Ухвала суду № 139629091, 09.09.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1978/24

Провадження № 1-кп/191/48/26

У Х В А Л А

іменем України

09 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2202304000000756 від 31.10.2023, стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110, ч.2,3 ст.436-2 КК України

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив розглянути його скаргу на дії (бездіяльність) Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.111,113,114-1 КК України, Президентом України ОСОБА_6 , а також скаргу (оскарження) повідомлення про підозру.

В обґрунтування скарги на дії (бездіяльність) Дніпропетровської обласної прокуратури зазначає, що ним було подано до Дніпропетровської обласної прокуратури заяву про можливість вчинення Президентом України ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ст.111,113,114-1 КК України, стосовно введення ним в Україні воєнного стану. Дніпропетровською обласною прокуратурою було відмовлено ОСОБА_4 у внесенні відомостей до ЄРДР. Просить ініціювати судове провадження відносно бездіяльності Дніпропетровської обласної прокуратури та зобов`язати внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

В обґрунтування клопотання про оскарження повідомлення про підозру зазначає, що зміст пред`явленої йому підозри є некоректним та незрозумілим через перекручення фактів та дійсних обставин справи органом досудового розслідування. Просить скасувати повідомлення слідчого про підозру та закрити кримінальне провадження відносно нього, а також розглянути позов до Президента України та вжити заходів щодо компенсування йому завданої шкоди.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 підтримав клопотання обвинуваченого.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення скарг.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 436-2 КК України, які виразились у поширенні матеріалів, які містять виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, також вчинене повторно, та ч.1 ст.110 КК України, тобто публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

На підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2024 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, який в подальшому продовжувався. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися. Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. Наявність ризику переховування від суду обґрунтовується тим, що усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання (найбільш тяжка стаття передбачає покарання до 8 років позбавлення волі), в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_4 може змінити місце фактичного мешкання, виїхати за межі території України на тимчасово окуповану територію України або до РФ, та переховуватися від суду. Крім того, обвинувачений виїхав з місця свого фактичного проживання: АДРЕСА_1 та на момент проведення обшуку знаходився на території Харківської області. Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені 7 епізодів злочинної діяльності, які він почав вчиняти на початку повномасштабного вторгнення - у березні 2022 року та продовжував до жовтня 2023 року. Він є активним користувачем соціальної мережі «Facebook», «Вконтакте», «Одноклассники», де, на переконання сторони обвинувачення, публікує, поширює матеріали в яких, в тому числі, міститься згідно висновків експертів виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, заперечення тимчасової окупації частини території України, та публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що знаходячись волі, обвинувачений може видалити створені ним вищевказані сторінки соціальної мережі «Facebook», «Вконтакте», «Одноклассники» або матеріали, які поширені ним та є предметом кримінальних правопорушень з будь-якого технічного пристрою, який може знаходитись у обвинуваченого в розпорядженні. Сторона обвинувачення вважає, що ризики, які враховувалися судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, а також тяжкість кримінальних правопорушень, характер та обставини протиправних діянь, в яких він обвинувачується, його особистість, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечували та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, який обвинувачений буде відбувати за місцем мешкання своїх батьків у Царичанському районі Дніпропетровської області.

Суд, розглянувши скарги обвинуваченого ОСОБА_4 , клопотання прокурора, заслухавши учасників кримінального провадження, дійшов таких висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України скарги на бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, можуть бути оскаржені під час досудового розслідування заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження

Згідно з ч.1 ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.304 КПК України скарга підлягає поверненню, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.

Враховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_4 подано скаргу на бездіяльність органу досудового розслідування до суду, який здійснює судовий розгляд кримінального провадження, а не до слідчого судді, вона підлягає поверненню.

Розглядаючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про оскарження повідомлення про підозру, суд зазначає, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу 1 місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або 2 місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Згідно з п.3 ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається особі, яка її подала, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Враховуючи, що скарга обвинуваченим ОСОБА_4 подана після спливу встановлених законодавством строків та кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що виключає розгляд такої скарги судом, вона підлягає поверненню.

Крім того, питання щодо заявленого обвинуваченим цивільного позову вже вирішувалося судом раніше та було відмовлено у прийнятті позовної заяви.

Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, судом встановлено наступне.

Згідно з ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно зі ст.177 КПК України підставою для застосування та продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а також незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини в основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і процедури, встановленої законом.

Суд враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії» та ін.).

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством. При цьому практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна розглядати як обставину, що може спонукати його до втечі (рішення у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»)

При вирішенні заявленого клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує встановлені судом підстави обрання останньому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110, ч.2 ст.436-2 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до п`яти років, а також у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, намагаючись уникнути покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки судовий розгляд у даному кримінальному провадженні триває, докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, судом ще не досліджені, свідки не допитані. А також враховуючи кількість епізодів та тривалість вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає обґрунтованим існування ризиків, передбачених п.1,2,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, суд враховує, що інкриміновані ОСОБА_4 злочини вчинені проти основ національної безпеки, мають значний суспільний інтерес, а недостатність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого свідчить про відсутність соціально-стримуючих факторів у попередженні заявлених ризиків.

Стосовно заперечень обвинуваченого в частині обґрунтованості підозри та невірної кваліфікації його діянь, суд враховує, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Між тим, суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України - тримання під вартою.

З урахуванням вищезазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчинених злочинів, характеру інкримінованих обвинуваченому діянь, строку покарання, яке може бути призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст.178 КПК України, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою

Керуючись ст.304, 177, 178, 183, 197,199, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 щодо ініціювання судового провадження відносно бездіяльності Дніпропетровської обласної прокуратури та оскарження повідомлення про підозру -повернути обвинуваченому.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу- задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, а саме до 07 листопада 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1