Рішення № 139625494, 09.09.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3631/26

Провадження № 2/740/2658/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Пулинець Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

встановив:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Семенка В.І. звернувся 03.07.2026 до суду із позовом, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов аргументує тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований у 1958 році батьками позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час їх шлюбу, а отже був спільною власністю подружжя і кожен з подружжя мав право на 1/2 його частку.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку вказаного житлового будинку, фактичним власником якої він був.

Заповіту він не залишив. На день відкриття спадщини у будинку із спадкодавцем проживали та були зареєстровані спадкоємці першої черги: ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (син) та ОСОБА_1 (син), які фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, тобто прийняли спадщину по 1/6 частці житлового будинку кожен.

Мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заповіту вона не залишила. До спадкового майна відноситься її право на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 (частка у спільному майні подружжя) та 1/6 частка, фактично успадкована нею після ОСОБА_2 .

На день відкриття спадщини у будинку із спадкодавцем проживали та були зареєстровані її сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, тобто прийняли спадщину, в тому числі по 1/3 частці будинку.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заповіту за життя він не склав.

Спадщину після померлого, прийняв позивач, відповідно до ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець другої черги, який постійно проживав разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини.

До складу спадкового майна увійшла, в тому числі, 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 (1/6 частка успадкована ОСОБА_4 після ОСОБА_2 та 1/3 частка успадкована ОСОБА_4 після ОСОБА_3 ).

Позивач звернувся до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, проте у зв`язку з відсутністю правоустановлюючих документів на житловий будинок, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Ухвалою судді 08.07.2026 провадження у справі відкрито, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду 20.08.2026 підготовчого провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Представником позивача - адвокатом Семенком В.І. подано заяву, в якій просить про розгляд справи за відсутності його та позивача, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Ніжинської міської ради в судове засідання не з`явилась, надіслала до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.

Батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 9).

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 29.11.1959 (а.с. 10).

Згідно довідки КП «Ніжинське МБТІ» № 01/34-00041 від 14.01.2026, станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не зареєстровано. З аналізу інвентаризаційних документів, що знаходяться в архіві бюро за даною адресою встановлено:

- згідно рішення виконкому Ніжинської міської ради депутатів трудящих № 642 від 29.08.1958 та дозволу на провадження робіт від 20.09.1958, ОСОБА_2 було дозволено будівництво житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 ;

- у період з 1958 року по 1979 рік номер будинку по АДРЕСА_1 змінено із АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 Ніжинською міською радою;

- з матеріалів квартальної зйомки 1979 року вбачається, що житловий будинок було перебудовано (а.с.19).

Згідно ст. 22 КпШС, діючого на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядженням цим майном.

Статтею 28 КпШС визначено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали рівне право на вказаний вище житловий будинок з господарськими спорудами, тобто по 1/2 частці кожен.

Згідно довідки про технічний стан нерухомого майна від 06.04.2026 за № 218, виданої ФОП ОСОБА_6 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 не зареєстровано. Житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами побудовані до 05.08.1992 і згідно п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, не потребують прийняття в експлуатацію (а.с.20)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторне) серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Згідно відповіді з Державного нотаріального архіву Чернігівської області від 23.07.2026 № 1660/01-17, спадкова справа до майна ОСОБА_2 не заводилась.

Згідно довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради за № 228 від 26.01.2022 ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . На день смерті з ним були зареєстровані та протягом 6 місяців після його смерті проживали у вказаному будинку: його дружина ОСОБА_3 , сини ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , невістка ОСОБА_7 (а.с. 15)

За змістом частини першої статті 529 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народжена після його смерті.

Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 прийняли спадщину після померлого ОСОБА_2 , фактично успадкувавши належну спадкодавцю 1/2 частку вищевказаного будинку - по 1/6 частці кожен.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.7).

Згідно довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради за № 229 від 26.01.2022 ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . На день смерті з нею були зареєстровані та протягом 6 місяців після її смерті проживали у вказаному будинку її сини ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а.с. 16)

Відповідно до копії матеріалів спадкової справи №6/2022, заведеної приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Бублик Т.М., спадщину після померлої ОСОБА_3 прийняли ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 47-68)

Отже, спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_1 прийняли спадщину після померлої ОСОБА_3 , фактично успадкувавши належні спадкодавцю 2/3 частки вищевказаного будинку - по 1/3 частці кожен.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.8).

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло і право на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 (1/6 частка - успадкована після ОСОБА_2 та 1/3 частка - успадкована після ОСОБА_3 )

Відповідно до копії матеріалів спадкової справи №10/2022, заведеної приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Бублик Т.М., спадщину після померлого ОСОБА_4 прийняв його рідний брат ОСОБА_1 (а.с.69-87).

Таким чином, позивач фактично став власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Разом з тим, постановою приватного нотаріуса Бублик Т.М. від 06.03.2026 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та неможливістю встановлення належності спадкового нерухомого майна спадкодавцеві (а.с.21).

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1270 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За змістом частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Статтею 55 Конституції України гарантовано право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 ЦК України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 296/5 від 22.02.2012 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна.

Позивач позбавлений можливості відновити свої права у позасудовому порядку, а тому його права підлягають судовому захисту, шляхом визнання за ним права власності.

Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності вцілому на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (1/6 частка - в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , 1/3 частка - в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 та 1/2 частка - в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 рідного брата ОСОБА_4 )

Керуючись ст.ст. 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Карпусь