Рішення № 139629599, 10.09.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

10.09.2026

ЄУН 389/590/26

Провадження № 2/389/290/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, 03 березня 2026 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №715258 від 15 серпня 2021 року укладеним в електронній формі між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ДЖОБЕР», в сумі 22209 грн 36 коп., з яких: 6960 грн 00 коп. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 15249 грн 36 коп. прострочена заборгованість за відсотками, оскільки остання отримавши кредитні кошти, не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання за вказаними договороми, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість на зазначену суму. Право грошової вимоги до ТОВ "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" перейшло на підставі укладеногоміж ним та первісним кредитором договором відступлення права вимоги №1-30/11/2023 від 30 листопада 2023 року. Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений ним за подання даного позову до суду судовий збір в сумі 2662 грн 40 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13000 грн.

29 червня 2026 року представник відповідача адвокат Брижицька В.В. на позовну заяву подала відзив, в якому просила позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 6960 грн суми кредиту та зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу до розумного, необхідного та співмірного розміру 2000 грн 00 коп. Вказала, що відповідач не заперечує, що між ним та ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» були оформлені кредитні правовідносини, а також не ставить під сумнів саме існування кредитного договору як правочину. Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами в частині стягнення процентів за користування кредитом та судових витрат, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами.

30 червня 2026 року представником позивача на відзив на позовну заяву подано відповідь, в якій вказано, що відсотки за кредитним договором нараховані відповідно до узгоджених між сторонами умов договору. Позичальник погодився на умови визначені договором щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. Також представник позивача вказав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі підтверджено належними та допустимими доказами, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню. Разом з відповіддю на відзив представником позивача суду надіслано детальний розрахунок заборгованості за договором №715258.

07 липня 2026 року представником відповідача на відповідь на відзив надано заперечення, в якому остання просить задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 5757,00 грн., з них 4450,00 грн за сумою кредиту, 1307,00 грн процентів за користування кредитом. Зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн. Заперчення аргументовано тим, що умови договору (п.9.4.3, п.4.11) є взаємно суперечливими. Предметом позову є стягнення прострочених процентів у розмірі 15249,36 грн., вимог про стягнення процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами за ч.2 ст. 625 ЦК України позов не містить. У відповіді на відзив позивач обґрунтовує свої вимоги правовими висновками щодо ч.2 ст.625 ЦК України, хоча позовні вимоги ґрунтуються на договірних процентах. Тобто позивач не може визначитися нараховані з 13 вересня 2021 року проценти є процентами в межах пролонгації до 70 днів чи процентами відповідальності за ч.2 ст.625 ЦК України. Крім того, згідно наданого позивачем із відповіддю на відзив детального розрахунку заборгованості видно як арифметичну помилку, що призвела до неправильного визначення розміру заборгованості, так і порушення вимог ст.19 ЗУ «Про споживче кредитування». З урахуванням вимог закону, умов договору та проведених відповідачем оплат розрахунок заборгованості має бути таким. 12 вересня 2021 року залишок заборгованості по кредиту 7000,00 грн, процентів 3857,00 грн. Оплата 1000,00 грн. 7000,00 -500,00=6500 грн. 3857,00-500,00=3357,00 грн. 13 вересня 2021 року залишок заборгованості по кредиту 6500,00 грн., процентів 3357,00 грн. Оплата 4100,00 грн. 6500,00-2050,00=4450,00 грн. 3357,00 2050,00=1307,00 грн. Таким чином, залишок заборгованості відповідача становить 5757,00 грн., з них 4450,00 грн за сумою кредиту, 1307,00 грн процентів за користування кредитом. Також у запереченні вказано, що зазначений позивачем у позові розмір відсотків порушує принцип рівності сторін договору на користь первісного кредитодавця і його правонаступника та на шкоду відповідачу. Тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява, в якій він просить суд позов задовольнити та справу розглянути за його відсутності.

Відповідач та її представник у судове засідання також не з`явилися, представник позивача подала заяву, в якій просить розглядати справу за їх відстуності, задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 5757 грн 00 коп., з них: 4450 грн 00 коп. за сумою кредиту, 1307 грн 00 коп. процентів за користування кредитом в межах строку кредитута з урахуванням здійснених оплат. Крім того, в поясненнях в підсумку вказала, що позивач не довів належними та достовірними доказами наявність заборгованості у заявленому розмірі 22209,36 грн, з яких 6960 грн тіло кредиту та 15249,36 грн проценти. Кредитний договір №715258 встановлював строк кредитування 29 календарних днів, з 15 серпня 2021 по 12 вересня 2021 року включно, процентну ставку 1,9 % на день та загальну вартість кредиту 10857 грн, у тому числі 7000 грн тіла кредиту і 3857 грн процентів. Договором також прямо передбачено, що проценти нараховуються не більше строку, на який надається кредит, а неповернення кредиту та несплата процентів після спливу цього строку визначені п.4.11 договору як неналежне виконання та порушення грошового зобов`язання. Отже, з 13 вересня 2021 року правовідносини сторін у частині неповернутого кредиту перейшли з регулятивних в охоронні. Позивачем не надано доказів того, що відповідачем вчинено всіх необхідних дій для продовження строку кредиту. Матеріали справи містять розрахунок заборгованості, за яким позивачем неправильно визначено суму заборгованості. Станом на 12 вересня 2021 року було нараховано 3857 грн процентів. Цього ж дня відповідач сплатив 1000 грн, і сам позивач у детальному розрахунку відобразив зменшення процентної заборгованості до 2857 грн. Проте вже 13 вересня 2021 року при розподілі наступного платежу відповідача у сумі 4100 грн позивач знову зарахував 3857 грн у погашення процентів, а також 203 грн у погашення так званих «прострочених процентів» і лише 40 грн у погашення тіла кредиту. Такий розподіл суперечить не лише попередньому рядку власного розрахунку позивача, а й п.1.4 договору, відповідно до якого у разі часткового погашення проценти мають нараховуватися на непогашену частину кредиту. Через неправильне зарахування платежу від 13 вересня 2021 позивач штучно залишив основний борг у розмірі 6960 грн та надалі використовував саме цю завищену суму як базу для подальшого нарахування процентів. Отже, первинна помилка безпосередньо спричинила завищення всіх наступних нарахувань. Крім того, у детальному розрахунку позивач окремо обліковує «відсотки по кредиту» та «прострочені відсотки», однак у позові не наведено належного правового обґрунтування природи останніх. Якщо такі суми є процентами за користування кредитом за ст.1048 ЦК України, відповідач заперечує право на їх нарахування після закінчення строку кредитування. Якщо ж вони є відповідальністю за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач відповідної вимоги та розрахунку за ст.625 ЦК України не заявив. Таким чином, після закінчення погодженого строку кредитування позивач фактично продовжив нарахування договірних процентів на період прострочення, а поданий ним розрахунок додатково містить арифметичну помилку та неправильне визначення бази подальших нарахувань. За таких обставин заявлена до стягнення сума 22209,36 грн не підтверджена належним і достовірним розрахунком. Виходячи з умов договору, станом на 12 вересня 2021 року загальна сума зобов`язань становила 10857 грн. Відповідачем сплачено загалом 5100 грн. Тому без нарахування нових договірних процентів після закінчення строку кредитування непогашений залишок становить 5757 грн.

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №715258, відповідно до умов якого, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, встановлених договором. Тип кредиту кредит.

Відповідно до п.1.2.1.3,1.4,1.7 кредитного договору, загальний розмір наданого кредиту (сума коштів, які кредитодавець зобов`язується надати позичальникові за цим договором) складає 7000,00 гривень (надалі за текстом - "сума кредиту"). Строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме: з 15 серпня 2021 року по 12 вересня 2021 року включно. Процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину. Кредит надається позичальнику для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною, професійною діяльністю, що не суперечать умовам цього договору та не заборонені чинним законодавством України

У п.1.5,1.6.кредитного договору зазначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 30433 процентів річних від загального розміру виданого кредиту. Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки, базується на припущенні, що договір залишається дійсним протягом строку дії, передбаченого умовами договору, та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 10857,00 гривень. Обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту та загальних витрат за кредитом, базується на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору, якщо договір містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 банківських днів з дати підписання договору.

Відповідно до п.4.2. договору позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за фактичну кількість календарних днів користування грошовими коштами, визначених договором, але не більше строку, на який надається кредит. В разі продовження (пролонгації) строку дії договору, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за весь період продовження терміну користування кредитом та строку дії договору.

Згідно з п.9.2 строк дії цього договору складає 29 днів, починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього договору та закінчується 12 вересня 2021 року.

Разом з тим, піндунктами пункту 9.4 передбачені умови та порядок продовження (пролонгації) строку користування кредитом та строку дії договору.

Так, у п.9.4.1 зазначено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, позичальник має право ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява позичальника про продовження строку користування кредитом вважається поданою, а дія договору автоматично продовжується (лонгується) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів. За умови своєчасної сплати позичальником всіх нарахованих процентів за користування кредитом, можливе продовження строку користування кредитом та продовження дії договору автоматично (автопролонгація) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, на необмежену кількість разів.

Відповідно до п.9.4.2. автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.

Згідно з п 9.4.3 сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах: 9.4.3.1. Строк автопролонгації договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; 9.4.3.2. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 19-29).

Також відповідачем у день укладення кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому містяться основні умови кредитування з урахувнаням побажань позивача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, умови про атопролорнгацію кредитного договору (а.с. 16-18).

Довідкою ТОВ «Санрайз Фінанс» підверджується перерахування на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 7000 грн 00 коп. на виконання кредитного договору №715258 від 15 серпня 2021 року, маска картки: НОМЕР_1 (а.с. 48).

30 листопада 2023 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №1-30/11/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» відступило ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с. 34-38).

Відповідно до реєстру боржників від 30 листопада 2023 року до договору про відступлення права вимоги №1-30/11/2023, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №715258 від 15 серпня 2021 року в сумі 22209 грн 36 коп., з яких: 6960 грн 00 коп. залишок по тілу кредиту; 15249 грн 36 коп. залишок за відсотками (а.с. 32).

На підтвердження укладення договору відступлення права вимоги №1-30/11/2023 до матеріалів справи також долучено квитанцію про виконання платіжної інструкції (а.с. 51).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №715258 від 15 серпня 2021 року, загальний розмір заборгованості становить 22209 грн 36 коп., яка складається з: простроченого тіла кредиту - 6960 грн 00 коп., прострочених відсотків - 15249 грн 36 коп. (а.с.31).

З детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №715258 від 15 серпня 2021 року вбачається, що загальний розмір заборгованості становить 22209 грн 36 коп., з них: 6960 грн 00 коп. тіло кредиту, 15249 грн 36 коп. відсотки. При цьому, відсотки нараховані за період з 15 серпня 2021 року по 01 грудня 2021 року (109 календарних днів). З 15 серпня 2021 року до 12 вересня 2021 року (кінцева дата на яку видавався кредит) відсотки нараховувалися за відсотковою ставкою - 1,9% в день. З 13 вересня 2021 року до 23 вересня 2021 року відбулася пролонгація кредитного договору на 10 днів відповідно до п.9.4.2 кредитного договору, оскільки відповідачем частково сплачено 12 вересня 2021 року суму нарахованих відсотків. Після пролонгації кредитного договору відсотки нараховувалися за відсотковою ставкою - 1,9% в день. Надалі, з 24 вересня 2021 року та до 01 грудня 2021 року, тобто на 70 днів відбулася автопролонгація кредитного договору відповідно до п.9.4.3, оскільки позичальником не не сплачено заборгованості за кредитом. Відсотки з дати пролонгації нараховувалися за підвищеною відсотковою ставкою 2,9% в день. Окрім іншого з розрахунку вбачається, що відповідаем вносились платежі на погашення тіда кредиту та відсотків, які враховані при розрахунку заборгованості як за тілом кредиту так і відсотками. Відсотка нараховувалися на суму залишку заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом ст.526,527,530,610 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, дане зобов`язання має бути виконане у зазначений період часу. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язання. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Верховний Суд України у своїй постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 зробив висновок про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За правилами ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Отже, на підставі зібраних у справі доказів, в їх сукупності судом встановлено, що між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 15 серпня 2021 року в електронній формі було укладено кредитний договір №715258. Підписуючи вказаний договір відповідач ознайомився з його умовами, зокрема зі строком кредитування/строком дії договору, умовами та порядком продовдення (пролонгації) строку користування кредтом та строку дії договору, порядком та розміром нарахування відсотків, тобто прийняла всі умови договору, отримала кредит у сумі 7000 грн 00 коп.

Факт укладення з ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» кредитного договору №715258 від 15 серпня 2021 року, отримання грошових коштів за цим договором відповідачем ОСОБА_1 не оспорюється, про що свідчать надані її представником відзив на позовну заяву, заперечення та заява, а тому такі обставини додатковому доказуванню не підлягають. Окрім того, судом на підставі досліджених доказів достовірно встановлено перехід права вимоги за вказаним кредитним договором до відповідача. Неповідомлення боржника про зміну кредитора за умови невиконання боржником грошового зобов`язання, не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань, які на користь первісного кредитора боржник не виконав також.

Також судом достовірно встановлено, що відповідач неналежним чином виконувала взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками.

Наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором у суду сімнівів не викликає, заборгованість як за тілом кредиту так і відсотками розрахована з урахуванням внесених відповідачем на погашення заборгованості сум. Відсотки нараховані за 109 календарних днів, тобто в межах строку дії кредитного договору з 15 серпня 2021 року до 12 вересня 2021 року (29 днів), що передбачено п.1.3 та із подальшим застосуванням його пролонгації, передбаченої п.9.4.2 кредитного договору (на 10 днів), п.9.4.3 (70 днів) та за узгодженими між сторонами відсотковими ставками.

Відповідач підписуючи кредитний договір погодилася на визначені у ньому умови зокрема щодо його пролонгації, нарахування відсотків, тому твердження відповідача про незаконність нарахування відсотків після 12 вересня 2021 року є необгрунтованими.

Аргументи представника відповідача про неправомірність зарахування кредитодавцем платежів внесених відповідачем за кредитним договором лише в погашення процентів, а не зарахування їх рівнозначними сумами на погашення тіла та відсотків, спростовується умовами вказаного договору, які викладені у розділі 4 «Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом».

Згідно з ч.1,2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» (продавець, виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитом, умови (строки/порядок/черговість) погашення кредитної заборгованості за тілом та за відсотками сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №715258 від 15 серпня 2021 року в сумі 22209 грн 36 коп., з яких: 6960 грн 00 коп. прострочена заборгованістьза сумою кредиту; 15249 грн 36 коп. прострочена заборгованість за відсотками.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 25000 грн, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1,2,8 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09 липня 2025 року з додатковою угодою №1 до нього від 20 січня 2026 року, акт про отримання правової допомоги від 06 квітня 2026 року, платіжну інструкцію №2086 від 06 квітня 2026 року на суму 13000 грн, розрахунок вартості правничої допомоги із зазначенням виду виконаних робіт та їх вартості - 13000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, клопотання представника відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, задоволення позову, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 13000 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч.5 ст.137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Також відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп.

Керуючись ст.2,4,12,13,81,89,141,259,263-265,274,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" заборгованість за кредитним договором №715258 від 15 серпня 2021 року в сумі 22209 (двадцять дві тисячі двісті дев`ять) грн 36 коп., з яких: 6960 грн 00 коп. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 15249 грн 36 коп. прострочена заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Відомості про сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», місцезнаходження: вул. Саперне Поле,12, інше, нежитлове приміщення 1008, м.Київ, 01042, код ЄДРПОУ 44002941)

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В. Берднікова