Рішення № 139626195, 27.07.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/6554/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Гомонюк Д.С., розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 66172,40 грн та витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідно до умов кредитного договору № 5656802 від 20.11.2023 відповідачці було надано ТОВ «Мілоан» грошові кошти у сумі 23000,00 грн, а позичальник зобов`язувалась їх повернути кредитодавцю у визначений договором термін зі сплатою відповідних відсотків та інших платежів за користування кредитними коштами.

На підставі договору відступлення прав вимоги № 104-МЛ від 26.03.2024 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5656802 від 20.11.2023 року у сумі 66172,40 гривень.

Проте відповідач не повернула своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Провадження у даній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 120).

Ухвалою суду від 23.04.2026 було здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в розгляд справи порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 141).

Представник відповідача адвокат Хільчевський С.О. надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказані заперечення вмотивовані, зокрема, на недопустимість наданих позивачем доказів; наявності суперечливості щодо ідентифікації клієнта перед укладення договору; невідповідність індивідуальної частини договору погодженим умовам у заяві на отримання кредитних коштів; неналежний та недопустимий розрахунок суми заборгованості за кредитним договором за відсотками та комісіями (а.с. 132-140).

Представником позивача були долучені додаткові пояснення у справі, у яких він просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та надав заперечення на аргументи представника відповідача, долучивши також ряд доказів (а.с. 153-180).

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутність; позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити (а.с. 194).

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази у їх сукупності, заслухавши думку адвоката Хільчевського С.О., суд прийшов до наступного висновку.

20.11.2023 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 5656802, згідно з умовами якого відповідач отримала грошові кошти у сумі 23000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, строком на 105 днів, тобто до 04.03.2024 під проценти за користування таким кредитом та комісією, яка нараховується одноразово, та з пільговим періодом, який складає 15 днів (а.с. 62-72).

Вказаний договір, як і додатки, що є його невід`ємною частиною (а.с. 73-75), були підписані із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 463282 (а.с. 76).

Згідно вище вказаних додаткових даних позивальника та анкетою-заявою на кредит №5656802, відповідач добровільно надала свої ідентифікуючі та контактні дані з метою отримання кредиту (а.с. 77-78).

Згідно платіжного доручення № 115696723 від 20.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» здійснено переказ коштів у сумі 23000,00 гривень, отримувач ОСОБА_1 , кредитний рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 79). Видача кредитних коштів відповідачу також підтверджується даними з АТ «Універсал Банк», які були надані на вимогу ухвали суду від 23.04.2026 (а.с. 190).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надано відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 5656802 за період з 20.11.2023 року по 14.03.2024 року (80-81). Крім того, з вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 продовжувала пільговий період шляхом внесення відповідних платежів.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №5656802 від 20.11.2023 заборгованість позивальника станом на 11.12.2025 становить 66172,40 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 19598,04 грн, прострочена заборгованість за відсотками 46574,36 грн. Позичальником заборгованість не погашена у повному обсязі (а.с. 82).

Щодо доводів сторони відповідача про непідписання відповідачем та не ознайомленням з Правилами надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан», суд зазначає, що такі Правила (в редакції від 20.11.2023) (а.с. 171-179) були розміщені на сайті первісного кредитора і відповідач мала можливість з ними ознайомитись перед укладенням відповідного договору.

Таким чином, судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем у належній формі був укладений кредитний договір, згідно з яким відповідач отримала кредит та можливість користуватись кредитними коштами зі сплатою відсотків та інших платежів за користування кредитом, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору кредиту, що в свою чергу у повній мірі спростовує доводи представника відповідача.

26 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками, відповідно до якого перейшло й право вимоги до відповідача (а.с. 83-100). Відсутпнення прав вимоги також підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників (а.с. 101), платіжною інструкцією (а.с. 102), витягом з реєстру боржників (а.с. 103).

ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» направлено відповідачу претензію щодо необхідності сплати заборгованості за кредитним договором (а.с. 104).

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, з тих підстав, що він не виконує свої зобов`язання з повернення коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VІІІ (далі - Закон № 675-VIII), слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 675-VIII, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтю 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (статті 12 Закону № 675-VIII).

У силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 514 ЦК України, частини першої статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

За приписами ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок про те, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61 - 10389св21 від 23.02.2022, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039 св21 від 19.01.2022, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 , а ТОВ «Мілоан» таке право втратило. Відтак, у ТОВ «Фінансова компанією «Кредит-Капітал», як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договором платежів у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доказів про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.

Водночас, щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначається Закону України «Про споживче кредитування».

Стаття 8 згаданого закону регулює питання реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача

Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Цим Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:-протягом перших 120 днів - 2,5 %;-протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, розмір денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мають нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тому умовидоговору про надання коштів на умовах споживчого №5656802 від 20.11.2023 року, мають відповідати вимогам частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження розміру денної процентної ставки з урахуванням приписів пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень цього закону.

Разом з тим, суд погоджуючись із запереченнями представника відповідача щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами у межах строку кредитування зауважує, що останнім не було надано відповідного розрахунку, а при здійсненні розрахунку безпосередньо судом, сума заборгованості за відсотками у визначені періоди склала більшу суму за ту, яку просить позивач стягнути. Відтак, судом приймається як належний розрахунок позивача щодо заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування ним.

Суд також звертає увагу на те, що позивач не просить стягнути з відповідача суму комісії за видачу та користування кредитними коштами, як і будь-які інші платежі.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та за відсутності будь-яких доказів зі сторони відповідача, що спростовують отримання ним кредитних коштів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422,40 грн.

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат та витрат на правничу допомогу, то суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Аналіз положень цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі (надання консультації, складення тотожних за змістом документів, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження), враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 5000,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №5656802 від 20.11.2023 у сумі 66172,40 грн, яка складається із: 19598,04 грн - простроченої заборгованості за сумою кредиту, та 46574,36 грн - простроченої заборгованості за сумою відсотків по кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2422,40 грн - суму сплаченого судового збору, та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.09.2026.

Відомості про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О. М. Дубовік