Ухвала суду № 139631728, 10.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"10" вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/962/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріс" від 07.09.2026 про забезпечення позову, долучену до матеріалів позовної заяви у справі № 907/962/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріс", м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача Управління архітектури та містобудування Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області

про визнання незаконними дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріс" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Управління архітектури та містобудування Мукачівської міської ради, в якому просить суд визнати незаконними дії Управління архітектури та містобудування Мукачівської міської ради щодо одностороннього розірвання договору №1/17 від 26.12.2017, оформлені повідомленням від 02.09.2026 № 385/0/170-26/17-02, у тому числі в частині вимоги про здійснення ТОВ "Кріс" демонтажу рекламного засобу, та такими, що не породжують правових наслідків припинення зазначеного договору; визнати незаконними дії Управління архітектури та містобудування Мукачівської міської ради щодо одностороннього розірвання договору № 1/18 від 13.02.2018, оформлені повідомленням від 02.09.2026 № 384/0/170-26/17-02, у тому числі в частині вимоги про здійснення ТОВ "Кріс" демонтажу рекламного засобу, та такими, що не породжують правових наслідків припинення зазначеного договору; визнати незаконними дії Управління архітектури та містобудування Мукачівської міської ради щодо одностороннього розірвання договору № 02/18 від 27.11.2018, оформлені повідомленням від 02.09.2026 № 386/0/170-26/17-02, у тому числі в частині вимоги про здійснення ТОВ "Кріс" демонтажу рекламного засобу, та такими, що не породжують правових наслідків припинення зазначеного договору; визнати незаконними дії Управління архітектури та містобудування Мукачівської міської ради щодо одностороннього розірвання договору № 12/18 від 11.12.2018, оформлені повідомленням від 02.09.2026 №387/0/170-26/17-02, у тому числі в частині вимоги про здійснення ТОВ "Кріс" демонтажу рекламного засобу, та такими, що не породжують правових наслідків припинення зазначеного договору та визнати незаконними дії Управління архітектури та містобудування Мукачівської міської ради щодо одностороннього розірвання договору № 02/19 від 12.02.2019, оформлені повідомленням від 02.09.2026 №3 88/0/170-26/17-02, у тому числі в частині вимоги про здійснення ТОВ "Кріс" демонтажу рекламного засобу, та такими, що не породжують правових наслідків припинення зазначеного договору.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/962/26 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову від 07.09.2026, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріс" просить суд: (1) заборонити Управлінню архітектури та містобудування Мукачівської міської ради до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти дії, спрямовані на демонтаж, примусовий демонтаж, знесення, переміщення, вилучення, розбирання або знищення рекламних конструкцій ТОВ "Кріс" щодо яких виникли спірні правовідносини за договорами № 1/17 від 26.12.2017, № 1/18 від 13.02.2018, № 02/18 від 27.11.2018, № 12/18 від 11.12.2018 та № 02/19 від 12.02.2019; (2) заборонити Управлінню архітектури та містобудування Мукачівської міської ради до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти дії з організації, замовлення, доручення, погодження або іншого забезпечення демонтажу зазначених рекламних конструкцій, у тому числі шляхом залучення інших осіб, комунальних підприємств, установ або служб; (3) заборонити Мукачівській міській раді, її виконавчим органам та структурним підрозділам до набрання законної сили рішенням суду у цій справі приймати рішення, видавати доручення, розпорядження або інші документи, безпосередньо спрямовані на демонтаж, примусовий демонтаж, знесення, переміщення, вилучення, розбирання або знищення зазначених рекламних конструкцій; (4) заборонити комунальним підприємствам, установам, службам та іншим особам, які діють за дорученням, розпорядженням або в інтересах Мукачівської міської ради, її виконавчих органів, структурних підрозділів або Управління архітектури та містобудування Мукачівської міської ради, вчиняти щодо зазначених рекламних конструкцій дії з їх демонтажу, примусового демонтажу, знесення, переміщення, вилучення, розбирання або знищення та (5) заборонити Управлінню архітектури та містобудування Мукачівської міської ради та іншим особам, визначеним цією ухвалою суду, вчиняти дії щодо виконання вимог про демонтаж, викладених у повідомленнях УАМ ММР від 02.09.2026 №№ 384/0/170-26/17-02, 385/0/170-26/17-02, 386/0/170-26/17-02, 387/0/170-26/17-02, 388/0/170-26/17-02, у частині демонтажу рекламних конструкцій ТОВ "Кріс", до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Позивач обґрунтовує заяву про забезпечення позову існуванням реальної та безпосередньої загрози того, що до моменту вирішення спору по суті рекламні конструкції, права щодо яких є предметом спору, будуть демонтовані, переміщені, розібрані, пошкоджені, вилучені або знищені, а у разі такого демонтажу ефективний захист прав позивача буде істотно ускладнений, оскільки фактичний стан предмета спору буде змінено ще до ухвалення рішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення на цій стадії судового процесу, виходячи з такого.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі № 921/40/20).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20).

Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Предметом позову в даній справі позивачем визначено немайнові вимоги щодо визнання незаконними дій Управління архітектури та містобудування Мукачівської міської ради в частині повідомлення позивача про одностороннє розірвання договорів про тимчасове користування місцями розташування та вимоги про здійснення демонтажу рекламних засобів.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2019р. по справі № 908/1310/19.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2018р по справі № 905/2130/17 та від 13.02.2018 по справі № 911/2930/17.

Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. (пункти 8.4, 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Суд зазначає, що сам по собі факт наявності у заявника припущень щодо можливого вчинення відповідачем дій, спрямованих на здійснення примусового демонтажу рекламних засобів позивача не свідчить про намір відповідача ухилятися від виконання рішення суду у цій справі.

При цьому, ані матеріали позовної заяви, ані заяви про забезпечення позову не містять жодних доказів, які б свідчили про намір відповідача вчиняти щодо рекламних засобів, які належать позивачу дії, спрямовані на примусовий демонтаж, їх знесення, переміщення, вилучення, розбирання або знищення.

Таким чином, наразі позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у Справі "Пантелеєнко проти України" (заява № 11901/02) засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у Справі "Доран проти Ірландії" (заява № 2214/04), було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

За змістом рішення Європейського Суду з прав людини від 17.07.2008 у Справі "Каіч та інші проти Хорватії" (заява № 50389/99) для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Проте, за висновками суду, позивачем не наведено належних доказів та підтвердження обґрунтування поданої заяви, що вказує на відсутність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.

За таких обставин, з урахуванням всього викладеного вище в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви та відсутність підстав для забезпечення позову.

При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду під час розгляду спору.

Частиною 6 статті 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріс" від 07.09.2026 про забезпечення позову.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д. Є. Мірошниченко