Рішення № 139628819, 10.09.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/4083/26

№ 2/183/5206/26

10 вересня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач, позичальник) та ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» (надалі за текстом - первісний кредитор) укладено кредитний договір №1580831 від 05.06.2025 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 8000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. У зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 17 587,00 грн., з яких: - 7 326,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 4 261,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; - 6 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою(штраф, пеня).

У подальшому, через укладання договору факторингу, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право вимоги до відповідача. Оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку здійснювати погашення заборгованості як на користь первісного кредитора, так і на користь нового кредитора, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2026 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеногпозовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву у якій просить розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1580831 від 05.06.2025, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти 8000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Сторони погодили такі умови кредитування:

1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 8000.00 грн.

1.3. Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 05.06.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 25720.00 грн. Денна процентна ставка складає: (25720.00 грн. / 8000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.89%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1341.97 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 33720.00 грн.

1.5.1. Комісія за надання кредиту: 24.00 грн., яка нараховується за ставкою 0.30 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 0.30 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

1.5.2. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 25696.00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

1.5.4. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування,складатимуть: 0.00 грн.

Договором передбачено надання кредиту безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 (п.2.1)

Факт виконання первісним кредитором зобов`язань щодо надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням ТОВ «ФК «НЕЗЕЛЕЖНІ ФІНАНСИ».

Позивач набув права вимоги за кредитним договором №1580831 від 05.06.2025 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» на підставі договору факторингу.

Так, 24.12.2025 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24122025 відповідно до умов якого ТОВ ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за договором про споживчий кредит №1580831 від 05.06.2025.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №1580831 від 05.06.2025 та реєстру боржників до договору факторингу відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 17 587,00 грн., з яких: - 7 326,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 4 261,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; - 6 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою(штраф, пеня).

Вирішуючи спір, суд враховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.

До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір №1580831 від 05.06.2025 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» в електронній формі відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував факт укладання договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Як встановлено матеріалами справи позичальник, укладаючи кредитний договір підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, зазначивши номер особистого електронного платіжного засобу, тобто рахунок № НОМЕР_1 .

Водночас, відповідач правом на подання відзиву не скористався, не подав суду жодних доказів на спростування позиції позивача, що такі кошти, на зазначену платіжну картку не надходили або що ця картка йому не належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт набуття прав вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1580831 від 05.06.2025

Зважаючи на наведене, з урахуванням презумпції правомірності правочину, беручи до уваги те, що доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором №1580831 від 05.06.2025 матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про те, що позивач має право вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту , відтак позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту суд виходить з наступного.

10 червня 2017 року набув чинності Закон «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на час укладення кредитного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Втім, в умовах кредитного договору не наведено послуг щодо обслуговування кредитної заборгованості, за які передбачено плату у вигляді нарахування комісії.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому розмір нарахованої комісії перевищує заборгованість за тілом кредиту, що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним. Подібний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові КЦС ВС від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.

Крім того, наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг з обслуговування заборгованості, за які банком встановлена комісія.

Відтак, суд не знаходить підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача комісії за користування кредитом.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, пені, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач уклав договір з ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України неустойка не підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 7 326,00 грн., яка складається із суми заборгованості за основним зобов`язанням.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 17587 грн., з яких задоволено вимоги на суму 7326 грн., тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 1092,21 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором №1580831 від 05.06.2025 у сумі 7 326,00 грн., яка складається із суми заборгованості за основним зобов`язанням.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" витрати по сплаті судового збору в сумі 1092,21 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, ІBАN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено і підписано 10 вересня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.