Ухвала суду № 139630560, 09.09.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2316/26

Провадження № 2-п/645/91/26

УХВАЛА

Іменем України

09 вересня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Феленко Ю.В.,

за участю секретаря судових засідань Каратаєвої Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 14.07.2026 по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Немишлянського районного суду міста Харкова перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням суду від 14.07.2026 були задоволені позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 96207590000 (26207966283774) від 19.02.2020 у розмірі 48452,26 грн., та стягнуто витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.

17.08.2026 на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , в якій він просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, задовольнити заяву про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 14.07.2026.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що з травня 2026 року проходить військову службу за мобілізацією та на даний час є військовослужбовцем Збройних Сил України. З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, він за адресою своєї реєстрації не проживає, тому про існування позову не знав, судових повісток не отримував. Та лише на початку серпня 2026 року йому стало відомо про заочне рішення у справі № 645/2316/26, зі змістом якого ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Взяти особисту участь у судових засіданнях не мав змоги, оскільки не був належним чином обізнаним про перебування справи в суді, судові повістки не отримував, а отже не мав можливості надати свої заперечення щодо вимог позивача. Сума заборгованості за кредитним договором є спірною. Вважає, що вимоги позивача заявлені поза межами позовної давності.

Також відповідач вважає, що на спірні правовідносини розповсюджується п. 15 ст. 14 Закону України «про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за яким штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

07.09.2026 від представника позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в яких зазначено, що вважає її безпідставною, необґрунтованою, не підтвердженою доказами, а тому заява не підлягає задоволенню. Відповідач міг та мав можливість і нічим не був обмежений щодо набуття інформації по даній справі, тому підстави для перегляду заочного рішення у справі є недоведеними. Надані відповідачем документи підтверджують лише факт проходження військової служби, проте не містять відомостей про перебування у зоні бойових дій протягом усього періоду розгляду справи, відсутність доступу до засобів зв`язку, неможливість отримання поштової кореспонденції, користування електронними сервісами чи залучення представника. Окрім того, положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на яке посилається відповідач як на підставу звільнення його від сплати відсотків за кредитними договорами, не може бути застосовано до нього до 26.05.2026 (дати, з якої відповідач згідно з копією Довідкою форми 5 від 14.07.2026 року №2915, перебуває на службі у в/ч НОМЕР_1 ). Розгляд заяви відповідача про перегляд заочного рішення просив розглянути за відсутністю представника позивача.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив провести судове засідання у його відсутність, свою заяву про перегляд заочного рішення задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження.

Згідно з ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, перевіривши доводи заяви про перегляд заочного рішення та матеріали справи, зазначає таке.

Щодо клопотання про поновлення строків для подання заяви про перегляд заочного рішення, то згідно зі ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Судом досліджуються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву.

ВП ВС у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява.

Виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень статті 15 ЦК України та положень статей 2, 4, 10, 284 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, очевидним стає висновок про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав та свобод, у тому числі шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення, в зв`язку із чим суд вважає необхідним задовольнити клопотання про поновлення строку для звернення з заявою про перегляд заочного рішення.

Вирішуючи питання про наявність підстав для скасування заочного рішення, суд доходить таких висновків.

Ухвалою суду від 24.03.2026 провадження у справі №645/2316/26 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідачу направлено копію позову з додатками та судову повістку за адресою його реєстрації, зазначеною в позові та перевіреною судом у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України з Реєстру територіальної громади м. Харкова, а саме: АДРЕСА_1 .

У судові засідання призначені на 29.04.2026, 08.06.2026 та 14.07.2026 відповідач не з`являлася, внаслідок чого суд дійшов висновку, що здійснив належне повідомлення учасника справи та 14.07.2026, в зв`язку з повторною неявкою належним чином повідомленого відповідача, ухвалив заочне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що вся поштова кореспонденція, як судові повістки так і заочне рішення, направлялись відповідачу за адресою її реєстрації, а конверти зі зворотними повідомленнями повертались на адресу суду.

У разі отримання особою пошти за допомогою абонентської поштової скриньки, у тому числі й повідомлень про надходження поштових відправлень, які підлягають видачі в об`єкті поштового зв`язку, особа зобов`язана самостійно здійснювати перевірку такої скриньки на предмет надходження відповідної поштової кореспонденції. Обов`язок відділення поштового зв`язку з доставки поштового відправлення вважається виконаним після вкладення останнього до абонентської скриньки.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у поставові від 21 листопада 2018 року у справі №804/10056/15.

Верховий Суд у постанові від 13 травня 2024 року у справі №755/4829/23, дійшов висновку про правильність зробленого судом висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Вказана позиція узгоджується висновком Верховного Суду у постанові від 10 травня 2023 року в справі № 755/17944/18.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, судом вжито всіх можливих заходів з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи, а тому посилання відповідача, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду є безпідставними, що свідчить по відсутність підстав визнання неявки відповідача в судове засідання з поважних причин.

Разом з цим, матеріали цивільної справи містять підтвердження того, що відповідачу була направлена ухвала про відкриття провадження у справі та судова повістка, окрім того, інформація щодо розгляду справи розміщена на офіційному сайті «Судова влада», який є у загальному доступі.

Також, заочне рішення було направлено відповідачу та розміщено у Єдиному реєстрі судових рішень, який також є у загальному доступі.

Таким чином, посилання відповідача на обставини неповідомлення про розгляд справи не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заочне рішення у даній справі ухвалено з дотриманням вимог ст. 280 ЦПК України.

Стосовно посилань відповідача щодо звернення з позовом поза межами строку позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). 02.04.2020 момент набрання законом чинності.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Крім того, в період з 17.03.2022 по 04.09.2025 діяв п. 19 Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи, що з 12.03.2020 з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину (02.04.2020 закон набрав чинності), тому строк позовної давності позивачем не пропущений.

Таким чином позов подано у межах строку позовної давності, передбаченого законодавством України, у зв`язку з чим підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Окрім того, відповідач зазначає, що є військовослужбовцем, на підтвердження чого надав довідку (Форма 5) від 14.07.2026 № 2915, згідно якої, старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 26.05.2026, тому на нього має поширюватись п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На підставі Указу Президента України від17.03.2014№303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02.2019 №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

З огляду на наведене, відповідач, станом на час дії кредитного договору № 96207590000 та нарахування відсотків з 19.02.2020 до 05.03.2022 не набув статусу військовослужбовця, а тому на нього не поширюються положення частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, будь-яких доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи та не були враховані судом при ухвалені рішення в заяві не наведено.

Відповідачем не надано доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки у заяві про перегляд заочного рішення заявник повинен зазначити такі обставини та такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку та ухвалив би принципово інше рішення.

Згідно з ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позов з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 5 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, суд скасовує заочне рішення, якщо визнає, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, заочне рішення підлягає скасуванню за обов`язкової наявності двох умов разом, оскільки для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

У своїй заяві про перегляд заочного рішення заявник повинен зазначити такі обставини та такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд дійшов би до іншого висновку та ухвалив би принципово інше рішення. Таких доказів заявник при розгляді заяви про перегляд заочного рішення суду не надав.

Із заяви про перегляд заочного рішення не вбачається одночасної наявності обставин, визначених ч.1 ст.288 ЦПК України, які є підставами для скасування заочного рішення суду.

Згідно з ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність причин неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у їх сукупності, суд доходить висновку, що заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення, що не перешкоджає відповідачу оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Керуючись ст. ст. 284, 287, 288, 354, 355 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення поновити.

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 14.07.2026 по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України - в 30-ти денний строк з дня складення повного судового рішення про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua..

Суддя Ю.В. Феленко