Рішення № 139625906, 09.09.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3433/26

2/154/1859/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Мушкета О.О.,

за участю секретаря судового засідання Тивонюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 555737849 від 20.06.2019 у загальному розмірі 17 213,25 грн, з яких 5 997,65 грн - заборгованість за тілом кредиту та 11 215,60 грн - заборгованість за процентами, а також 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 20.06.2019 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 555737849, за умовами якого позичальнику надано 6 000,00 грн строком на 29 днів. У подальшому строк користування кредитом неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод, загалом на 55 днів, а кінцевим днем кредитування позивач визначає 12.09.2019. Право вимоги за цим договором послідовно відступалося від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», далі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а 05.06.2025 - до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Ухвалою суду від 18.08.2026 відкрито провадження у справі та визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. За клопотанням позивача судом також витребувано в АТ «Ощадбанк» відомості щодо зарахування кредитних коштів, належності рахунку та платіжної картки відповідачу.

19.08.2026 відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого заявлений позов не визнав. Вказав, що сам факт можливого зарахування 6 000,00 грн не доводить існування боргу саме у заявленому розмірі; просив перевірити належність платіжної картки, факт укладення електронного договору, одноразовий ідентифікатор, усі продовження строку кредитування, порядок нарахування процентів, фактичні платежі, повний ланцюг переходу права вимоги та застосувати позовну давність.

21.08.2026 представник позивача, документи про підтвердження повноважень якої містяться в матеріалах справи подала відповідь на відзив, у якому заявлений позов підтримала повністю. Зазначила, що електронний договір укладено з дотриманням Закону України «Про електронну комерцію», кредитні кошти перераховано відповідачу, нарахування здійснювалися відповідно до умов договору та додаткових угод, а право вимоги підтверджується договорами факторингу і реєстрами прав вимоги. Також наголосила, що у цій справі не заявляє до стягнення комісії, штраф або пеню.

Того ж дня відповідач подав заперечення на відповідь на відзив. Він наполягав на необхідності визначити точну дату закінчення кредитування і початку позовної давності; перевірити правомірність нарахування процентів після 12.09.2019; пояснити суму 3 660,12 грн, різницю 557,24 грн у розрахунках, зарахування платежів 2 550,00 грн від 13.08.2019 та 150,00 грн від 16.09.2019, а також підтвердити включення конкретної вимоги за договором № 555737849 до кожного реєстру відступлених вимог.

25.08.2026 представник позивача подала додаткові пояснення, у яких навела деталізацію строків пролонгації, платежів та нарахувань і повторно просила стягнути 5 997,65 грн основного боргу та 11 215,60 грн процентів.

25.08.2026 відповідач подав додаткові заперечення. Крім раніше наведеного, просив перевірити правову природу ставки 1,70 % на день після 12.09.2019, складові донарахування 3 660,12 грн - 3 252,28 грн та 407,84 грн, зазначену позивачем дату «12.09.2019-16.09.2029», походження розбіжності 557,24 грн, різницю між сумою вимоги 19 092,01 грн та заявленими 17 213,25 грн, а також повний ланцюг відступлення права вимоги. Відповідач підтримав заяву про застосування позовної давності.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, подала суду письмову заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач в судове засідання на розгляд справи не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов не визнав та просив суд надати оцінку всім поданим ним доводам і витребуваним доказам.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247ЦПКУкраїни у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статей 525, 526, 530, 610, 611, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. За кредитним договором кредитодавець надає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти на умовах договору.

Статті 205, 207 ЦК України допускають вчинення правочину в електронній формі. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у передбачений законом спосіб, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, з наданого кредитного договору № 555737849 вбачається, що 20.06.2019 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 6 000,00 грн строком на 29 днів. Довідка про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора містить дані відповідача, номер договору, суму кредиту, номер телефону НОМЕР_1 , час подання заявки, одноразовий ідентифікатор 43ZGS48C, час акцепту договору 20.06.2019 о 23:18:52 та час ініціювання переказу коштів.

Суттєвим для перевірки доводів відзиву є отримана судом відповідь АТ «Ощадбанк». Так, банк підтвердив наявність на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , рахунку № НОМЕР_3 , обслуговування платіжної картки № НОМЕР_4 та зарахування 22.06.2019 на цей рахунок 6 000,00 грн, що підтверджено меморіальним ордером. У клієнтській справі банку зазначено номер телефону НОМЕР_5 , який збігається з номером, використаним при оформленні кредиту.

Таким чином, заперечення відповідача щодо необхідності встановлення фактичного отримання коштів судом перевірено. Сукупність електронних даних первісного кредитора, умов договору, банківських відомостей та меморіального ордера підтверджує як укладення договору саме відповідачем, так і фактичне одержання ним 6 000,00 грн. Саме по собі зауваження відповідача про те, що факт зарахування коштів не доводить автоматично розмір кінцевої заборгованості, враховується судом при окремій перевірці розрахунку.

Щодо стосується строку кредитування та додаткових угод, на які посилається відповідач у своєму відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, суд зазначає наступне.

Первісний строк кредитування становив 29 днів. Матеріали справи містять відомості про послідовні продовження строку: з 19.07.2019 на 10 днів, з 29.07.2019 на 8 днів, з 06.08.2019 на 10 днів та з 16.08.2019 на 27 днів. Загальна тривалість продовжень становить 55 днів. Остання додаткова угода прямо передбачає продовження на 27 днів та застосування з 16.08.2019 ставки 1,70 % на день. Отже, кінцевою датою погодженого сторонами строку кредитування є 12.09.2019.

Тому доводи відповідача про необхідність встановлення точної дати закінчення строку виконання зобов`язання є обґрунтованою вимогою до перевірки доказів, однак після такої перевірки суд встановлює саме 12.09.2019 як останній день погодженого строку кредитування.

Щодо розміру основного боргу, платежів та процентів, на які також відповідач звертав увагу, суд зазначає таке.

Поданий представником позивача розрахунок відображає рух заборгованості від моменту видачі кредиту відповідачу, нарахування процентів, здійснені відповідачем платежі та їх розподіл. Зокрема, платіж 2 550,00 грн від 13.08.2019 зараховано в сумі 2 549,25 грн у погашення процентів та 0,75 грн у погашення тіла кредиту, після чого залишок основного боргу становив 5 997,65 грн. Платіж 150,00 грн від 16.09.2019 також відображений у розрахунку. Інші платежі, наведені у первинному розрахунку, враховані при визначенні поточного залишку.

Суд зазначає, що відповідач не подав альтернативного розрахунку, банківських документів про інші платежі або доказів погашення тіла кредиту понад суму, враховану кредитором. Тому залишок основного боргу 5 997,65 грн суд визнає доведеним.

Також, пунктами 4.2 та 4.3 кредитного договору сторони врегулювали наслідки неповернення кредиту у погоджений строк. Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, за яким після спливу строку кредитування право кредитодавця нараховувати звичайні договірні проценти за користування кредитом припиняється, а охорона права кредитора здійснюється за правилами статті 625 ЦК України. Водночас у цій справі пункт 4.3 договору прямо визначає проценти, нараховані за механізмом пункту 4.2 після закінчення строку, як проценти за понадстрокове користування у розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Частина друга статті 625 ЦК України допускає встановлення договором іншого розміру процентів за прострочення грошового зобов`язання. Тому правова природа спірних післястрокових нарахувань підлягає оцінці саме як погоджена сторонами міра відповідальності за прострочення, а не як продовження звичайних процентів за статтею 1048 ЦК України.

Разом з тим суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що посилання лише на пункт 4.2 без перевірки арифметики було б недостатнім. З первинного розрахунку вбачається, що після платежу 13.08.2019 база нарахування становила 5 997,65 грн, а добове нарахування за ставкою 1,70 % становило 101,96 грн з урахуванням округлення. Розрахунок містить послідовні щоденні нарахування та операцію 16.09.2019 у сумі 3 660,12 грн, після якої враховано платіж 150,00 грн.

У додаткових поясненнях представник позивача розклала 3 660,12 грн на 3 252,28 грн за механізмом пункту 4.2 договору та 407,84 грн процентів. Зазначення в цих поясненнях періоду «12.09.2019-16.09.2029» суд оцінює як очевидну технічну описку в році закінчення періоду, оскільки сама операція у первинному розрахунку датована 16.09.2019, а всі наступні операції послідовно відображені у вересні-листопаді 2019 року. Така описка не змінює змісту первинних розрахункових даних.

Щодо окремо зазначеної відповідачем розбіжності 557,24 грн суд виходить з того, що проміжні арифметичні показники не є самостійною позовною вимогою. Вирішальним є те, чи дозволяє сукупність послідовних розрахунків встановити кінцеву суму, яка заявлена до стягнення. Матеріали справи містять не один підсумковий рядок, а розрахунки різних кредиторів у часі, тому окремі проміжні величини мають оцінюватися у взаємозв`язку з подальшими нарахуваннями та коригуваннями.

Зокрема, на 19.11.2019 у реєстрі та розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» зафіксовано 5 997,65 грн основного боргу та 13 094,36 грн процентів, разом 19 092,01 грн. Надалі за період з 20.11.2019 по 01.12.2019 у розрахунку відображено 12 добових нарахувань по 101,96 грн, тобто 1 223,52 грн, а 04.11.2020 проведено коригування процентів на мінус 3 102,28 грн. Арифметично: 13 094,36 грн + 1 223,52 грн - 3 102,28 грн = 11 215,60 грн. Саме ця сума процентів разом із 5 997,65 грн основного боргу становить 17 213,25 грн.

Отже, різниця між 19 092,01 грн та 17 213,25 грн становить 1 878,76 грн і пояснюється сукупним результатом подальшого нарахування 1 223,52 грн та наступного від`ємного коригування 3 102,28 грн. Таким чином, доводи відповідача про непояснену різницю між сумами після дослідження розрахунків не спростовує кінцевий розмір вимоги.

При цьому з витягу особового рахунку нового кредитора вбачається загальна облікова заборгованість 23 003,65 грн, у тому числі 5 997,65 грн основного боргу, 11 215,60 грн процентів та 5 790,40 грн штрафних санкцій. Останні 5 790,40 грн позивач до стягенння не заявляє. Суд розглядає справу виключно в межах заявленої ппозивачем суми - 17 213,25 грн.

Що стосується переходу права вимоги на які також посилався відповідач, суд зазначє наступне.

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу.

Матеріали справи підтверджують послідовний перехід права вимоги. За договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстром прав вимоги № 53 від 19.11.2019 від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» передано вимогу до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором № 555737849 із зазначенням 5 997,65 грн основного боргу та 13 094,36 грн процентів.

Надалі за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та Реєстром прав вимоги № 2 від 04.11.2020 вимогу до цього ж боржника за тим самим кредитним договором передано ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у розмірі 17 213,25 грн, з яких 5 997,65 грн - основний борг та 11 215,60 грн - проценти.

За договором факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025, реєстром боржників та актом приймання-передачі право вимоги за договором № 555737849 передано від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС». У реєстрі відповідач ідентифікований за ПІБ, РНОКПП і номером кредитного договору; відображено 5 997,65 грн тіла кредиту, 11 215,60 грн процентів та окремо 5 790,40 грн штрафних санкцій.

Отже, суд перевірив саме ті обставини, на яких наполягав відповідач: наявність договору № 555737849 у відповідних реєстрах, ідентифікацію боржника, суми вимоги та послідовність її переходу. Докази у сукупності підтверджують матеріально-правову заінтересованість ТОВ «ФК «ЕЙС» та його право вимагати виконання зобов`язання в заявленій частині.

При розгляді клопотання про застосування позовної давності, на яку в своєму відзиві та запереченнях посилався відповідач, суд виходить з такого.

Відповідач належним чином заявив про застосування позовної давності, тому суд відповідно до статті 267 ЦК України перевіряє її перебіг. Загальна позовна давність за статтею 257 ЦК України становить три роки. Оскільки остаточний строк кредитування закінчився 12.09.2019, право вимоги щодо повернення непогашеної заборгованості виникло з 13.09.2019, і з цієї дати розпочався перебіг позовної давності.

Разом з тим, при обчисленні строку підлягають врахуванню спеціальні приписи розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Пунктом 12 цього розділу було передбачено продовження строків, визначених, зокрема, статтями 257 і 258 ЦК України, на строк дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України. Надалі пунктом 19 цього розділу було запроваджено спеціальне регулювання перебігу позовної давності в період воєнного стану. Із поданих сторонами матеріалів убачається, що відповідне воєнне спеціальне правило діяло до 03.09.2025 включно, а після набрання 04.09.2025 чинності Законом № 4434-IX його дію припинено.

До початку карантинного продовження, тобто з 13.09.2019 до 02.04.2020, сплинуло 202 дні загальної трирічної позовної давності. Отже, на 02.04.2020 значна її частина залишалася невикористаною. Навіть за консервативного підходу, який не допускає подвійного врахування періодів карантинного та воєнного спеціального регулювання, після відновлення обчислення строку з 04.09.2025 до дня звернення з позовом 17.08.2026 невикористана частина трирічного строку не спливла.

Суд окремо звертає увагу гна те, що 04.09.2025 не є датою початку нового трирічного строку: частина позовної давності вже минула до 02.04.2020. Водночас з огляду на законодавче продовження (зупинення перебігу) строку на відповідні спеціальні періоди та подання позову 17.08.2026 підстав для висновку про сплив позовної давності немає.

Тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Крім цього, посилання відповідача на те, що судова практика, наведена позивачем, не може автоматично визначати результат цієї справи, є правильним у загальному розумінні. Суд робить висновки не з самого факту існування інших судових рішень, а на підставі конкретних умов договору № 555737849, додаткових угод, банківських документів, розрахунків та документів про відступлення права вимоги.

Суд надав оцінку всім істотним аргументам відзиву, заперечень на відповідь на відзив та додаткових заперечень. Обов`язок суду мотивувати рішення не означає необхідності окремо відповідати на кожну другорядну фразу сторони, однак у цьому рішенні перевірено всі питання, здатні вплинути на результат спору: отримання коштів, електронне укладення договору, строк кредитування, платежі, ставку та періоди нарахувань, спірні проміжні суми, кінцеву арифметику боргу, перехід права вимоги і позовну давність.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що позивач належними та достатніми доказами підтвердив невиконане грошове зобов`язання відповідача у межах заявлених вимог: 5 997,65 грн основного боргу та 11 215,60 грн процентів, разом 17 213,25 грн. Доказів погашення цієї заборгованості відповідач суду не надав.

Що стосується судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача. Позивач документально підтвердив сплату судового збору в сумі 2 662,40 грн, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду та акт приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 7 000,00 грн, до якої включено підготовку позову, вивчення матеріалів та підготовку процесуальних документів. Матеріали справи не містять належного клопотання відповідача про зменшення цих витрат із наведенням обставин їх неспівмірності. Враховуючи обсяг матеріалів справи, кількість процесуальних документів та повне задоволення позову, суд вважає підтверджені витрати у сумі 7 000,00 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 205, 207, 256, 257, 261, 267, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором № 555737849 від 20.06.2019 у розмірі 17 213 (сімнадцять тисяч двісті тринадцять) гривень 25 копійок, з яких: 5 997,65 грн - заборгованість за кредитом; 11 215,60 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Олександр МУШКЕТ