Рішення № 139628377, 09.09.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/6258/26

Провадження № 2-о/209/113/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,

заявниціОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського надійшла заява ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , заявниця), заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції (далі також Відділ, Заінтересована особа) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Стислий виклад вимог, зазначених у заяві.

На обґрунтування вимог поданої заяви, ОСОБА_1 зазначає, що є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 її мати ОСОБА_2 померла у м.Донецьку внаслідок отриманих травм (військові операції, викликані вибухами та осколками). Факт смерті та її причина підтверджуються довідкою про смерть № C-16802 від 22.07.2026 виданою окупаційною адміністрацією («Донецкий городской отдел ЗАГС»), а також актом кремації від 22.07.2026 (ТОВ «РНМО», Ростовська обл.) та посвідченням про поховання урни з прахом №1000027302225651 від 28.07.2026. Оскільки смерть настала на тимчасово окупованій території України, документи, видані незаконними формуваннями та органами окупаційної адміністрації, є недійсними та не створюють правових наслідків. Заявниця зазначає, що звернувшись до органів ДРАЦС України, отримала усну відмову у проведенні державної реєстрації смерті через відсутність медичного документа встановленого українським законодавством зразка. Водночас, встановлення факту смерті їй необхідно для проведення державної реєстрації смерті матері в органах ДРАЦС України, отримання свідоцтва про смерть державного зразка, оформлення спадкових прав та здійснення інших юридично значущих дій.

Просить суд встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Костянтинівка Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк. Допустити рішення суду до негайного виконання відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026, справу розподілено судді Левицькій Н.В.

Процесуальні дії у справі та позиції учасників справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 07 вересня 2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання на 08 вересня 2026 року об 14 год 30 хв.

08.09.2026 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції до суду скеровано лист у якому розгляд заяви про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України просять проводи без участі представника відділу. Разом з цим, заінтересованою особою звернуто увагу, що у прохальній частині позовної заяви необхідно доповнити відомостями про громадянство померлої Україна, державу місця народження Україна. Крім того повідомляють, що місце смерті документами справи не підтверджується, оскільки ці відомості необхідні для складення актового запису.

У судовому засіданні 08.09.2026 заявниця просила долучити до матеріалів справи документи, отримані нею від сестри 07.09.2026, та врахувати їх під час розгляду справи. Водночас заявниця просила відкласти розгляд справи для надання заінтересованій особі можливості ознайомитися з поданими документами.

Суд протокольною ухвалою відклав розгляд справи на 09.09.2026 о 14 год. 15 хв.

Заявник у судовому засіданні підтримала подану заяву та просила її задовольнити. Додатково пояснила, що на даний час проживає разом із сім`єю у м. Кам`янському як внутрішньо переміщена особа. З матір`ю вона востаннє спілкувалася у грудні 2025 року, яка перебувала у м. Костянтинівці Донецької області. У подальшому, у зв`язку з активними бойовими діями на напрямку Костянтинівки, зв`язок із матір`ю було втрачено. Про те, за яких обставин та де саме настала смерть матері, заявниці невідомо.

Заявниця також пояснила, що мати завжди носила із собою паспорт, у якому був запис із номерами телефонів заявниці та її сестри. Зі слів заявниці, її сестрі, яка тривалий час проживає в Російській Федерації, зателефонували з моргу м. Ясинуватої Донецької області та повідомили, що тіло їхньої матері перебуває у морзі.

Заявниці відомо лише зі слів сестри, що тіло матері було кимось виявлено, однак коли, де саме та за яких обставин це сталося, їй невідомо. Працівник моргу повідомив сестрі, що забрати тіло можливо буде лише через місяць у зв`язку з проведенням певного розслідування. При цьому ні заявниці, ні її сестрі не відомо, яке саме розслідування проводилося та з яких обставин. Де саме загинула або померла її мати, заявниця не знає. Ні вона, ні її сестра не мали можливості особисто прибути до моргу та забрати тіло матері. У зв`язку з цим сестра самостійно здійснила пошук організації, яка займалася транспортуванням тіла, після чого тіло матері було доставлено до сестри, яка організувала його кремацію та поховання.

Заявниця вказала, що надала суду всі наявні у неї документи, які їй та її сестрі вдалося отримати щодо смерті, кремації та поховання матері. Копія паспорту матері у неї була, оскільки має такі копії і батька. Інших документів, які могли б підтвердити обставини та місце смерті матері, вони отримати не змогли.

Заявниця пояснила, що встановлення факту смерті її матері необхідне їй для отримання свідоцтва про смерть, а також для належного оформлення спадкових прав заявниці та її сестри.

Уповноважений представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без участі її представника.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 317 ЦПК України, згідно з якими справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності заінтересованої особи, згідно вимог ч. 3 ст.211 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення заявниці, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, суд зазначає наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка згідно з її паспортом серії НОМЕР_1 народилася в м. Краматорськ, Донецької області та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області 03.11.2007 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис №478. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на «ОСОБА_5 ».

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 08 жовтня 1980 року, батьками заявниці зазначені: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_2 . Отже, відповідно до зазначеного свідоцтва про народження, ОСОБА_2 є матір`ю заявниці ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1207-5002518592 від 18.01.2023, заявницю ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, фактичне місце проживання якої визначено за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області 30 серпня 1997 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка міста Костянтинівка, Дніпропетровської області.

Згідно з копією картки платника податків, яка видана 20.12.2017, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Окрім цього, згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_6 , виданого 13 вересня 1984 року, її батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Враховуючи, що відповідно до копії свідоцтва про народження заявниці її батьками також зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , наведене підтверджує, що ОСОБА_7 є сестрою заявниці ОСОБА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_7 , виданого Солнцевським відділом РАЦС управління РАЦС Москви 23.08.2011 року, між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на «ОСОБА_9 ».

Згідно з копією паспорта громадянина російської Федерації серії НОМЕР_8 , виданого 08.04.2016, орган що видав370-026, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Костянтинівка Донецької області,є громадянкою російської Федерації.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 3293652 від 09.09.2026, отриманої на запит суду, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 26.04.2024 року.

Водночас із поданих документів вбачається, що мати заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З копії медичного свідоцтва про смерть серії 21 № 201130367 від 22.07.2026, виданим окупаційним органом, Державною бюджетною установою донецької народної республіки «Республіканське бюро судово-медичної експертизи», встановлюється, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У пунктах медичного свідоцтва про смерть, що стосуються часу та місця смерті, відомості не зазначені, натомість у пункті 12 підкреслено, що смерть настала в іншому місті.

З довідки про смерть № С-16802, виданої Донецьким міським відділом записів актів громадянського стану Управління державної реєстрації актів цивільного стану Донецької народної республіки 22 липня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості щодо часу та місця смерті у довідці не зазначені, у відповідних графах проставлено прочерки.

Причиною смерті зазначено: «травма декількох кровоносних судин на рівні кульшового суглоба та стегна» S75.7; «військові операції, що спричинили ушкодження іншими видами вибухів або осколками» Y36.2.

Згідно з копією рахунку № 7 від 22.07.2026 вбачається, що ОСОБА_10 зазначена покупцем (замовником) товарів та послуг у ФОП ОСОБА_11 , а саме: труни, церковного набору, комплекту ритуальних послуг, послуг з організації кремації та інших ритуальних послуг для померлої ОСОБА_2 , на загальну суму 144 500,00 рублів. Оплата за вказаним рахунком підтверджується копією чека за операцією від 22.07.2026 на суму 144 500,00 рублів.

Також із долучених заявницею до матеріалів справи копій Довідки про кремацію та Акта про відсутність сторонніх вкладень у капсулу з прахом № 9347 від 22.07.2026, складених ТОВ «Ростовська національна меморіальна організація», вбачається, що 22 липня 2026 року в крематорії, розташованому в Ростовській області, М`ясниківському районі, проведено кремацію тіла померлої ОСОБА_2 . Прах після кремації видано ОСОБА_12 для поховання на кладовищі. Реєстраційний номер кремації: 9347/55/589560/22072026.

Також заявницею долучено до матеріалів справи копію посвідчення про поховання № 1000027302225651 від 28.07.2026, згідно з яким прах ОСОБА_2 поховано 26.07.2026 на Растуновському (новому) кладовищі за адресою: Московська область, міський округ Домодєдово, Растуновський адміністративний округ, с. Растуново, сектор 9, ряд НОМЕР_9 , місце 664. Ідентифікаційний номер місця поховання: 1000027302225651.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

При цьому відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в тому числі справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Зокрема згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 ЦПК України, з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час виключно у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

При цьому відповідно до роз`яснень, наданих в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Так Указом Президента України № 64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4643-IX від 21 жовтня 2025 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 даної статті Закону окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

При цьому відповідно до пункту 2 розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року, вся територія Донецького району, до якого входить в тому числі і м. Ясинувата, де як зазначає заявник знаходилось тіло її матері, та м. Донецьк до даного часу є тимчасово окупованою російською федерацією території України.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Разом з тим держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Частиною 1 ст. 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами у разі, якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси.

Яв вже зазначалось вище, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявниці для проведення державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть, оформлення спадщини.

У відповідності до інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 4 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» звернуто увагу на те, що відповідно до абзацу 1 частини першої статті 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України може бути подана до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Водночас за змістом абзацу 2 частини першої 1 цієї статті заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України може бути подана за місцем проживання (перебування) заявника до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян України та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

При цьому, як встановлено судом, м. Ясинувата Донецької області, м. Ясинувата, де як зазначає заявник знаходилось тіло її матер, та м. Донецьк, де були видані документи про смерть є тимчасово окупованим російською федерацією з 7 квітня 2014 року.

Також суд враховує, що м. Костянтинівка Донецької області на час останнього спілкування заявниці з матір`ю перебувало в зоні активних бойових дій, які тривають на цій території. За таких обставин заявниця була позбавлена можливості безпосередньо з`ясувати місцезнаходження матері, обставини її смерті.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 , породжує юридичні наслідки для заявниці, яка є спадкоємицею останньої, при цьому чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «Намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, уродженки м. Костянтинівка Донецької області, Україна, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водночас щодо вимоги заявниці про встановлення місця смерті її матері саме у м. Донецьку суд зазначає таке.

Долучені до матеріалів справи документи, видані на тимчасово окупованій території України, не містять відомостей про місце смерті ОСОБА_2 , оскільки у відповідних графах зазначено прочерки. При цьому заявниця пояснила, що їй не відомо, де саме та за яких обставин настала смерть її матері.

Доводи заявниці, що тіло ОСОБА_2 після смерті перебувало у морзі м. Ясинуватої Донецької області, самі по собі не свідчать про те, що смерть настала саме у цьому населеному пункті. Так само видача документів щодо смерті у м. Донецьку не є доказом настання смерті саме на території цього міста, оскільки місце перебування тіла після смерті та місце оформлення або видачі документів про смерть не є тотожними місцю настання смерті.

Інших належних та достатніх доказів, які б достовірно підтверджували, що смерть ОСОБА_2 настала саме у м. Донецьку, судом не встановлено та матеріали справи не містять.

За таких обставин суд не може зазначити у рішенні конкретний населений пункт як місце смерті ОСОБА_2 , якщо така обставина не знайшла свого підтвердження належними та достатніми доказами. Інший висновок фактично ґрунтувався б на припущенні щодо місця настання смерті.

Разом із тим, сукупність досліджених у судовому засіданні доказів є достатньою для висновку про те, що смерть ОСОБА_2 настала на тимчасово окупованій території України. Відсутність у наявних документах відомостей про конкретний населений пункт, у якому настала смерть, не спростовує встановленого судом факту смерті та не перешкоджає його встановленню у порядку, передбаченому статтею 317 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає за необхідне встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України, без зазначення конкретного населеного пункту як місця смерті, оскільки такий населений пункт матеріалами справи не встановлений.

При цьому відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 80, 81, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315-317, 354-355, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України задовольнити частково.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, уродженки м. Костянтинівка Донецької області, Україна, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні заяви в частині встановлення місця смерті ОСОБА_2 саме у м. Донецьку відмовити.

Рішення підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Оскарження даного рішення не зупиняє його виконання.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає та зареєстрована, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_4 );

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 33247395, місцезнаходження: 51900, Україна, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, проспект Василя Стуса, будинок, 2а.

Дата складання судового рішення 09 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА