Ухвала суду № 139626951, 04.09.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 359/5141/26

Номер провадження 1-кп/373/270/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

Головуючої судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в закритому підготовчому судовому засіданні питання затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 62026100130002981 від 21.04.2026 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березань Київської області, військовослужбовця НОМЕР_1 окремої артилерійської бригади ім. Тараса Трясила, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.28 ч.4 ст.409 КК України,

встановив:

05.08.2026 до суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.4 ст.190 КК України разом з угодою про визнання винуватості, укладеною 30.04.2026 між прокурором відділу процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим (на той час підозрюваним) ОСОБА_4 .

Прокурор та обвинувачений у судовому засіданні просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Захисник підтримав таку заяву, запевнив, що угода укладена в його присутності добровільно з обох сторін, без будь-якого тиску на підозрюваного.

Судом роз`яснено обвинуваченому суть обвинувачення та з`ясовано він його розуміє повністю, беззастережно визнає свою винуватість та може понести (виконати) покарання, яке визначено в угоді. Наслідки укладання угоди та вироку, уваленого на підставі угоди, в тому числі порядок його оскарження обвинуваченому зрозумілі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.474 КПК України якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

Згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПКК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди.

Формулювання обвинувачення, яке викладено в обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості зводиться до наступного.

Старший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ), порушив встановлений порядок проходження військової служби та всупереч положенням п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, маючи на меті уникнути виконання обов`язків військової служби, погодився на пропозицію Особа 1 (досудове розслідування щодо Особа 1 здійснюється в окремому кримінальному провадження) про виконання під час проходження військової служби ремонтно-будівельних робіт на об`єктах, які належать близьким родичам Особа 1, що не пов`язано з виконанням обов`язків військової служби, та періодично у період з 23.04.2024 по 11.03.2026 (всього 345 днів), незаконно, всупереч інтересам служби, за відсутності правових підстав та будь-яких непереборних обставин чи поважних причин не з`являвся на службу до військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_3 , обов`язки військової служби відповідно до займаної посади не виконував, здійснюючи в цей час ремонтно-будівельні роботи в інтересах Особи 1 та його близьких осіб. При цьому, старший сержант ОСОБА_4 не вживав жодних заходів для повернення на службу за наявності реальної можливості для цього та за допомогою Особа 1 вдавав перед своїми безпосередніми командирами та співслужбовцями підрозділів системи управління ВЧ своє перебування на військовій службі, чим вчинив ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом обману, безпідставно отримуючи грошове забезпечення за періоди та дні своєї відсутності на службі.

Вищевикладені протиправні дії ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України.

Сторонами угоди: прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 , погодили покарання за вчинення вищеназваного кримінального правопорушення із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. При цьому з урахуванням обставини справи, інтересів суспільства та особи підозрюваного сторони на підставі ст. 58 КК України, замість позбавлення волі погодили призначити ОСОБА_4 покарання у виді службового обмеження тривалістю 1 (один) рік з відрахуванням із його грошового забезпечення в дохід держави 10 (десяти) відсотків.

Вирішуючи питання затвердження угоди, суд, керується наступним.

В обвинувальному акті та, відповідно, згідно змісту угоди ОСОБА_7 інкриміновано ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом обману, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, що у формулі правової кваліфікації таких дій відображено із посиланням на ч.2 ст.28 КК України Загальної частини КК України, в якій наведено визначення такої кваліфікаційної ознаки кримінально протиправного діяння, як «вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб», а також з посиланням на норму Особливої частини КК України, якою, власне, визначається склад кримінального правопорушення за ч.4 ст. 409 КК України (з усіма кваліфікаційними ознаками).

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, постанова Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10.12.2024 у справі № 163/2670/21) неодноразово зазначав, що у формулі кримінально-правової кваліфікації вказуються, окрім статті Особливої частини кримінального закону, стаття Загальної частини кримінального закону лише у випадках зазначення стадії вчинення кримінального правопорушення: готування або замах згідно ст.ст. 14,15 КК України або ж для вказівки на роль особи при вчиненні кримінального правопорушення у співучасті, крім ролі виконавця (організатор, підбурювач або пособник) згідно ст. 27 КК України. Вказівка на інші статті Загальної частини кримінального закону у формулі кримінально-правової кваліфікації є зайвою. Верховний Суд зауважив: якщо сторона обвинувачення вважає, що відповідне кримінально-каране діяння вчинене особою у співучасті, то вона може це врахувати, інкримінувавши особі відповідну кваліфікуючу ознаку, що стосується форми співучасті, однак виключно тоді, якщо така співучасть передбачена у статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

ОСОБА_4 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 409 КК України з додатковою кваліфікаційною ознакою «за попередньою змовою групою осіб». Суд звернув увагу, що відповідна форма співучасті (ч.2 ст. 28 КК України), а отже і відповідна кваліфікаційна ознака помилково включена прокурором не лише до формули кримінально-правової кваліфікації дій особи, а й до обсягу обвинувачення, визначеного ч.4 статті 409 КК України, в якій не передбачено будь-якої форми співучасті.

Як зазначено вище, вказівка у формулі кримінально-правової кваліфікації на статтю Загальної частини кримінального закону щодо форми співучасті ( ст. 28 КК України) є зайвою. Якщо ж кваліфікуюча ознака «вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою» відсутня в інкримінованій статті закону про кримінальну відповідальність, як у даному випадку, дії особи, яка підлягає відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення, кваліфікуються виключно за основною частиною (диспозицією) цієї статті без будь яких доповнень, а саму попередню змову, якщо така мала місцен, може бути інкриміновано підозрюваному, обвинуваченому, як обставину, що обтяжує покарання (ст. 67 КК України).

Вищевказаних вимог кримінального закону при складанні обвинувального акта та укладенні угоди з на той час підозрюваним ОСОБА_8 прокурором Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 не дотримано, дії особи, яка притягується до кримінальної відповідальності кваліфіковані з порушенням закону про кримінальну відповідальність, а саме: зі збільшенням обсягу обвинувачення шляхом доповнення його кваліфікуючою ознакою, яка у відповідній статті Особливої частини Кримінального кодексу України (ст. 409 КК України) не передбачена.

В силу ч. 7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону та відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі, якщо допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 369-372, 376, 474 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 30.04.2026 між прокурором відділу процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62026100130002981 від 21.04.2026.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1