Рішення № 139626985, 10.09.2026, Тетіївський районний суд Київської області

10.09.2026 Провадження по справі № 2-а/940/15/26

Справа № 940/1306/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Авілової Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Тетієві Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 7529247 від 11.07.2026 року винесену інспектором відділу поліції № 4 (м. Липовець) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Чумак Віталієм Миколайовичем за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Позовна заява мотивована тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 7529247 від 11.07.2026 року, винесеною інспектором відділу поліції № 4 (м. Липовець) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Чумак В.М., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Із постанови вбачається, що 11.07.26 року о 10 год. 56 хв. в населеному пункті м. Погребище по вул. Київська ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Рено Кенго» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не користувався ременем пасивної безпеки, також на автомобіль було встановлено шини з різними протекторами на одній осі, чим порушив п. 2.3 в, п.п., 31.4.5 ПДР України.

Позивач вважає, що відомості відображені в постанові не відповідають дійсності, зазначених адміністративних правопорушень він не вчиняв.

Так, після зупинки позивача працівником поліції, останній підійшовши до нього повідомив про те, що проводиться відеозйомка та на його питання про причину зупинки відповів, що він не користувався ременем безпеки. На що позивач відповів, що він пристебнутий ременем безпеки. Інспектор відповів, що він неправильно пристебнутий і забравши в нього документи на автомобіль і пішов до свого службового автомобіля. Також я попросив надати докази мого порушення на що інспектор сказав, що напише мені ще й за технічний стан авто, а саме що на одній осі автомобіля встановлено на його думку шини із різним протектором.

Позивач пояснив інспектору, що напередодні пробив колесо і тому встановив замінне колесо, яке має схожий малюнок. Та рухався до найближчого СТО для проведення ремонту колеса.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідно до медичних документів він є інвалідом з дитинства 3 групи довічно та має діагноз «Церебральний спастичний геміпарез (дитячий церебральний діагноз) справа рухові порушення II р. по класифікації GMFCS функцій руки 1 р. по клас. MARS). Контрактура правого гомілкового суглобу, укорочення правої ноги.

Відповідно до витягу рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 214/26/534/ВТ на даний час він має 3 групу інвалідності з дитинства довічно. Посвідчення не має, так як після проходження медичної комісії подано документи до служби соціальної підтримки для його оформлення.

Згідно із пп. «г» п.34.1.5 Правил дорожнього руху України різний тип малюнку протектора на шинах однієї вісі є порушенням лише для вантажного автомобіля, різний малюнок протектора - для легкового автомобіля.

З наданих фотокопій вбачається, що замінне колесо задньої осі автомобіля також має симетричний дорожній рисунок і відрізняється лише формою рисунка протектору, але в межах одного типу рисунка протектора полоси вздовж колеса.

При цьому в постанові поліцейський зазначає придумане ним особисто формулювання « також водій керував ТЗ із різним протектором шин на одній осі », що не відповідає зазначеному в п. 31.4.5 г ПДР на який є посилання в постанові, тобто має бути для вантажного різний тип малюнку протектора, для легкового різний малюнок протектора.

Крім того, позивач зазначив, що відео його спілкування з працівниками поліції було відзняте на нагрудний відео реєстратор, проте в постанові про накладення адміністративного стягнення не зазначено назву технічного засобу, яким здійснено відеозапис, а відповідно до ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАСУ, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. (Постанова Верховного Суду від 13.02.2020. у справі № 524/9716/16-а).

Таким чином, відеозаписи та фото отримані поліцейським під час розмови з позивачем не є належними та допустимими доказами вчинення ним адміністративного правопорушення, крім того на вказаному відео не зафіксовано саме факт порушення водієм правил дорожнього руху.

З доводами працівника поліції, позивач не погодився, попри це щодо нього винесена постанова про притягнення до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Інкримінованих позивачу правопорушень він не вчиняв. В працівника поліції відсутні будь-які докази вчинення правопорушення з боку позивача.

За таких обставин, позивач просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити провадження в справі.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 28.07.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.08.2026 від представника відповідачаГоловного управління Національної поліції у Вінницькій області Дмитрук Ю.Д.на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому вона просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що твердження позивача про те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, є необґрунтованими, бездоказовими та такими, що не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами. Як вбачається з оскаржуваної постанови, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7529247 від 11.07.2026 року за ч. 5 ст. 121 КУпАП, о 11.07.2026 10:42 у м. Погребище, вул. Київська водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки RENAULT д.н.з. НОМЕР_2 при цьому не користувався ременем пасивної безпеки, чим порушив вимоги п.п 2.3.в. ПДР України, також водій керував ТЗ із різними протекторами шин на одній осі чим порушив п.п.31.4.5 г ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Вважає, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за N 1395, інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст. 258, 283 КУпАП. ГУНП у Вінницькій області наголошує, що стягнення, передбачене ч. 5 ст. 121 КупАП, накладено поліцейським у межах наданих йому повноважень і під час виконання службових обов`язків та були здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України, зафіксовані у постанові про накладання адміністративного стягнення серіїї ЕНА № 7529247 від 11.07.2026.

Разом з тим, на спростування тверджень позивача, представником відповідача надано відеозапис події з боді-камер.

24.08.2026 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшли пояснення, в яких він зазначає, що не визнає обставин викладених у відзиві, відхиляє їх та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Разом з тим, зазначає, що працівником поліції не було проведено всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, не з`ясовано чи було дійсно вчинене адміністративне правопорушення, чи є інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи ( наявність в нього групи інвалідності).

В відзиві ГУНП у Вінницькій області наданому представником відповідача розписано норми Законів України, підзаконних актів та відомчих документів, якими регламентується службова діяльність працівників поліції України, про те жодних доказів доведення вини позивача не наведено. Також не надано відповідь на жоден факт порушень законодавства під час винесення постанови, наведений ним в позовній заяві.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що згідно із постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7529247 від 11.07.2026 року, 11.07.26 року о 10 год. 56 хв. в населеному пункті м. Погребище по вул. Київська, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Рено Кенго» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не користувався ременем пасивної безпеки, також на автомобіль було встановлено шини з різними протекторами на одній осі, чим порушив п. 2.3 в, п.п., 31.4.5 г ПДР України.

За результатами розгляду справи на місці події уповноваженою службовою особою інспектором відділу поліції № 4 (м. Липовець) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Чумак Віталієм Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 7529247 від 11.07.2026 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно із медичних документів позивач ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства 3 групи довічно та має діагноз «Церебральний спастичний геміпарез (дитячий церебральний діагноз) справа рухові порушення II р. по класифікації GMFCS функцій руки 1 р. по клас. MARS). Контрактура правого гомілкового суглобу, укорочення правої ноги.

Відповідно до витягу рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 214/26/534/ВТ на даний час ОСОБА_1 має 3 групу інвалідності з дитинства довічно.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII).

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями статті 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють ПДР України.

Згідно з пунктом 1.1. ПДР України ці Правила відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.

На виконання пункту 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).

Відповідно до пункту 2.3 в ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;

За приписами пункту 31.4.5 г ПДР України, забороняється на одну вісь транспортного засобу встановлювати діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів;

Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом з порушенням правил користування ременями безпеки або мотошоломами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 31 Закону України № 580-VIII надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/ розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За визначенням, наведеним у статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП, до відзову на позовну заяву надано зокрема, відеозаписи з нагрудної камери поліцейського.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Суд зазначає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Суд зазначає, що відомості про докази, на підставі яких винесено постанову у справі про притягнення до адміністративної відповідальності (у разі їх наявності) та посилання на технічні засоби повинні бути відображені в п. 7 постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення.

Однак оскаржувана постанова не містить даних приладу на який був зафіксований розгляд справи, що в свою чергу вказує на недопустимість зазначеного доказу, в розумінні ст. 74 КАС України.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а зазначив "приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху".

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення".

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки наданий відповідачем відеозапис з боді-камери не може бути визнаний належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України через відсутність відомостей про технічний засіб у спірній постанові (всупереч вимогам ст. 283 КУпАП), суд позбавлений об`єктивної можливості перевірити обставини того, чи надав поліцейський можливість позивачу скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. Тобто, відсутність такого запису унеможливлює перевірку дотримання прав особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, а також дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Статтею 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з цим, всупереч імперативного обов`язку, встановленого частиною 2 статті 72 КАС України відповідач не надав жодного доказу законності та обґрунтованості його постанови.

При цьому суд враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем у справі не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП.

Оскільки обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП, не підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 7529247 від 11.07.2026 року.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи вказане, суд доходить висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови належним чином не задокументував наявність правопорушення, що унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні, а тому постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача - Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, який є суб`єктом владних повноважень на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55, 68 Конституції України, ст. ст. 2, 6, 9, 72, 90, 139, 242-246, 251, 255, 262, 286 КАС України, ст. ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільний транспорт», суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 7529247 від 11.07.2026 року винесену інспектором відділу поліції № 4 (м. Липовець) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Чумак Віталієм Миколайовичем за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40108672, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.В. Самсоненко