Рішення № 139630163, 10.09.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7667/26

Провадження № 2/953/4450/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Власової Ю.Ю.

секретар судового засідання Панченко Л.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Каленська Наталія Володимирівна,

відповідач державне підприємство «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (ДП «ГИПРОКОКС»),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (ДП «ГИПРОКОКС») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (ДП «ГИПРОКОКС») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Правом подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощено позовного провадження, в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).

Участь у справі сторін.

У судове засідання позивач та його представник не прибули, надавши до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

У судове засідання відповідач, належним чином повідомлен про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності не надав.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатніх даних про права і взаємовідносини сторін та належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, суд вирішує справу за відсутності відповідача, та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом установленго, що у період з 23.07.1990 по 30.04.2025 ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з державним підприємством «Державний інститут проектування підприємств коксохімічної промисловості» (ДП «ГИПРОКОКС»).

30.04.2025 ОСОБА_1 наказом № 36/К від 24.04.2025 звільнено із займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Під час знаходження ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з ДП «ГИПРОКОКС», з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 60 801,50 грн.

Судовим наказом Київського районного суду м. Харкова від 06.05.2026 у справі № 953/5134/26 ухвалено стягнути з Державного підприємства «Державний інститут проектування підприємств коксохімічної промисловості» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій при звільненні заробітній платі у розмірі 60 801,50 грн.

Станом на час розгляду справи судом заробітна плата ОСОБА_1 не виплачена.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Так, за приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунки, в строки передбачені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток, за весь час затримки по день фактичного розрахунку та за затримку видачі трудової книжки, тобто за час вимушеного прогулу.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. (постанова Верховного Суду України від 18.01.2017 справа № 6-2912цс16).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 27 цього Закону встановлено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Держава забезпечує щоквартальну підготовку і публікацію статистичних даних про середню заробітну плату і середню тривалість робочого часу по галузях, групах професій і посад, а також щорічну публікацію даних про вартість робочої сили.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включається: основна заробітна плата; доплати і надбавки; виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Нарахування виплат при обчисленні середньої заробітної плати, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п. 2, 3, 4, 8 Порядку).

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз`яснено, що якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.

Відповідно до роз`яснень викладених в п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 в інших випадках збереження середньої плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати, проводяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За правилами статті 117 КЗпП України (в редакції Закону N 2352-IX від 01 липня 2022 року) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Матеріалами справи підтверджується, що в день звільнення (30.04.2025) ОСОБА_1 заробітна плата не була виплачена, а відтак відповідач зобов`язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, іншого суду не доведено.

Згідно розрахункового листа державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 та довідки форми ОК-5 стосовно ОСОБА_1 вбачається, що позивач у лютому 2025 працював 20 днів та йому нарахована за лютий 2025 заробітна плата у розмірі 18 000,00 грн, у березні 2025 працював 21 день та нарахована заробітна плата за березень 2025 13 000,00 грн.

Отже, сума середньоденної плати складає - 756,10 грн. ((31 000,00 грн (18 000,00 грн за лютий 2025 + 13 000,00 грн за березень 2025) : 41 день (20 днів у лютому 2025 + 21 день у березні 2025)).

Період затримки розрахунку при звільнені позивача з 30.04.2025 по 29.10.2025 складає 131 робочих дні (1 робочий день у квітні 2025 + 22 робочих дня у травні 2025 + 21 робочій день у червні 2025 + 23 робочих дня у липні 2025 + 21 робочій день у серпні 2025 + 22 робочих дня у вересні 2025 + 21 робочий день у жовтні 2025).

Таким чином, сума середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 30.04.2025 по 29.10.2025 складає 99 049,10 грн (131 робочий день за період з 30.04.2025 по 29.10.2025 х 756,10 грн).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачу та не надано контррозрахунку та жодних заперечень стосовно даної позовної вимоги, суд, перевіривши наданий розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30.04.2025 по 29.10.2025, який наведений у позовній заяві, вважає його арифметично вірним та таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовну вимогу про стягнення з Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.04.2025 по 29.10.2025 у розмірі 99 049,10 грн без утримання податків, є такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.04.2025 по 29.10.2025 у розмірі 99 049,10 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Відтак, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно ст. 133 ЦПК України,судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України « Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивач ОСОБА_1 судовий збір не сплачував, оскільки відповідно до Закону України «Про судовий збір» має пільги щодо сплати судового збору, як особа з інвалідністю ІІ групи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» визначено,що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Таким чином, оскільки рішення у справі було ухвалено на користь позивача, якого звільнено від сплати судового збору, то відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись 2, 12, 13, 19, 49, 81, 89, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , - задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (ДП «ГИПРОКОКС») на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 99 049 (дев`яносто дев`ять тисяч сорок дев`ять) гривень 10 копійок, з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнути з державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (ДП «ГИПРОКОКС») в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_2 .

Відповідач державне підприємство «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (ДП «ГИПРОКОКС»), місцезнаходження: м. Харків, вул. Сумська, б. 60, ЄДРПОУ 00188334.

Суддя Ю.Ю. Власова