Рішення № 139627824, 09.09.2026, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/2812/25

Провадження № 2/571/32/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року с-ще Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Качмар М.Я.,

з участю секретаря судового засідання Качановської О.Ф.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Чорнобривої Н.В., Осики Ю.П.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Рокитне, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КНП «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради про визнання дій незаконними, зобов`язання укласти трудовий договір та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради про визнання дій незаконними, зобов`язання укласти трудовий договір та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовує тим, що 08 травня 2025 року звернулася до Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради із письмовою заявою на ім`я генерального директора ОСОБА_2 . У заяві висловила бажання працевлаштуватися на посаду провідного економіста. На момент звернення, 08 травня 2025 року, зазначена посада була вакантною, що підтверджується тим, що попередній працівник, який її займав, був звільнений 06 травня 2025 року. Посада провідного економіста не була виведена зі штатного розпису підприємства, що свідчить про наявність вакансії.

8 серпня 2025 року, тобто з грубим порушенням встановлених термінів, позивач отримала письмову відмову в працевлаштуванні. У наданій їй відповіді не було наведено жодного обґрунтування, що стосувалося б професійних чи ділових якостей. Вважає таку відмову необґрунтованою та дискримінаційною, оскільки вона не пов`язана з кваліфікацією чи досвідом позивача. З огляду на що просить суд:

- визнати дії Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради щодо відмови ОСОБА_1 в укладенні трудового договору незаконними;

- зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради укласти з ОСОБА_1 трудовий договір на посаду провідного економіста з 08 травня 2025 року та видати відповідний наказ;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08 травня 2025 року і по день ухвалення судового рішення;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи;

- застосувати санкції до керівника підприємства.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до КНП «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради про визнання дій незаконними, зобов`язання укласти трудовий договір та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково та відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення по цивільній справі за позовом.

14 листопада 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач вказує, що ознайомившись зі змістом позовних вимог, вважає їх безпідставними з огляду на таке. Наказом №52 від 06.05.2025 посаду провідного економіста виключено зі штатного розпису . На момент звернення позивача вакантна посада провідного економіста відсутня, що унеможливлює укладення трудового договору.

25 листопада 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якому вказує, що доданий доказ №52 від 06.05.2025 є надуманим та не відповідає правовій структурі статуту підприємства та не зазначався у листі відповідача №351 від 28.08.2025 за підписом в.о. генерального директора Е.Остапенка.

09 грудня 2025 року судом отримано відповідь на заперечення на відзив, у якому позивач вказує на поведінку відповідача та вказує на те, що відповідач намагається приховати даний доказ та свою відповідальність за порушення норм трудового права.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували з приводу задоволення позовних вимог, та просили суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно частини четвертої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом.

На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов`язані письмово повідомити про причину такої відмови, яка має відповідати частині першій цієї статті.

Позивач, звертаючись до суду зазначає, що 08 травня 2025 року звернулася до Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради із письмовою заявою на ім`я генерального директора ОСОБА_2 . У заяві висловила бажання працевлаштуватися на посаду провідного економіста.

На підтвердження цього до суду надано заяву позивача про прийняття на роботу написану від руки, яка була надіслана відповідачу. Позивач також зазначає, що відповідач відмовив їй у працевлаштуванні.

Листом від 28.08.2025 за №358, КНП «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради повідомили позивача про відмову у прийнятті на роботу на посаду головного економіста через те, що така посада виведена з штатного розпису підприємства.

В підтвердження даного повідомлення, відповідачем разом з відзивом надано засвідчену копію наказу №32 від 06.05.2025 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Рокитнівський ЦПМСД», яким з 07.05.2025 внесено зміни до штатного розпису КНП «Рокитнівський ЦПМСД» та виведено з штатного розпису 1,0 од. посади провідного економіста.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 647/2279/17 (провадження № 61-24277св18) вказано, що «відповідно до частини другої статті 232 КЗпП суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів, у тому числі інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов`язаний укласти трудовий договір (наприклад, коли у випадках, передбачених законодавством, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний приймати в порядку працевлаштування інвалідів і неповнолітніх, направлених на роботу в рахунок броні; осіб, які були звільнені в зв`язку з направленням на роботу за кордон, призовом на строкову чи альтернативну військову службу і повернулись після закінчення цієї роботи чи служби), або які вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим статтею 22 КЗпП».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 349/81/18 (провадження № 61-43402св18) зазначено, що «стаття 22 КЗпП передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених частиною другою статті 22 КЗпП України, так і в інших нормах трудового права. Обов`язку однієї сторони завжди кореспондує право іншої сторони: заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу кореспондується з обов`язком роботодавця укласти такий договір. Суди встановили, що ОСОБА_4 не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов`язаний був укласти трудовий договір (запрошення на роботу в порядку переведення, молоді спеціалісти, котрих в установленому законом порядку направлено на роботу в дану організацію, тощо). Перелік обов`язку роботодавця укласти трудовий договір з працівником за правилами КЗпП є вичерпним і такого обов`язку відповідач не порушував. Із дискримінаційною ознакою відмова у прийнятті на роботу ОСОБА_4 не пов`язана. Відповідно до положень статті 21 КЗпП укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом».

У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року (справа № 159/2298/16-ц) від 16 квітня 2021 року (справа № 266/3521/19) викладений висновок про те, що відповідність певної особи за рівнем кваліфікації вимогам, які передбачені для зайняття певної посади та наявність цієї посади у штатному розписі на час звернення особи із заявою до відповідача про прийняття на роботу не є підставою для зобов`язання відповідача укласти трудовий договір з позивачем.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача 08 травня 2025 року із заявою про працевлаштування на посаду провідного економіста.

На момент звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою від 08 травня 2025, вакантної посади провідного економіста відповідач не мав, оскільки згідно з наказу №32 від 06.05.2025 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Рокитнівський ЦПМСД», з 07.05.2025 внесено зміни до штатного розпису КНП «Рокитнівський ЦПМСД» та виведено з штатного розпису 1,0 од. посади провідного економіста.

Дослідженими в справі доказами не встановлено наявності у відповідача обов`язку укласти трудовий договір з позивачем і такого обов`язку відповідач не порушував. Відповідно до положень статті 21 КЗпП укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом, фактично позивач просить суд зобов`язати відповідача укласти з нею трудовий договір всупереч встановленому порядку.

У зв`язку з тим, що підстави для зобов`язання відповідача укласти з позивачем трудовий договір відсутні, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було порушено прав позивача, а тому необхідно відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю за їх безпідставністю.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Постанова КГС ВС від 29 серпня 2023 року у справі №910/5958/20.

Крім того, відповідно до ст. 133 ЦПК України, до судових витрат законом віднесено судовий збір. Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року, за клопотанням позивача, розстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

З врахуванням тієї обставини, що у задоволенні позову відмовлено повністю, стягненню з позивача підлягає судовий збір, який суд обраховує відповідно до кількості заявлених вимог та ставок судового збору у розмірі 4844,80 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради про визнання дій незаконними, зобов`язання укласти трудовий договір та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок) судового збору в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради, адреса: Сарненський район, Рівненська область, с-ще Рокитне, вул. Дубовця Руслана, буд. 14, код ЄДРПОУ 38645384.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 10.09.2026 року.

Суддя М.Я.Качмар