Рішення № 139627907, 01.09.2026, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/859/26

Провадження № 2/700/744/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

представника позивача адвоката Євича С.П.,

представника відповідача Лисокінь М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу №700/859/26, провадження №2/700/744/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення невиплаченої пенсії в порядку спадкування,

В С Т А H О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Лисянського районного суду Черкаської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення невиплаченої пенсії в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач, як чоловік померлої, в установлений законом строк звернувся до приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Пульного С.М. та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 травня 2026 року в спадковій справі № 14/2026, зареєстрованого в реєстрі за №263, згідно якого ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 , що відповідно до довідки відповідача від 27.03.2026 складається з невиплаченої пенсії у сумі 171117,52 грн. На заяву позивача від 26.05.2026 про виплату належних вже йому коштів, відповідач повідомив, що у червні 2026 року виплатив 1081,94 грн, залишок становить 170035,58 грн, який буде виплачено у разі наявності коштів. Позивач зазначає, що така відмова відповідача є незаконною, оскільки відсутність коштів не є підставою для відмови у їх виплаті. Більше того, такі кошти відповідач має за рахунок резервного фонду та дотацій з Державного бюджету України і законодавчо така відмова є нікчемною. Покликаючись на правові норми ЦК України та Закону «Про пенсійне забезпечення», Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на його користь недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у сумі 170035,58 грн.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 24 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 19 серпня 2026 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

17.08.2026 представник відповідача - ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» направила відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги позивача та просить відмовити у їх задоволенні. Зокрема представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та одержувала пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі № 580/1376/25, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нараховано доплату за період з 05.08.2024 по 30.11.2025 у сумі 180222,62 грн, із них виплачено 9105,10 грн, залишок становить 171117,52 грн. Виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.12.2025 у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно свідоцтва про право на спадщину серії НКМ № 043907 позивачу належить недоотримана пенсія ОСОБА_2 у розмірі 171117,52 грн. У червні 2026 року разовим дорученням позивачу виплачено 1081,94 грн, залишок становить 170035,58 грн. Фінансування пенсій, призначених за нормами Закону № 796, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік. Відповідно до статті 63 Закону № 796-XII фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Отже, фінансування пенсій та доплат, призначених за нормами Закону № 796- XII забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Протягом 2025 року Головним управлінням погашено заборгованість із пенсійних виплат за рішеннями суду в сумі 16074,5 тис. грн. Станом на 01.08.2026 Головним управлінням погашено заборгованість із пенсійних виплат за рішеннями судів в сумі 18615,7 тис. грн. Згідно з Реєстром судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, станом на 01.08.2026 загальна сума заборгованості за рішеннями судів, що надійшли до Головного управління протягом 2020-2026 років, становить 2 310574,7 тис. грн. Враховуючи вищезазначене, заборгованість з пенсійних виплат за рішеннями суду, яка виникла у 2020-2026 роках, значно перевищила видатки, передбачені бюджетом Головного управління на її погашення. Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсії, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат за вказаною бюджетною програмою, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України є відповідальним виконавцем та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Головне управління є одержувачем бюджетних коштів Тобто, виплати пенсій здійснюються територіальним органом виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Головне управління не має. Виділення коштів з державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України. З вказаного вбачається, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Органи Пенсійного фонду України здійснюють виплату пенсій лише у межах видатків, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду України. З огляду на викладене, виплата сум, нарахованих на виконання рішення суду буде здійснюватися у порядку та в межах затверджених бюджетних призначень, передбачених на 2026 рік. Враховуючи вищевикладене, дії Головного управління є правомірними та відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача є такими, що не підлягають до задоволення.

25 серпня 2026 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, оскільки такі зводяться лише до незгоди з позовними вимогами, а по суті суперечать нормам чинного законодавства. Зазначає, що в межах цієї справи позовні вимоги не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат. Перерахунок та виплата пенсії вже встановлені, а предметом позовних вимог є стягнення недоотриманої спадкодавцем за життя суми пенсії. Таким чином, між сторонами виник спір про цивільне право. Вказані висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 березня 2019 року у справі №286/3516/16-ц, а також висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 жовтня 2021 року в справі №200/126/21-а. Виходячи із викладеного та змісту позовних вимог, просить суд відхилити заперечення відповідача, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, в якій просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у відзиві просила суд здійснювати розгляд справи без її участі.

Дослідивши подані докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 11.01.2012 (видане повторно), ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 27.02.1988 у Будищенській сільській раді Лисянського району Черкаської області, після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого 18.11.2025 виконавчим комітетом Лисянської селищної ради Черкаської області.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину серії НКМ №043907 виданого 26.05.2026 приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Пульним С.М., зареєстрованого в реєстрі за № 263, спадкова справа №14/2026, ОСОБА_1 належить недоотримана пенсія, розмір якої становить 171117,52 грн, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, виданою 27.03.2026 за вих. №2300-0501-8/24319.

26 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про виплату йому, як чоловіку померлої ОСОБА_2 , заборгованості по пенсії, спадкоємцем якої він являється згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.

Листом від 29.06.2026 № 14070-13533/Б-02/8-2300/26 ГУ ПФ України в Черкаській області повідомило позивачу про те, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та одержувала пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі № 580/1376/25, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нараховано доплату за період з 05.08.2024 по 30.11.2025 у сумі 180222,62 грн, із них виплачено 9105,10 грн, залишок становить 171117,52 грн. Виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.12.2025 у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно свідоцтва про право на спадщину серії НКМ №043907 позивачу належить недоотримана пенсія ОСОБА_2 у розмірі 171117,52 грн. У червні 2026 року разовим дорученням ОСОБА_1 виплачено 1081,94 грн, залишок становить 170035,58 грн. Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. З огляду на викладене, виплата сум, нарахованих на виконання рішення суду буде здійснюватися у порядку та в межах затверджених бюджетних призначень, передбачених на 2026 рік.

Застосовані норми права та оцінка судом аргументів учасників.

Спірні правовідносини у справі виникли з приводу виплати позивачу заборгованої пенсії померлого спадкодавця в порядку спадкування за законом, яка виникла після перерахування пенсії на підставі рішення суду, за життя спадкодавця.

Оцінивши надані і здобуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Окрім цього, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, вказані положення законів не обмежують право на отримання суми пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Так, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.09.2020 у справі № 428/6685/19, від 27.01.2023 у справі № 641/1368/19 (провадження № 61-14967св21), від 30.01.2024 у справі № 420/8604/21, від 22.02.2024 у справі № 461/5878/22.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Слід також зазначити, що постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1), що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Порядок від 25 листопада 2005 року № 22-1).

Згідно абз. 2 п. 1.5 Порядку від 25 листопада 2005 року № 22-1 заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку, як одержувач пенсії.

У відповідності до визначення термінів, що наведені у ст. 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» спадок у вигляді невиплаченої пенсії (заборгованості з виплати пенсії) не є щомісячною пенсійною виплатою, тобто, саме пенсією у розумінні статті 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява спадкоємця, який визначений нотаріусом, до органу Пенсійного фонду України за виплатою недотриманої пенсії померлого пенсіонера не спрямована на щомісячне отримання пенсії, а має своєю метою фактичне отримання спадщини у вигляді грошових сум, що становить недоотриману померлим пенсіонером при житті пенсію (заборгованість з виплати пенсії), та яка увійшла до спадкової маси та яка, у тому числі, зазначена у Спадковому реєстрі.

Порядок від 25 листопада 2005 року № 22-1 не містить будь-яких вимог або умов, які пов`язували би право на отримання визначеним нотаріусом спадкоємцем, недоотриманої померлим пенсіонером суми пенсії, що внесена до спадкового реєстру, із будь-якими умовами.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 дійсно є чоловіком та спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак, за правилами ст. 1261 ЦК України, належить до першої черги спадкоємців за законом.

Померла ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та одержувала пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Після здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі № 580/1376/25, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025, які ухвалені за життя спадкодавця та набрали законної сили, утворилася заборгованість, котра на день її смерті не виплачена та складає 171117,52 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Суд дійшов висновку, що позивач як чоловік та спадкоємець першої черги за законом має право на отримання невиплаченої ОСОБА_2 пенсії в розмірі 170035,58 грн, а тому заявлена ним вимога про стягнення грошових коштів з органу Пенсійного фонду України є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

Тому, зважаючи на принцип захисту легітимних очікувань особи та на один з загальновизнаних способів захисту прав особи в національному законодавстві України, який полягає в примусовому виконанні обов`язку в натурі, стягнення з відповідача на користь позивача в порядку спадкування недоотриманих померлим пенсійних виплат є об`єктивним та обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1701,00 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.4,5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірнимі з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу його представник надав суду копію договору №37 від 21.07.2026 про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Євичем Сергієм Петровичем, а також ордер про надання правничої допомоги №37 від 21.07.2026. Отримання послуг підтверджено додатковою угодою до договору про надання професійної правничої допомоги від 21.07.2026 та актом приймання-передачі наданих послуг від 30.07.2026.

Суд встановив, що заявлені витрати на правову допомогу пов`язані з розглядом цієї справи та підтверджуються наданими доказами. При визначенні пропорційності витрат суд бере до уваги обсяг і складність правових питань, що потребували правничої допомоги, а також час витрачений адвокатом на виконання обов`язків за договором про надання правничої допомоги. Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, представник позивача в жодному судовому засіданні участі не брав.

Враховуючи складність справи та виконану адвокатом роботу, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогудо 15000,00 грн. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Керуючись ст.12,13,76,81,141, 263-265,273,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення невиплаченої пенсії в порядку спадкування задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, вул. Смілянська, 23, м.Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , рахунок № НОМЕР_4 МФО 354507 ТВБВ №10023/0152 філія ЧОУ АТ «Ощадбанк») 170035,58 грн (сто сімдесят тисяч тридцять п`ять гривень 58 копійок) недоотриманої пенсії, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплаті судового збору у сумі 1701,00 грн (одна тисяча сімсот одна гривня 00 копійок) та за надання правничої допомоги в сумі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 10.09.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, місцезнаходження: вул. Смілянська, 23 м. Черкаси Черкаської області, ЄДРПОУ: 21366538.

Суддя Наталія БЕСАРАБ