Рішення № 139626736, 07.09.2026, Вишгородський районний суд Київської області

07.09.2026 Справа № 363/2107/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Воронюк А.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді цивільну справу в окремому провадженні за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Вишгородська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено,що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла дружина заявника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тривалий час та до своєї смерті померла ОСОБА_4 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом із своїм чоловіком ОСОБА_1 , хоча був зареєстрований за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 . Заявник ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , постійно.

Оскільки ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті своєї дружини ОСОБА_4 постійно з нею проживав та є також що прийняв спадщину в розумінні положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Нотаріусом постановою ОСОБА_1 відмовлено з підстав, що не підтверджено факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Таким чином, встановлення цього факту є необхідною умовою для належного оформлення спадкових прав заявника.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10.04.2026 року у справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні заявник та його представник просили заяву задовольнити, та встановити вказаний факт.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення заяви не заперечувала та зокрема вказала, що заявник дійсно проживав на час смерті разом з спадкодавцем.

Заінтересована особа Вишгородська державна нотаріальна контора представник в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, подавши до суду лист про розгляд справи без участі її представника.

В судовому засіданні були допитані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в якості свідків.

Зокрема, свідок ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_4 є її троюрідною сестрою. Зазначила що ОСОБА_7 та її чоловік ОСОБА_8 проживали по різному, або в будинку в с. Хотянівців, або проживали в м. Вишгороді в квартирі. Останнім часом до смерті ОСОБА_7 , вони постійно проживали з чоловіком в будинку в селі Хотянівка. Вони проживали разом, вели спільний побут. Постійно були разом.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вже 22 роки. Вони проживали постійно разом в будинку в селі Хотянівка. Вона приходила до них в будинок у гості постійно.

Заслухавши сторін по справі та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд до наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , зареєстроване Хотянівською сільською радою Вишгородського району Київської області 02.05.1981 року, запис № 4.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданим Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Після смерті ОСОБА_4 дружини заявника, залишилася спадщина.

27.01.2026 року ОСОБА_1 звернувшись до державного нотаріуса Вишгородської державної нотаріальної контори Шило О.С. із заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину після смерті дружини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , йому постановою державного нотаріуса від 27.01.2026 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 на спадкове майно: легкового автомобіля марки та моделі HYUNDAI ACCENT, 2014 року випуску; земельної ділянки загальною площею 0,0840 га, кадастровий номер 3221888801:37:214:0294; земельноїділянкизагальноюплощею0,1700 га кадастровий номер 3221888801:36:006:0302; земельноїділянкизагальноюплощею0,1262 га кадастровий номер 3221888801:37:052:0701; земельної ділянки загальною площею 0,0507 га кадастровий номер 3221888800:38:140:1819.

Підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом державний нотаріус в вказаній постанові зазначив, що згідно заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину від імені ОСОБА_1 , яка надійшла до Вишгородської державної нотаріальної контори та зареєстрована за вх. № 40/02-14 від 27.01.2026 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 залишалася спадщина у вигляді спадкового майна, що складається з земельних ділянок та легкового автомобіля, а спадщину ОСОБА_1 прийняв відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України.

Разом з цим ОСОБА_1 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем не проживав, протягом строку, встановленого ЦК України, відповідну заяву про прийняття спадщини за законом та інших документів, які підтверджують факт прийняття ним спадщини, у тому числі довідки з органу місцевого самоврядування/сільської (селищної, міської) ради, в нотаріальну контору не подавав. Інші спадкоємці які прийняли спадщину до спадщину померлої ОСОБА_4 не подали до нотаріальної контори заяву про включення до кола спадкоємців ОСОБА_1 .

Згідно Витягу з реєстрації територіальної громади № 2025/0192281850 від 26.12.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.02.2006 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 27.01.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та був пов`язаний спільним побутом.

Відповідно до довідок від 27.01.2026 року № 13 та № 14, старости Хотянівського старостинського округу Е. Курелець, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно фактично проживала та була пов`язана спільним побутом з своїм чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по дату смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , по теперішний час.

Як вбачається з листа від 26.03.2026 року Головного управління пенсійного фонду України у Київської області, ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління та одержує пенсію за віком. Згідно заяви від 16.06.2015 року виплата пенсії заявника проводиться через поштове відділення АТ «Укрпошта» за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 1 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання заявника з дружиною на момент її смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину.

З урахуванням досліджених судом документів, а також показів свідків, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживав без реєстрації разом із свою дружиною ОСОБА_4 до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення факту постійного проживання заявника разом із спадкодавцем за вказаною адресою на час відкриття спадщини і цей факт підтверджується дослідженими судом доказами, тому вимоги заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки в позасудовому порядку заявник позбавлена можливості встановити наведений факт, а встановлення даного факту має для неї юридичне значення, суд вважає за можливе задовольнити її заяву в повному обсязі.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст. 259, 268, 294 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Вишгородська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини- задовольнити.

Встановити факт, постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ).

Заінтересована особа: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 );

Вишгородська державна нотаріальна контора (ЄДРПОУ 02884405, 07301, Київська область, м. Вишгород, пл. Т.Шевченка, 1).

Повний текст судового рішення складено 10.09.2026 року.

Суддя О.Д. Рудюк