Рішення № 139628464, 10.09.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/12810/25

Провадження № 2/175/2499/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області в селищі Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Степове", треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, Краматорська районна державна адміністрація Донецької області, про визнання права власності на земельну частку (пай) та зобов`язання вчинити певні дії і стягнення витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, зазначаючи, що позивач 14 лютого 1987 року була прийнята до числа членів совхоху імені Крупської, що розташоване за адресою: смт. Шабельківка, місто Краматорськ, Краматорського району Донецької області, де працювала старшим поваром. 11 грудня 1987 року, була переведена на посаду працівника по визначенню якості молока, пізніше, 2 липня 1997 року, була звільнена з займаної посади, що підтверджується записами в моїй трудовій книжці, серія НОМЕР_1 та архівною довідкою від 14.09.2021 року №07-07/649. Згідно архівної довідки, совхоз імені Крупської з 04.03.1996 по 04.01.1998 року перереєстрований у КСП імені Крупської згідно з розпорядженням Краматорського виконкому №96-р від 04.03.1996 року. Далі КСП імені Крупської реорганізовано в ТОВ «АГРОФІРМА СТЕПОВЕ». З 05.01.1998 року внаслідок реорганізації було утворене Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА СТЕПОВЕ» (розпорядження Краматорської міської ради від 05.01. 1998 № 1 р). 4 грудня 1996 року Краматорською радою народних депутатів Донецької області було передано Колективному сільськогосподарському підприємству імені Крупської у колективну власність земельну ділянку площею 3768,1 га для ведення сільськогосподарського продукції, відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, Серія ДН від 10.06.1997 року, з метою подальшого її паювання між членами колективного сільськогосподарського підприємства. Прізвище позивача присутнє у списку працівників - КСП імені Крупської, який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, але позивачу сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся і не видавався. Вважає, що її законні права на земельну частку (пай) були порушені КСП імені Крупської (зараз ТОВ «Агрофірма Степове» ) і підлягають захисту з наступних підстав: на час отримання державного акта на землю та її розпаювання між членами КСП імені Крупської позивач був членом КСП імені Крупської та мав право на отримання земельного сертифікату на право на земельну частку (пай), проте не отримав ані сертифікату на право на земельну частку (пай), ані земельного паю в натурі. Інші працівники, які працювали разом з позивачем в совхозі імені Крупської отримали земельні ділянки у власність та мають відповідні документи. Враховуючи вище наведене позивач просив суд за нею, як за колишнім членом КСП імені Крупської, право власності на земельну частку (пай), орієнтованим розміром 4,93 умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель запасу в межах території Краматорської територіальної громади, Краматорського району, Донецької області, та зобов`язати ТОВ «АГРОФІРМА СТЕПОВЕ» звільнити та не чинити перешкод у реалізації її права на земельну частку (пай) орієнтованим розміром 4,93 умовних кадастрових гектарів, що підлягає виділенню за рахунок земель запасу в межах території Краматорської територіальної громади Краматорського району Донецької області, стягнути судові витрати.

Ухвалою судді від 04 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представником відповідача Краматорської міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області було надано відзив до суду, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви, а справу розглядати за його відсутності

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Степове" до суду в судове засідання не з`явився, про час та дату повідомлявся належним чином про причини неявки не повідомив, відповідних заяв або клопотань не надавав.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи Краматорської районної державної адміністрації Донецької області до суду в судове засідання не з`явився, про час та дату повідомлявся належним чином про причини неявки не повідомив, відповідних заяв або клопотань не надавав.

Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за вище вказаних обставин відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Вислухавши представника позивача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що 14 лютого 1987 року ОСОБА_1 була прийнята до числа членів совхоху імені Крупської, що розташоване за адресою: смт. Шабельківка, місто Краматорськ, Краматорського району Донецької області, де працювала старшим поваром.

11 грудня 1987 року, була переведена на посаду працівника по визначенню якості молока, пізніше, 2 липня 1997 року, була звільнена з займаної посади, що підтверджується записами в моїй трудовій книжці, серія НОМЕР_1 та архівною довідкою від 14.09.2021 року №07-07/649.

Згідно архівної довідки, совхоз імені Крупської з 04.03.1996 по 04.01.1998 року перереєстрований у КСП імені Крупської згідно з розпорядженням Краматорського виконкому №96-р від 04.03.1996 року.

Далі КСП імені Крупської реорганізовано в ТОВ «АГРОФІРМА СТЕПОВЕ». З 05.01.1998 року внаслідок реорганізації було утворене Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА СТЕПОВЕ» (розпорядження Краматорської міської ради від 05.01. 1998 № 1 р).

4 грудня 1996 року Краматорською радою народних депутатів Донецької області було передано Колективному сільськогосподарському підприємству імені Крупської у колективну власність земельну ділянку площею 3768,1 га для ведення сільськогосподарського продукції, відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, Серія ДН від 10.06.1997 року, з метою подальшого її паювання між членами колективного сільськогосподарського підприємства. Прізвище ОСОБА_1 присутнє у списку працівників - КСП імені Крупської, який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, але позивачу сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся і не видавався. Вважає, що її законні права на земельну частку (пай) були порушені КСП імені Крупської (зараз ТОВ «Агрофірма Степове» ) і підлягають захисту з наступних підстав: на час отримання державного акта на землю та її розпаювання між членами КСП імені Крупської позивач був членом КСП імені Крупської та мав право на отримання земельного сертифікату на право на земельну частку (пай), проте не отримав ані сертифікату на право на земельну частку (пай), ані земельного паю в натурі. Інші працівники, які працювали разом з позивачем в совхозі імені Крупської отримали земельні ділянки у власність та мають відповідні документи.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Земельного Кодексу України, Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1 вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так право на земельну частку (пай) мають в том числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Стаття 2 цього закону, визначає документи, що посвідчують право на земельну частку (пай). Так основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Стаття 3 цього ж закону, перелічує підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 5 цього ж Закону встановлює, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Стаття 19 Земельного Кодексу України перелічує категорії земель. 1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. 2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Стаття 12 Земельного Кодексу України перелічує повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин. Так до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Стаття 25 того ж кодексу передбачає, приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій 1. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). 2. Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. 3. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно. 4. Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд). 5. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). 6. Громадянам України із числа депортованих осіб, які поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовна передача у власність землі сільськогосподарського призначення в розмірі земельного паю, визначеного для цієї місцевості, за рахунок земель запасу та резервного фонду в разі їх наявності.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004р. сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям " має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

З урахуванням вище наведеного суд вважає позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 була прийнята до числа членів совхоху імені Крупської, що розташоване за адресою: смт. Шабельківка, місто Краматорськ, Краматорського району Донецької області, де працювала старшим поваром. 11 грудня 1987 року, була переведена на посаду працівника по визначенню якості молока, пізніше, 2 липня 1997 року, була звільнена з займаної посади, що підтверджується записами в моїй трудовій книжці, серія НОМЕР_1 та архівною довідкою від 14.09.2021 року №07-07/649, при цьому вона добровільно не виходила та не була виключена з членів підприємства на момент передачі землі у колективну власність у 1997 році та видачі 10.06.1997 року державного акту на право колективної власності КСП імені Крупської відповідно до рішення від 4 грудня 1996 року Краматорської ради народних депутатів Донецької області, яким було передано Колективному сільськогосподарському підприємству імені Крупської у колективну власність земельну ділянку площею 3768,1 га для ведення сільськогосподарського продукції, відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, крім того прізвище ОСОБА_1 присутнє у списку працівників - КСП імені Крупської, який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, але позивачу сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся і не видавався.

Рішення про виключення ОСОБА_1 з членів підприємства суду не надано, інші відомості у суду відсутні), в зв`язку з чим позивач набув право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі з дня видачі цього акта відповідно до положень ст.1-3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Враховуючи, що в даний час передача земельних ділянок у власність громадян на території сіл, селищ, міст відноситься до повноважень відповідних рад, земельна ділянка ОСОБА_1 , відповідно до положень ст.ст. 12, 19, 25 Земельного Кодексу України, ст.ст.5, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» має бути виділена з земель резерву або запасу комунальної власності Краматорської міської ради.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач повинне довести, що його дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.

Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Що стосується вимог про зобов`язання ТОВ «АГРОФІРМА СТЕПОВЕ» звільнити та не чинити перешкод у реалізації права на земельну частку (пай) суд вважає їх передчасними, безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню, а тому в їх задоволенні слід відмовити

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню частково.

Не може суд прийняти до уваги незгоду представників відповідачів з позовними вимогами, оскільки вони спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджені.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити частково, а саме визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , як за колишнім членом КСП імені Крупської, право власності на земельну частку (пай), орієнтованим розміром 4,93 умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель запасу в межах території Краматорської територіальної громади, Краматорського району, Донецької області. Стягнути з Краматорської міської ради (ЄДРПОУ24812116) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений судовий збір у розмірі 1533,77 грн. Іншу частину сплаченого судового збору віднести за рахунок позивача. В задоволенні іншої частини позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити

Таким чином, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування позиції позивача представниками відповідачів суду не надано, позовна заява ґрунтується на законі та підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 33, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-82, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Краматорської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Степове", треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, Краматорська районна державна адміністрація Донецької області, про визнання права власності на земельну частку (пай) та зобов`язання вчинити певні дії і стягнення витрат задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , як за колишнім членом КСП імені Крупської, право власності на земельну частку (пай), орієнтованим розміром 4,93 умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель запасу в межах території Краматорської територіальної громади, Краматорського району, Донецької області.

Стягнути з Краматорської міської ради (ЄДРПОУ24812116) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений судовий збір у розмірі 1533,77 грн.

Іншу частину сплаченого судового збору віднести за рахунок позивача.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст складено та підписано 10 вересня 2026 року.

Суддя О.Г. Васюченко