Ухвала суду № 139631431, 07.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

07 вересня 2026 р. Справа № 902/618/24

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Павер Інжинірінг" (вул. Кудрявська, 13-19, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43334431)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" (вул. Коцюбинського, 62, с.Павлівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22436; код ЄДРПОУ 44063342)

про банкрутство

за участю :

арбітражний керуючий Забарін А.Ф.

від ГУ ДПС у Вінницькій області: Голодюк Д.А.

В С Т А Н О В И В:

В проваджені суду перебуває справа № 902/618/24 за заявою ТОВ "Павер Інжинірінг" до ТОВ "Олвінтекс" про банкрутство.

Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Постановою суду від 28.05.2025 року боржника визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Забаріна А.Ф..

22.10.2025 року до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшла заява б/н від 21.10.2025 року (вх. № 01-36/1331/25) про визнання поточних кредиторських вимог до боржника в розмірі 161 151,25 грн у справі № 902/618/24.

Ухвалою від 24.10.2025 року вказану заяву призначено до розгляду на 16.12.2025 року.

Разом з тим, судове засідання 16.12.2025 року не відбулось, в зв`язку з надісланням матеріалів справи до суду апеляційної інстанції за запитом.

Ухвалою суду від 06.04.2026 року призначено заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 21.10.2025 року (вх. № 01-36/1331/25) про визнання поточних кредиторських вимог до боржника в розмірі 161 151,25 грн у справі до розгляду в судовому засіданні на 01.09.2026 року.

19.11.2025 року до суду від арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. надійшло повідомлення № 18-11/2025 від 18.11.2025 року про розгляд вимог кредитора у справі № 902/618/24.

20.11.2025 року до суду від ГУ ДПС у Вінницькій області надійшли додаткові пояснення у справі № 902/618/24 від 20.11.2025 року.

Ухвалою від 01.09.2026 року розгляд заяви призначено на 07.09.2026 року.

В судове засідання на визначену дату з`явились представник заявника та арбітражний керуючий. Інші учасники провадження у даній справі правом участі в судовому засіданні не скористались.

В ході розгляду справи, представник ГУ ДПС у Вінницькій області надав пояснення по суті поданої кредиторської заяви. На запитання суду щодо граничного строку подачі податкової декларації та необхідності сплати податкового зобов`язання, представник кредитора послався на положення на ст. 57 Податкового кодексу України та зазначив, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; щодо граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, пояснив суду, що обов`язок боржника по сплаті податкового зобов`язання виник 30.05.2025 року. Також, до матеріалів справи надав податкову декларацію боржника з ПДВ за звітний період квітень 2025 року та квитанцію №2 про прийняття декларації.

Арбітражний керуючий заперечив щодо визнання заявлених грошові вимоги.

В подальшому, в ході розгляду справи представник заявника поклався на розсуд суду щодо задоволення заяви про визнання поточних кредиторських вимог до боржника.

Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

За змістом заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області, станом на час звернення з даною заявою, відповідно до інтегрованих карток особового рахунку платника, що містить хронологію та підстави виникнення боргу, вимоги до боржника становлять 161 151,25 грн. та складаються з наступних-платежів, а саме: податок на додану вартість, в сумі 161 151,25 грн., з яких: 128 921,00 грн. - основного платежу, 32 230,25 грн. - штрафних санкцій, 0,00 грн. - пені;

Заборгованість підтверджується карткою особового рахунку платника податку, податковим повідомленням-рішенням №0216380410 від 09.07.2025 року, актом про результати камеральної перевірки № 17710/02-32-04-10 від 19.06.2025 року.

На підставі викладеного, заявник просить суд: визнати поточні кредиторські вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Олвінтекс" у розмірі 161 151,25 грн., з яких: 128 921,00 грн. - основного платежу, 32 230,25 грн. - штрафних санкцій, 0,00 грн. - пені; а також 6 056,00 грн - судового збору до реєстру вимог кредиторів.

Згідно повідомлення арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. № 18-11/2025 від 18.11.2025 року про розгляд вимог кредитора у справі № 902/618/24, ліквідатор заперечує щодо заявлених вимог, з огляду на наступне.

В заяві від 24.10.2025 Головне управління ДПС у Вінницькій області просить визнати конкурсні кредиторські вимогу ГУ ДПС у Вінницькій області у розмірі 161 151,25 грн., з яких - 128 921,00 грн. основного платежу; 32 230,25 грн. - штрафні санкції; 0,00 грн. - пеня.

З Довідки про суму заборгованості ТОВ "Олвінтекс" станом на 21.10.2025 вбачається, що ТОВ "Олівентекс" має заборгованість зі сплати ПДВ в сумі 128 921,00 грн., та штрафних санкцій - 32 230,25 грн. Дата виникнення боргу - 23.07.2025.

Крім цього, на обґрунтування наявності податкового боргу надано Акт про результати камеральної перевірки від 19.06.2025 № 17710/02-32-04-10/44063342, а також Податкове повідомлення-рішення від 09.07.2025.

З посиланням на положення ч. 1 ст. 59 КУзПБ та судову практику, ліквідатор зауважує, що, з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 59 КУзПБ, передбачено підставу для припинення обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Самостійне подання звітності до податкового органу не є винятком з цього правила (п. 10.1 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі N 916/4181/14). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.02.2023 у справі N 904/5722/14.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 28.05.2025 у справі №902/618/24 ТОВ "Олвінтекс" визнано банкрутом.

Грошові вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області виникли вже після визнання ТОВ "Олвінтекс" банкрутом.

За таких умов, грошові вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області підлягають відхиленню на підставі положень ч. 1 ст. 59 КУзПБ.

ГУ ДПС у Вінницькій області у додаткових поясненнях у справі № 902/618/24 від 20.11.2025 року зазначає таке.

Станом на 20.11.2025 року поточні кредиторські вимоги до ТОВ "Олвінтекс" становлять 161 151,25 грн., які складаються з наступних платежів:

податок на додану вартість, в сумі 161 151,25грн., з яких: 128 921,00грн. - основного платежу, 32 230,25грн. - штрафних санкцій, 0,00грн. - пені.

Заборгованість підтверджується карткою особового рахунку платника податку, податковим повідомленням-рішенням №0216380410 від 09.07.2025 року, актом про результати камеральної перевірки №17710/02-32-04-10 від 19.06.2025 року.

Відповідно до змісту податкового повідомлення-рішення №0216380410 від 09.07.2025 року періодом фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення є квітень 2025 року.

Відповідно до змісту акту документальної перевірки №17710/02-32-04-10/44063342 від 19.06.2025, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення №0216380410 від 09.07.2025 вбачається, що періодом фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення є квітень 2025 року.

Таким чином, датою виникнення податкового боргу ТОВ "Олвінтекс" у розмірі 161 151,25 грн. є квітень 2025 року, а отже такий податковий борг виник до відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ТОВ "Олвінтекс".

Водночас, як зазначено вище, в судовому засіданні представник кредитора зазначив, що згідно ст.ст. 203-1, 203-2 ПК України, у даному випадку обов`язок по сплаті податкового зобов`язання виник у боржника 30.05.2025 року.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 60 КУзПБ, передбачено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно п. 41.4. ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно п.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 203-1 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно ст. 203-2 ПК України, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.

ПК України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме: грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У цій же статті ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункті 14.1.175 пункту 14.1), а штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1).

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 (пункти 69, 70) положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації. Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУЗПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком.

Частиною першою ст. 59 КУзПБ визначено наслідки визнання боржника банкрутом, встановлено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Таким чином, у ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу.

З урахування вищевикладеного, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. При цьому, в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов`язання зі сплати обов`язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 року у справі № 904/5722/14, наслідки визнання боржника банкрутом визначені положеннями статті 59 КУзПБ, відповідно до частини першої якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Колегія суддів враховує висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, відповідно до якого боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, частина перша статті 59 КУзПБ), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.

Як зазначено вище, ГУ ДПС у Вінницькій області пред`явлено до визнання поточні кредиторські вимоги у розмірі 161 151,25 грн., з яких: 128 921,00 грн. - основного платежу, 32 230,25 грн. - штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних вимог заявником до заяви додано:

- довідку про суму податкового боргу станом на 21.10.2025 року, за змістом якої датою виникнення боргу розмірі 161 151,25 грн. - 23.07.2025 року;

- акт про результати камеральної перевірки № 17710/02-32-04-10 від 19.06.2025 року про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2025 року;

- повідомлення-рішенням №0216380410 від 09.07.2025 року, прийнятого на підставі акта № 17710/02-32-04-10 від 19.06.2025 року, згідно якого період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення - квітень 2025 року.

Також, до матеріалів справи надано податкову декларацію боржника з ПДВ за звітний період - квітень 2025 року та квитанцію №2 про прийняття декларації 16.05.2025 року.

Враховуючи наведені вище обставини та положення закону, зокрема ст.ст. 203-1, 203-2 ПК України, у даному випадку обов`язок по сплаті податкового зобов`язання виник у боржника 30.05.2025 року (звітний період - квітень 2025 року, 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця - для подачі декларації (20.05.); 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації - для сплати податкового зобов`язання (30.05.). Про що також було зазначено представником заявника в судовому засіданні.

Водночас, як зазначено раніше, постановою суду від 28.05.2025 року боржника - ТОВ "Олвінтекс" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру.

Відтак, як свідчать матеріали справи, заявлені грошові вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області в розмірі 161 151,25 грн. виникли вже після визнання ТОВ "Олвінтекс" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, нарахування вимог в розмірі 161 151,25 грн., які виникли після визнання ТОВ "Олвінтекс" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суперечить положенням ст. 59 КУзПБ щодо наслідків визнання боржника банкрутом, якими передбачено підставу для припинення обов`язку боржника визнаного банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Враховуючи наведені обставини та положення закону в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені ГУ ДПС у Вінницькій області кредиторські вимоги до банкрута на суму 161 151,25 грн, які виникли після визнання боржника банкрутом, не підлягають визнанню.

При цьому, суд зауважує, що такі висновки стосовно застосування положень ст. 59 КУзПБ щодо наслідків визнання боржника банкрутом, є сталою судовою практикою щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеною у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/14827/16, від 08.10.2019 у справі № 911/3883/16, від 14.08.2019 у справі № 913/412/16, від 06.02.2020 у справі № 911/1164/13, від 07.10.2020 у справі № 15/293-б, від 14.09.2021 у справа № 908/1671/16, від 28.07.2022 у справі №904/2166/20, від 17.08.2022 у справі № 924/995/19.

З огляду на викладене, заява Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 21.10.2025 року (вх. № 01-36/1331/25) про визнання поточних кредиторських вимог до боржника у справі № 902/618/24, задоволенню не підлягає.

Судові витрати заявника на оплату судового збору в сумі 6 056,00 грн за подання до суду кредиторської заяви по справі № 902/618/24, підлягають покладенню на Головне управління ДПС у Вінницькій області згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 45, 59, 60 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 21.10.2025 року (вх. № 01-36/1331/25) про визнання поточних кредиторських вимог до боржника у справі № 902/618/24, повністю.

2. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: ТОВ "Павер Інжинірінг" - office@pwreng.com.ua; представнику ТОВ "Павер Інжинірінг" адвокату Мужику Л.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ТОВ "Олвінтекс" - info@ovx.com.ua, gud.2021@ukr.net; представнику ТОВ "Олвінтекс" адвокату Рєзніку А.О. ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Забаріну А.Ф. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; ТОВ "Науково-виробниче підприємство "МФК" - sud.mfk@mfk.com.ua; представнику ТОВ "Науково-виробниче підприємство "МФК" адвокату Кушніру С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.