений договір № 50/548/51/36 про надання послуг системи електронної пошти (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець підключає замовника до системи електронної пошти Національного банку України (далі - система ЕП) та забезпечує передавання засобами системи ЕП до/від замовника.

На виконання умов договору Асоціація «СУПР» була підключена до системи електронної пошти Національного банку України з 23.05.2014, ідентифікатор в системі ЕП НБУ U1WU.

Відповідно до п. 2.2. договору замовник має право передавати інформацію іншим абонентам системи ЕП засобами системи ЕП, якщо це не суперечить законодавству України.

Виконавець щомісяця до 26 числа надсилає замовнику засобами системи ЕП акт виконаних робіт за виконані роботи та надані послуги згідно з тарифами на операції (послуги), установленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Замовник має здійснити оплату за актом виконаних робіт (у тому числі пені) до першого числа наступного місяця (п. 3.1. договору).

Оригінал Акту виконаних робіт з підписами та відбитком печатки виконавця отримується представником замовника у виконавця (п. 3.1. договору).

Пунктом 3.2. договору встановлено, що розрахунок за виконані роботи, надані послуги за неповний робочий місяць (укладення, розірвання договору) здійснюється за фактично відпрацьовані дні місяця.

Відповідно до п. 4.2. договору за затримку оплати за виконані роботи та надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Постановою Правління Національного банку України від 12.08.2003 №333 (в редакції постанови Правління Національного банку України від 15.05.2019 №68) (зі змінами) затверджено Тарифи на організаційні послуги та інші види послуг (операцій), що надаються (здійснюються) Національним банком України (далі - Тарифи), до яких входять тарифи на послуги (операції), що надаються (здійснюються) Національним банком у системі електронної пошти Національного банку (таблиця 2 розділу ІІ) (опубліковано на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку за адресою: https://bank.gov.ua та на офіційному веб порталі парламенту України за адресою: https://zakon.rada.gov.ua), а саме:

- щомісячна абонентська плата за доступ замовника до інформаційної мережі Національного банку виділеними каналами зв`язку для банків та інших установ (організацій) становить 2400,00 грн (без ПДВ);

- щомісячна плата за обслуговування замовника в системі електронної пошти Національного банку в разі вузлового підключення або клієнтського підключення (до п`яти клієнтів включно) для банків та інших установ (організацій) становить 3200,00 грн (без ПДВ).

На виконання умов договору в період з 24 квітня 2025 року по 23 березня 2026 року Національний банк надав відповідачу послуг на загальну суму 73 920,00 грн, (в тому числі ПДВ - 12 320,00 грн), з яких:

42 240,00 грн - заборгованість за обслуговування замовника в системі електронної пошти Національного банку у разі вузлового підключення або клієнтського підключення;

31680,00 грн - абонентська плата за доступ замовника до інформаційної мережі Національного банку виділеними каналами зв`язку.

Засобами електронної пошти Національного банку відповідачу було надіслано акти № 4320099889 від 23.05.2025, № 4320100117 від 24.06.2025, № 4320100334 від 24.07.2025, № 4320100547 від 25.08.2025, № 4320100760 від 24.09.2025, № 4320100988 від 24.10.2025, № 4320101223 від 24.11.2025, № 4320101447 від 24.12.2025, № 4320101672 від 23.01.2026, № 4320101901 від 24.02.2026, № 4320102120 від 24.03.2026.

Направлення актів підтверджується витягом з протоколу роботи системи електронної пошти Національного банку України FOSSDOCMAIL.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві відповідач порушив зобов`язання, щодо своєчасної оплати за надані послуги, у строки визначені умовами договору оплату не здійснив, у зв`язку із чим заборгованість Асоціації «СУПР» перед Національним банком складає 73 920,00 грн.

Національний банк звертався до Асоціації «СУПР» з листами № 55-0017/43545 від 05.06.2025, № 55-0017/51068 від 02.07.2025, № 55-0017/92082 від 02.12.2025 про погашення заборгованості за надані послуги та приєднання до умов Єдиного договору, а також направив претензію про погашення заборгованості № 55¬0017/59651 від 04.08.2025, однак станом на сьогодні вимоги позивача щодо сплати заборгованості за договором залишаються невиконаними.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що сторона, яка вважає за потрібне змінити чи розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні.

Сторона, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (п. 6.3. договору).

Відповідно до п. 6.4. договору якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що спори, що виникають протягом дії договору, вирішуються шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди - у суді.

Пунктом 8.1. визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання та укладений строком на рік.

Дія договору припиняється у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з п. 8.2. договору якщо жодна із сторін не заявить письмово документом, підписаним уповноваженим представником сторони, про припинення дії договору за один місяць до закінчення терміну його дії, то договір автоматично продовжується на-кожний наступний рік.

11 лютого 2026 року Національний банк звернувся до Асоціації «СУПР» з листом №55-0019/11962 відповідно до пунктів 6.2 - 6.4 розділу 6 договору з пропозицією про розірвання договору та проханням сплатити заборгованість за отримані послуги в найкоротший термін в повному обсязі відповідно актів наданих послуг.

Станом на сьогодні відповідь на лист про розірвання договору позивач не одержав, у зв`язку із чим, керуючись п. 6.4. договору, звертається до суду за для поновлення своїх порушених прав.

З огляду на вищевикладені обставини позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд розірвати договір № 50/548/51/36 від 05.05.2014 про надання послуг системою електронної пошти Національного банку України, укладений між Національним банком України та Асоціацією Українська Спілка Учасників Платіжного Ринку та стягнути 88 315,86 грн заборгованості, з яких: 73 920,00 грн основного боргу, 2 793,50 грн інфляційних втрат, 1 036,65 грн трьох відсотків річних та 10 565,71 грн пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На виконання умов договору відповідача було підключено до системи електронної пошти Національного банку України з 23.05.2014.

Умовами договору передбачено обов`язок виконавця, зокрема, підключити замовника до системи електронної пошти, надавати консультації, передавати нові версії програмно-технічних і технологічних засобів та забезпечувати виконання вимог нормативно-правових актів Національного банку України.

У свою чергу, замовник відповідно до пункту 2.4 договору зобов`язався, серед іншого, своєчасно здійснювати оплату виконавцеві за надані послуги.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що виконавець щомісячно до 26 числа надсилає замовнику засобами системи електронної пошти акт виконаних робіт за виконані роботи та надані послуги згідно з установленими тарифами. Замовник зобов`язаний здійснити оплату за актом виконаних робіт до першого числа наступного місяця.

Судом встановлено, що у період з 24.04.2025 по 23.03.2026 Національним банком України на виконання договору було надано відповідачу послуги на загальну суму 73 920,00 грн, а саме:

- 42 240,00 грн - послуги з обслуговування замовника в системі електронної пошти Національного банку України;

- 31 680,00 грн - абонентська плата за доступ замовника до інформаційної мережі Національного банку України виділеними каналами зв`язку.

Надання послуг оформлено відповідними щомісячними актами від 23.05.2025, 24.06.2025, 24.07.2025, 25.08.2025, 24.09.2025, 24.10.2025, 24.11.2025, 24.12.2025, 23.01.2026, 24.02.2026 та 24.03.2026.

Направлення зазначених актів відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з протоколу роботи системи електронної пошти Національного банку України FOSSDOCMAIL.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона зобов`язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

Матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем відповідачу передбачених договором послуг, їх вартість та настання строків їх оплати.

Водночас, доказів оплати відповідачем 73 920,00 грн або доказів, які б спростовували факт надання послуг, їх обсяг чи вартість, матеріали справи не містять.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 73 920,00 грн основного боргу.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2 793,50 грн інфляційних втрат, 1 036,65 грн трьох відсотків річних та 10 565,71 грн пені.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, спрямованою на відновлення майнової сфери кредитора.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних за кожним простроченим платежем з урахуванням визначених договором строків його здійснення та встановлено його арифметичну правильність.

За здійсненим судом перерахунком розмір 3 % річних становить 1 036,65 грн, у зв`язку з чим відповідна позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд також перевірив здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановив, що він проведений з урахуванням установлених індексів інфляції за відповідні місяці прострочення.

При цьому, при обчисленні інфляційних втрат підлягають урахуванню всі місяці відповідного періоду, в тому числі місяці, в яких мав місце індекс інфляції менше 100 %, тобто дефляція, оскільки інфляційне коригування становить єдиний послідовний математичний процес. Такий підхід підтверджено Верховним Судом у актуальній практиці застосування статті 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що належний до стягнення розмір інфляційних втрат становить 2 793,50 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення 1 036,65 грн 3 % річних та 2 793,50 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що за затримку оплати виконаних робіт та наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Законом України № 4196-IX частину третю статті 549 ЦК України доповнено положенням, відповідно до якого боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; договором може бути визначено менший розмір пені. Цим же Законом Господарський кодекс України визнано таким, що втратив чинність з дня введення Закону № 4196-IX у дію 28.08.2025.

Отже, визначений сторонами у пункті 4.2 договору розмір пені відповідає встановленому законом механізму відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 10 565,71 грн, розраховану окремо за кожним простроченим платежем за відповідний період прострочення з урахуванням зміни облікової ставки Національного банку України.

Судом здійснено перевірку наведеного розрахунку, кількості днів прострочення та застосованих ставок і встановлено, що заявлений позивачем розмір пені відповідає умовам договору та обставинам прострочення.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 10 565,71 грн пені підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору № 50/548/51/36 від 05.05.2014 про надання послуг системою електронної пошти Національного банку України, укладений між Національним банком України та Асоціацією Українська Спілка Учасників Платіжного Ринку, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок розірвання договору.

За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Вирішуючи питання про наявність істотного порушення, суд виходить не лише із самого факту неналежного виконання зобов`язання, а оцінює наслідки такого порушення для потерпілої сторони, співвідношення очікуваного та фактично отриманого нею результату договору, тривалість та систематичність порушення, а також можливість досягнення мети договору за умови його подальшого збереження.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 651 ЦК України. Верховний Суд наголошує на необхідності оцінки значущості порушення, втрати кредитором інтересу у виконанні договору, його тривалості та неодноразовості, а також принципу пропорційності між допущеним порушенням і наслідком у вигляді припинення договірних відносин.

Як встановлено судом, Національний банк України протягом тривалого періоду - з квітня 2025 року по березень 2026 року - продовжував належним чином виконувати свої договірні зобов`язання та надавати відповідачу передбачені договором послуги.

Водночас, відповідач не здійснив оплати жодного із заявлених до стягнення щомісячних платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 73 920,00 грн, тобто, фактично у розмірі 100 % вартості наданих протягом спірного періоду та неоплачених послуг.

За таких обставин, продовження позивачем виконання договору за повної відсутності зустрічного грошового виконання з боку відповідача призвело до істотного порушення балансу майнових інтересів сторін та фактично позбавило позивача економічного результату, на який він розраховував при укладенні договору.

Суд також враховує, що порушення не мало одноразового чи випадкового характеру, тривало протягом значного проміжку часу та не було усунуто відповідачем ані після виникнення заборгованості, ані після направлення позивачем вимог про її погашення.

Так, матеріалами справи підтверджується звернення Національного банку України до відповідача з листами від 05.06.2025, 02.07.2025 та 02.12.2025 щодо необхідності погашення заборгованості, а також із претензією від 04.08.2025.

Незважаючи на вжиті позивачем заходи, порушення відповідачем договірного зобов`язання усунуто не було.

Таким чином, поведінка відповідача свідчить не лише про формальне прострочення окремого платежу, а про стійке невиконання основного зустрічного обов`язку за договором.

Відповідно до пункту 6.2 договору сторона, яка вважає за потрібне змінити чи розірвати договір, надсилає відповідну пропозицію іншій стороні.

Пунктом 6.3 договору передбачено обов`язок сторони, яка одержала таку пропозицію, повідомити іншу сторону про результати її розгляду у встановлений договором строк.

Відповідно до пункту 6.4 договору, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання договору або відповідь не отримана у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2026 Національний банк України направив відповідачу лист № 55-0019/11962 з пропозицією про розірвання договору та вимогою сплатити існуючу заборгованість. Відповіді на зазначену пропозицію позивач не отримав.

Таким чином, позивач до звернення до суду вчинив передбачені договором дії, спрямовані на врегулювання питання щодо припинення договірних відносин.

Однак, відповідач не лише не усунув допущене порушення, а й не висловив наміру зберегти договірні відносини шляхом належного виконання своїх зобов`язань.

Оцінюючи встановлені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що допущене відповідачем порушення є істотним у розумінні частини другої статті 651 ЦК України.

Отже, вимога Національного банку України про розірвання договору від 05.05.2014 № 50/548/51/36 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір № 50/548/51/36 від 05.05.2014 про надання послуг системою електронної пошти, укладений між Національним банком України та Асоціацією Українська спілка учасників платіжного ринку.

3. Стягнути з Асоціації Українська спілка учасників платіжного ринку (Україна, 03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33; ідентифікаційний код: 33051413) на користь Національного банку України (Україна, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106) 73 920 (сімдесят три тисячі дев`ятсот двадцять) грн 00 коп. основного боргу, 2 793 (дві тисячі сімсот дев`яносто три) грн 50 коп. інфляційних втрат, 1 036 (одну тисячу тридцять шість) грн 65 коп. 3 % річних, 10 565 (десять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн 71 коп. пені та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.09.2026

Суддя І.О. Андреїшина